27 січня 2025 р.Справа № 160/1571/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турова О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії, -
22.01.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови (лист від 27.11.2024р. вих. №63675-46611/Б-01/8-0400/24) виплатити суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними в загальному розмірі 600307,73 грн., без застосування додаткових умов обмеження виплати пенсії Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, є незаконна згідно ст.ст.19,22,24 Конституції України та Закону України № 2262 від 09.04.1992р. ОСОБА_1 .
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплатити суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними в загальному розмірі 600307,73 грн. без застосування додаткових умов обмеження виплати пенсії Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 року №1165, є незаконна згідно ст.ст.19,22,24 Конституції України та Закону України № 2262 від 09.04.1992р. ОСОБА_1 , на підставі: рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №160/4896/20 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 сума доплати пенсії - 152449,10 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №160/11949/20, яке набрало законної сили 22.01.2021, сума доплати пенсії - 7485,49 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №160/952/21, яке набрало законної сили 06.05.2021, сума доплати пенсії - 144784,28 грн. постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №160/2270/22, сума доплати пенсії - 122970,60 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №160/7167/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, сума доплати пенсії - 73242,90 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/7956/23 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023, сума доплати пенсії 22000,00 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №160/33153/23, яке набрало законної сили 26.03.2024, сума доплати пенсії - 39402,16 грн.; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №160/8239/24, яке набрало законної сили 06.08.2024, сума доплати пенсії - 37973,20 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена вище справа розподілена судді Туровій О.М.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі за цією позовною заявою встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачем неодноразово були подані позовні заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з приводу здійснення перерахунку та виплати його пенсії, які були розглянуті Дніпропетровським окружним адміністративним судом та Третім апеляційним адміністративним судом по суті позовних вимог (судові рішення від 18.07.2022р. №160/2270/22; від 13.06.2023р. №160/7167/23; від 15.03.2019р. №160/1003/19; від 14.12.2020р. №160/4896/20; від 04.11.2020р. №160/11949/20; від 01.04.2021р. №160/952/21; від 05.06.2024р. №160/8239/24; від 17.06.2024р. №160/33153/24; від 17.03.2020р. №160/1780/20; від 19.03.2020р. №160/1452/20; від 25.07.2023р. №160/7956/23; від 22.07.2021р. №160/9169/21).
29.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив повідомити розрахунок нарахованої пенсії згідно з рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду, суми якої не виплачені через відсутність фінансування, а саме у справах: 1) Постанова від 18.07.2022р. №160/2270/22; 2) від 13.06.2023р. №160/7167/23; 3) від 15.03.2019р. №160/1003/19; 4) Постанова від 14.12.2020р. №160/4896/20; 5) від 04.11.2020р. №160/11949/20; 6) від 01.04.2021р. №160/952/21; 7) від 05.06.2024р. №160/8239/24; 8) від 17.06.2024р. №160/33153/24; 9) від 17.03.2020р. №160/1780/20; 10) від 19.03.2020р. №160/1452/20; 11) від 25.07.2023р. №160/7956/23; 12) від 22.07.2021р. №160/9169/21. Також у вказаному листі позивач просив відповідача виплатити суми пенсії, що підлягали виплаті і залишилися недоодержаними в загальному розмірі згідно з цими рішеннями Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2024 №63675-46611/Б-01/8-0400/24 повідомлено позивача, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2020 у справі №160/4896/20 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 14.12.2020 позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 152449,10 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №160/11949/20, яке набрало законної сили 22.01.2021, позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 7485,49 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2021 у справі №160/952/21, яке набрало законної сили 06.05.2021, позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 144784,28 грн.; на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі №160/2270/22 позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 122970,60 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 у справі №160/7167/23, яке набрало законної сили 14.07.2023, позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 73242,90 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2023 у справі №160/7956/23 та ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 16.10.2023 позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 22000,00 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі №160/33153/23, яке набрало законної сили 26.03.2024, позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 39402,16 грн.; на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2024 у справі №160/8239/24 , яке набрало законної сили 06.08.2024, позивачу нараховано доплату пенсії у сумі 37973,20 грн. Відповідно до статті 8 Закону №2262 виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Враховуючи зазначене, доплату на виконання рішень суду, винесених на користь позивача, буде здійснено після надходження бюджетних асигнувань, виділених на цю мету, в порядку черговості виконання рішень суду за датою набрання ними законної сили.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати йому нарахованої на виконання вищевказаних судових рішень різниці пенсії за спірні періоди , звернувся до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що на виконання вказаних судових рішень відповідачем проведено перерахунок його пенсії, внаслідок проведення якого залишилась не виплаченою сума різниці пенсії в загальному розмірі 600307,73 грн. Водночас, відповідач відмовляється у виплаті вказаної суми, чим, на думку позивача, неправомірно позбавляє його належного йому майна (грошей).
Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч.1 ст.11 Закону №1404-VIII державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
При цьому ст.381-1 КАС України визначено яким чином може здійснюватися судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, ч.1 ст.381-1 КАС України встановлено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За приписами ч.2 ст.381-1 КАС України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із положеннями ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що приписами ст.ст.382-383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність в КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Відтак, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, та відповідно до КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі №806/2143/15.
Проаналізувавши предмет позову у цій справі, суд доходить висновку, що фактичною підставою для звернення позивача до суду із цими позовними вимогами стала незгода позивача із діями та бездіяльністю відповідача під час виконання судових рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду та Третього апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022р. у справі №160/2270/22; від 13.06.2023р. у справі №160/7167/23; від 15.03.2019р. у справі №160/1003/19; від 14.12.2020р. у справі №160/4896/20; від 04.11.2020р. у справі №160/11949/20; від 01.04.2021р. у справі №160/952/21; від 05.06.2024р. у справі №160/8239/24; від 17.06.2024р. у справі №160/33153/24; від 17.03.2020р. у справі №160/1780/20; від 19.03.2020р. у справі №160/1452/20; від 25.07.2023р. у справі №160/7956/23 та від 22.07.2021р. у справі №160/9169/21.
Таким чином, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судових рішень, а тому позивач, у випадку незгоди із рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача, має встановлене законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання таких рішень суду, або порушення прав позивача, підтверджених такими рішеннями суду.
Отже, в даному випадку відсутні підстави стверджувати про виникнення між позивачем та відповідачем нового спору. Наразі має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Наявність спеціальних правових норм КАС України (ст.ст.382-383), направлених на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.
Згідно з п.1, п.2 ч.1 ст.170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства; або якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
З огляду на наведене, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, оскільки спір у даній справі виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що уже були предметом розгляду судів у інших провадженнях, проте, на стадії виконання таких судових рішень.
Відповідна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15, від 03 квітня 2019 року у справі №820/4261/18, від 21.12.2020р. у справі №440/1810/19, від 16.12.2021р. у справі №170/167/17, від 11.07.2022р. у справі №640/23020/19, від 21.12.2022р. у справі №620/4090/22, від 15.05.2023р. у справі №826/17785/18.
Заявлений у цій справі позов фактично спонукає суд адміністративної юрисдикції вдатися до перевірки належності виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Таким чином, вимоги позивача не підлягають розгляду в межах окремої справи за правилами адміністративного судочинства, а можуть бути вирішені на підставі відповідної заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, в межах справ №160/2270/22, №160/7167/23, №160/1003/19, №160/4896/20, №160/11949/20, №160/952/21, №160/8239/24, №160/33153/24, №160/1780/20, №160/1452/20, №160/7956/23 і №160/9169/21.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд під час вирішення справ №170/167/17 (постанова від 16.12.2021), №400/822/20 (постанова від 31.01.2022), №233/3744/17 (постанова від 20.04.2022), №345/4045/16-а (постанова від 11.05.2022).
Якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаних судових рішень у перелічених справах порушуються його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. Покликання позивача на те, що предмет позову у справі, що розглядається, не охоплюється рішеннями судів у вищевказаних справах є безпідставним, оскільки як слідує з позовної заяви та доданих до неї документів, визначена позивачем спірна сума є різницею суми пенсії за спірний період, яка розрахована відповідачем саме на виконання рішень судів в означених вище справах, що не заперечується самим позивачем.
За викладених вище обставин, оскільки означені позовні вимоги вже були предметом розгляду у вказаних справах, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 170 КАС України.
Керуючись статтями 4, 19, 170, 248, 256 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі №160/1571/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити певні дії.
Також роз'яснити позивачеві, що відповідно до частини 5 статті 170 КАС України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя: О.М. Турова