16 грудня 2024 рокуСправа №160/7887/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу № 160/7887/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправними дії НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації в розмірі 3962,51 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; стягнути з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 27737,57 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з 08.08.2016 року 04.10.2018 року проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_2 , яка з 01.07.2021 року зарахована на фінансове забезпечення до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2018 №236 позивач був виключий зі списків особового складу. Позивач зазначає, що у зв'язку із невиплатою індексації грошового забезпеченн, він звертався до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/25711/21 було зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 08.08.2016 року 04.10.2018 року включно із застосуванням в якості місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року. 01.07.2023 року на виконання рішення суду відповідачем була виплачена індексація грошового забезпечення. 08.03.2024 року позивач з метою досудового врегулювання спору, звернувся до відповідача з вимогою здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року з враховуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 року № 1078. Однак відповідачем усно було відмовлено у такій виплаті.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7887/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
12.04.2024 року від 46 комендатури охорони та обслуговування до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив застосувати строки позовної давності та залишити позовну заяву без розгляду. Відзив обґрунтований тим, що з аналогічними позивними вимогами позивач звертався до суду 08.08.2023 та ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 160/20009/23, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду позовну заяву було повернуто позивачу, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду. Також звертає увагу, що відповідно до довідки 46 комендатури охорони та обслуговування від 09.04.2024 № 1915/172/40/185/ФЕС про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2018 по 04.10.2018 (додаток до відзиву), у березні 2018 року позивачу було збільшено розмір посадового окладу з 1 043,00 грн. до 4 370,00 грн. При визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, відповідно до якого щомісячні додаткові види грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення військовослужбовця, які мають постійний характер, що відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/2738/17, постанові Верховного Суду в постанові від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020. Так, відповідно до вищевказаної довідки, позивачу в січні та лютому 2018 року була виплачена щомісячна додаткова грошова винагорода, а вже з березня 2018 року вона не виплачувалась, тобто вона носить разовий характер і не може враховуватись до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року. За таких обставин грошове забезпечення позивача за лютий 2018 року складає 6 994,58 грн., а за березень 2018 року складає 11 640,20 грн. Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у даному випадку: 4 463,15 грн. - 4 645,62 грн. = - 182,47 грн. Враховуючи вищевикладене, підстави для нарахування позивачу індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 04.10.2018 відсутні.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Встановлено позивачу строк - п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропущення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погодившись з ухвалою суду від 22.07.2024 року, позивач подав до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 року апеляційну скрагу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 у справі № 160/7887/24 скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії на 5 днів з дня отримання копії цієї ухвали, в порядку та спосіб встановлені ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовною заявою, продовжено розгляд справи № 160/7887/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Позивач отримав статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 17.10.2015 року.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.10.2018 року №236, позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Не погоджуючись із невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2017 по 28.09.2018 роки, позивач звернувся до суду з позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2016 по 01.03.2018 включно із застосуванням в якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року. Зобов'язано НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 08.08.2016 по 01.03.2018 включно із застосуванням в якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року.
Відповідачем проведено нарахування індексації грошового забезпечення за рішенням суду.
Дана обставина сторонами не оспорюється та підтверджується матеріалами справи.
Позивач вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати у повному розмірі індексації грошового забезпечення із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1-4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Водночас, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Відтак, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених ст. 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
При цьому, в силу вимог статей 18, 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Механізм індексації має універсальний характер, позаяк індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру. Своєю чергою, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункт 44 постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 380/1513/20).
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Базовим місяцем при обчислені індексу для проведення індексації слід вважати місяць підвищення заробітної плати за рахунок зростання її постійних складових, зокрема, тарифних ставок (окладів). Якщо сума підвищення заробітної плати за рахунок постійних складових менша від суми індексу нарахованої відповідно до Порядку, то місяць такого підвищення не вважається базовим і індексація продовжується. При порівнянні суми підвищення заробітної плати та суми індексації при визначені базового місяця береться заробітна плата в частині постійних складових в розрахунку за повний відпрацьований місяць.
Таким чином, згідно із пунктом 5 Порядку №1078 місяць, у якому підвищено заробітну плату, вважають базовим для індексації за дотримання таких умов: заробітна плата зросла за рахунок її постійних складових; сума підвищення більша, ніж можлива індексація.
Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. При цьому, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Верховний Суд в подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки (постанови від 29.11.2021 у справі №120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі №400/1118/21, від 20.04.2022 у справі №420/3593/20, від 09.06.2022 у справі №600/524/21-а, від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 і від 13.04.2023 у справі №420/9187/21).
Так, розтлумачивши пункти 2, 5 Порядку №1078, у згаданих справах №400/1118/21 і №420/3593/20, Верховний Суд вказав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових. Одночасно з цим, Верховний Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції. Верховний Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Верховний Суд в постанові від 23 квітня 2020 року у справі №816/1728/16 за результатом аналізу п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, також зазначив, що фіксована сума індексації виплачується до наступного підвищення тарифної ставки (окладу), при якому сума збільшення заробітної плати перевищить фіксовану суму індексації.
Отже, є таке поняття як фіксована сума індексації, яка залишається після підвищення посадових окладів, якщо сума підвищення грошового доходу не перевищила суму індексації, що склалася у місяці підвищення посадових окладів, та виплачується до наступного підвищення посадових окладів (абз. 4 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078).
Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що у період існування спірних правовідносин Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 такого поняття не містили. Вказаний термін вказувався у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 року до 01.04.2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Ураховуючи, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації - різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 року набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21 з подібними правовідносинами, яка, є застосовною і до спірних правовідносин.
Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Аналогічні правові висновки містяться у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.07.2023 року у справі №160/12028/22, від 31.07.2024 року у справі №200/4613/22.
Як вбачається з довідки про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення від 09.04.2024 року, розмір грошового забезпечення позивача у лютому 2018 року становить 11 191,33 грн. з урахуванням нарахованої щомісячної додаткової грошової винагороди в сумі 4196,75 грн.), у березні 2018 року становить 11 640,20 грн. проте нарахування такої щомісячної додаткової грошової винагороди відсутнє.
Відповідач наполягає на необхідності виключення суми щомісячної додаткової грошової винагороди із грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, оскільки така винагорода не носить постійний характер.
Зазначеному питанню надано оцінку в постанові Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21, ухваленої з аналогічних підстав та обставин.
Так, Верховним Судом зазначено, що з огляду на приписи частини першої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» й пункту 2 статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо об'єктів індексації та складу грошового забезпечення, суд вважає, що щомісячна додаткова грошова винагорода позивача має враховуватися під час обчислення розміру підвищення його доходу в березні 2018 року. На тлі викладеного суд погоджується з доводами касаційної скарги стосовно того, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та здійснили помилкові розрахунки, коли залишили поза увагою щомісячну додаткову грошову винагороду за лютий 2018 року в сумі: 4523,40 грн, внаслідок чого дійшли необґрунтованого висновку про відсутність у позивача права на отримання суми індексації-різниці.
Як наслідок, суд не погоджується з твердженням відповідача, що розмір щомісячної додаткової грошової винагороди за лютий 2018 року у розмірі 4196,75 грн. належить вилучити з розрахунків.
Таким чином, розмір грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року, яке підлягає індексації складає 11 191,33 грн.
Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 становить 448,87 грн. (11 640,20 грн. - 11 191,33 грн.), що визначений як різниця між розміром грошового забезпечення у лютому і березні 2018.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,3%, який обчислений як добуток щомісячних індексів споживчих цін, визначених Держстатом з лютого 2008 року по березень 2018 року.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078 розмір можливої індексації грошового забезпечення позивача за березень 2018 року визначається шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01.03.2018 на індекс споживчих цін, що становить 4463,15 грн.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.11.2024 року у справі №200/16532/21.
Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації-різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн.- 448,87 грн. = 4014,28 грн.
Оскільки у березні 2018 року сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача з урахуванням сталих складових порівняно з лютим 2018 року є меншою ніж 4463,15 грн., суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання індексації - різниці за спірний період.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, п. 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 4014,28 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.
В даному випадку, сума яка підлягає нарахуванню і виплаті становить 28 617,93 грн. і розрахована наступним чином: 28 099,96 грн. (4014,28 грн.*7 місяців за період з 01.03.2018 року по 30.09.2018 року) +517,97 грн. (4014,28 грн./31*4 за період з 01.10.2018 року по 04.10.2018 року включно).
Стосовно способу захисту права позивача на отримання невиплачених сум індексації грошового забезпечення, суд звертає увагу на таке.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 року у справі №420/7110/19 зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту повинен: а) відповідати змісту порушеного права (вимога повинна співвідноситися із обставинами порушення права чи законного інтересу); б) забезпечувати реальне поновлення прав у випадку задоволення позову (у результаті виконання рішення суду особа фактично повернеться в той стан, у якому перебувала до моменту порушення її права чи законного інтересу).
У постановах від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що застосування конкретного способу захисту права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один із правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (до прикладу, постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17, від 05 квітня 2023 року у справі №320/12971/21).
Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
Проаналізувавши положення абзаців 1, 4 статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», абзацу 2 статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», суд дійшов висновку, що індексація грошових доходів населення має на меті надання соціальної підтримки населенню України для забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності в умовах зростання цін та повинна забезпечувати відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Також суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект, тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність ненарахування позивачеві щомісячної фіксованої індексації, а тому наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.
Беручи до уваги вищенаведене, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) в розмірі 4014,28 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вимоги стягнути з НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 27737,57 грн. не підлягають задоволенню, оскільки стягненню підлягає нарахована сума індексації. В даному випадку, суми фіксованої індексації (індексації-різниці) будуть нараховані на виконання даного рішення, а належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення в розмірі 4014,28 грн. за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року в загальній сумі 28 617,93 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Отже, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_4 ) до НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 комендатури охорони та обслуговування щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) в розмірі 4014,28 грн. відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Зобов'язати НОМЕР_1 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення в розмірі 4014,28 грн. за період з 01.03.2018 року по 04.10.2018 року, у загальному розмірі 28 617,93 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська