09 грудня 2024 рокуСправа №160/26173/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Царікової О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу № 160/26173/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
30.09.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому позивач просить:
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024.
- скасувати рішення №047250022151 від 03.07.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з роботи з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024.
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 06.06.2024 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсійним органом протиправно не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи позивача з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024. Позивач зауважує, що 26.06.2024 він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Зазначену заяву розглянуто за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, за наслідком чого прийнято рішення №047250022151 від 03.07.2024 про відмову в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
Не погоджуючись з прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
07.10.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
29.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву (вх. № 81781/24).
В обґрунтування відзиву відповідачем-2 зазначено, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу зараховано всі періоди, до пільгового стажу не враховано: період роботи з 26.01.1991 по 15.02.1994, згідно довідки від 30.08.2022 №45, оскільки посада, що зазначена у ній, не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1991 №10; період роботи з 18.04.2018 по 30.04.2018 згідно довідки від 21.09.2022 №09/09-22, оскільки посада, що зазначена у ній, не відповідає записам у трудовій книжці.
Оскільки право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058 - IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058) виникає у чоловіків за наявності не менше 12 років 06 місяців стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №2, у позивача відсутнє право на призначення такої пенсії.
Відповідачем зазначено, що періоди з 26.01.1991 по 15.02.1994 та з 18.04.2018 по 30.04.2018, які не зараховано до пільгового стажу позивачем не оскаржуються, а отже не є предметом розгляду у даній справі.
Предметом розгляду у справі є відмова позивачу, на його думку, у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024.
Разом з тим, оскаржене рішення Головного управління від 03.07.2024 №047250022151 не містить даних про відмову у зарахуванні періодів роботи позивача з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024, за таких обставин позовні вимоги є безпідставними.
26.11.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №89133/24), в якому позивач заперечував доводи, викладені відповідачем-2 у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
26.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
03.07.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 та прийнято рішення №047250022151, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
В даному рішенні зазначено, що страховий стаж заявника становить 39 років 08 місяців 16 днів, а пільговий стаж по Списку №2 - 05 років 11 місяців 28 днів. Також в даному рішенні зазначено, що до пільгового стажу не враховано період роботи з 26.01.1991 по 15.02.1994, згідно довідки від 30.08.2022 №45, оскільки посада, що зазначена у ній, не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.1991 №10; період роботи з 18.04.2018 по 30.04.2018 згідно довідки від 21.09.2022 №09/09-22, оскільки посада, що зазначена у ній, не відповідає записам у трудовій книжці.
З довідки РС -право вбачається що відповідачем-2 не зараховано до пільгового стажу по Списку №2 періоди роботи позивача з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, прийнятий 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до ч.1 ст.114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) зокрема, гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року № 1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Відповідно до пункту 4.2 Порядку №383 результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з пунктом 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 (далі - Порядок №637).
Згідно з п. 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком №442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, (далі - Порядок №442) та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджені постановою Міністерства праці України №41 від 01.09.1992 року, (далі - Методичні рекомендації) атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку №442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №1 або №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1 або №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 або №2.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Крім цього, суд зазначає, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Вимога щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведення атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесення цієї професії до діючих Списків.
Як встановлено судом з трудової книжки позивача НОМЕР_2 в трудовій книжці позивача містяться наступні записи:
- 18.04.2018 - прийнятий шламівником-басейником дільниці магнітної сепарації №2;
- 01.05.2018 - Переведений машиністом насосних установок, зайнятий перекачуванням шламів дільниці магнітної сепарації № 2;
- 22.12.2021 - Пільговий стаж за Списком №2 припинено в звязку з закінченням терміну дії;
- 30.12.2022 - Звільнений у звязку з переведенням в АТ «Покровський ГЗК», відповідно до п. 5 ст. 36 КЗпП України;
- 31.12.2022 - прийнятий по переведенню з ТОВ «МАКСІПРОМ ГРУП» до цеху переробки шлаків машиністом насосних установок зайнятим перекачуванням шламів 4 розряду.
Згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461, роділ ІІ «ПІДГОТОВКА РУД, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ОГРУДКУВАННЯ), ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН», шламівники-басейники передбачені в переліку виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Крім того, машиністи насосних установок, зайняті перекачуванням шламу, пульпи, промпродуктів і реагентів також передбачені розділом ІІ «ПІДГОТОВКА РУД, ЗБАГАЧЕННЯ, ОКУСКУВАННЯ (АГЛОМЕРАЦІЯ, БРИКЕТУВАННЯ, ОГРУДКУВАННЯ), ВИПАЛЮВАННЯ РУД І НЕРУДНИХ КОПАЛИН» Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 461.
Суд звертає увагу на те, що позивачем у позовних вимогах зазначено періоди роботи по Списку № 2 з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024, при цьому з матеріалів справи, а саме: з розрахунку РС-право судом встановлено, що позивач працював у періоди з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024, доказів того, що позивач працював до 31.05.2024 матеріали справи не містять.
Таким чином судом підтверджено періоди роботи позивача по Списку №2 з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024
Таким чином, суд доходить висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскарженим рішенням протиправно не враховало періоди роботи позивача з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024 до пільгового стажу за та Списком №2.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047250022151 від 03.07.2024 є
Отже, з метою відновлення порушених прав позивача суд доходить висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (орган, який приймав оскаржуване рішення) зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024.
Як встановлено судом з оскарженого рішення, станом на 26.06.2024 позивачу виповнилось 57 років, страховий стаж позивача складав 39 років 08 місяців 16 дні, а пільговий стаж за Списком №2 05 років 11 місяців 28 днів.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
В свою чергу, з урахуванням періодів роботи позивача з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.03.2024 пільговий стаж позивача за Списком №2 складає 8 років 3 місяці 6 днів.
Згідно абз. 6 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи;
жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.
Щодо позовних вимог про зобов'язання призначити пенсію, суд зазначає таке.
Згідно із статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.
Крім того, статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе лише зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача від 26.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 605,60 грн., підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережної Перемоги, буд. 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення №047250022151 від 03.07.2024 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №2 періодів роботи з роботи з 22.12.2021 по 30.12.2022 та з 31.12.2022 по 31.05.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.06.2024 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 09.12.2024.
Суддя О.В. Царікова