29 листопада 2024 року Справа №160/25700/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу №160/25700/24 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
24.09.2024 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (форма Р), прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за № 00/34365/04-36-24-15 від 31.05.2024 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про анулювання реєстрації платника єдиного податку № 14046/04-36-24-15-16 від 06.06.2024 року та зобов'язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , як платника єдиного податку та включити її до реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 16.04.2024 року відповідачем складено акт № 22886/04-36-24-15/ НОМЕР_1 про результати камеральної перевірки з питань заниження податкових зобов'язань по єдиному податку та умов застосування спрощеної системи оподаткування. 31.05.2024 року відповідачем на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 00/34365/04-36-24-15, яким донараховано грошове зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб у сумі 447 299,50 грн., у т.ч. основний платіж - 406 635,91 грн., штрафна санкція - 40 663,59 грн. Також рішенням від 06.06.2024 №140046/04-36-24-15-16 було анульовано реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2024 року у зв'язку з перевищенням граничного обсягу доходу, який дає право платникам єдиного податку здійснювати діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Позивач не погоджується з прийнятими рішеннями та зазначає, що камеральна перевірка за своїм цільовим призначенням не передбачає здійснення аналізу достовірності та відповідності законодавству сформованих платником податків показників податкової звітності, перевірки правомірності перебування платника податків у статусі платника єдиного податку, оскільки такі обставини не охоплюються предметом камеральної перевірки. Отже, рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку не може бути прийнято за наслідками камеральної перевірки такого платника податку. Також, посилається на помилковість застосування відповідачем норм Податкового кодексу України з урахуванням змін до нього.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16.10.2024 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтований тим, що предметом проведеної камеральної перевірки було питання заниження суми грошового зобов'язання по єдиному податку з фізичних осіб згідно податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця №9384066226 та порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування платника 2 групи внаслідок завищення доходу, отриманого протягом 2023 року. Вказує, що за наслідками проведеної камеральної перевірки були прийняті податкове повідомлення - рішення від 31.05.2024 №00/34365/04-36-24-15 та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку від 06.06.2024 №14046/04-36-24-15-16, які були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС України про результати розгляду скарг, залишені без змін. Стверджує, що положеннями пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачено проведення документальної перевірки платників єдиного податку першої - третьої груп з метою встановлення правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування. Отже позивач дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем мала бути проведена саме документальна перевірка.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив та зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 16.06.2021 року є фізичною особою - підприємцем та перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
Позивач з 26.01.2023 року по 30.06.2023 року перебувала на 3 групі зі ставкою 2%, а з 01.07.2023 року на 2 групі зі ставкою 20%.
На підставі підпункту 19-1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4, підпункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), у порядку підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 та статті 76 проведено камеральну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання заниження податкових зобов'язань по єдиному податку та умов застосування спрощеної системи оподаткування.
Перевіркою встановлено порушення абзацу 2 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України в частині перевищення протягом календарного року обсягу доходу та пункту 293. 8 статті 293 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання по єдиному податку.
За результатами проведеної перевірки складено акт камеральної перевірки від 16.04.2024 року №22886/04-36-24-15/ НОМЕР_1 який направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Не погоджуючись із зазначеним актом камеральної перевірки, 15.05.2024 року позивач подав до відповідача заперечення на акт камеральної перевірки від 16.04.2024 року №22886/04-36-24-15/ НОМЕР_1 .
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Про результати розгляду заперечення» від 29.05.2024 року повідомлено, що висновки акту №22886/04-36-24-15/ НОМЕР_1 від 16.04.2024 про результати камеральної перевірки правомірні та ґрунтуються виключно на нормах чинного законодавства України.
На підставі акту перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00/34365/04-36-24-15 від 31.05.2024 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), у тому числі за заниження податкового зобов'язання на суму 447 299,50 грн.
Також на підставі акту камеральної перевірки від 16.04.2024 року №22886/04-36-24-15/2777518420 відповідачем прийнято рішення від 06.06.2024 року №14046/04-36-24-15 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), з 01.01.2024 року.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, 27.06.2024 року позивач подала до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00/34365/04-36-24-15 від 31.05.2024 року.
Рішенням Державної податкової служби України залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області № 00/34365/04-36-24-15 від 31.05.2024 року, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погодившись з прийнятими податковим повідомленням-рішенням та рішенням про анулювання реєстрації платника єдиного податку, позивач звернулась із цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд враховує наступне.
Так, правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано нормами Конституції України та Податкового кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та встановлює Податковий кодекс України.
Відповідно до підпункту 19-1.1.16 пункту 19-1 статті19 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції: здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Підпунктом 19-1.1.17 пункту 19-1 статті 19 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Згідно із підпунктами 20.1.4, 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Згідно із пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на групи платників єдиного податку.
Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України до третьої групи платників єдиного податку належать, зокрема: фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Згідно із положеннями Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01 січня 2023 року встановлено в розмірі 6 700 грн.
Відповідно до абзацу 2 пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного пунктом 202.1 статті 202 цього Кодексу).
Пунктом 294.2 статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.
Абзацом першим пункту 299.1 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до абзацу 3 пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні про анулювання реєстрації платника єдиного податку, відповідачем як на підставу для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку зазначено абзаци 1-3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.
Абзацами 1-3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України обумовлено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів), - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
Водночас, приписами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України визначено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
З аналізу зазначених норм права вбачається, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено камеральну перевірку щодо порушення позивачем, як платником єдиного податку, вимог перебування на спрощеній системі оподаткування.
За результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом складено акт про результати камеральної перевірки з питання заниження податкових зобов'язань по єдиному податку та умов застосування спрощеної системи оподаткування від 16.04.2024 року №22886/04-36-24-15/2777518420, яким встановлено порушення абзацу 2 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України в частині перевищення протягом календарного року обсягу доходу та пункту 293. 8 статті 293 Податкового кодексу України в частині заниження податкового зобов'язання по єдиному податку.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Згідно із підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції на момент проведення камеральної перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також можуть бути: своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків); своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних; своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах; повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні"; своєчасність подання заяви про взяття на облік фінансових агентів відповідно до вимог статті 39-3 цього Кодексу; своєчасність подання фінансовими агентами звітів про підзвітні рахунки, виправлених звітів про підзвітні рахунки; своєчасність надання фінансовими агентами відповіді на запити (повідомлення) контролюючого органу, що надсилаються у випадках, визначених статтею 39-3 цього Кодексу; своєчасність подання повідомлення про структуру власності та кінцевих бенефіціарних власників відповідно до вимог пункту 44-1.2 статті 44-1 цього Кодексу; своєчасність подання особою, яка здійснює управління або адміністрування трасту, повідомлення про укладення договору щодо управління або адміністрування трасту або про припинення такого договору, фінансової звітності, копій первинних документів та іншої інформації щодо трасту на запит контролюючого органу у випадках, передбачених статтею 44-2 цього Кодексу; своєчасність надання інформації на запит контролюючого органу відповідно до пункту 44-1.3 статті 44-1, підпунктів 6-8 підпункту 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу; своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов'язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.
Статтею 76 Податкового кодексу України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється, відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
В даному випадку, при проведенні камеральної перевірки відповідачем було використано виключно декларацію позивача за 2023 рік від 23.02.2024 року №9384066226 та інформацію наявну в ДПС України ІКС «Податковий блок», аналіз яких призвів до висновку про заниження податкових зобов'язань по єдиному податку та умов застосування спрощеної системи оподаткування.
Таким чином, позивач дійшов помилкового висновку про те, що відповідачем мала бути проведена саме документальна перевірка, в той час як приписами пункту 299.11 статті 299 Податкового кодексу України обов'язковість проведення саме документальної перевірки не встановлена.
Щодо порушення позивачем вимог пункту 9-1.4.3 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 291.4 статті 291 ПК України до суб'єктів господарювання, які застосовують 2 групу спрощеної системи оподаткування відносяться фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Оскільки станом на 01 січня 2023 року мінімальна заробітна плата становила 6700,00 грн., граничний обсяг доходу платника податку 2 групи на спрощеній системі оподаткування становив 5 587 800,00 грн.
01.08.2023 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» від 30.06.2023 №3219-ІХ (далі Закон №3219-ІХ), яким до Податкового кодексу України було внесено зміни зокрема шляхом доповнення розділу ХХ «Перехідні положення» підпунктом 9-1.4.3. пунктом 9-1. підрозділу 8.
Підпунктом 9-1.4.3. пункту 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Подткового кодексу України встановлено, що у 2023 звітному році обсяг доходу для відповідної групи платників єдиного податку, встановлений пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, визначається пропорційно до кількості календарних місяців поточного календарного року, протягом яких платник єдиного податку не застосовував особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
Згідно з вимогами пункту 293.4 статті 294 Податкового кодексу України, ставка єдиного податку для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи підприємці) встановлюється у розмірі 15 відсотків до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у підпунктах 1, 2 і 3 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з 26.01.2023 по 30.06.2023 перебувала на спрощеній систему оподаткування - 3 група зі ставкою 2%, а з 01.07.2023 по 31.12.2023 перебувала на спрощеній системі оподаткування 2 група зі ставкою 20%, що свідчить про те, що позивачем протягом 6 календарних місяців не застосовувалися особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу.
З матеріалів справи вбачається, що перехід позивачем на спрощену систему оподаткування з особливостями, встановленими пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України здійснено на підставі самостійно поданої позивачем заяви.
Так, 25 січня 2023 року позивачем подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування та перехід з 26 січня 2023 року на спрощену систему оподаткування за 3 групою зі ставкою єдиного податку у відсотках до доходу розміром 2%.
12 червня 2023 року позивачем було подано заяву про перехід на 2 групу платника єдиного податку з розміром єдиного податку 20% від мінімальної заробітної плати з 01 липня 2023 року.
Як встановлено в ході розгляду справи судом, підставою для складення акта перевірки стало порушення позивачем вимог підпункту 1 пункту 293.4, підпункту 3 пункту 293.8 статті 293, пункту 295.7 статті 295, підпункту 3 пункту 296.5 статті 296 розділу XIV ПK України, а саме: недекларування податкового зобов'язання по єдиному податку ставкою 15 відсотків з суми перевищення обсягу доходу, визначеного підпунктом 9-1.4.3. пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Перехідних положень для платників, які протягом 2023 звітного року застосовували особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 цього підрозділу ПK України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по єдиному податку на суму 404 362,01 гривень.
Відповідно до підпункту 9-1.4.3. пунктом 9-1 підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, граничний обсяг доходу позивача на спрощеній системі оподаткування 2 група зі ставкою 20% за 2023 рік - 2 793 900,00 грн. (5 587 800,00 грн./ 12 місяців)*6 місяців = 2 793 900,00 грн).
Згідно наданої податкової декларації платника єдиного податку позивача від 23.02.2024 № 9384066226 за 2023 рік задекларовано наступні показники господарської діяльності для платників єдиного податку 2 групи (розділ ІІІ):
обсяг доходу за звітний (податковий) період згідно з підпунктом 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ ) у сумі 5 504 806,04 грн.,
обсяг доходу, що оподатковується за ставкою 15 відсотків, згідно з пунктом 293.4 статті 294 Податкового кодексу України 0 гривень.
Відтак, перевищення суми доходу від здійснення діяльності на спрощеній системі оподаткування (2 група) за 2023 рік становить 2 710 906, 04 призвело до подальшого донарахування податкових зобов'язань по єдиному податку відповідно до пункту 294.3.4. ст.293 ПКУ на суму 406 635,91 грн. (2710906,04 грн.*15%) та накладення штрафу на підставі м.123.1 ст. 123 ПКУ у розмірі 40 663,59 грн. (406 635,91 грн.*10%).
При цьому, суд не погоджується з доводами позивача про те, що за відсутності у позивача доходів в період з 26.01.2023 по 30.06.2023 він вважається таким, що не використав особливості оподаткування, визначені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, з огляду на таке.
Відповідно до п.9.8. підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платником з особливостями, встановленими цим пунктом, суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.
Суб'єкт господарювання вважається платником єдиного податку третьої групи з особливостями, встановленими цим пунктом з 1 квітня 2022 року - у разі подання заяви до 1 квітня 2022 року; з наступного робочого дня після подання заяви - у разі подання заяви починаючи з 1 квітня 2022 року.
Згідно з п. 9.9. підрозділу 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ платник податку має право самостійно (шляхом подання заяви) відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення. У такому разі платник податків вважається таким, що застосовує систему оподаткування, на якій він перебував до обрання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, крім випадку, якщо у заяві про відмову від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, платник податку зазначив про перехід на сплату інших податків і зборів.
З системного аналізу положень пунктів 9.8. та 9.9. вбачається, що обрання або перехід на спрощену систему оподаткування з особливостями, визначеними пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, ставиться в залежність виключно від подання відповідної заяви платником податків.
Чинне на момент спірних правовідносин регулювання не ставило в залежність використання особливостей оподаткування від фактичного ведення платником податків господарської діяльності, а також від наявності чи відсутності доходу за вказаний період.
Відтак, положення підпункту 9-1.4.3. підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень ПК України підлягало застосуванню в спірних правовідносинах під час розрахунку обсягу доходу позивача за 2023 рік.
Натомість, позивачем при складенні та поданні податкової декларації за 2023 рік не враховано зміни, внесені Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ, яким підрозділ 8 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України доповнено підпунктом 9-1.4.3.
Враховуючи зазначене та встановлені судом обставини справи, суд приходить до висновку, що прийняті Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 00/34365/04-36-24-15 від 31.05.2024 року та рішення від 06.06.2024 року №14046/04-36-24-15 щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є правомірними та не підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись статтями 243, 245-247, 250, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, податкового повідомлення - рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.І. Озерянська