20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/7224/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) та просить:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 про застосування дисциплінарного стягнення «догана»;
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року;
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №94 про застосування дисциплінарного стягнення «сувора догана»;
визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №94 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на військовій службі у В/ч НОМЕР_1 по мобілізації з 14.10.2023.
Як вбачається із змісту витягу з наказу командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.12.2023 №90 позивач вибув у населений пункт Рожище, Волинської області, з метою посилення протиповітряної оборони об'єктів критичної інфраструктури України.
01.04.2024 відносно ОСОБА_1 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВЛ №87 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 17220КУпАП. Як вбачається із змісту вказаного протоколу, що 01.04.2024 о 17:00 солдат позивачович виконував службові обов'язки поблизу населеного пункту Кобче Луцького району Волинської області з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, про що свідчить консультаційний висновок спеціаліста КНП «Ковельське МТМО» №222 від 01.04.2024, чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 17220 КУпАП.
Позивач вказує, що постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 29.04.2024 у справі №167/362/24 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 10.052024.
Крім того, 28.04.2024 відносно позивача був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВЛ №129 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 17220 КУпАП. Як вбачається із змісту вказаного протоколу, що 28.04.2024 о 22:00 солдат ОСОБА_1 на території тимчасової дислокації В/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 перебував з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився, про що свідчить консультаційний висновок КП «ВОПЛ м. Луцька» №94 від 28.04.2024, чим вчинив правопорушення в умовах особливого періоду, передбачене частиною 3 статті 17220 КУпАП.
Постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №167/423/24 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП у зв'язку з відсутністю (недоведеністю) складу адміністративного правопорушення. Постанова набрала законної сили 15.06.2024.
Позивач зазначає, що в квітні 2024 року під час чергової виплати грошового забезпечення отримав його в значно меншому розмірі, тому 11.06.2024 звернувся із заявою до відповідача про повідомлення причини зменшення розміру грошового забезпечення та просив надати для цього відповідні підтверджуючі документи.
Листом від 20.06.2024 за №729 В/ч НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_1 що відповідно до наказів командира В/ч НОМЕР_1 №76 від 04.04.2024 та №94 від 30.04.2024 на позивача були накладені дисциплінарні стягнення з підстав перебування на території тимчасової дислокації В/ч НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння.
Позивач в позовній заяві зазначив, що згідно п.4 наказу №76 від 04.04.2024 та п.3 наказу №94 від 30.04.2024 визначено начальнику фінансово-економічної служби В/ч НОМЕР_1 лейтенанту ОСОБА_3 за вживання алкогольних напоїв в службовий час на підставі пункту 5 розділу XVI "Порядок виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 щомісячне преміювання за квітень 2024 року солдату ОСОБА_1 не виплачувати.
Матеріали службового розслідування з даного приводу позивач не отримував та ознайомлений з ними не був.
Вказані накази відповідача вважає незаконними, такими, що повинні бути скасовані, тому звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів повернуто позивачеві без розгляду (а.с.15-16).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.10.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 29.07.2024 про повернення позовної заяви у справі №140/7224/24 скасовано, та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.32-36).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.11.2024 продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (а.с.79).
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.12.2024, представник відповідача заперечив з наступних підстав (а.с.84-108).
Представник відповідача стверджує, що позивач вводить суд в оману, стверджуючи, що у В/ч НОМЕР_1 проводилось службове розслідування «з підстав перебування на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 ». У відповіді на звернення позивача №729 від 20.06.2024 не повідомлялось про проведення службового розслідування стосовно факту перебування в стані алкогольного сп'яніння, оскільки в межах чинного законодавства призначення службового розслідування є правом командира, а не його обов'язком.
Разом з тим, щодо обгрунтованості підстав для видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №76 від 04.04.2024 зазначає, що підставою для притягнення солдата ОСОБА_1 був рапорт командира 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 . Відповідно до рапорту капітана ОСОБА_5 близько 17:00 01.04.2024 на території тимчасової дислокації 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 був виявлений водій 2 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від медичного огляду солдат в КНП «КОВЕЛЬСЬКЕ» МТМО» на стан алкогольного сп'яніння (з використанням спеціального приладу «Alcotester dragger 6820» відмовився. Даний факт підтверджуються консультаційним висновком спеціаліста Ковельського МТМО. За даним фактом складено протокол серії ЛВЛ №87 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20.
Відповідно до консультативного висновку спеціаліста Ковельського МТМО №222 від 01.04.2024 позивач мав нестійкий настрій та запах алкоголю у видихуваному повітрі. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. При складанні протоколу ЛВЛ №87 від 01.04.2024 солдат позивач свою провину визнав та усвідомив, а також попросив найменш суворого покарання, зобов'язуючись в майбутньому не допускати подібних вчинків. Даний факт підтверджується протоколом ЛВЛ №87 від 01.04.2024.
Відповідно до наданої відеофіксації командиру В/ч НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 визнав факт вживання алкогольних напоїв 01.04.2024.
Постанова судді Рожиненського районного суду Волинсьої області від 29.04.2024 в справі №167/362/24, якою було закрито провадження в справі, на думку відповідача, не може бути підставою для скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 04.04.2024 №76, оскільки вона не має преюдиційного значення для вирішення даного спору.
Щодо обґрунтованості підстав для видачі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №94 від 30.04.2024 вказує, що підставою для притягнення солдата ОСОБА_1 був рапорт командира 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_4 . Відповідно до рапорту капітана близько 22:00 28.04.2024 на території тимчасової дислокації 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 був виявлений військовослужбовець з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: водій 2 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 . Від медичного огляду позивач на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Даний факт підтверджуються медичним висновком. За даним фактом складено протокол серії ЛВЛ №129 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172.20
Відповідно до протоколу ЛВЛ №129 від 28.04.2024 позивач перебував на території тимчасової дислокації В/ч НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився. Свідками даного правопорушення були: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, виданого КП «ВОЛИНСЬКА ОБЛАСНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ ОСОБА_8 » позивач відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Постанова судді Рожиненського районного суду Волинської області від 04.06.2024 в справі №167/423/24, якою було закрито провадження в справі, на думку відповідача, не може бути підставою для скасування наказу командира В/ч НОМЕР_1 від 30.04.2024 №94, оскільки вона не має преюдиційного значення для вирішення даного спору.
Таким чином, представник відповідача стверджує, що вищезазначені факти є беззаперечними доказами вживання алкогольних напоїв та перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби солдатом ОСОБА_1 , а відтак просив в задоволенні позову відмовити.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду через зареєстрований в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» кабінет від 23.12.2024, представник позивача заперечила проти доводів представника відповідача.
Стверджує, що відносно позивача було складено протоколи про військове адміністративне правопорушення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.172-20 КУпАП, за перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби та відмова від огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, вчинені особою в умовах особливого періоду.
Стверджує, що на підставі цього було проведено службове розслідування з підстав перебування на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 та на позивача накладено дисциплінарні стягнення у вигляді догани та суворої догани та позбавлення премії за квітень 2024 року.
На думку представника відповідача, самі собі протоколи про адміністративне правопорушення не встановлюють винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення та не можуть бути підставою для накладення дисциплінарних стягнень та невиплати премії.
Наголошує, що постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 29.04.2024 у справі №167/362/24 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 04.06.2024 в справі №167/423/24 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП у зв'язку з відсутністю (недоведеністю) складу адміністративного правопорушення.
Таким чином стверджує, що оскільки постановами судді Рожищенського районного суду Волинської області в справі 167/423/24 та в справі 167/362/24 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КупАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, то накази відповідача «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 року №76 та від 30.04.2024 року №94, прийняті за результатами службового розслідування, є необґрунтованими та не відповідають дійсним обставинам справи.
У поданому до суду запереченні на відповідь на відзив від 06.01.2025 представник відповідача зазначив, що позивач повторно намагається ввести суд в оману, стверджуючи, що у В/ч НОМЕР_1 проводилось службове розслідування «з підстав перебування на службі з явними ознаками алкогольного сп'яніння солдата ОСОБА_1 ». У відповіді на звернення ОСОБА_1 №729 від 20.06.2024 не повідомлялось про проведення службового розслідування стосовно факту перебування в стані алкогольного сп'яніння позивача (а.с.117-125).
Крім того стверджує, що відповідно до статті 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Статтею 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Виходячи з вищенаведених статей слід вважати, що в разі порушення військової дисципліни військовослужбовцем командир військової частини зобов'язаний відреагувати належним чином та притягнути до відповідальності.
Постанови про закриття проваджень у справі 167/423/24 та 167/362/24, на думку представника відповідача, не можуть бути підставою для скасування наказів командира військової частини НОМЕР_1 оскільки вони не мають преюдиційних значень для вирішення даного спору.
Щодо відеоматеріалу про фіксацію вчинення правопорушення ОСОБА_1 зазначає, що відеоматеріал про визнання факту вживання алкогольних напоїв солдатом ОСОБА_1 був зроблений 01.04.2024 головним сержантом 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 головним сержантом ОСОБА_9 , на власний телефон з метою фіксації вчиненого правопорушення. Оскільки на мобільному телефоні міститься інформація про дату та час відеозапису (який співпадає з датою та часом складання адміністративного протоколу ЛВЛ №87 від 01.04.2024) даний відеоматеріал був врахований командиром В/ч НОМЕР_1 як додаткове підтвердження факту вживання алкогольних напоїв при прийнятті рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Вищезазначені факти є беззаперечними доказами вживання алкогольних напоїв та перебування в стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби позивачем.
Таким чином представник відповідача переконаний, що командиром В/ч НОМЕР_1 , з урахуванням обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, правомірно прийнято рішення про оголошення позивачу дисциплінарних стягнень та зменшення грошового забезпечення за місяць в якому було вчинено два правопорушення, а тому позов задоволенню не підлягає.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14.10.2023 перебував на військовій службі у В/ч НОМЕР_1 по мобілізації, як слідує з довідки В/ч НОМЕР_1 №99 від 05.05.2024, та з 16.07.2024 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення, а з 17.07.2024 з котлового, що підтверджено витягом з наказу командира В/ч НОМЕР_1 №196 від 16.07.2024 (а.с.53, 100).
Наказами командира В/ч НОМЕР_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності №76 від 04.04.2024 та №94 від 30.04.2024 до солдата ОСОБА_1 водія 2 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності «догана» та «сувора догана» відповідно (а.с.69-72).
Підставами винесення вищезгаданих наказів слугували рапорти командира 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 від 01.04.2024 та від 29.04.2024.
З рапорту командира 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 від 01.04.2024 слідує, що близько 17:00 01.04.2024 на території тимчасової дислокації 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 були виявлені військовослужбовці з ознаками алкогольного сп?яніння, злкрема, водій 2 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 . Від медичного огляду солдат ОСОБА_1 в КНП «КОВЕЛЬСЬКЕ» МТМО» на стан алкогольного сп'яніння (з використанням спеціального приладу «Alcotester dragger 6820» відмовився. Даний факт підтверджуються консультаційним висновком спеціаліста Ковельського МТМО. За даним фактом складено протокол серії ЛВЛ №87 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 (а.с.89).
Протоколом про військове адміністративне правопорушення №87 від 01.04.2024 підтверджено, викладені у рапорті від 01.04.2024 та додатково в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено пояснення позивача про те, що він визнає, що 01.04.2024 о 17:00 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків (а.с.91-93).
З консультаційного висновку спеціаліста №222 слідує, що позивач 01.04.2024 від обстеження відмовився (а.с.94).
Разом з тим, з рапорту командира 2 зенітної кулеметної роти В/ч НОМЕР_1 капітана ОСОБА_10 від 29.04.2024 слідує, що на території тимчасової дислокації 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 були виявлені військовослужбовці з ознаками алкогольного сп?яніння, зокрема, водій 2 зенітного кулеметного відділення 1 зенітного кулеметного взводу 2 зенітної кулеметної роти військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 . Від медичного огляду солдат ОСОБА_1 на стан алкогольного сп?яніння відмовився. Даний факт підтверджуються медичним висновком. За даним фактом складено протокол серії ЛВЛ №129 про військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172.20 (а.с.90).
Протоколом про військове адміністративне правопорушення №129 від 28.04.2024 підтверджено, викладені у рапорті від 29.04.2024 та додатково в графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено пояснення позивача про те, що позивач пояснень не надавав (а.с.95-97).
З висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.04.2024 слідує, що позивач від медичного огляду відмовився (а.с.98).
Постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 29.04.2024 у справі №167/362/24 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі ч.1 п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Згідно даних ЄДРСР постанова набрала законної сили 10.05.2024 (а.с.58-61).
Постановою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 04.06.2024 у справі №167/423/24 закрито провадження в справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.172-20 КУпАП у зв'язку з відсутністю (недоведеністю) складу адміністративного правопорушення. Постанова, згідно даних ЄДРСР, набрала законної сили 15.06.2024 (а.с.64-66).
11.06.2024 позивач звернувся до В/ч НОМЕР_1 із заявою про надання інформації стосовно причини зменшення розміру грошового забезпечення (а.с.67).
З листа-відповіді В/ч НОМЕР_1 №729 від 20.06.2024 слідує, що відповідно до наказу командира В/ч НОМЕР_1 №76 від 04.04.2024, наказу командира В/ч НОМЕР_1 №94 від 30.04.2024 на позивача було накладено дисциплінарне стягнення за вживання алкогольних напоїв.
Покликаючись на пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, відповідач зазначив, що військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння).
Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння (а.с.68).
Позивач непогоджуючись з позицією відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно Указу Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан.
За приписами статей 17,65 Конституції України захист держави, забезпечення її безпеки є найважливішими функціями всього Українського народу. Військова служба - це конституційний обов'язок громадян України, який полягає у забезпеченні оборони України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. До військовослужбовців належать особи, які проходять таку службу, зокрема у Збройних Силах України. Військовій службі передує необхідність виконання конституційного військового обов'язку, що передбачає проходження громадянами України військової служби (добровільно чи за призовом).
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-ХІІ).
Згідно ч. 1 статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частинами 1, 2статті 2 Закону №2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Частиною 4 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 6 статті 2 Закону України №2232-ХІІ розрізняють такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (статті 16 Статуту).
Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі (далі Закон №160).
Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов'язків військової служби, військовозобов'язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).
Згідно з частиною 1 статті 5 Дисциплінарного статуту, за стан дисципліни у військовому з'єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
За приписами статті 7 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Згідно зі статтею 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Відповідно до ст.97 Дисциплінарного статуту ЗСУ про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Статтею 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ, встановлено, що під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Отже аналізуючи наведені норми, слід зазначити, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення за видами, встановленими статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. При цьому, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування, яке має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником) і дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення.
Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений, зокрема, статтями 96-98 Дисциплінарного статуту, відповідно до яких дисциплінарне стягнення виконується, як правило, негайно, а у виняткових випадках - не пізніше ніж за три місяці від дня його накладення. Після закінчення зазначеного строку стягнення не виконується, а лише заноситься до службової картки військовослужбовця. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні та у відпустці.
Особи, з вини яких не було виконане стягнення, несуть дисциплінарну відповідальність. Про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов'язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з'ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.
При цьому, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеня вини, прийняттю рішення про накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення може передувати проведення службового розслідування.
У позовній заяві позивач вказує, що він не отримував результати службового розслідування, однак керуючись вищезазначеними нормами суд підтримує позицію представника відповідача про те, що проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком відповідача.
Щодо твердження позивача про те, що за постановами Рожищенського районного суду його не було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-20 КУпАП, суд звертає увагу, що положеннями ст.45 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Таким чином, у своїй сукупності, складені матеріали свідчать про перебування позивача 01.04.2024 та 28.04.2024 у стані алкогольного сп'яніння, за що передбачена дисциплінарна відповідальність, і застосування відповідних заходів належить до компетенції командира військової частини, в якій проходить службу позивач.
Отже, підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності не ставляться в залежність від наявності або відсутності рішення суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, тобто адміністративної.
Разом з тим, спірним питання у даній справі є ненарахування та невиплата ОСОБА_1 щомісячної премії за квітень 2024 року.
Суд зазначає, що механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI вказаного Порядку №260 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Згідно з абзацу 3 пункту 5 розділу XVI Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках - за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Враховуючи те, що преміювання військовослужбовців є правом командира (начальника) військової частини, суд дійшов висновку, що з огляду на накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та суворої догани, відповідно до наказів командира В/ч НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 та №94 від 30.04.2024, за порушення військової дисципліни, позбавлення позивача премії квітень 2024 року є обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам Порядку №260, а тому пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 04.04.2024 №76 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року та пункт 4 наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 30.04.2024 №94 про невиплату щомісячного преміювання за квітень 2024 року в частині позбавлення позивача премії за квітень 2024 року скасування не підлягає.
Таким чином суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання відповідачем доводів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність його рішень, дій чи бездіяльності, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України.
З огляду на викладене, позивач, всупереч вимогам статті 77 КАС України, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідачем правомірність спірних дій підтверджено належними та допустимими доказами.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Крім того, зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов'язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправними та скасування пунктів наказів, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя А.Я. Ксензюк