Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/924/25
21.02.2025 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м.Виноградів клопотання адвоката ОСОБА_3 , що діє в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025071080000128 від 14.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,
На розгляд суду передано вказане клопотання.
Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду від 14.02.2025 накладено арешт на тимчасово вилучене майно: автомобіль марки AUDI A7, р/н НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зберігається на спеціальному майданчику утримання транспортних засобів ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 57.
Заявник стверджує, що позбавлена можливості вільно користуватися майном, порушено її звичний спосіб життя, позбавлено засобу переміщення. При цьому заявниця не має жодного статусу у кримінальному провадженні.
Заявниця, представник, та усі учасники провадження подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Вивчивши зміст клопотання та дослідивши додані письмові докази, суд вирішив наступне.
Встановлено, що у рамках кримінального провадження №12025071080000128 від 14.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України накладено арешт на тимчасово вилучене майно: автомобіль марки AUDI A7, р/н НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зберігається на спеціальному майданчику утримання транспортних засобів ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 57.
Відповідно до ч.3 ст.41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як передбачено ч.1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України є головним обов'язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки арешт накладено з метою збереження речових доказів, вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, кримінальне провадження не завершено, тому арешт накладено правомірно.
Разом із тим, вбачає законні підстави для передання арештованого майна на зберігання законному володільцю, при цьому накладений арешт продовжує свою дію та забезпечить завдання застосованого заходу забезпечення кримінального провадження та такий спосіб арешту не буде перешкодою проведенню слідчих дій.
Так, відповідно до ст.6 ст.100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відтак, суд вирішив, що клопотання слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст.173, 369-372 КПК України, суд, -
Клопотання задовольнити частково.
У кримінальному провадженні №12025071080000128 від 14.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, передати на відповідальне зберігання законному володільцю громадянці України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання АДРЕСА_1 , речовий доказ - автомобіль марки AUDI A7, р/н НОМЕР_1 який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 , який зберігається на спеціальному майданчику утримання транспортних засобів ВП № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області, що за адресою м. Виноградів, вул. Миру, 57.
Заборонити власнику автомобіля ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам розпоряджатися арештованим майном - зокрема, відчужувати, перетворювати, переобладнувати, вносити зміни до конструкції та комплектації транспортного засобу, переміщати його за межі Закарпатської області.
У задоволенні клопотання у іншій частині - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1