Справа № 933/873/24
Провадження № 1-кп/933/18/25
21 лютого 2025 року селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
прокурора - ОСОБА_2
потерпілої - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
секретаря судового засідання - ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду селища Олександрівка матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за № 12024053590000063 від 11 жовтня 2024 рокуза обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новостепанівка, Олександрівського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України,
Відповідно до обвинувального акту рішенням Олександрівського районного суду Донецької області № 240/38/19 від 16 травня 2019 року ОСОБА_4 зобов'язаний щомісяця сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 23.01.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
ОСОБА_4 , будучи працездатною особою, не маючи обмежень за станом здоров'я, усвідомлюючи, що повинен щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, порушуючи вимоги ст. ст. 21, ч. 2 ст. 51 Конституції України, відповідно до положень яких усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах, права і свободи людини є невідчужуваними та що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, будучи попередженим державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, починаючи з 23.01.2019, став на шлях злісного ухилення від сплати встановлених рішенням Олександрівського районного суду Донецької області коштів на утримання дитини (аліментів) та у передбаченому розмірі щомісяця аліменти не платив.
У результаті злісного ухилення від сплати аліментів ОСОБА_4 , у останнього утворилась заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 23.01.2019 по 31 вересня 2024 року у сумі 195485,77 гривень. Загальна заборгованість по аліментам станом на 31.09.2024 становить 195485,77 грн., що перевищує суму сукупно нарахованих відповідних платежів за три місяці.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні вину не визнав та надав суду показання, відповідно до яких, вони познайомились з ОСОБА_9 (потерпілою) та він їй запропонував поїхати до нього, та разом проживати. Його мама була не проти. Коли приїхали, його сестра дала їм свою квартиру, в якій він проживав разом із потерпілою. Він заробляв гроші підробітками, оскільки не було роботи, а потерпіла була вдома. Потім потерпіла народила, його сестра допомагала грошима. Через 2 місяці після народження дитини потерпіла забрала речі та поїхала, нічого нікому не сказавши.
На запитання прокурора обвинувачений відповів, що він добровільно дав згоду, щоб його записали батьком дитини. Він був згодний, добровільно погодився, думав, що у них все буде добре, як у людей. Наслідки того, що він записаний батьком дитини, він розумів. Через 2 місяці після народження дитини потерпіла поїхала, він тут не проживав, і лише у 2022 році йому стало відомо про рішення суду про стягнення аліментів. Йому повідомив дільничний інспектор поліції, який приїхав та сказав, що на нього написали заяву на аліменти.
Він зрозумів, що це подала заяву саме потерпіла. Більше ніхто нічого йому не повідомляв стосовно сплати аліментів. Із виконавчої служби йому нічого не надходило. Що таке виконавча служба він не розуміє. Письмові повідомлення з виконавчої служби йому не направляли. Уточнює, що у 2022 році він приїхав сюди, потім він поїхав, та його не було у с. Новостепанівка два роки, проживав у іншому місці. Повернувся у 2024 році, тоді й отримав копію рішення суду про стягнення аліментів, та ознайомився з його текстом, де зазначено, що він повинен сплачувати аліменти на утримання дитини. До нього приїхав дільничний інспектор поліції та повідомив, що на нього написали заяву, дільничний привозив його до слідчого у відділення поліції, де він давав покази. Аліменти на утримання дитини він не сплачував, бо немає грошей, немає роботи, живе за рахунок підробіток, та на пенсії. Він є інвалідом, але потрібно робити документи. Офіційно його не визнано інвалідом, але він має вади, у нього «заяча губа» з народження. На його працездатність це не впливає. На даний момент має бажання платити аліменти. А в подальшому буде подавати заяву та робити ДНК. За час, що минув з відкриття кримінального провадження, він аліменти не платив, бо не працює та не має коштів.
На запитання суду обвинувачений відповів, що коли він отримав рішення суду про стягнення аліментів, він з ним не погодився. Рішення суду не скасовував, заяву про перегляд заочного рішення не подавав, та нікуди не звертався. На даний час він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Він тут народився, раніше проживав за цією адресою, цей будинок належав його сім'ї, його продали у 2007 році, а він не виписався, так і залишився там бути зареєстрований. У цьому будинку ніхто не проживав. Ніхто з його рідних до цього будинку доступу не має. Власник цього домоволодіння тримає господарство, та город. На даний час він проживає по АДРЕСА_2 , цей будинок належав його бабусі по лінії батька. Бабусі та батька уже немає в живих. Чи хтось успадкував цей будинок, йому не відомо. Він є інвалідом з дитинства, має вади здоров'я. До 2007 року отримував пенсію по інвалідності, але потім перестав, бо необхідно було кожного року продовжувати дію групи.
Потерпіла ОСОБА_3 надала суду показання відповідно до яких, коли вона познайомилась з ОСОБА_4 , то вже на той час була вагітна. Разом з ОСОБА_4 переїхала до м. Дзержинська. Там вона народила доньку. ОСОБА_4 дав згоду, щоб записати дитину на себе, оскільки збирались разом жити. Він надав згоду добровільно, шлюб не реєстрували. Прожили разом 1,5-2 місяці та розлучились, вона поїхала назад, зв'язки перервалися. Хотіли примиритись, але більше не проживали разом. Вона його просила, щоб він відмовився офіційно від дитини, оскільки, він не приймав участі у вихованні доньки. ОСОБА_4 не погодився, зник, тому вона вирішили подати на аліменти. Більше вони не спілкувалися. Вона декілька раз говорила йому, що подала документи на стягнення аліментів. Рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_4 аліменти на утримання доньки. ОСОБА_4 сказав, що це не його дитина, тому він платити нічого не буде.
На запитання прокурора потерпіла відповіла, що ОСОБА_4 знав, що він має сплачувати аліменти на утримання дитини. Після суду вона пересилала його родичам виконавчий лист. З моменту рішення суду ОСОБА_4 аліменти не сплачував, та нічим не допомагав. Вона з ним не бачилась та не спілкувались.
На запитання захисника потерпіла відповіла, що ОСОБА_4 не є біологічним батьком дитини. Коли дитина народилась, він ходив з нею до органів РАГСу, та надав згоду зареєструвати дитину. Вона сама просила його відмовитись від дитини, хотіла позбавити його батьківських прав, оскільки не може без його згоди виїхати. Вважає, що обвинувачений повинен сплачувати аліменти, оскільки він дав згоду, щоб його записали батьком дитини, та він повинен нести відповідальність.
На запитання обвинуваченого потерпіла відповіла, що у неї є совість, і вона подала позов до нього про стягнення аліментів на утримання доньки.
Свідок ОСОБА_10 надала суду показання відповідно до яких, обвинувачений її син. ОСОБА_4 привів ОСОБА_3 уже вагітною, майже 4 місяці. Проживали вони окремо, донька віддала їм квартиру. Потерпіла приїхала без речей, її одягли, обули, влаштували до училища у м. Торецьку, вона перевелась з Олександрівського ліцею. Після народження дитини, вони прожили разом 2 місяці, а коли потерпіла отримала грошову допомогу на дитину, поїхала, нічого не сказавши. Після цього вони її не бачили. Пізніше вона приїздила до них, забрала документи та знялася з місця реєстрації.
На запитання захисника свідок відповіла, що їй відомо, що батьком дитини записаний її син ОСОБА_4 , так вони разом вирішили. Вона їм говорила, що як мати одиначка, потерпіла би отримувала більше грошей на дитину. А чому вони саме вирішили зареєструвати дитину так, їй це не відомо. Знає, що її син дав згоду зареєструвати дитину, та у свідоцтві про народження батьком записаний саме він. Документів на буд. АДРЕСА_1 у них немає, вони віддали тому, хто цей будинок купив. Продали цей будинок у 2006 році. А її син ОСОБА_4 як був за цією адресою зареєстрований, так і залишився.
На запитання прокурора свідок відповіла, що про судове рішення про стягнення аліментів з її сина їй нічого не відомо. Стало відомо, що син повинен сплачувати аліменти, можливо у 2022 році, коли вони після початку війни повернулись у с. Новостепанівку. А коли потерпіла подала позов до суду про стягнення аліментів, їх ніхто про це не повідомляв, оскільки вони тут не проживали. Вона розуміє, що є рішення суду, але чому син повинен сплачувати аліменти, якщо це не його дитина. Вона хоче грошей. Він лише дав дитині своє прізвище, так за що він повинен платити. Син ОСОБА_4 знає про рішення суду, але аліменти не сплачує.
На запитання суду свідок відповіла, що вони проживали у ОСОБА_11 , тобто у селищі Новгородське, м. Торецька, та сюди, у с. Новостепанівку приїхали у 2022 році. У 2011 році, а можливо у кінці 2010 року, її син привіз потерпілу до ОСОБА_11 , і вони там проживали. А потім потерпіла поїхала від них. У 2022 році вони переїхали жити у будинок її свекрухи у с. Новостепанівка, оскільки там йшли бойові дії, і дізналися, що є рішення суду про стягнення аліментів, про це хтось сказав її сину. Дане рішення суду син не оскаржував, хоча вона з ним не погоджується. Вони їй пропонували у 2013 чи 2014 році, щоб син відмовився від дитини, бо це не його дитина. Потерпіла збиралась на своє прізвище записати дитину, але не записала.
Обвинувачений є інвалідом з дитинства, отримував пенсію до 20 років. На даний час нічого немає, ніяких документів. Обвинувачений зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 . Це будинок, у якому вони раніше проживали. Його продали неофіційно, та у ньому ніхто не проживає. Поштова кореспонденція туди не приходить, а якщо приходила раніше, коли вони звідти виїхали, то передавали свекрусі, яка проживала по АДРЕСА_2 . У 2019 року свекруха померла, та в її будинку ніхто не проживав.
Свідок ОСОБА_12 надала суду показання, відповідно до яких вона працює головним державним виконавцем Олександрівського відділу ДВС.
На запитання прокурора відповіла, що обвинуваченого не знає, але здогадується, що це боржник по аліментах ОСОБА_4 . У них на виконанні перебуває виконавчий лист відносно ОСОБА_4 щодо сплати ним аліментів. Виконавче провадження відкрито з 30.01.2020 року. Усі документи після відкриття направлялися сторонам виконавчого провадження. Ними були додержані вимоги ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто, постанову про відкриття виконавчого провадження боржнику і стягувачу було направлено рекомендованим листом за адресами, вказаними у виконавчому документі. Надалі всі наступні документи направлялись простою поштою: попередження, роз'яснення, виклики. Адреса боржника, зазначена у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Інших відомостей, щодо інших адрес боржника, у них немає. Все направлялось за цією адресою. До них зверталась стягувачка, періодично брала довідки, щодо не отримання аліментів, для надання їх у подальшому до Управління соціального захисту для отримання допомоги, та претензій ніяких вона не пред'являла. Відомостей, щодо зміни у боржника адреси чи номера телефону стягувачка не надавала. Сам боржник також до них не з'являвся. Навіть, коли було здійснено арешт коштів, боржник ОСОБА_4 до них не звернувся. Особисті виклики боржника робили неодноразово. Номера телефону боржника у них не було, стягувачка не надала. Вона, як головний державний виконавець, ще наприкінці 2020 року спілкувалась по телефону зі старостою села Новостепанівка, відносно перебування чи не перебування боржника за цим місцем знаходження, і у телефонному режимі староста відповіла, що можливо він не перебуває за цією адресою, але це не точно.
На запитання захисника, свідок відповіла, що єдиний лист, який було направлено рекомендованою кореспонденцією боржнику ОСОБА_4 , це відкриття виконавчого провадження. Але у них немає таких відомостей, чи отримував даний лист боржник, чи ні. Вони відправляли належним чином лист про відкриття на ту адресу, що зазначена у виконавчому листі. Зазвичай, лист повертається із відміткою, але у даному виконавчому провадженні немає такої відмітки, чи отримав він лист чи не отримав. Видно, що воно було відправлено. Зазначає, що у них спеціалісти відправляють багато кореспонденції, потім роблять ксерокопію, та помітку про трекінг повідомлень. Відомостей немає, чи отримував боржник лист чи ні, є відомості, що вони відправили рекомендованим листом. У них на виконанні знаходиться виконавче провадження щодо несплати аліментів боржника з 2020 року, та вона не пам'ятає, щоб протягом усього часу боржник з'явився до виконавчої служби. Вони боржника викликали, та попереджали, у них є тимчасові обмеження у разі заборгованості, та кримінальна відповідальність, але про все це повідомляли його простою кореспонденцією. У 2020 році вона задавала питання старості села, щодо проживання боржника за його місцем реєстрації, оскільки він не з'являвся за викликом, тому, намагались з'ясувати цей момент, чи є він за місцем реєстрації, чи ні. Офіційної відповіді у них немає. У разі не знаходження боржника, ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено розшук боржника за заявою стягувача, але вона таку заяву не писала. Самостійно вони також не зверталися з такою заявою.
На запитання суду свідок відповіла, що вони, як державна виконавча служба, наклали арешт на кошти боржника 26.09.2024 року, тобто, на всі рахунки, які відкриті у боржника в банку, але коштів на них не було виявлено. У нього був відкритий рахунок у ПриватБанку, але коштів на рахунку не було. Вони слідкують за рахунком, моніторять залишки коштів, але по сьогоднішній день коштів на ньому немає. Слідкують за оновленням, коли додаються декілька банків до їхнього електронного логін-обміну. Вперше був накладений арешт у 2020 році, обтяження було винесено на рухоме та нерухоме майно, також у 2020 році, для забезпечення виконання рішення суду, оскільки існує борг по несплаті аліментів. Це самостійно робили вони, оскільки передбачено законом. Наклали арешт на все майно у реєстрі речових прав, хоча у ОСОБА_4 взагалі не було майна. Останній арешт на майно було накладено самостійно державним виконавцем у вересні 2024 року, можливо він отримав спадщину. Вона, як державний виконавець, жодного разу не бачила боржника, не спілкувалась з ним, вона достеменно не може сказати, що ОСОБА_4 отримав постанову про відкриття виконавчого провадження. Може лише сказати, що постанова була направлена рекомендованим листом, а чи він її отримав - цього вона не може підтвердити. У документах є Трекінг поштових відправлень, але вона не перевіряла, чи надходило це повідомлення до адресата, та на даний час вона цього не знає. Під час дізнання її не допитували. До ДВС надійшов запит з відділення поліції відносно справи ОСОБА_4 , оскільки стягувачка звернулась до поліції з відповідною заявою про притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України. Вони, разом з листом від 30.10.2024 року, надавали до поліції наступні документи: довідку-розрахунок, постанову про відкриття виконавчого провадження, копію листів, які направлялись боржнику. Крім того, до поліції на їх запит надавали Трекінг повідомлень Укрпошти, попередження від 20.02.2020 року до ОСОБА_4 на його адресу: АДРЕСА_1 про те, що він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності, та листи-направлення. Відділ ДВС працює дистанційно з початку повномасштабного вторгнення рф, а до цього, коли був карантин, працювали у звичайному режимі. Як вбачається із Трекінгу відправлень, який долучений до матеріалів провадження, то боржнику направлялась постанова про відкриття провадження та стягувачці ОСОБА_3 направлялась постанова про відкриття провадження за адресою: АДРЕСА_3 від 15.02.2020 року.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні щодо тих обставин, що він не є біологічним батьком дитини на утримання якої з нього стягнуті аліменти та він має намір проводити ДНК, суддя оцінює як неналежні, що не мають значення для розгляду справи, оскільки відповідно до показань обвинуваченого на момент реєстрації дитини він знав про те, що не є біологічним батьком дитини та відповідно до вимог ч. 5 ст. 136 СК України не має права оспорювати батьківства.
Показання обвинуваченого щодо часу перебування у відношеннях з потерпілою, місця свого фактичного проживання на момент розгляду судом цивільної справи за позовом до нього про стягнення аліментів, часу повернення його до с. Новостепанівка у 2022 році, перебування протягом двох років за межами с. Новостепанівка та фактичного його повернення для проживання у 2024 році, отримання відомостей про стягнення з нього аліментів від дільничного, який привіз його до слідчого для надання показань у кримінальному проваджені, суд оцінює як правдиві, оскільки долученими стороною обвинувачення письмовими доказами та показаннями свідків, зазначені показання не спростовані.
Показання потерпілої ОСОБА_3 у судовому засіданні суд оцінює як такі, що не спростовують показання обвинуваченого про те, що йому не було відомо про судове рішення про стягнення з нього аліментів.
Показання потерпілої про те, що вона особисто повідомляла обвинуваченого про звернення до суду та пересилала його родичам виконавчий лист, суд оцінює як неправдиві, оскільки вони спростовані у судовому засіданні показаннями свідків та дослідженою у судовому засіданні цивільною справою ЄУН 240/38/19, відповідно до матеріалів якої позивачка (потерпіла) у позовній заяві повідомила суд, що адреса фактичного місця проживання відповідача (обвинуваченого) та його телефон їй не відомі.
Показання свідка ОСОБА_10 у судовому засіданні суд оцінює як такі, що підтверджують показання обвинуваченого, про те що йому не було своєчасно повідомлено про рішення суду, а про наявність судового рішення він дізнався тільки після повернення до с. Новостепанівка.
Показання свідка ОСОБА_12 суд оцінює як такі, що підтверджують показання обвинуваченого щодо несвоєчасного ознайомлення з рішенням суду, оскільки свідок з обвинуваченим жодного разу після відкриття виконавчого провадження не спілкувалася, постанови про відкриття виконавчого провадження, накладення арешту та попередження направляла на адресу зазначену у виконавчому листі, зі слів старости їй було відомо, що обвинувачений як боржник за вказаною адресою не проживає, а при перевірці рахунку на який нею було накладено арешт, з'ясувалося що гроші на ньому відсутні.
У судовому засіданні були досліджені надані прокурором письмові докази:
-письмову заяву ОСОБА_3 до начальника ВнП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про притягнення ОСОБА_4 до відповідальності, котрий не сплачує аліменти на їх спільну дитину Кристину, та має заборгованість 190000 грн. та електронний рапорт про реєстрацію заяви за № 2338 (а.с.50-51);
-свідоцтво про народження ОСОБА_8 , серії НОМЕР_1 , виданого виконкомом Новгородської селищної ради м. Дзержинська Донецької області, відповідно до якого вона народилася 20.02.2011 року та її батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_13 (а.с.52);
- заочне Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 16 травня 2019 року, ЄУН № 240/38/19, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язаний щомісяця сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до повноліття дитини, починаючи з 23.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення набрало чинності 28.06.2019 року та видано 12.08.2019 року (а.с.53-54);
- лист начальника Олександрівського ВДВС від 30.10.2024 року за № 9786 на ім'я ВнП № 1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області, відповідно до якого у відділі дійсно на виконанні перебуває виконавче провадження № 61115060, відкрите на підставі виконавчого листа 240/38/19 виданого 06.08.2019 року Олександрівським районним судом Донецької області, щодо стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 для утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі ч. доходу щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 23.01.2019 року та провадити до досягнення дитиною повноліття.
Виконавче провадження № 61115060 відкрито 30.01.2020 року у відповідності до вимог ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження». Державним виконавцем 30.01.2020 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанов своєчасно направлено сторонам виконавчого провадження. Боржнику ОСОБА_4 направлено на поштову адресу попередження про кримінальну відповідальність згідно ст. 164 ККУ.
В зв'язку з наявністю заборгованості по аліментам керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем з метою забезпечення виконання виконавчого документу, винесено постанову про накладення арешту на все майно та кошти боржника.
В результаті всіх вжитих заходів примусового виконання державним виконавцем встановлено, що за ОСОБА_4 офіційні доходи не значаться, кошти на рахунках боржника відсутні, майна на яке можливо звернути стягнення не має. Станом на 30.10.2024 року ОСОБА_4 в розшук не оголошений.
Заборгованість по вищезазначеному виконавчому провадженню станом на 30.10.2024 року становить - 195485,77 грн.
Працівники відділу на даний час працюють у дистанційному режимі, всі виконавчі провадження у паперовому варіанті, які були відкриті до повномасштабного вторгнення, перебувають за юридичною адресою відділу, у зв'язку з цим, на теперішній час надати відповідні копії по виконавчому провадженню не є можливим (а.с.55-56);
- копію Постанову старшого державного виконавця Олександрівського районного ВДВС по ВП № 61115060 від 30.01.2020 року, про відкриття виконавчого провадження відносно боржника ОСОБА_4 (а.с.59);
- лист старшого державного виконавця Олександрівського РВДВС від 20.02.2020 року за № 6678, направленого на ім'я ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , з попередженням, що у разі несплати або ухилення від сплати аліментів він буде притягнутий до кримінальної відповідальності згідно ст. 164 КК України (а.с.60);
- Інформація РВДВС про направлення Чайковському поштового повідомлення з трекінгом відправлення № 8400000400316 (а.с.61) та 8400000407337 (а.с.61-62).
Прокурором безпосередньо у судовому засіданні були перевірені данні зазначених трекінгів на сайті Укрпошти та повідомлено, що дані відправлення за вказаними номерами відсутні, тому що не зареєстровані в системі;
- Лист в.о. директора, голови комісії з припинення Олександрівського районного центру зайнятості від 14.10.2024 року за № 5118/206-2024 про те, що ОСОБА_4 не перебуває на обліку в Олександрівському центрі зайнятості станом на 23.10.2024 року (а.с.63);
- Довідку-розрахунок по аліментам Олександрівського ВДВС про наявність заборгованості зі сплати аліментів № 9785 від 30.10.2024 року, відповідно до якої - заборгованість по аліментам ОСОБА_4 за період з 23 січня 2019 по вересень 2024 року складає 195485,77грн. (а.с.57-58);
- Інформація УСЗН Краматорської районної державної адміністрації про те, що ОСОБА_4 на обліку в управлінні не перебуває та будь-які види соціальних допомог не отримує (а.с.66);
- Інформація КП Краматорського районного БТІ про те, що за ОСОБА_4 право власності станом на 01.01.2013 року. не зареєстроване (а.с.67);
Судом у судовому засіданні досліджена цивільна справа ЄУН 240/38/19 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_8
-Позовна заява містить відомості про місце реєстрації відповідача АДРЕСА_1 та відомості про те, що адреса фактичного місця проживання не відома (а.с.1 справи ЄУН 240/38/19) (а.с.100-102);
-Лист Олександрівської селищної ради за № 16 від 04.02.2019 року містить відомості про реєстрацію ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 , який фактично за даною адресою та на території старостинського округу не проживає (а.с.15 справи ЄУН 240/38/19) (а.с.103);
-Рекомендоване повідомлення разом з конвертом судової повістки, одержане судом 08.05.2019 року містить відомості про, що ОСОБА_4 не отримав судову повістку у зв'язку з тим, що не проживає (а.с.26-27, 29-30 справи ЄУН 240/38/19) (104-107);
-Відповідно до протоколу судового засідання від 16.05.2019 року, справа розглядалася без участі сторін (а.с.34 справи ЄУН 240/38/19) (а.с.109);
-Заочне рішення суду від 16.05.2019 року направлене ОСОБА_4 на адресу АДРЕСА_1 , рекомендованим повідомленням, повернулося до суду у зв'язку з неврученням 30.05.2019 року (а.с.39-43 справи ЄУН 240/38/19) (108-110);
-На лист начальника СД ВнП № 1 Краматорського РУП в Донецькій області від 16.10.2024 року за № 5171/206-2024, з запитом про повідомлення, чи був ознайомлений ОСОБА_4 з судовим рішенням про стягнення аліментів на користь ОСОБА_3 , Олександрівським районним судом була надана відповідь від 16.10.2024 року за № 240/38/19/3543/2024, відповідно до якої ОСОБА_4 не отримував копію рішення про стягнення аліментів від 16.05.2019 року (а.с.52-53 справи ЄУН 240/38/19) (112-113).
Дослідженні судом письмові докази суд оцінює, як належні, допустимі та достовірні, що не підтверджують час фактичного ознайомлення обвинуваченого з рішенням суду, усвідомлення ним в інкримінований час необхідності щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, попередження державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, та злісне ухилення обвинуваченого від сплати встановлених рішенням Олександрівського районного суду Донецької області коштів на утримання дитини (аліментів) починаючи з 23.01.2019 року.
Судом також досліджені, надані прокурором та захисником процесуальні документи:
- витяг з ЄРДР від 11.10.2024 року, відповідно до якого в період з 2019 року по жовтень місяць 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не сплачує аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання спільної доньки ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та має заборгованість у розмірі 190000 грн. (а.с.47);
- постанови про призначення групи дізнавачів (а.с.48);
- постанова про призначення групи прокурорів (а.с.49);
- документи на підтвердження повноважень захисника (а.с.28,33а).
Надані прокурором процесуальні документи, суд визнає належними, допустимими доказами того, що дізнання, підтримання публічного обвинувачення у суді та захист обвинуваченого, здійснювалося повноважними особами.
Судом у судовому засіданні досліджені надані прокурором докази, характеризуючи особу обвинуваченого: ОСОБА_4 (а.с.68-69), зареєстрований у АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.65); за місцем проживання характеризується позитивно (а.с.64); на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (а.с.71); не працює; не судимий (а.с.70).
Відповідно до Досудової доповіді сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській, Донецькій, Луганській та Херсонській областях від 24.12.2024 року, стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : орган пробації вважає про можливість виправлення без ізоляції від суспільства (а.с.29-33).
Сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, які є взаємопов'язаними між собою, є недостатньою для постановлення обвинувального вироку.
Прокурор своїм правом змінити обвинувачення, або відмовитися від нього відповідно до ст. ст. 338, 340 КПК України, під час судового розгляду не скористався.
Відповідно до ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
За вимогами ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Пункт 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як тягар доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення ЄСПЛ у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).
Суд, розглядаючи питання про правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , керуючись ст. 337 КПК України, яка визначає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, приходить до висновку, що вина обвинуваченого поза розумним сумнівом не доведена у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку за ч. 1 ст. 164 КК України, як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) починаючи з 23.01.2019 року.
При цьому суд погоджується з доводами захисника про відсутність у матеріалах кримінального провадження, досліджених судом у судовому засіданні належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених у обвинувальному акті, щодо того, що ОСОБА_4 , будучи працездатною особою, не маючи обмежень за станом здоров'я, усвідомлюючи, що повинен щомісячно сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки, попереджений державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів, починаючи з 23.01.2019 року, став на шлях злісного ухилення від сплати встановлених рішенням Олександрівського районного суду Донецької області коштів на утримання дитини (аліментів) та у передбаченому розмірі щомісяця аліменти не платив.
Відповідно до примітки до ст. 164 КК України, у статтях 164 і 165 цього Кодексу під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.
Зазначення у обвинувальному акті про те, що обвинувачений став на шлях злісного ухилення від сплати аліментів, не передбачає будь якої умисної дії обвинуваченого, спрямованої на злісне ухилення від сплати аліментів, що передбачені вимогами примітки до ст. 164 КК України.
Сама по собі заборгованість особи у виконавчому провадженні по сплаті аліментів без ознак злісного ухилення є підставою для застосування до боржника заходів впливу відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», та не є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КК України.
Доводи прокурора про те, що вина обвинуваченого підтверджена показами свідка ОСОБА_10 , суд відхиляє, оскільки у судовому засіданні свідок не повідомила про точну дату, а зробила припущення що їм «стало відомо, що син повинен сплачувати аліменти, можливо, у 2022 році, коли вони повернулись та приїхали у с. Новостепанівку», що на переконання суду не є достовірним доказом.
Стосовно посилання прокурора на судову практику Верховного Суду, суд зазначає, що йому відомо про правові висновки Верховного Суду у справі ЄУН 175/3922/19 від 19.08.2021року. Разом з тим, суд вважає, що обставини встановлені ним у даній справі є відмінними від обставин справи, що була розглянута Верховним Судом.
При цьому суд вважає доведеним, що обвинуваченому стало відомо про рішення суду про стягнення з нього аліментів під час досудового розслідування даного кримінального провадження, яке було відкрито за заявою потерпілою 11 жовтня 2024 року.
Злісне ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) у період з11 жовтня 2024 рокуобвинуваченому у даному кримінальному провадженні не інкримінується.
З огляду на викладене, ОСОБА_4 , відповідно до вимог ч. 2, 4 ст. 17 КПК України має бути виправданим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв'язку з тим, що сторона обвинувачення у відкритому судовому засіданні поза розумним сумнівом не довела, що було вчинено кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується.
До обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України та виправдати за п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв'язку з недоведеністю вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України.
Вирок набирає законної сили через тридцять днів з дня його проголошення, у разі не подачі на нього апеляції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Донецького апеляційного суду через Олександрівський районний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, надіслати копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Олександрівського
районного суду ОСОБА_1