Справа № 643/11099/24
н/п 2/953/456/25
21 лютого 2025 року м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Дяченка О.М.,
секретаря судових засідань - Гавриленко К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Представник позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») Усенко М.І. звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг в сумі 116 175,17 грн та судових витрат: судового збору в розмірі 2 422,40 грн. витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 20.05.2021 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (надалі - Банк) та Івченком укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №97674257000, відповідно до умов якого Відповідачу було надано кредит, та відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.
Відповідно до положень вказаного договору Підписуючи цей Договір, Позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com/ua/personal/credits.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами Договору.
У порушення положень договору та вимог ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, Відповідач користуючись коштами наданими йому Банком не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов'язання - не вносив платежі, передбачені умовами Договору, на повернення отриманих коштів, також сплату процентів за користування кредитом. У зв'язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов Договору у Відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором.
16.04.2024 АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу №269. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №97674257000 від 20.05.2021.
Представник позивача зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 116 175,17 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 73 624,07 грн; заборгованість за відсотками - 0,00 грн.; заборгованість за комісією - 42 551,10 грн.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 01.10.2024 справу за позовною заявою ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 вищевказану цивільну справу передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Дяченка О.М.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.10.2024 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник позивача у підготовче судове засідання не з'явився, надав до суду заяву в якій просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Відповідач у підготовче судове засідання (19.11.2024 та 17.12.2024) повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом надання відзиву на позовну заяву не скориставсь, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. В матеріалах справи наявні докази повідомлення відповідача зокрема, поштові конверти з відміткою про повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що згідно з усталеною практикою Верховного Суду вважається належним повідомленням.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 17.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.
Представник позивача у судове засідання (судовий розгляд) не з'явився, надав до суду заяву в якій просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечує проти винесення заочного рішення судом.
Відповідач у судове засідання (судовий розгляд) повторно (21.01.2025 та 21.02.2025) не з'явився, про дату, час і місце судових засідань був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав. В матеріалах справи наявні докази належного повідомлення відповідача, зокрема, поштові конверти з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, та те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 21.02.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
20.05.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заявку на надання споживчого кредиту, відповідно до якої останній просить АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит на умовах: строк користування кредитом - 24 місяці, сума кредиту 98 498,00 грн (а.с. 10).
20.05.2021 між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 97674257000 (далі - Договір) (а.с. 11-22).
Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 власноручно.
Відповідно до п. 2.1. Договору банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та правил.
Згідно з п. 3.1. Договору сума кредиту за Договором становить 98 498,00 грн. Кредит надається Позичальнику без застави.
Відповідно до п. 3.3. Договору, Кредит надається Позичальнику для особистих потреб:
- в сумі 97 223,00 грн - на придбання товару: Кондиціонер Митсубиси mSZ-LN25VG2V та водонагрівач Ariston ABS VLS EVO, шляхом оплати Банком з позичкового рахунку Позичальника платіжних документів ФОП ОСОБА_2 , (далі - отримувач 1), ідентифікаційний код юридичної особи/ ідентифікаційний номер за ДРФО НОМЕР_1 , на рахунок Отримувача 1 № НОМЕР_2 , відкритий в АТ «УКРСИББАНК»;
- в сумі 1 275,00 гривень на оплату разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту, шляхом зарахування на рахунок Банку суми разової комісії за надання кредиту з позичкового рахунку Позичальника.
Згідно з п. 3.6. Договору в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 22.05.2023.
Відповідно до п.п. 3.9., 3.10. Договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0,00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7,00001% річних.
Згідно з Додатком № 1 до Договору № №97674257000 від 20.05.2021 щомісячна комісія за управління кредитом становить 2,88% від суми кредиту, що, відповідно до п.п. 2 п. 4 Паспорту споживчого кредиту становить 1 275,00 грн. Комісія за надання послуг по управлінню кредитом при використанні кредиту при простроченні чергового платежу становить 500 грн та сплачується при простроченні чергових платежів.
Своїм підписом у вказаному Договорі ОСОБА_1 підтвердив, що погоджується з викладеними у Правилах споживчого кредитування позичальників АТ «Укрсиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені на сайті банку, а також з умовами надання споживчого кредиту, його обслуговування і погашення.
Відповідно до виписки, наданої АТ «Укрсиббанк» від 16.04.2024, за кредитним договором № 97674257000 на рахунок ОСОБА_1 20.05.2021 нараховано грошові кошти у розмірі 98 498,00 грн.
16.04.2024 між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 269 (а.с. 36-41).
Предметом цього договору визначено «2.1. За цим Договором Клієнт відступає Фактору, а Фактор зобов'язується прийняти Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором».
Відповідно до п. 2.2. договору факторингу № 269 права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі Боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу № 269 право власності права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов'язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає з моменту підписання акту приймання-передачі права вимоги (Додаток № 2 до цього договору)
16.04.2021 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали Реєстр Боржників до договору факторингу № 269 від 16.04.2021 (а.с. 42).
Відповідно до витягу з Реєстру Боржників до договору факторингу № 269 від 16.04.2021 під порядковим номером 350 зазначено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) є боржником: за кредитним договором № №97674257000 від 20.05.2021, сума заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн, загальна сума заборгованості складає 116 175,17 грн.
16.04.2024 АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» склали та підписали акт прийому-передачі Права Вимоги по договору факторингу № 269 від 16.04.2021 (а.с. 43).
На підтвердження придбання права вимоги в АТ «Укрсиббанк» по договору факторингу № 269 від 16.04.2021 позивач надав платіжну інструкцію від 16.04.2024, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» оплатив АТ «Укрсиббанк» грошові кошти в сумі 951 795,11 грн з призначенням платежу: Плата за відступлення права вимоги зг. ДОГОВОРУ ФАКТОРИНГУ № 269 від 16.04.2021р. Без ПДВ.» (а.с. 44).
Судом досліджено, документи, які укладено між АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та обґрунтовують передачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги за договором № №97674257000 від 20.05.2021 до ОСОБА_1 , з яких вбачається, що вони відповідають вимогам законодавства України, мають печатку та підписи уповноважених осіб.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за договором № №97674257000 від 20.05.2021 до ОСОБА_1 в сумі 116 175,17 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн.
Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором №97674257000 від 20.05.2021 становить - 116 175,17 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив досудову вимогу з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором № №97674257000 в сумі 116 175,17 грн протягом 7 календарних днів з дня її отримання. На підтвердження надсилання цієї вимоги ОСОБА_1 , позивач надає в якості доказу: список згуртованих відправлень (рекомендованих листів) та чек (а.с. 46-48).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 97674257000 від 20.05.2021, який надано позивачем вбачається, що станом на 23.09.2024, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором № 97674257000 від 20.05.2021 становить 116 175,17 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн., (а.с. 32).
Частиною першою статті 627 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Одним із видів договорів, є договір приєднання, яким відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Як передбачено ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до правил ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнт) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання перед фактором.
Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.
Відповідно до правил ч. 2 ст. 1082 ЦК України, боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце.
Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Верховний Суд України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 сформував правову позицію, відповідно до якої боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, Договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 97674257000 від 20.05.2021 підписав їх на умовах йому відомих, тобто сторони погодили конкретні умови кредитування, сплату відсотків, комісій та інших платежів пов'язаних за користуванням кредитними коштами. Отже, відповідач був ознайомлений з вказаними умовами надання банківських послуг (кредитування) під підпис.
Відповідач не надав даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до ст. 617 ЦК України.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З урахуванням встановленого та положень вказаних норм, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором та має непогашену заборгованість.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства та принцип змагальності, наданий позивачем розрахунок, та те, що відповідач в добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № 97674257000 від 20.05.2021, внаслідок чого існує у відповідача заборгованість у розмірі 116 175,17 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн., і яка не погашена (не сплачена), суд дійшов висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.
Суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до ст. 89 ЦПК України, дійшов висновку про доведеність позивачем заявлених вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором № 97674257000 від 20.05.2021, в розмірі 116 175,17 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 грн, сума заборгованості за комісіями - 42 551,10 грн, тобто позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати
При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Так, у Постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об'ємів робіт, їх кількості та видів.
Позивач на підтвердження понесених витрат на правову допомогу надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, витяг із замовлення № 12 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024, детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024, рахунок оплату № 20 від 20.09.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1266140 від 01.03.2024.
Відповідно до Витягу із замовлення № 12 до договору про надання прравової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 вбачається, що АО «Апологет» надало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуги з комплексного супроводу судової справи зі стягнення заборгованості за кредитним договором до боржника ОСОБА_1 , право вимоги щодо якого належить клієнту, вартість послуг - 5000 грн.
Суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, справа розглядається у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з'явилися, тобто, надання правничої допомоги АО «Апологет» у цій справі зводилося до складання позовної заяви.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із складності справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, ціною позову, а також враховуючи те, що позовні вимоги було задоволено повністю з урахуванням принципу розумності, співмірності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення стягнення витрат на правничу допомогу частково в розмірі 1 161,75 грн.
Судовий збір
Питання про розподіл судових витрат між сторонами щодо судового збору, суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 13, 78, 83, 141, 259, 263, 265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № 97674257000 від 20.05.2021 в розмірі 116 175,17 (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят п'ять, 17) грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом - 73 624,07 (сімдесят три тисячі шістсот двадцять чотири, 07) грн, сума заборгованості за комісією - 42 551,10 (сорок дві тисячі п'ятсот п'ятдесят одна, 10) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві, 40) грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 161,75 (одна тисяча сто шістдесят одна, 75) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 21.02.2025.
Суддя О.М. Дяченко