Справа №760/32144/24 4-с/760/47/25
21 лютого 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Наливайко В.В. розглянувши матеріали скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
10 грудня 2024 року представник заявника звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича, у якій просив:
визнати відмову державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича щодо закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 неправомірною;
зобов'язати державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича винести постанову, якою: закінчити виконавче провадження НОМЕР_2 та скасувати інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, зокрема зняти арешти з банківських рахунків, а також провести всі інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 11.12.2024 року зазначену скаргу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Верещінської І.В.
30 січня 2025 року на адресу суду надійшла заява заінтересованої особи (стягувача) про закриття провадження, оскільки, на думку сторони стягувача, дана скарга не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Скаржник подав заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги скарги підтримав, просив задовольнити.
Представник стягувача подала заяву про розгляд справи за її відсутності, підтримала подане клопотання щодо того, що дана справа має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.
Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином, причин поважності неявки суд не повідомили.
В силу ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка учасників процесу в судове засідання не перешкоджає розгляду поданої скарги.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується скарга, та подана стягувачем заява про закриття провадження, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення скарги по суті, приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі, виходячи з наступного.
Згідно ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державних та приватних виконавців визначено як Законом України «Про виконавче провадження», так і відповідними положеннями процесуальних кодексів, які повинні застосовуватися у сукупності заходів оскарження.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Зі змісту скарги встановлено, що заявник звернувся до суду із скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України щодо оскарження дій державного виконавця при виконанні постанови ВП НОМЕР_2, виданої Подільським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 59 557,49 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом з тим, частиною 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з п. 5) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди є виконавчими документами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019р. у справі № 443/1965/18, провадження № 14-623цс19, зазначено, що за змістом п. 7) ч. 2 ст. 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, утому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.
Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018р. у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 906/515/17 (провадження № 12-246гс18), від 16 січня 2019р. у справі № 910/22695/13 (провадження № 12-277гс18), від 07 лютого 2019р. у справі № 927/769/16 (провадження № 12-273гс18), від 11 вересня 2019р. у справі № 925/138/18 (провадження № 12-74гс19), від 15 січня 2020р. у справі № 1.380.2019.001073 (провадження № 11-709апп19), від 23 листопада 2021р. у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21), від 20 вересня 2018р. у справі № 821/872/17 (провадження № 11-734апп18), від 17 жовтня 2018р. у справі № 826/5195/17 (провадження № 11-801апп18), від 16 січня 2019р. у справі № 279/3458/17-ц (провадження № 14-543цс18), від 09 жовтня 2019р. у справі № 758/201/17 (провадження № 14-468цс19), та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18) та від 18 грудня 2019р. у справі № 759/15553/14-ц (провадження № 14-579цс19), щодо яких порушується питання про відступ.
Тобто, за правилами адміністративного судочинства оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення штрафів.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023р. у справі №338/966/20 (провадження №6115913св21).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже, скаржником неправильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки у порядку визначеному ст. 447 ЦПК України може бути оскаржено рішення, дії або бездіяльність державного виконавця щодо виконання судових рішень, ухвалених за правилами ЦПК України.
У зв'язку із цим у разі подання такої скарги в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження за скаргою на підставі пункту вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, а помилково прийнявши скаргу до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
З огляду на викладене суд вважає, що дана скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у даній справі слід закрити. При цьому заявнику слід роз'яснити його право на судовий захист у порядку адміністративного судочинства
На підставі наведеного та керуючись ст. 55, п.) 1 ч. 1 ст. 255, ст.ст. 258, 260, 352-356 ЦПК України, суд,-
Провадження по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Гладищенка Владислава Андрійовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» - закрити.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що з вказаними вимогами слід звертатись в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено законом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.
Суддя І.В. Верещінська