СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/43/25
ун. № 759/3825/25
21 лютого 2025 року м. Київ
Святошинський районний суду міста Києва у складі головуючого судді Кравченка Ю.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Тарасова Юлія Петрівна, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння,
18 лютого 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана адвокаткою Бойчук Н.П., до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Тарасова Юлія Петрівна, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення цього позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025 головуючим суддею визначено Кравченка Юрія Вікторовича. Справа передана судді 19.02.2025.
Заява обґрунтована тим, що:
- 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 передала, а ОСОБА_1 прийняла грошові кошти в сумі 1 235 000,00 грн, що за комерційним курсом на день складання договору становило 38 000,00 доларів США. Зазначену суму грошових коштів ОСОБА_1 зобов'язалась повернути в строк до 09.11.2024 року; указаний договір позики посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П., 09.11.2023 за р. № 1690;
- у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним договором 09 листопада 2023 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76 кв.м., житловою площею 45 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат; указаний договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П., 09.11.2023 за р. № 1691;
- 11 березня 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін № 1 до договору позики, відповідно до якого сторони дійшли згоди внести зміни до договору позики від 09.11.2023 року, якими збільшено суму боргу до 1 824 000 грн, що за комерційним курсом становило 48 000,00 доларів США та визначено термін повернення позики до 09.11.2024 року;
- 11 березня 2024 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 уклали договір про внесення змін № 1 до договору іпотеки; указаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П., 11.03.2024 за р. № 409;
- ОСОБА_2 у порушення вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку», без надсилання ОСОБА_1 письмової вимоги усунення порушення основного зобов'язання, набула права власності на квартиру, що є предметом іпотеки, а потім подарувала квартиру ОСОБА_3 , про що позивачка дізналася 03 лютого 2025 року;
- невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить ефективний захист прав Київської міської ради, адже надасть ОСОБА_3 необмежену можливість розпоряджатися квартирою, що матиме наслідком необхідність залучення до участі у справі осіб, яким квартира буде відчужена.
Відповідно до ч.1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши заяву і додані до неї документи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороню вчиняти певні дії (п. 1 ч. 1 названої статті).
Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів (пункти 3, 4 частини першої, частина п'ята статті 151 ЦПК України).
Отже, від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди повинні враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Водночас при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження № 14-28цс23) зазначено, що «ключовим при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову є встановлення: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».
Між сторонами у справі виник спір щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 всупереч приписам Заону України «Про іпотеку» звернула стягнення на квартиру і набула право власності на неї на підставі договору іпотеки, а надалі подарувала квартиру ОСОБА_3 .
Матеріали заяви містять підтвердження, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 09 листопада 2023 року уклали договори позики та іпотеки, умови яких були змінені на підставі договорів від 11 березня 2024 року.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав № 404170704 від 18.11.2024, право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_2 14 листопада 2024 року на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тарасовою Ю.П., 19.11.2023 за р. № 1691.
Відповідно до витягу з Державного реєстру прав № 404959315 від 22.11.2024, право власності на квартиру зареєстроване за ОСОБА_3 22 листопада 2024 року на підставі іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Никифоровою М.А., 22.11.2024 за р. № 845.
Суд погоджується з аргументами позивачки про те, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру істотно ускладнить виконання рішення суду та ефективний захист її прав.
Наявна державна реєстрація права власності на спірну квартиру за відповідачкою, створює для неї необмежену можливість розпорядитися квартирою. Таке відчуження матиме наслідком або відмову в позові через неналежність відповідачів, або залучення до участі у справі співвідповідачів. У цьому разі об'єктивний розгляд справи буде значним чином ускладнений, оскільки суд буде змушений оцінювати не лише дотримання процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, але і враховувати інші зареєстровані права на квартиру та виходити з принципу пропорційності між захистом інтересів позивачки та інтересами власника майна.
Виходячи зі змісту спірних правовідносин, вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачки, ОСОБА_3 , оскільки можливість розпоряджатися вказаним об'єктом обмежується на певний час, отже має тимчасовий характер та є лише збереженням існуючого становища до завершення розгляду цієї справи по суті.
Отже, оскільки такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно прямо передбачений чинним законодавством, є співмірним із позовними вимогами, з якими позивачка звернулася до суду, а також ураховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб унеможливить виконання рішення суду та істотно ускладнить ефективний захист прав позивачки, заяву про забезпечення позову належить задовольнити повністю.
Щодо зустрічного забезпечення суд ураховує, що згідно із частиною першою статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
З огляду на наведене правило процесуального закону суд має право, однак, він не зобов'язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.
Випадки обов'язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені частиною третьою статті 154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Зазначена правова позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 61-11274св18.
У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують обставини, за наявності яких суд зобов'язаний застосувати зустрічне забезпечення.
Окрім того, відповідно до вимог частини шостої статті 154 ЦПК України відповідачки не позбавлені права звернутись з клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення та надати докази, які на їх думку підтверджують наявність обставин для такого забезпечення.
Ураховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150, 153, 157, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Тарасова Юлія Петрівна, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, задовольнити повністю.
Ужити заходи забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Тарасова Юлія Петрівна, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 76 кв.м., житловою площею 45 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат.
Зазначити дані сторін:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідачки:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Направити цю ухвалу всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову (які ідентифіковані судом) для вжиття відповідних заходів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Строк пред'явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - три роки.
Суддя Ю.В. Кравченко