печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26909/23-ц
пр. 2-3587/24
23 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору,-
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що 01.08.20218 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений кредитним договір б/н шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Позивач зазначає, що з отриманої від відповідача інформації, йому стало відомо, що станом на 18.06.2023 заборгованість позивача перед відповідачем складає 239743,24 грн, яка складається з 199985,62 грн поточної заборгованості та 39757,62 відсотків, що нарахована за користування кредитом.
Позивач вказує, що відповідачем не було надано йому будь-яких документів, що підтверджують дату виникнення заборгованості, графіку утворення суми боргу та тілом кредиту та відсоткам по кредиту. А анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можна вважати складовими частинами кредитного договору.
Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та визнати недійсним кредитний договір б/н від 01.08.2018, укладений між позивачем та Банком шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, з моменту його вчинення.
Ухвалою судді від 03.07.2023 року відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
29.08.2023 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому вказав про те, що Банк заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Так, представник відповідача вказував на те, що 01.08.20218 між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
Зміст договору укладеного з ОСОБА_1 зафіксовано в Анкеті-заяві, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між сторонами укладений договір у письмовій формі.
27.05.2019 до встановлення кредитного ліміту на платіжну картку видану згідно укладеного раніше договору про надання банківських послуг. Позивач особисто підписав паспорт споживчого кредиту з відповідною інформацією за формою згідно Додатку 1 до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Позивач активно користувався кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, здійснював погашення заборгованості, а отже своїми діями визнавав укладання договору на запропонованих банком умовах.
Також, відповідач зазначив, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2021 у справі № 953/21527/20 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким встановлено зокрема, що у зв'язку з невикоонаням відповідачем умов кредитного договору за ним станом на 05.11.2020 утворилась заборгованість у сумі 243393,74 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 199985, 62 грн, в тому числі за простроченим тілом кредиту в сумі 199985,62 грн, заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 43408,12 грн. У зв'язку з тим, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на власний розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 199985, 62 грн, яка складається із заборгованості за кредитом.
Також, оскільки позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на спростування презумпції можливості та обов'язку знати про стан свої майнових прав, зокрема, з моменту укладення та підписання оспорюваного договору 01.08.2018, то саме з цього дня позивач міг дізнатися про порушення його прав, а отже ним пропущено строк позовної давності, у зв'язку з чим, представник відповідача заявляє про застосування наслідків пропуску строків позовної давності.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 01.08.2018 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з анкетою-заявою. Підписанням цієї анкети-заяви позивач відповідно до ст. 634 ЦК України в повному обсязі приєднався до Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua. І які разом з пам?яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, примірник якого позивач отримав шляхом самостійної роздруківки.
Погодився з збільшеним строком позовної давності, який вказаний в Умовах і правилах і з тим, що зміни в Умови та правила вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадку, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє мені про зміни шляхом використання визначених Умовами і правилами каналами зв'язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов і правил є підтвердженням згоди та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов і правил.
Підписавши заяву від 01.08.2018 року між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
27.05.2019 до встановлення кредитного ліміту на платіжну картку видану згідно укладеного раніше договору про надання банківських послуг. Позивач особисто підписав паспорт споживчого кредиту з відповідною інформацією за формою згідно Додатку 1 до ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно поданої позивачем заяви на актуалізацію даних за преміальною карткою, 28.05.2019 на платіжну картку був встановлений кредитний ліміт в сумі 200000, 00 грн.
Позивач користувався кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, здійснював погашення заборгованості.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2021, яке змінено поставною Харківського апеляційного суду від 22.09.2023, позов Акціонерного товариства «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольний частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/Н від 01 серпня 2018 року в розмірі 139 550,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 733,53грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.
За положеннями статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умови кредитного договору, на яких укладають двосторонні правочини з відповідачем, є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст.641,644 Цивільного кодексу України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Звертаючись до суду із позовом, позивач зазначив, що не був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифів кредиту, однак з дати подання анкети-заяви та протягом дії вказаного кредитного договору не звертався до банку з пропозицією щодо внесення будь-яких змін до запропонованої до підписання редакції кредитного договору, за роз'ясненням положень, які були їй не зрозумілі, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, тим самим погоджуючись зі всіма умовами такого договору.
Крім того, на підтвердження викладених обставин, на яких ґрунтуються вимоги позову, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би свідчив про те, що АТ КБ «ПриватБанк» нараховує одночасно неустойку та штрафи за порушення виконання договору та самостійно встановлює та змінює розмір відсотків та кредитного ліміту.
Ураховуючи викладене, відсутні підстави визнання недійсним кредитного договору із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи предмет та підстави позову, заявлені вимоги, а також те, що в даному випадку позивач не довів обставин та підстав, за яких суд може визнати кредитний договір недійсним, слід дійти висновку про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк».
Крім того, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 виконувала Умови та Правила, що розміщені на сайті відповідача.
Таким чином, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений нормами чинного цивільного законодавства.
Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).
На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись ст. ст. 3, 8, 21, 22, 24, 55, 57, 61, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 1-16, 22, 203, 215, 626-628, 641, 644, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю. Г. Головко