Справа №:755/19682/23
Провадження №: 2/755/3953/25
"21" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Гончарука В.П.,
за участю секретаря: Гриценко О.І.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2 ,
відповідача - ОСОБА_3 ,
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини, суд,-
Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся з позовом до суду та відповідно до позовних вимог просив суд визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним.
Вимоги обгрунтовані тим, що позивач перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_3 , який було розірвано, відповідно до рішення Орджонікідзевського районного суду м.Харкова 24 квітня 2021 року.
В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем була домовленість, що син буде проживати періодично по два тині як у батька так і з матір'ю.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну позивач з відповідачем та їх спільним сином переїхали до м.Києва та малолітній ОСОБА_5 став проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .
Син ОСОБА_5 навчається в ліцеї «Зміна» , що розташований в Дніпровському районі м.Києва.
Позивач має у власності власне житло в м.Києві, має можливості та бажання утримувати та забезпечувати свого сина ОСОБА_5 , крім того у нього склалися гарні дружні стосунки з сином цивільної дружини позивача ОСОБА_8 , вони часто проводять разом час, товаришують, мають спільні інтереси .
З врахуванням викладеного позивач вважає, що задоволення позову буде відповідати як найкращим інтересам малолітнього сина ОСОБА_5 .
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги ст.ст.160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України.
В ході підготовчого судового засідання відповідач ОСОБА_3 подала до суду зустрічний позов, відповідно до позовних вимог просила суд:
Визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з позивачем за зустрічним позовом до досягненню останнім 14 - го віку.
Вимоги позивача за зустрічним позовом обгрунтовані тим що дійсно, сторони проживали в шлюбі, який було розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова 24 квітня 2021 року.
В шлюбі у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після повномаштабного вторгнення рф в Україну позивач за зустрічним позовом виїхала разом зі своїм сином ОСОБА_5 до Німеччини, а з літа 2022 р. стала проживати з сином в м.Києві де винаймає житло.
В арендованій квартирі вона проживає разом з сином та створює всі належні умови для його виховання, навчання та розвитку .
Позивач за зустрічним позовом не заперечує того факту, що відповідач за зустрічним позовом спілкується зі своїм сином ОСОБА_5 та періодично останній ночує за місцем проживання свого батька та питання виховання їх спільного сина вирішувалося спільно сторонами.
Будь - яких спірних питань щодо визначення місця проживання дитини ( сина ОСОБА_5 ) між сторонами не було до 2023 р., але після отримання виконавчого документу щодо стягнення з відповідача за зустрічним позовом, аліментів на утримання сина ОСОБА_5 у відповідача стали виникати спірні питання щодо визначення місця проживання дитини.
Позивач за зустрічним позовом вказує, що нею для зручності було орендовано житло поблизу навчального закладу, який відвідує син ОСОБА_5 , у останнього є своя кімната та в кімнаті є все необхідне для навчання та розвитку дитини.
З врахуанням викладеного позивач за зустрічним позовом просить суд визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 саме з нею.
В судовому засіданні позивач та його представник наполягали на задоволені первинного позову з обставин викладених в позові та у відзиві на зустрічну позовну заяву, наполягаючи на тому, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 саме з батьком - позивачем за первісним позовом буде відповідати інтересам дитини, обґрунтовуючи це тим, що позивач на відміну від відповідача має власне житло в м.Києві, має можливості створити належні умови для проживання, виховання та розвитку свого сина, піклується про останнього, спростовуючи доводи відповідача.
В судовому засіданні відповідач разом зі своїм представником заперечували щодо задоволення первинного позову наполягаючи на задоволенні зустрічного позову з обставин викладених в зустрічній позовній заяві та у відзиві й запереченнях долучених до матеріалів справи, наполягаючи на тому, що визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 разом з матір'ю - ОСОБА_3 буде відповідати в першу чергу саме інтересам малолітнього.
Представники третіх в зал судового засідання не з'явилися, сповіщалися належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу та малолітнього ОСОБА_5 , дослідивши матеріали справи встановив наступне, що статтею 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України слідує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 4 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Як було встановлено в ході судового розгляду, що позивач ОСОБА_1 з 25 квітня 2014 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 .
В даному шлюбі у сторін народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м.Харкова 24 квітня 2021 року шлюб між сторонами було розірвано.
Внаслідок повномасштабного вторгнення рф в Україну сторони були змушені змінити місце свого постійного проживання та переїхали до м.Києва.
30.11.2023 р. Орджонікідзевським районним судом м.Харкова було видано судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання їх спільного сина ОСОБА_5 , який став підставою для відкриття виконавчого провадження 8.12.2023 р. Індустріальним відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції.
Як слідує за матеріалів справи, що на даний час відповідач проживає разом зі своїм сином в орендованій квартирі.
Малолітній ОСОБА_5 на даний час навчається в 3- му класі Мистецького ліцею «Зміна» та батьки дитини приділяють увагу навчанню та вихованню сина, та дитина забезпечена всім необхідним для навчання.
Позивач ОСОБА_1 працює на посаді інженера - програміста в ТОВ «Самсунг РнД Інститут Україна» та має сталий дохід.
Відповідач ОСОБА_3 є фізичною особою - підприємцем.
Як убачається з матеріалів справи позивач ОСОБА_1 4 серпня 2023 року уклав новий шлюб з громадянкою ОСОБА_10 .
Відповідач ОСОБА_3 відповідно до наданих суду матеріалів проживає в цивільному шлюбі з ОСОБА_11 .
Як слідує з висновку Органу опіки та піклування Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації ( протокол засідання комісії від 8 травня 2024 р. №5), що з врахуванням думки дитини , рекомендацій комісії, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_3 .
Також в ході судового розгляду судом була заслухана думка малолітнього ОСОБА_5 , який повідомив суду, що він проживає разом з мамою та в квартирі є своя кімната та він в подальшому хоче проживати разом зі своєю мамою, а до татка буде приїздити в гості , так -як це буде для нього зручно.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сі м'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Крім того ст..151 даного Кодексу передбачено, що батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.
Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до вимог ст. 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.
Відповідно до ч.1 ст.158 Сімейного кодексу України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, у томі числі і спілкуватися зі своїм батьком, бабусею та дідусем.
Статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім"ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність з виховання, навчання і розвитку дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов"язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров"я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Конвенцією ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Дитина має право вільно висловлювати власні погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага.
Дитина має право вільно висловлювати свої думки; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду.
Відповідно до ч. 1 ст. З Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Одним із принципових положень, закріплених у Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, є те, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до ст. 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 27 Конвенції передбачено, що дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 54 рішення ЕСПЛ « Хант проти України» ( від 07.12.2006 року), суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden, від 27 листопада 1992 року) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року, п. 78.)
Практика ЕСПЛ встановлює акценти, відповідно до яких при розгляді сімейного спору пріоритет мають інтереси дитини над інтересами батьків; діти, народжені у шлюбі, і діти, народжені поза шлюбом, є рівними у своїх правах; будь-яке обмеження, накладене на особисте спілкування у відносинах між батьками та дітьми, повинне ґрунтуватися на належних до справи та обґрунтованих причинах, висунутих для захисту інтересів дитини і для подальшого об'єднання сім'ї. (Справа «Савіни проти України» від 18 грудня 2008р., «МакМайкл проти Сполученого Королівства» від 24 лютого 1995 року).
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 94 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надані сторонами докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з обставинами справи. Сторонами надано належним чином завірені копії відповідних документів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналізуючи зібрані у справі письмові докази, з урахуванням пояснень позивача, представника позивача, відповідача та її представника, суд прийшов висновку про доцільність задоволення позовних по зустрічному позову , а в задоволенні первинного позову відмовити.
Питання судовий витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Конвенцією про права дитини, Декларацією прав дитини, Законом України «Про охорону дитинства», статями 19, 141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, статтями 7, 10, 76, 81, 133, 244-245, 259, 263-265, ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини з батьком - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини - задовольнити .
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1211,2 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ;
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ,
Третя особа : Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м.Київ, вул.Харківське шосе , буд.4-а
Служба у справах дітей та сім'ї Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м.Київ, б- р Т.Шевченко, буд.26/4
Суддя: