Номер провадження 2/754/1043/25
Справа №754/14496/24
Іменем України
21 лютого 2025 року Деснянський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Гринчак О.І.
за участю секретаря судових засідань Гергель В.А.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцький Борис Валерійович про визнання права власності на 1/2 частки квартири в порядку спадкування за законом,
Зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцький Борис Валерійович, в якій просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вимоги позивачки мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 .
11 червня 2021 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцьким Б.В. було заведено спадкову справу №16/2021 за заявою позивачки.
Після смерті померлого ОСОБА_2 відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 . Однак в процесі оформлення спадщини на частину квартири виявилось, що оригінал свідоцтва про право власності на житло на померлого ОСОБА_2 відсутній.
Постановою приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцького Б.В. № 91/02-31 від 20.10.2021 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - оформлені спадщини на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , оскільки відсутній оригінал правовстановлюючого документу на квартиру.
Відзив на позовну заяву
Представник Київської міської ради просить суд ухвалити рішення згідно з нормами чинного законодавства, зважаючи на докази, що містяться в матеріалах справи та відсутність інформації про порушення прав КМР.
Рух справи
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито загальне позовне провадження у справі. Витребувано у приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцького Бориса Валерійовича належним чином засвідчену копію спадкової справи 16/2021, заведену після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
27 грудня 2024 року від приватного нотаріуса Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцького Бориса Валерійовича надійшла копія спадкової справи 16/2021, а також лист, в якому третя особа просить суд розглядати справу за її відсутності.
22 січня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд розглядати справу за відсутності представника Київської міської ради.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Від представника позивачки надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги підтримує.
Відповідач та третя особа до суду не з'явилися, клопотання про відкладення судового розгляду не заявлялося. Відповідач та третя особа повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету та повідомленням про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 зазначено, що у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи; з урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_3 та належала ОСОБА_2 (в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.04.1999 Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва (розпорядження № 2118) та зареєстрованого в Бюро 06.05.1999 за реєстровим № 3698-а.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 361021026 від 05.01.2024, 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_3 ; відомості про власника (власників) іншої 1/2 частки квартири відсутні.
ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 20.12.2002 серії НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16 квітня 2021 року серії НОМЕР_2 .
11 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцьким Борисом Валерійовичем заведено спадкову справу № 16/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 , інші особи із заявою про прийняття спадщини не зверталися.
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 91/02-31 від 20.10.2021, приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцьким Борисом Валерійовичем відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки документи, які посвідчують право власності спадкодавця на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 відсутні.
Норми права та мотиви суду
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Позивачка є дружиною померлого ОСОБА_2 та єдиним спадкоємцем його майна.
До спадкової маси після смерті ОСОБА_2 , яку мала успадкувати ОСОБА_1 , входить 1/2 частка квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 21.04.1999 Відділом приватизації державного житлофонду Ватутінської районної ради м. Києва (розпорядження № 2118).
Водночас, приватним нотаріусом відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки у праві власності на вказану квартиру у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючих документів.
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.
Відповідно до статті 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: 1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); 2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.
А у разі втрати правовстановлюючого документа позивач звертається до суду у зв'язку з неможливістю реалізації ним свого права власності.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, але його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Позивачка не може оформити право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлюючого документа, що унеможливлює в повній мірі володіти та користуватись майном. Позивачка в іншій спосіб, крім як звернутися з позовом до суду про визнання права власності в порядку спадкування, захистити своє порушене право не може.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовна вимога про визнання за позивачкою права власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 ґрунтується на чинному законодавстві, а тому підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 77-83, 89, 95, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України суд,
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцький Борис Валерійович про визнання права власності на 1/2 частки квартири в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, місце знаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 36.
Третя особа - приватний нотаріус Одеського районного нотаріального округу Одеської області Вініцький Борис Валерійович, місце знаходження: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, Радужний масив, ж/масиву Ульянівка, 7-А, оф. 3.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України повний текст рішення складено 21.02.2025, що є датою ухвалення рішення.
Суддя Деснянського
районного суду міста Києва Оксана Гринчак