Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/13443/24
Провадження № 2/711/347/25
19 лютого 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючий суддя - Скляренко В.М.,
при секретарі - Кошубінській Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача - Топчий Д.А., яка діє на підставі довіреності №9 від 04.09.2024, - звернулась до Соснівського районного суду м. Черкаси суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з відповідача на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за кредитним договором №2452561223 від 19.12.2023 в розмірі 71 200 грн. та судові витрати, які складаються з суми судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що 19.12.2023 між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем було укладено договір про надання грошових коштів у позику №2452561223, на підставі якого відповідач отримав у кредит грошові кошти в розмірі 8 000грн. Всупереч умов договору відповідач не здійснював погашення заборгованості внаслідок чого станом на 11.11.2024 розмір заборгованості відповідача складає 71 200 грн., з яких: 8 000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 63 200 грн. - заборгованість за процентами за 316 днів користування кредитом. З метою стягнення відповідних сум заборгованості позивач звернувся до суду.
Відповідач заперечив проти позовних вимог в повному обсязі та у наданому суду письмовому відзиві просив відмовити у позові. В обґрунтування заперечень у відзиві зазначено, що позивачем не доведено належним чином факт надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у відповідача відсутнє зобов'язання їх повертати. Також відповідач зазначає про необґрунтованість розміру нарахованих процентів на кредитну заборгованість, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами обчислена за період тривалістю 316 днів, тоді як строк кредитування складав 30 днів, а отже максимальна сума процентів за користування кредитом в межах строку кредитування складає 3 600 грн. (за ставкою 1,5% на день), але в будь-якому разі не може перевищувати 6 000 грн. (ставка 2,5% на день, яка є максимальною з урахуванням обмежень, передбачених ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»), а отже відсутні правові підстави для стягнення процентів у більшому розмірі, оскільки їх нарахування здійснено поза межами погодженого сторонами строку кредитування (після закінчення строку дії кредитного договору). Окремо відповідач стверджує про несправедливість розміру нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом, оскільки їх сума є непропорційно великої відносно суми споживчого кредиту.
12.11.2024 суддею Соснівського районного суду м. Черкаси постановлено ухвалу про передачу матеріалів справи за підсудністю до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
09.12.2024 матеріалами судової справи на дійшли до Придніпровського районного суду м. Черкаси.
12.12.2024 судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
23.01.2025 від представника відповідача - адвокат Шелудько О.О., яка діє на підставі ордеру серії АР №1216288 від 08.01.2025, - на адресу суду надійшов відзив проти позову, в якому викладено заперечення відповідача проти позовних вимог.
28.01.2025 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив. У такій заяві вказується про достатність наданих позивачем суду доказів на підтвердження всіх обставин, на які позивач посилається як підставу своїх вимог. Додатково зазначається, що сума процентів за користування кредитом обчислена за період фактичного користування позичальником позикою з врахуванням вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України (проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики), оскільки позивач має право нараховувати проценти до дня фактичного погашення відповідачем кредиту, тобто до дня належного виконання позичальником своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів.
29.01.2025 за клопотанням представника позивача судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою зобов'язано АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надати суду інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 , а також підтвердження факту зарахування коштів 19.12.2023 на таку картку в сумі 8 000 грн. від ТОВ «Іннова Фінанс».
На виконання відповідної ухвали суду 13.02.2025 від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла запитувана судом інформація.
19.02.2025 від представника відповідача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких акцентується увага на неправомірності нарахування позивачем процентів за користування кредитом поза межами строку дії договору позики, а тому вимоги про стягнення будь-яких відсотків, що нараховані позивачем після 18.01.2024, задоволенню не підлягають. Сторона відповідача зазначає, що максимальний розмір процентів, який в даному випадку може нарахувати та вимагати до стягнення позивач, складає 6 000 грн. Також вказується, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредитних коштів, а отже не доведено наявність боргу.
В судове засідання сторони не з'явились і про причини неявки не повідомили.
Представник позивача у позовній заяві виклав клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі.
Від представника відповідача надійшло клопотання, в якому вона просила відкласти розгляд справи. Відповідне клопотання обґрунтоване необхідністю надання стороні позивача можливості ознайомитись з додатковими письмовими поясненнями сторони відповідача.
Натомість судом не встановлено об'єктивних та поважних підстав для відкладення розгляду справи, а неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ТОВ «Іннова Фінанс» надає фінансові послуги, зокрема із здійснення різних видів кредитування, з використанням власної інформаційно-телекомунікаційної системи, яка являє собою облікову та реєструючи системи товариства, в рамках яких реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, що включає сукупність веб-сторінок доступних в мережі Інтернет з доменним ім'я https://finsfera.ua, а також мобільні додатки товариства для різних операційних систем, через які позичальнику з використанням його особистого кабінету надається доступ до розділу, який створений для зберігання договірної документації, підтвердження особи позичальника та його взаємодії з товариством.
Згідно договору надання грошових коштів у позику №2452561223 від 19.12.2023 (далі - Договір кредиту), укладеного в електронній формі між ТОВ «Іннова Фінанс» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник), кредитор зобов'язувався надати позичальнику кредит на суму 8 000 грн. строком на 30 днів, а позичальник зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом не пізніше останнього дня дії договору (18.01.2024) з моменту отримання позики або достроково /а.с. 22-32/.
Відповідно до п. 1.1 Договору кредиту, за цим договором позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 8 000 грн., шляхом перерахунку на банківський рахунок (банківську картку) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно з п. 1.3, п. 1.4 та/або 1.5 цього договору, його додатків. Тип позики кредит. Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов'язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Процентна ставка фіксована. Дисконтна (знижена) процентна ставка (застосовується у відповідності до умов програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс») 1,5% на день (547,50 річних). Процентна ставка позаакційна (базова) 2,99 % на день (1091,35% річних).
Згідно з п.п. 1.2, 1.3 зазначеного договору, строк позики (строк дії договору) становить 30 днів. Орієнтовний строк повернення позики на останній день дії договору з моменту отримання позики або достроково. Дата надання позики 19.12.2023, а дата повернення - 18.01.2024. Повернення позики та процентів здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (картковий) рахунок позикодавця або через особистий кабінет на сайті позикодавця або шляхом внесення грошових коштів у терміналах самообслуговування партнерів. Моментом зарахування оплати позики та процентів є момент (дата) зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця або отримання відповіді від партнера позикодавця про зарахування коштів.
Пунктом 1.4 договору визначено, що на період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5% (з урахуванням програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») від суми позики за кожний день користування позикою. У межах строку позики, якщо відбулася пролонгація відповідно до розділу 4 цього договору, застосовується позаакційна (базова) процентна ставка, визначена у п. 1.1.5 цього договору з першого дня дії договору, якщо інше не буде визначено в додатковій угоді, укладеній між сторонами. Перелік та цифрові значення умов, що підлягають зміні у зв'язку з продовженням строку позики визначаються у відповідній додатковій угоді, що укладається між сторонами та відображаються позичальнику в особистому кабінеті.
У випадку користування позикою понад строк, встановлений п. 1.2 договору, з наступного дня після спливу строку, вказаного у п. 1.2 цього договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою у розмірі 1,5% на день (з урахуванням програми лояльності ТОВ «Іннова Фінанс», правил акції ТОВ «Іннова Фінанс» «Повторний кредит») перераховуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується позаакційна (базова) процентна ставка у розмірі 2,99% на день від суми позики за кожен день користування позикою з першого дня дії договору. За порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки, визначені договором, позикодавець має право стягнути з позичальника пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15% від суми простроченого платежу. Даний пункт не застосовується на період дії введеного карантину на території України (п. 1.5 договору).
Відповідно до п. 1.7 договору, позичальник зобов'язаний повернути товариству позику, нараховані проценти згідно з умовами договору не пізніше строку, вказаного у п. 1.2 та або п. 1.3 договору.
Згідно з п. 1.8 договору, розрахунок сукупної вартості позики за дисконтною (зниженою) процентною ставкою та терміни платежу відповідно до строку, передбаченого п. 1.2 цього договору, зазначені у Графіку розрахунків (таблиця обчислення загальної вартості позики та реальної річної процентної ставки за договором надання грошових коштів у позику), який є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 до договору).
Пунктом 1.9 Договору кредиту передбачено, що він підписується електронним підписом позикодавця та надсилається для ознайомлення та узгодження умов позичальнику в особистий кабінет разом з електронним повідомленням пропозицією укласти договір. На вказану позичальником електронну пошту або смс повідомленням надсилається одноразовий ідентифікатор для підписання договору. Позичальник, приймаючи пропозицію позикодавця укласти договір, підписує в інформаційно-телекомунікаційній системі електронне повідомлення одноразовим ідентифікатором шляхом натискання кнопки «підписати». Сформовані таким чином електронні підписи позичальника та позикодавця накладені на договір. Після підписання такими електронними підписами договору, його умови вважаються прийнятими, а договір є укладеним.
Аналогічні умови кредитування передбачені і у Паспорті споживчого кредиту /а.с. 45-50/.
Договір кредиту підписаний від імені позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відбулось о 19год 05хв 19.12.2023 /а.с. 29/.
На виконання умов Договору кредиту ТОВ «Іннова Фінанс» 19.12.2023 о 19год 05хв здійснило надання кредитних коштів в сумі 8 000 грн. шляхом грошового переказу через ТОВ ФК «Контрактовий дім» на банківську картку № НОМЕР_1 , що відкрита на ім'я відповідача в АТ «Універсал Банк», і відповідні кошти надійшли на картку відповідача, що підтверджується відповідною квитанцією до платіжної інструкції /а.с. 42/ та листом АТ «Універсал Банк» від 06.02.2025 /а.с. 135/.
Сторони визнають ту обставину, що відповідач не здійснював повернення кредиту та сплати інших платежів за користування кредитними коштами у строки, що передбачені умовами Договору кредиту.
Відповідно до розрахунку, наведеного позивачем у позові, розмір заборгованості позичальника за кредитним договором №2452561223 від 19.12.2023 складає 71 200 грн., яка утворилась та обчислена за період з 19.12.2023 по 31.10.2024 і складається з наступних сум: заборгованість за тілом кредиту - 8 000 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом - 63 200 грн. Нарахування процентів здійснювалось позивачем за ставкою 2,5% на день.
Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконане грошове зобов'язання за Договором кредиту, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
Таким чином, спір між сторонами виник із зобов'язальних відносин, що регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1734). При цьому згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до змісту принципу диспозитивності цивільного судочинства, що закріплений у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Таким чином, при вирішенні спору між сторонами суд обмежується змістом позовних вимог, які складають предмет позову, та надає оцінку обставинам спірних правовідносин в контексті аргументів сторін, якими вони обґрунтовують свою процесуальну позицію.
Надаючи оцінку позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК).
За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ «Іннова Фінанс» та відповідачем було укладено Договір кредиту в електронній формі, в якому сторони погодили умови надання позивачем кредитних коштів відповідачу. На підставі такого договору відповідачем 19.12.2023 було отримано кредитні кошти в сумі 8 000 грн., які він зобов'язувався повернути зі сплатою процентів за кожен день користування кредитом у строк до 18.01.2024, але в порушення умов договору не зробив цього.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами не заперечується факт укладання Договору кредиту та його умови, а також та обставина, що відповідач не здійснював ніяких платежів на виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Отже цілком обґрунтованими є доводи позивача про порушення відповідачем свого зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами.
Доводи сторони відповідача щодо недоведеність позивачем існування боргу є необґрунтованими, оскільки факт видачі позивачем відповідачу кредитних коштів підтверджується належними та допустимими доказами, а факт невиконання відповідачем його договірних зобов'язань (відсутність платежів з повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом) визнається самим відповідачем.
Статтею 509 ЦК визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами, що нараховані та обчислені за період з 19.12.2023 по 31.10.2024. Відповідач заперечував щодо обґрунтованості таких нарахувань, посилаючись на відсутність у позивача права нараховувати проценти за користування кредитними коштами поза межами строку дії Договору кредиту.
Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог умовам Договору кредиту слід зауважити наступне.
Аналіз змісту умов Договору кредиту свідчить, що сторони погодили зміст наступних понять: «строк позики» - строк дії договору, який складає 30 днів (п. 1.2); строк повернення позики - останній день дії договору або достроково (п. 1.3); дата повернення позики - 18.01.2024 (пп. 1.3.2).
Відповідно до п. 1.7 позичальник зобов'язаний повернути позику і нараховані проценти не пізніше строку, вказаного в п. 1.2 та/або п. 1.3, тобто в межах «строку позики» та не пізніше 18.01.2024.
Пунктом 1.5.1 передбачено наслідки порушення позичальником строків повернення позики та/або прострочення сплати процентів (право кредитора на отримання пені).
Розділ 4 Договору кредиту регламентує порядок пролонгації строку позики і визначає, що продовження строку користування позикою можливе виключно з ініціативи позичальника та згоди позикодавця.
Здійснюючи тлумачення відповідних умов кредитування суд звертає увагу, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК).
Тлумачення як статті 3 ЦК загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).
У постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 вказується, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
За змістом умов Договору кредиту слід виснувати, що сторони договору визначили, що поняття «строк позики» та «строк дії договору» фактично є тотожними і передбачають строк користування позикою, в межах якого позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за визначеною відсотковою ставкою, як плату за користування чужими коштами. При цьому в умовах Договору кредиту сторони передбачили наслідки порушення позичальником таких строків та зміст його відповідальності за прострочення виконання зобов'язань по договору (право позикодавця вимагати сплати пені), а також визначили можливість і порядок продовження відповідного строку. Будь-яких застережень щодо застосування процентної ставки, передбаченої п.п. 1.1.4, 1.1.5 договору, поза межами строку дії договору (строку позики) у такому договорі немає. Отже посилання позивача на наявність в нього права нараховувати відповідні проценти в межах строку фактичного користування позикою, а не в межах строку, який передбачений умовами договору (п. 1.2, 1.3.2), є необґрунтованими.
Посилання сторони позивача на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі №910/17048/17, в даному випадку не є релевантним, оскільки фактичні обставини спірних правовідносин у справі №910/17048/17 істотно відрізняються від тих, які суд встановив в межах даного судового розгляду, а їхній зміст не свідчить, що правовідносини є ідентичними. Зокрема, у справі №910/17048/17 судом було встановлено інший зміст кредитного договору, в якому сторони такого договору розмежували поняття «строк дії договору», «строк виконання зобов'язання позичальником» та зміст «зобов'язання позичальника» унормувавши питання сплати процентів за користування кредитом спеціальним чином, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. До того ж у цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала про відсутність підстав для відступу від її попередніх висновків, які були зроблені у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц про те, що «припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.»
Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних доказів вчинення відповідачем дій з метою прологації строку дії Договору кредиту.
За таких обставин суд доходить висновку про недоведеність стороною позивача обставин, які свідчать про пролонгацію сторонами строку дії Договору кредиту, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування позикою за період, що перевищує строк позики.
Також судом встановлено, що незважаючи на погодження сторонами у Договорі кредиту можливості застосування ставки в розмірі 2,99% за день користування позикою, позивач просить стягнути з відповідача проценти, що нараховані за ставкою 2,5% на день.
Таким чином, з урахуванням засад диспозитивності цивільного судочинства та змісту положень п. 1.2, 1.3.2, 1.5, 1.7 Договору кредиту цілком правомірними та обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, що нараховані за період з 19.12.2023 по 18.01.2024 (30 днів) за ставкою 2,5% на день від суми позики, тобто в межах суми 6 000 грн. (8 000 грн.*2,5%*30 днів).
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, що зазначені у Договорі кредиту і він користувався кредитними коштами. Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що відповідачем допущене порушення його зобов'язань в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Договором кредиту станом на 18.01.2024 (останній день дії Договору) за ним обчислювалась заборгованість в загальному розмірі 14 000 грн. (8 000 грн. - тіло позики; 6 000 грн. - проценти за користування позикою), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог на загальну суму 14 000 грн.
Розподіл судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що такі витрати складаються з витрат позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрат відповідача на правову допомогу. Натомість сторона відповідача, покликаючись на положення ч. 8 ст. 141 ЦПК України, у своєму відзиві зазначила про подання доказів розміру її судових витрат після ухвалення рішення суду. За таких обставин суд вирішує питання лише щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В даному випадку позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 14 000 грн., що складає 19,7% від ціни позову (14 000грн. / 71 200 грн. * 100%), а відтак на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу слід компенсувати за рахунок відповідача 477 грн. в рахунок відшкодування витрат з оплати судового збору (2422,40грн. / 100% * 19,7%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 11-13, 81, 83, 89, 137, 141, 259, 263-265, 267, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» (ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження за адресою: вул. Болсуновська, буд. 8, поверх 9, м. Київ) заборгованість за кредитним договором №2452561223 від 19.12.2023 в загальній сумі 14 000 грн. та суму коштів в розмірі 477 грн. в якості компенсації судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 14 477 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 19 лютого 2025 року.
Головуючий : В.М. Скляренко