Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/2446/24
номер провадження 1-кп/695/228/25
18 лютого 2025 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12024255320000267 від 11.05.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
до суду надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024255320000267 від 11.05.2024 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав зазначених у клопотанні, яке приєднане до матеріалів справи.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ризики заявлені прокурором не підтвердженні. Вказав, що у нього є постійне місце проживання. У вчиненому не каявся, оскільки не вчиняв кримінальне правопорушення.
Захисник адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання. Вказав, що прокурор неодноразово заявляв клопотання про продовження запобіжного заходу, проте ризики прокурором не доведені. Просив змінити запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.
Заслухавши обвинуваченого, захисника та прокурора, ознайомившись з обвинувальним актом та доданими матеріалами, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
ЄСПЛ у своєму рішенні від 26.07.2001 року у справі № 33977/97 «Іллійков проти Болгарії» у п. 81 зазначив, що серйозність пред'явленого обвинувачення є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є одним із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.
Як вбачається із матеріалів справи, на даний час допит свідків не закінчено. На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, має місце у зв'язку з не проведенням у судовому засіданні допиту всіх свідків.
Суд при вирішенні клопотання погоджується з прокурором, що ризики, встановлені під час обрання запобіжного заходу, є дійсними та триваючими, і на даний час виключають можливість зміни запобіжного заходу обраного обвинуваченому на більш м'який, оскільки саме обраний запобіжний захід забезпечує його належну процесуальну поведінку.
При цьому суд враховує суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, суворість можливого призначеного покарання та реальну небезпеку можливості ухилення від правосуддя у разі зміни обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинувачений не працевлаштований, не має законного систематичного джерела доходу, притягувався до кримінальної відповідальності. Також суд враховує, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає утриманню під вартою.
Вказані обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що виправдовують потребу у триманні обвинуваченого під вартою та є достатніми та вагомими для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, зазначених у ст. 176 КПК України не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків.
Оцінивши в сукупності всі обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, позицію інших учасників провадження, суд вважає, що ризики, заявлені прокурором у клопотанні не зменшилися. Перебуваючи на волі обвинувачений може переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення. Також суд враховує, що розгляд справи по суті триває і не може бути завершений у межах строку дії запобіжного заходу, який закінчується 21.02.2025, оскільки в справі не допитані всі свідки, не досліджені докази та не допитаний обвинувачений.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
В цій же частині ст. 182 КПК України зазначено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається суддею з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу обвинуваченого, майнового становища особи, що вносить заставу.
Межі розміру застави залежать, зокрема, і від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, за яким обвинувачується ОСОБА_5 , відноситься до тяжкого злочину.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. При цьому, сторона державного обвинувачення зобов'язана належним чином виправдати суму застави і прийняти до уваги фінансовий стан обвинуваченого та його спроможність сплатити необхідну суму (Мангурас проти Іспанії п. п. 78-80).
Суд не в праві визначити розмір застави, який завідомо не може бути сплачений підозрюваним через його майновий стан.
Виходячи із вимоги КПК України щодо необхідності при визначенні розміру застави врахування майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу, суд вважає, що застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. буде обґрунтованою та такий розмір є достатньою мірою для того, щоб гарантувати виконання обвинуваченого покладених на нього обов'язків.
Суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає до задоволення, а тому продовжує обвинуваченому термін тримання під вартою з визначенням застави у розмірі розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн.
Доводи сторони захисту про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт суд відхиляє і вважає, що жоден інший запобіжний захід, окрім тримання обвинуваченого під вартою, не здатен забезпечити його належну процесуальну поведінку та запобігти зазначеним ризикам.
Керуючись ст. ст. 176, 178, 183, 331, 372 КПК України, суд
продовжити строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на шістдесят днів до 18.04.2025.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_5 заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця свого проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування в будь-якій формі зі свідками у кримінальному провадженні № 12024255320000267, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій.
Визначити двохмісячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави.
Копію ухвали направити для виконання до Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор».
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду через Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено та складено 21.02.2025 о 08.00 год.
Суддя: ОСОБА_1