Справа №949/2118/24
18 лютого 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Отупор К.М.,
при секретарі судового засідання Катюха К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни про ухвалення додаткового рішення,
В провадженні Дубровицького районного суду Рівненської області перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
14 січня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі.
Зазначає що, рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Кобилянського Владислава Руслановича, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №3373002 від 30 жовтня 2024 року, складену поліцейським Звягельського РВП ГУНП у Житомирській області сержантом поліції Кобилянським Владиславом Руслановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про порушення вимог частини 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Разом з тим, питання про відшкодування судових витрат під час прийняття рішення судом не вирішувалося. Просить заяву задовольнити.
Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання без її та позивача участі, заяву підтримує та просить задовольнити.
Крім того, 17 лютого 2025 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни на адресу суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів заяви копії квитанції до прибуткового касового ордеру, згідно якої позивач ОСОБА_1 сплатив 5000 грн. на професійну правничу допомогу.
Від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Яремчука О.В. на адресу суду надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в яких він просить суд відмовити у задоволенні заяви у зв'язку з безпідставністю та необгрунтованістю.
17 лютого 2025 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Житомирській області Яремчука О.В. на адресу суду надійшло заперечення на клопотання адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни про долучення до матеріалів заяви копії квитанції до прибуткового касового ордеру, в якому він просить суд залишити його без розгляду, у зв'язку із порушенням строків його подання.
Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення та перевіривши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Частиною 3 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Виходячи із аналізу вказаної норми чинним законодавством передбачений виключний перелік підстав для постановлення додаткового рішення. У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
При цьому, додаткове рішення може бути винесене на підставі лише тих доказів, які були досліджені під час судового розгляду та не може виходити за межі спірних правовідносин, встановлювати нові юридичні факти та вирішувати питання, які не входили до предмету спору.
Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при поданні позовної заяви до суду було сплачено судовий збір в розмірі 484,48 грн., що підтверджується квитанцією №5705-1848-6238-5266 від 05 листопада 2024 року (а.с.14).
Крім того, при зверненні до суду із позовом, до матеріалів позовної заяви було долучено копію договору про надання правничої допомоги від 01 листопада 2024 року (а.с.12), копію ордеру серії ВК №1149357 (а.с.11), а також копію акту прийому-передачі послуг правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 01 листопада 2024 року, згідно якого вартість наданої правової допомоги становить 5000 грн. (а.с.13).
Разом з тим, питання про відшкодування судових витрат під час прийняття рішення судом не вирішувалося.
Однією з основних засад адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення (пункт 10 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), виклала наступний висновок, що "при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
В постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц вказано, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, частина друга статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного Господарського Суду Верховного суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 вказано, що у розумінні положень частини 5 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, Велика Палата ВС у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) вказала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у разі домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата ВС дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі №910/12876/19 від 07 липня 2021 року.
Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
У разі недотримання вимог щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.
Представником відповідача зазначено про долучення до матеріалів заяви копії витанції до прибуткового касового ордеру із порушенням строків, а також те, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірними.
Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги те, що рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Кобилянського Владислава Руслановича, Головного управління Національної поліції в Житомирській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі задоволено, питання про відшкодування судових витрат, під час винесення рішення не вирішувалось, а тому заяву про ухвалення додаткового рішення слід задовольнити та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Керуючись статтями 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Пархомчук Вікторії Віталіївни про ухвалення додаткового рішення - задоволити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: поліцейський Звягельського РВП ГУНП у Житомирській області сержант поліції Кобилянський Владислав Русланович, м. Звягель, вул. І. Франка, 3А, Житомирська область.
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області (м. Житомир, Старий бульвар, 5/37, код ЄДРПОУ 40108625).
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя Дубровицького
районного суду К.М. Отупор