Справа № 559/4603/24
Провадження № 2/559/279/2025
19 лютого 2025 року місто Дубно
Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Рижко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1.1 Представник ТзОВ «ВІН ФІНАНС звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позов мотивовано тим, що 05.07.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 на підставі Заяви-анкети укладено Договір про надання фінансового кредиту №214711, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн. Товариство належним чином виконало умови Договору надавши позичальнику грошові кошти. 12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ВІН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників, у тому числі за Договором №214711 щодо відповідача. Позивач зазначає, посилаючись на вимоги чинного законодавства, що у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань утворилася заборгованість у розмірі 22895,00 яку і просив стягнути з відповідача, а також судові витрати у справі. Також, у зв'язку із порушенням своїх зобов'язань, позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму інфляційних втрат у розмірі 10313,43 грн. та 3% річних у розмірі 2058,88 грн.
1.2 Представник відповідача адвокат Шурубов В.І. подав відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов необґрунтованим та безпідставним. У відзиві вказує, що матеріали справи не містять доказів, що саме відповідач застосував одноразовий ідентифікатор електронного підпису та доказів отримання саме відповідачем цього одноразового ідентифікатора. Також позивачем не надано доказів щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, а також переходу права вимоги до відповідача. Крім того, не погоджується із розміром відсотків, які нараховані поза межами строку кредиту та вважає неправомірним нарахування інфляційних втрат та 3% річних у період воєнного стану, а саме з 24.02.2022. Зазначає, що кредитний договір між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено 05.07.208, тобто після укладення 12.04.2018 договору факторингу, отже до ТОВ «ВІН ФІНАНС» не перейшло право вимоги з кредитним договором. Тому вважає, що є всі підстави для відмови у позові за недоведеністю та необґрунтованістю. Крім того, вважає, що строк позовної давності за даною вимогою сплив, оскільки договір будо укладено 05.07.218 строком на 30 днів. Пропуск строку позовної давності є наслідком відмови у задоволені позовних вимог. Щодо витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що заявлений розмір у сумі 5000 грн. є недоведеним та завищеним, не спів мірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, тому стягненню з відповідача не підлягає. Просить у позові відмовити та стягнути з ТОВ «ВІН ФІНАНС» на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
18.12.2024 відкрито провадження у справі та ухвалено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «Адресат за вказаною адресою відсутній». Однак, до матеріалів справи надійшов відзив, додаткових заяв та клопотань до суду не надходило.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Судом встановлено, що 05.07.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №214711про надання фінансового кредиту, у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов вказаного Договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 5500 грн., строк кредиту - 30 днів. Процентна ставка фіксована та становить 1,26% в день. У випадку прострочення повернення кредиту клієнт зобов'язаний сплатити товариству пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів; на 4 день прострочення клієнт зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 100 грн., на 30 день прострочення штраф у розмірі 300 грн. та на 90 день прострочення штраф у розмірі 500 грн. (а.с.16-17).
У Додатку №1 до Договору про фінансового кредиту сторонами визначено розмір внесення позичальником платежів та встановлено, що загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 7579,00 грн. (а.с.18).
Згідно наданої ТОВ «Авентус Україна» довідки, Договір було підписано електронним підписом, що створений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який направлено позичальнику на номер телефону, повідомлений останнім. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення Договору позики шляхом введення коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного Договору (а.с.8).
У порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором від 05.07.2018 своєчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 22895,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5500 грн., відсотків у розмірі 2970 грн., пені у розмірі 14025 грн. та штрафу у розмірі 400 грн. Такий розмір заборгованості здійснений відповідно до умов договору та підтверджений наданими до суду розрахунками (а.с.14-15, 21).
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» » та ТОВ «Довіра та Гарантія » було укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі. 31.10.2018було укладено Додаткову угоду №7 до Договору факторингу (а.с.29-31, 13).
Відповідно до Витягу реєстру боржників від 31.10.2018 до Договору факторингу, ТОВ «Довіра та Гарантія » набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 8470,00 грн., з яких: 5500 грн. - сума виданого кредиту; 2970 грн. - сума заборгованості за відсотками, також вказано, що пеня розраховується відповідно до умов договору (а.с.19-20).
Згідно Наказу №55-к від 25.07.2024 ТОВ «Довіра та Гарантія» перейменовано на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (а.с.32).
Крім того, в матеріалах справи міститься розрахунок позивача щодо стягнення із ОСОБА_1 інфляційних витрат та 3% річних, що становить: інфляційні витрати за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року складають 10313,43 грн., 3% річних з 22.11.2021 по 20.11.2024 становлять 2058,88 грн. (а.с.22).
IV. Норми права, які застосував суд.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»(в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Згідно з ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті ч.12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Як регламентовано в ч.6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною першоюст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг'визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями ч.1, ч.2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
У відповідності дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положеньст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановленихст.11 цього Кодексу.
Зобов'язання, згідно ізст.526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст.627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Порушення боржником умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки стаття 629 ЦК встановлює принцип обов'язковості виконання договору.
Крім того, ч.2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно правового висновку Великої Палатою Верховного Суду №202/4494/16-ц від 31.10.2018 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
V. Мотивована оцінка і висновки суду.
5.1 Суд робить висновок, що 05.07.2018 виникли договірні відносини між первісним кредитором, правонаступником якого є позивач, та відповідачем у зв'язку з укладенням Договору №214711 про надання споживчого кредиту. ОСОБА_1 будучи вільним в укладенні вказаного кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, з чим відповідач погодився, підписавши електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір укладено в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст.12 вказаного Закону. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов'язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначеними в кредитному договорі. ТОВ «ВІН ФІНАНС» є правонаступником первісного кредитора, що свідчить про належні правові підстави для переходу права вимоги до ОСОБА_1 і товариство вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення коштів.
5.2 Суд критично оцінює доводи відповідача викладені у відзиві, що Кредитний договір укладено з порушенням вимог чинного законодавства та відсутність доказів використання саме відповідачем одноразового ідентифікатора, оскільки такі не підтверджені жодними належними доказами. Крім того, суд звертає увагу, що згідно наданої ТОВ «Авентус Україна» довідки, позичальнику направлено одноразовий ідентифікатор «15435» на фінансовий номер телефону НОМЕР_1 , який зазначений як засіб зв'язку ОСОБА_1 представником у відзиві на позовну заяву. Більше того, до подання позову про стягнення заборгованості ОСОБА_1 жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його не дійсним не вчиняв та користувався наданими кредитними коштами, що на переконання суду є визнанням кредитного договору таким, що укладений.
5.3 Також суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо розрахунку заборгованості, оскільки наданий позивачем розрахунок повністю відповідає умовам Договору про надання кредиту, у ньому відображена фактична сума кредиту, нарахування процентів, які здійснювались за фактичну кількість календарних днів користування кредитом та до закінчення дії кредитного договору лише на залишок неповернутої суми. Зокрема, за умовами договору строк кредитування складає 30 днів, процентна ставка 1,8% від суми кредиту за кожен день користування, що становить 2970 грн. Разом з тим, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань клієнт зобов'язаний сплатити товариству пеню у розмірі 3% від суми кредиту за кожен день прострочення, строк нарахування пені не може перевищувати 90 днів. Згідно розрахунку пеня нараховувалася з 08.08.2018 до 31.10.2018 та становить 14025 грн. (5500 грн. х 3% /100% х 85 днів). Також, на 4 день прострочення клієнт зобов'язаний сплатити додатково штраф у розмірі 100 грн. та на 30 день прострочення штраф у розмірі 300 грн. Відтак, суми, які підлягають стягненню повністю відповідають умовам договору та строку його дії. Крім того, відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості, а відтак наданий позивачем розрахунок заборгованості за відсутності заперечень щодо такого розрахунку від відповідача, приймається судом як достовірний.
5.4 Щодо вимоги про стягнення збитків згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути із відповідача суму інфляційних втрат за період з грудня 2021 року по жовтень 2024 року у розмірі 10313,43 грн., а також 3% річних за прострочення виконання зобов'язання за період з 22.11.2021 по 20.11.2024 у розмірі 2058,88 грн. Суд вважає, що позивач при заявлені даних вимог не врахував положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжений та діє на даний час. Враховуючи наведене, суд вважає, що стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних після початку дії правового режиму воєнного стану, суперечитиме п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Судом здійснено розрахунок інфляційних втрат відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 грн., із урахування суми заборгованості за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року т 3% річних з 22.11.2021 по 23.02.2024. Так, сума 3% річних становить 176,89 грн., інфляційні втрати - 303,50 грн., які підлягають стягненню з ОСОБА_1
5.4 Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті). Судом встановлено, що строк кредитування становить 30 днів, відтак початок перебігу строку позовної давності необхідно обчислювати з 05.08.2018, який мав би сплинути 055.08.2021. Разом з тим, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року. Разом з тим, згідно з п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Таким чином, з урахуванням введення карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) 12.03.2020, а також введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, строк дії якого продовжено по даний час, 3-річний строк позовної давності, передбачений ст.257 ЦК України, не сплив та був продовжений на строк дії такого карантину, а в подальшому зупинений у зв'язку із введенням воєнного стану, то позивачем позов пред'явлено у межах строку позовної давності.
5.5. У підсумку суд задовольняє позовні вимоги частково.
5.6 Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то і розмір судових витрат в цій справі зі сплати судового збору та на правову допомогу суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно згідно ст. 131, 141 ЦПК України. Судом з'ясовано, що обумовлені ТОВ «ВІН ФІНАНС» витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. підтверджуються матеріалами справи: Договором про надання правової допомоги №33 від 22.03.2024; Додатковою угодою до Договору від 22.03.2024; Детальним описом робіт; Актом про підтвердження надання правничої допомоги від 22.11.2024 (а.с.7, 9, 24-28). Позовні вимоги задоволено судом на 66%, тому з відповідача підлягає стягненню пропорційні сума судового збору в розмірі 1605,58 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 3622,15 грн.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 133, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, 525, 526, 625, 626,629, 63, 633, 1054 ЦК України, ЗУ "Про електронну комерцію", суд -
позов задовольнити частково: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» заборгованість за Кредитним договором №214711 від 05.07.2018 у загальному розмірі 23 375 (двадцять три тисячі триста сімдесят п'ять) гривень 39 копійок, яка складається з суми заборгованості - 22895,00 грн., суми інфляційних втрат - 303,50 грн. та 3% річних - 176,89 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 605,58 грн. та 3622,15 грн. витрат на правову допомогу, а разом 5 227 (п'ять тисяч двісті двадцять сім) гривень 73 копійки.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», місцезнаходження вул. Авіоконструктора Ігоря Сікорського,8, м. Київ, код ЄДРПОУ 38750239, електронна адреса ecourt@dgfinance.com.ua.
Представник позивача: Романенко Михайло Едуардович, РНОКПП НОМЕР_2 , електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник відповідача: адвокат Шурубор Вячеслав Ігорович, адреса вул. Мотрича, 23, селище Іванків, Київська область, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_3
Суддя О.Ю. Жуковська