Справа № 185/6983/24
Провадження № 2-о/369/169/25
(про залишення заяви без руху)
15.01.2025 м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про визнання безвісти відсутнім, -
У липні 2024 року представник заявника ОСОБА_1 - адвоката Кальніченко Олесі Петрівни звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про визнання безвісти відсутнім ОСОБА_2 на території Луганської області.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2024 року справу було передано за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
20 серпня 2024 року позовна заява з матеріалами справи надійшла до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 серпня 2024 року справу передано на розгляд судді Фінагеєвій І.О.
Заяву про встановлення факту смерті подано до суду в порядку окремого позовного провадження, передбаченому статтями 293, 295-300 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 293 ЦПК України - окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно ч. 3ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.
Ознайомившись з поданою заявою, суд приходить до висновку про необхідність залишення її без руху за таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Частиною 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Отже, заяви у справах окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтями 175, 177 ЦПК України, так і спеціальним нормам процесуального законодавства, що врегульовують порядок вирішення судом порушеного питання, зокрема у справах за заявами про розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою, встановленого статтями 305-309 ЦПК України.
Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою передбачений статтею 43 ЦК України: фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року. Порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ст.ст.43-44,47 ЦК України підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісти відсутньою та оголошення її померлою не є тотожними.
Безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування).
При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06 травня 2020 року, справа № 760/3112/16-ц.
Предметом доказування в даній справі є: - безвісна відсутність громадянина; - наявність правової зацікавленості особи, що подає заяву про визнання громадянина безвісно відсутнім; - вживання заявником заходів до розшуку особи; - неможливість встановлення місця знаходження даної особи; - існування обставин, що дають підставу вважати, що особа може умисно ховатися: знаходитися в розшуку, не бажає виплачувати аліменти або виконувати інші рішення суду тощо; - відсутність спору про право.
Підставою для задоволення вимог про визнання особи безвісно відсутньою відповідно до ст. 43 ЦК України є відсутність відомостей про місце її перебування протягом одного року саме у місці її постійного проживання.
Разом з тим, доказів на підтвердження вказаних обставин заявником не надано.
Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
За правилами ч. 1 ст. 307 ЦПК України, суд до початку розгляду справи встановлює осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, а також запитує відповідні організації за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме.
Проте, доказів на підтвердження вказаних обставин заявником не надано, не вказано осіб (родичів, співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу, місцеперебування якої невідоме, у тому числі інших родичів, близьких осіб, співробітників, інших осіб із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові, місця проживання чи роботи, контактних даних тощо, які можуть дати свідчення про місцеперебування ОСОБА_2 та/або на права та обов'язки яких може вплинути рішення суду щодо визнання його безвісно відсутнім.
Також, в поданій заяві не зазначено організацій, до яких необхідно здійснити запити за останнім місцем проживання відсутнього (житлово-експлуатаційні організації, органи реєстрації місця проживання осіб або органи місцевого самоврядування) і за останнім місцем роботи про наявність відомостей щодо фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, що перешкоджає суду здійснити належну підготовку до розгляду справи по суті, як передбачено статтею 307 ЦПК України.
Частиною 4 статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Виходячи з цього, заінтересованими особами у даній справі мають бути усі родичі особи, якщо вони є, чи відповідна територіальна громада, та орган державної реєстрації актів цивільного стану, який є реєстратором рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи померлою, тощо.
При цьому, заява не містить зазначення заінтересованих осіб у вирішенні даного питання, відомостей про близьких родичів особи яку просять визнати безвісно відсутньою, які мають дійсну заінтересованість у вирішенні даного питання, зобов'язані бути повідомлені про розгляд даної заяви аби виказати свою позицію з цього приводу.
Також, заява не містить обґрунтувань і зазначення обставин у розумінні ст. 306 ЦПК України, з огляду на відомості про постійне місце проживання ОСОБА_2 , та звернення заявника з офіційною заявою до правоохоронних органів про втрату зв'язку із вказаною особою.
Таким чином, заявниця має визначитись із складом заінтересованих осіб які мають брати участь у справі та їх процесуальним статусом, зазначенням доказів та обставини, що реально підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, відомостями про родичів, співробітників, тощо.
Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб (ч. 1 ст. 177 ЦПК України).
Крім того, відповідно до положень ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Аналогічне положення міститься в ч. 1 ст. 177 ЦПК України, згідно якої у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень ст. 43 цього Кодексу.
Отже, заявнику з метою усунення визначених недоліків необхідно надати суду заяву в новій редакції з уточненими заявленими вимогами, з доказами, які їх підтверджують, суб'єктним складом, а також її копії та копії всіх доданих до неї документів відповідно до кількості заінтересованих осіб або докази надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.
Згідно ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 175, 177, 185, 293, 294, 318 ЦПК України суд, -
Заяву ОСОБА_1 про визнання безвісти відсутнім, - залишити без руху, надати заявнику строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення заявнику ухвали, та роз'яснити, що в разі невиконання вимог ухвали заява буде вважатися неподаною і підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Інна ФІНАГЕЄВА