"18" лютого 2025 р. Справа № 363/2212/23
18 лютого 2024 року Вишгородський районний суд Київської області в складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Вишгороді клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби
в кримінальному провадженні№ 120221111500000769 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,
встановив:
У провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадженні№ 120221111500000769 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби та зобов'язати обвинуваченого не залишати місце постійного проживання. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 обвинувачується в заподіянні умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Продовжують існувати ризики, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, може незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню.
В судовому засіданні прокурор просив заявлене клопотання про продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби задовольнити, ризики є наявними та доведеними.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора, оскільки обвинувачений завдав шкоду потерпілому, її не відшкодував, існують ризики щодо уникнення відповідальності.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив, просив відмовити у застосуванні запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що прокурором зазначені ризики не доведені, впливу на свідків, які ще не допитані в суді, не здійснює, оскільки свідок ОСОБА_7 перебуває за кордоном, а два інших є працівниками поліції. Обвинувачений не переховується. За станом здоров'я переніс тяжке захворювання, яке потребує мінімізації психологічного впливу. Просив суд врахувати, що прокурором не доведено про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, відмовити у клопотанні.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, проаналізувавши в системному зв'язку усі наявні на час розгляду клопотань відомості, які мають пряме та опосередковане значення при вирішення вказаного питання щодо умов можливого подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_5 , за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, приходить до наступного.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за наявності клопотань продовження запобіжного заходу зобов'язаний розглянути до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
При вирішенні питання щодо запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі наявні обставини, зокрема, серед таких обставин підлягає оцінюванню «тяжкість покарання», що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що він може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України (ч. 2 ст. 177 КПК України).
Ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, можуть бути покладені в основу рішення суду про застосування чи продовження строку запобіжного заходу лише у випадку, коли такі ризики мають реальний та явний характер, існують або продовжують існувати в об'єктивній дійсності та на них вказують наявні у матеріалах справи докази.
Щодо наявності ризику переховування від суду, суд враховує, що така обставина як тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 та суворість можливого покарання і пов'язані із цим негативні наслідки, можуть бути передумовами та можливістю для втечі обвинуваченого з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду. Співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за тяжкий злочин у найближчій перспективі свідчить про існування вказаного ризику. Тяжкість обвинувачення сама по собі не може бути виправданням тривалих періодів запобіжного заходу, тому судом враховується у сукупності із іншими обставинами, а саме із суворістю передбаченого покарання, що є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів та може братися до уваги поряд з іншими обставинами. Відповідно, забезпечуючи таку оцінку, суд враховує, що обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, які, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за які може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років, що в поєднанні з даними про особу обвинуваченого з'ясованих судом, зокрема, характер, моральні якості, наявні кошти, зв'язки з державою, контакти, вказують на те, що в сукупності ці обставини дають підстави вважати, що серйозність покарання, в даному випадку, є важливою обставиною в оцінці ризику втечі.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні суд враховує передбачену 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні. При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Свідок мешкає в одному населеному пункті з обвинуваченим, в суді не всі свідки допитані, тому вказані обставини приводять до переконання суду щодо наявності можливого ризику впливу на свідків. Тобто не виключена ймовірність того, що обвинувачений, не будучи обмежений у спілкуванні із особами, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому обвинувачується, може здійснювати на них вплив.
Встановлені судом ризики, а саме: можливості переховуватись від суду, впливати на свідків є обґрунтованим, обвинувачений без застосування до нього запобіжного заходу може переховуватися від суду, розуміючи, що йому загрожує реальний термін покарання, перебуваючи на волі може залишити місце проживання, може вплинути на свідків, які ще не допитані.
З урахуванням наявності двох ризиків, заявлених у клопотанні, оцінюючи в сукупності фактори, пов'язані з характером особи обвинуваченого, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв'язками та зв'язками з суспільством, відсутності порушень процесуальних обов'язків, що може свідчити про його належну процесуальну поведінку, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 за станом здоров'я з січня 2024 року має кардіологічне захворювання, перебуває на обліку у лікаря Димерської амбулаторії, має захворювання гіпертонічної хвороби та знаходиться у ризику післяопераційного гіпотиреозу, знаходиться після операційного втручання після встановленого 08.02.2025 року діагнозу інфаркту міокарду , є пенсіонером, має постійне джерело доходу, має постійне місце проживання, має непрацездатну дружину, яка потребує стороннього догляду після операції на хребті, вперше притягується до кримінальної відповідальності, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально - суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, суд вважає на даному етапі кримінального провадження найбільш ефективним продовжити до обвинуваченого запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, що забезпечить належну його процесуальну поведінку.
Крім цього, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, та зобов'язати обвинуваченого: прибувати до суду за першим викликом; повідомляти суд про зміну свого місця проживання, заборонити спілкування з потерпілим та свідками.
Щодо неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів суд дійшов наступного.
Згідно з ст. 194 КПК наявність ризиків є підставою для застосування запобіжного заходу, а тому визначаючись з тим, який саме запобіжний захід у кримінальному провадженні убезпечить від їх настання, суд ураховує таке.
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з домашнім арештом, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж діючі не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому, суд враховує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1, 3 - 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно з ст. 181 КПК домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
В цій ситуації суд, з огляду на викладене та встановлені фактичні обставини, вважає, що, на даному етапі кримінального провадження, у відношенні ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти встановленим ризикам з числа передбачені ст. 177 КПК.
Це обмеження в даній справі, за встановленої в обвинувальному акті моделі вчинення злочинів та наведених про особу обвинуваченого відомостей, на переконання суду, саме на цій стадії процесу. Потреба в такому заході щодо нього, з урахуванням факторів, пов'язаних з його особою, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та характером висунутого обвинувачення.
Вказаний захід, щодо визначення запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби надасть змогу реалізувати ОСОБА_5 в т.ч. своє право на медичну допомогу та забезпечити можливість здійснювати догляд за дружиною.
Враховуючи, що запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний час доби забезпечує дієвість кримінального провадження, що обумовлюється забезпеченням виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, суду не надано переконливих доказів щодо обставин, а тому відсутні підстави для зміни вже застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу, а відтак, саме такий запобіжний захід є достатньо дієвим. Встановлені обставини не можуть слугувати підставою для зміни запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст. 331, 372 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора Вишгородської окружної прокуратури про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний період доби ОСОБА_5 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
Заборонити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 23 години 00 хвилин по 05 годину 00 залишати житло розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , окрім часу, необхідного для отримання медичної допомоги, амбулаторного та стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я та в інших невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя чи здоров'я в умовах воєнного стану.
Покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до Вишгородського районного суду Київської області за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- заборонити спілкування з свідками.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтись в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних з виконанням покладених на нього зобов'язань.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Вишгородське РУП ГУНП в Київській області.
Ухвала діє протягом двох місяців, строк якої закінчується 20 квітня 2025 року.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляції через Вишгородський районний суд Київської області.
Повний текст буде проголошено 21 лютого 2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1