13.02.2025 Справа № 363/2594/16-ц
13 лютого 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі: головуючого судді: Баличевої М.Б., секретаря судового засідання Василенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вишгород цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та визнання права власності та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності, припинення права спільної сумісної власності, визнання за ОСОБА_1 , права власності на житловий будинок та земельну ділянку та стягнення грошової компенсації на користь ОСОБА_2 ,-
08.07.2016 року представник ОСОБА_1 звернувся до Вишгородського районного суду Київської області із вказаним позовом, в подальшому 11.12.2023 року уточнивши позовні вимоги просив визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 в порядку поділу майна подружжя.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 08.10.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, під час перебування в якому 15.04.2006 року придбано на ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101. Пізніше на вказаній земельній ділянці було побудовано житловий будинок загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., а також: навіс, сарай, баню, колодязь питний, колонку питну, яму вигрібну, доріжки та площадки, огорожу. Зазначений будинок було зареєстровано на ім'я Відповідачки. Відтак земельна ділянка та житловий будинок є спільною сумісною власністю сторін. На підставі викладеного, представник позивача змушений звернутися до суду із вказаною позовною заявою.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2016 року дана цивільна справа передана на розгляд судді Купрієнко С.І.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 11.07.2016 року заяву про забезпечення позову- задоволено. Заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь які дії, що спрямовані на віжчуження житлового будинку та накладено арешт на житловий будинок, що розташований за адресою : АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 09.08.2016 року відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 08.12.2016 року зупинено провадження по даній справі до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа , що не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними , яка перебувала в провадженні Вишгородського районного суду
17.05.2017 року призначено повторний автоматичний розподіл справи та відповідно до якого визначено суддю Баличеву М.Б.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 17.05.2017 року прийнято до свого провадження вказану цивільну справу.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 14.06.2023 року поновлено провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 23.01.2024 року позовну заяву (уточнену) ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та визнання права власності - залишено без руху.
26.01.2024 року на виконання вимог вищезазначеної ухвали суду ОСОБА_5 подана заява про усунення недоліків.
11.06.2024 року представником ОСОБА_2 - адвокатом Борух В.А. подана зустрічна позовна заява, яка обґрунтована тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі у період із 1987 року до 2016 року. За час перебування у шлюбі подружжя набуло в спільну сумісну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101. Через деякий час на ній було зведено домоволодіння. Право власності на земельну ділянку та житловий будинок наразі зареєстровано за ОСОБА_3 , донькою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса КМНО Войнарскої І.А. 03.03.2016 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не можуть дійти згоди щодо порядку користування спільним майном та умовами поділу такого майна шляхом мирного врегулювання спору. Поділ земельної ділянки та житлового будинку та визнання часток у спільній сумісній власності у судовому порядку не вирішить спір між колишнім подружжям щодо користування та розпорядженням таким майном, на підставі викладеного просить:
- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено навіс, сарай (познач літ. «І» та «Ї»), баня “(літ. “Й»), колодязь (цифрове познач. І), колонка (II), яма вигрібна (III), доріжки та площадки (IV-VI), огорожа (1-4);
- визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено розміщено навіс, сарай (познач літ. «І» та «Ї»), баня “(літ. “Й»), колодязь (цифрове познач. І), колонка (II), яма вигрібна (III), доріжки та площадки (IV-VI), огорожа (1-4);
- стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за 1/2 частки у спільній сумісній власності на житловий будинок загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та 34 частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розміщено навіс, сарай (познач літ. «І» та «Ї»), баня “(літ. “Й»), колодязь (цифрове познач. І), колонка (II), яма вигрібна (III), доріжки та площадки (IV-VI), огорожа (1-4);
- стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 11 929,70 грн.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 07.08.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 04.12.2024 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
У судове засідання позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та його представник не з'явились. Раніше в судовому засіданні представник підтримав уточнену позовну заяву з підстав, викладених у позову. 20.08.2024 року подали відзив на зустрічну позовну заяву, в якій вказали, що ознайомившись із зустрічною позовною заявою, ОСОБА_1 вважають її передчасною та просять суд залишити її без задоволення. Вказали, що рішення Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/2982/16-ц залишається не виконаним. Саме позивачка ОСОБА_2 на ім'я якої має бути зареєстровано спільне майно має спочатку виконати рішення суду, зареєструвати спільне майно на себе, а вже потім звертатися до суду із відповідними вимогами. Фактично власником спільного майна подружжя на сьогоднішній день, незаконно, залишається ОСОБА_3 . До позову позивачка не надала жодного доказу про те, що відповідач перешкоджає їй у доступі та користуванні будинком та земельною ділянкою, що належіть сторонам на праві спільної сумісної власності, що є обов'язковим при розгляді справ даної категорії. Розмір компенсації, який просить стягнути Позивачка за зустрічним позовом, має бути визначений виключно експертом на підставі ухвали суду, тому звіт про оцінку вартості майна, який долучений до позовної заяви, є необґрунтованим.
У судове засідання представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом представник ОСОБА_2 не з'явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи без її участі, проти первісного позову заперечує, зустрічний позов підтримує в повному обсязі. Крім того, надала суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що наразі оригінали документів, які підтверджують набуття у власність та реєстрацію права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 та житловий будинок загальною площею 84.3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , знаходяться у відповідача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 . Відтак, оформлення права власності на майно на обох із подружжя у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 вимагатиме надання оригіналів правовстановлюючих документів, доступ до яких має лише ОСОБА_1 , який знаходиться за межами території України у міжнародному розшуку.Із початком повномасштабного вторгнення в Україну ОСОБА_1 виїхав за кордон та постійно проживає у Республіці Кіпр. ОСОБА_1 повертатися в Україну не має наміру, тобто виконати рішення Вишгородського районного суду Київської області у разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про поділ об'єктів нерухомого майна буде утруднено або і взагалі неможливо.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 08.10.1987 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 уклали шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданий Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у . Києві 18.09.2013 р. (т. 1 а.с.7).
15.04.2006 року приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Грицаєнко Ю.І. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який зареєстрований в реєстрі за № 396, за умовами якого ОСОБА_7 («Продавець») продав, а ОСОБА_2 («Покупець») купив земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, площа якої - 0,0706 га (п. 1 Договору). Цей продаж вчинено за 3000,00 грн., які Покупець сплатив повністю Продавцю до підписання цього договору (п. 4 Договору). 19.09.2007 року ОСОБА_2 отримала Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЯЕ № 583669 (т. 1 а.с. 10-11).
27.03.2008 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 , а саме на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Богданівської сільської ради № 17 від 25.06.2008 р. Опис об'єкта: загальна площа 84,3 кв.м.; житлова площа 38,1 кв.м., житловий будинок - З, 84,3 кв.м.; навіс - Ї; сарай - І; навіс - И; баня - Й; колодязь питний - І; колонка питна - ІІ; яма вигрібна ІІІ; доріжки та площадки IV-VI; огорожа 1-4 (т. 1 а.с. 19). Ця інформація підтверджується також Витягом про реєстрацію право власності на нерухоме майно серії ССІ № 226796 (т. 1 а.с. 12). Матеріали справи містять технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок (т. 1 а.с. 13-18).
25.08.2022 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області по справі № 363/2982/16-ц визнано недійсним договір дарування будинку від 03 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за номером 135. Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки від 03 березня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською Іриною Анатоліївною, зареєстрований в реєстрі за номером 136. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,25грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 551,25грн. (т. 1 а.с. 129-134), яке залишено без змін Постановою Київського апеляційного суду від 07.03.2023 року (т. 1 а.с. 135-145).
Матеріали справи містять Постанову про надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування від 16.08.2023 р. (т. 1 а.с. 193-194), висновок експерта від 21.07.2023 № СЕ-19/111-23/26067-ПЧ (т. 1 а.с. 197-210), ухвалу Вишгородського районного суду від 20.09.2023 року по справі № 363/2982/16-ц (т. 1 а.с. 211), Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 379861470 від 23.05.2024 (т. 2 а.с. 77-79), звіт про оцінку ТОВ «Оціночна компанія Рейл Естетйт Сіті» від 27.05.2024 р. (т.2 а.с.80-100), постанова про визнання речовими доказами та визначення їхнього місця зберігання від 23.01.2017 року
Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України та СК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У свою чергу приписами ст. 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При цьому, ч.1 ст.61 СК України встановлено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначені вище норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. При цьому, тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Згідно ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17 зроблено висновок, що згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і ст. 368 ЦК України. Частиною першою ст. 70 СК України встановлено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який ї спростовує.
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується учасниками процесу, що за період перебування у шлюбі сторонами за спільні кошти подружжя було придбана земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101, в подальшому на ній зведено житловий будинок загальною площею 84,3 кв.м., житловою площею 38,1 кв.м., а тому вони є об'єктами спільної сумісної власності подружжя, що не заперечується сторонами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про задоволення первісного позову виходячи з принципу рівності часток.
Твердження відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом про те, що земельна ділянка та житловий будинок є неподільним майном, будь-який поділ матиме наслідком втрату цільового призначення та неможливості подальшого цільового використання об'єктів нерухомості суд не приймає до уваги. До позову позивачка за зустрічним позовом не надала жодного доказу про те, що відповідач за зустрічним позовом перешкоджає їй у доступі та користуванні будинком та земельною ділянкою, що належіть сторонам на праві спільної сумісної власності, що є обов'язковим при розгляді справ даної категорії. Отже, викладені вище обставини підтверджують факт того, що поданий зустрічний позов є передчасним та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд,-
Первісну позовну заяву - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку поділу майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 (одну другу) частину земельної ділянки загальною площею 0,0706 га, кадастровий номер 3221880801:15:021:0101 в порядку поділу майна подружжя.
В задоволенні зустрічної позовної заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повнии? текст рішення складено 21.02.2025 року.
Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )
Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 )
Суддя М.Б. Баличева