справа № 361/11707/24
провадження № 2/361/6060/24
19.02.2025
(Заочне)
Іменем України
19 лютого 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого суддіПетришин Н.М.,
за участю секретаряІванової К.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2024 року до суду надійшла позовна заява ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 29 березня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2225781, за яким останній отримав кредит на суму 10 000 грн., строком на 30 днів, тобто до 28.04.2024, зі сплатою процентної ставки (базової) ставки у розмірі 2,5 % на день. Даний договір позики підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер моб. телефону відповідача.
Умови договірних зобов'язання позивач виконав, перерахувавши суму кредиту на картковий рахунок відповідача, вказаний у договорі. Натомість позивач порушив умови договору, суму позики не повернув, відсотки за користування позикою не вплатив у передбачені договором строки.
З наведених підстав, посилаючись на невиконання ОСОБА_1 умов договірних зобов'язань, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 2225781 від 29 березня 2024 року у загальному розмірі 17 250 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100 грн.
Заяви, інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 листопада 2024 року відкрито провадження в справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У прохальній частині позовної заяви зазначене прохання розглядати справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення в справі не заперечував та просив заявлені вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, кореспонденцію отримав 15.01.2025, про що свідчить особистий підпис відповідача на зворотньому повідомленні, яке міститься в матеріалах справи. Однак, жодних заперечень суду не висловив, відзиву не подав, причини неявки суду невідомі.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи згідно із положеннями статті 280 ЦПК України.
Обставини справи, що встановлені судом
Судом встановлено, що 29 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2225781, за яким останній отримав кредит на суму 10 000 грн., строком на 30 днів, тобто до 28.04.2024, зі сплатою процентної ставки (базової) ставки у розмірі 2,5 % на день.
Відповідно до п. 2.3 договору визначено денну процентну ставку у розмірі 0,75 % на день, яка застосовується у відповідності до умов Програми лояльності), процентну ставку за понадстрокове користування позикою (її частиною) - 2,70 % за день.
У Додатком № 1 до вищевказаного договору позики - Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що невід'ємною частиною договору, сторони визначили порядок повернення кредиту та відсотків за договором позики, а також загальну вартість кредиту у розмірі 12 250 грн.
З Довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» про укладення договору (Ідентифікацію) видно, що 29 березня 2024 року відповідач подав електронну заяву на отримання кредиту, яка того ж дня акцептована, а також підписана одноразовим ідентифікатором.
Згідно Довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» № КД-000000732 від 20.09.2024, 28 березня 2024 року відповідачу ОСОБА_1 перераховано суму кредиту у розмірі 10 000 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер котрої також міститься в договорі.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач ОСОБА_1 належним чином та у повному обсязі договірні зобов'язання не виконав, внаслідок чого в нього утворилася заборгованість у загальному розмірі 17 250 грн., що складається з: 10 000 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу, 2 250 грн. - суми заборгованості за процентною ставкою 0,75 %, та 5000 грн. - суми заборгованості за процентною ставкою 2,70 % (за понадстрокове користування).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини
Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частинами першою і другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення ст. ст. 1046-1053 Кодексу, якщо інше не встановлено параграфом 2 Глави 71 і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 уклав вищезазначений договір, за умовами якого отримав грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок, зазначений у договорі.
Таким чином, вказаний договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на номер мобільний телефону відповідача.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вищевказаний договір позики № 2225781 від 29 березня 2024 року прирівнюється до укладеного у письмовій формі.
За приписами статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено законом або договором, або розірвання договору, сплата неустойки.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
(ч. 1 ст. 627 ЦК України).
У частині першій статті 1048 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17 зроблено висновок про те, що оскільки фактично отримані та використані Позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, Банк має право вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої ним суми кредитних коштів.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За змістом ст. 1048 ЦК України право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначені висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.
Так, з копії договору позики № 2225781 від 29 березня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 одержав від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредит на суму 10 000 грн., строком на 30 днів, до 28.04.2024. У Додатку № 1 до вищевказаного договору визначена загальна вартість кредиту у розмірі 12 250 грн.
З наявних в матеріалах справи доказів видно, що відповідач ОСОБА_1 належним чином договірні зобов'язання за наведеним договором не виконав у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за № 910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Отже, у даній справі позикодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв.
Враховуючи вищевикладене, нарахування та стягнення процентів за користування позикою за договором позики № 2225781 від 29 березня 2024 рокуіз відповідача ОСОБА_1 поза визначеним договором строком суперечить вимогам Цивільного Кодексу України та висновкам Верховного Суду.
Дослідивши наявні докази в їх сукупності, враховуючи, що строк дії договору позики № 2225781 від 29 березня 2024 року встановлено його умовами, проценти після закінчення строку дії договору нараховувалися безпідставно, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача заборгованості за вищевказаним договором у розмірі загальної вартості позики.
Таким чином, стягненню із ОСОБА_1 підлягає заборгованість за договором позики № 2225781 від 29 березня 2024 року у розмірі 12 250 грн., з яких 10 000 грн. - сума позики за договором, 2 250 грн. - проценти за користування позикою.
Щодо судових витрат
Із матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією від 11.10.2024.
Крім того, позивачу відповідно до Договору № 0924-1 від 02 вересня 2024 року надавалася правова допомога Адвокатським об'єднанням «Правовий курс». Згідно Акту приймання-передачі надання правничої допомоги за вищевказаним договором, складеного 21 жовтня 2024 року, вартість наданих послуг становить 7 100 грн.
У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню із відповідача на користь позивача підлягають судові витрати у розмірі 2 150 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 5 041 грн.
На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 514, 526, 536, 611, 625, 1050, 1054, 1077, 1078, 1081 ЦК України, 13, 76, 81, 89, 141, 280-284, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики № 2225781 від 29 березня 2024 року у розмірі 12 250 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят) гривень, судовий збір у розмірі 2 150 (дві тисячі сто п'ятдесят) гривень, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5 041 (п'ять тисяч сорок одну) гривню.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», код ЄДРПОУ: 39861924, адреса місцезнаходження: пл. Арсенальна, буд. 1-Б, м. Київ, 01010.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ПЕТРИШИН