Справа № 359/1203/25
Провадження № 1-кп/359/363/2025
7 лютого 2025 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12024111100001426, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.07.2024 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмільниця Чернігівського району Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України,
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, на шлях виправлення і перевиховання не став, належних висновків для себе не зробив, та вчинив умисні кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України за наступних обставин.
Так, 12.07.2024 близько 11 години 00 хвилин ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_6 , порушуючи конституційне право на недоторканість житла згідно ст. 30 Конституції України, не маючи визначених законом підстав та відповідного дозволу, заліз на паркан вказаного двору зі сторони лісосмуги, та використовуючи невстановлений в ході досудового слідства предмет, принцип дії якого полягав у тиску на об'єкт кромками двох робочих частин із зустрічним його передавлюванням з обох сторін, відділив фрагмент металевої решітки паркану, та з метою приховування його протиправних дій, розмістив її у попередньому положенні, скріпивши за допомогою ізолюючої стрічки та пластиліну. Після цього, виконавши вищевказані підготовчі дії, ОСОБА_4 залишив місце події.
15.07.2024 близько 11 години 10 хвилин ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел на незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, діючи з метою залякування потерпілої, знову прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_6 та знявши раніше пошкоджену ним решітку, через отвір в огорожі, проник у двір. Далі ОСОБА_4 підійшов до житлового будинку за вказаною адресою та через бокові вхідні двері, що були не зачиненні, проник в середину, де у холі зустрівся з потерпілою ОСОБА_6 , спрямував у бік потерпілої предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю, та висловивши погрозу вбивством, наказав останній лягти на підлогу, тим самим здійснив погрозу фізичною розправою та порушивши недоторканість житла ОСОБА_6 .
В подальшому, ОСОБА_4 примусив потерпілу ОСОБА_6 піднятися на ноги та слідувати на другий поверх будинку, під час чого вона здійснила спробу втекти, однак ОСОБА_4 штовхнув її на підлогу та умисно завдав їй удар рукою по голові, чим заподіяв тілесні ушкодження у вигляді синця в області кута лівого ока з переходом на ліву лобну ділянку та забою м'яких тканин лівої стопи, які згідно висновку судово-медичної експертизи №59 від 16.07.2024 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Побоюючись спричинення їй смерті, ОСОБА_6 стала кликати на допомогу, у зв'язку з чим ОСОБА_4 втік з місця скоєння злочину.
Крім того, 15.07.2024 приблизно об 11 годині 10 хвилин ОСОБА_4 під час незаконного проникнення до житла та іншого володіння ОСОБА_6 , знаходячись в холі будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та їх караність, з метою недопущення виклику потерпілою ОСОБА_6 допомоги, став погрожувати їй вбивством, шляхом демонстрації предмету зовні схожого на вогнепальну зброю, та висловивши таку погрозу вголос.
Своїми протиправними діями ОСОБА_4 викликав у потерпілої ОСОБА_6 реальні підстави побоюватися здійснення даних погроз та страх за своє життя.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив дії, які виразились у незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, вчиненому із застосуванням насильства та погрозою його застосування, тобто вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч. 2 ст. 162 КК України.
Окрім того, ОСОБА_4 вчинив дії, які виразились у погрозі вбивством, яку потерпіла сприйняла як реальну, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачене ч. 1 ст. 129 КК України.
Доказами вчинення ОСОБА_4 указаних кримінальних правопорушень, є надані ним в ході судового розгляду покази.
З урахуванням позиції обвинуваченого та думки прокурора, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження обставин вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, крім допиту обвинуваченого, - а саме: допиту потерпілої, свідків, дослідження доказів обвинувачення, зважаючи на те, що учасниками судового провадження обставини кримінального правопорушення не оспорювались.
Обвинувачений визнав вину у вчиненні даних кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 162, ч. 1 ст. 129 КК України, щиро розкаявся, фактичні обставини не оспорює та у судовому засіданні показав обставини вчинення інкримінованих йому дій, які відповідали зазначеним в обвинувальному акті та пред'явленому йому обвинуваченню.
З цього приводу, він зазначив, що дійсно, 12.07.2024 близько 11 години 00 хвилин, маючи умисел на незаконне проникнення до житла за адресою: АДРЕСА_2 , заліз на паркан вказаного двору зі сторони лісосмуги, відділив фрагмент металевої решітки паркану, та з метою приховування його протиправних дій, розмістив її у попередньому положенні, скріпивши за допомогою ізолюючої стрічки та пластиліну. Після цього, виконавши вищевказані підготовчі дії, залишив місце події. Крім того, обвинувачений визнав, що 15.07.2024 приблизно 11 години 10 хвилин знову прибув за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає потерпіла ОСОБА_6 та знявши раніше пошкоджену ним решітку, через отвір в огорожі, проник у двір. Підійшов до житлового будинку за вказаною адресою та через бокові вхідні двері, що були не зачиненні, проник в середину, де у холі зустрівся з потерпілою ОСОБА_6 , спрямував у бік потерпілої предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю, та висловивши погрозу вбивством, наказав останній лягти на підлогу. В подальшому, примусив потерпілу ОСОБА_6 піднятися на ноги та слідувати на другий поверх будинку, під час чого вона здійснила спробу втекти, однак він штовхнув її на підлогу та завдав їй удар рукою по голові. Крім того, обвинувачений також визнав, що з метою недопущення виклику потерпілою допомоги, став погрожувати їй вбивством, шляхом демонстрації предмету зовні схожого на вогнепальну зброю, та висловивши таку погрозу вголос.
Окрім допиту обвинуваченого, судом досліджено докази обвинувачення, що характеризують особу ОСОБА_4 , процесуальні витрати та речові докази у справі. Судовий розгляд здійснено у відповідності до пред'явленого обвинувачення, і підстав для його зміни не встановлено.
При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання ОСОБА_4 винуватим у їх вчиненні, зважаючи на надані ним покази в ході судового розгляду.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані: за ч. 2 ст. 162 КК України, як незаконне проникнення до житла та іншого володіння особи, вчинене із застосуванням насильства та погрозою його застосування та за ч. 1 ст. 129 КК України, як погроза вбивством, яку потерпіла сприйняла як реальну.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого суд вважає правильною.
З огляду на ці обставини суд дійшов до переконання, що ОСОБА_4 повинен бути засуджений за ч. 2 ст. 162 та ч. 1 ст. 129 КК України.
Сумнівів в тому, що саме обвинувачений вчинив дані кримінальні правопорушення у суду не виникло.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, характер суспільної небезпеки скоєного ним, вартість завданих ним збитків, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують відповідальність та наявність обтяжуючої відповідальність обставини як рецидив злочинів.
За змістом ст. ст. 50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.
У роз'ясненнях, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 (зі змінами), зокрема в п. 1, звертається увага на те, що суди при призначенні покарання мають суворо дотримуватися вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через них реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а в п. 3 наголошується на тому, що, встановлюючи ступінь тяжкості злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його скоєння (зокрема форми вини, мотиву й мети, способу, стадії скоєння, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеня тяжкості наслідків, що настали).
Так, при призначенні покарання обвинуваченому суд враховує, що ОСОБА_4 вчинив два кримінальні правопорушення: один нетяжкий злочин та один проступок. Дані кримінальні правопорушення є умисними, а також суспільно небезпечними, оскільки посягають на життя та здоров'я особи, а також особисті права і свободи людини і громадянина.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд, у відповідності до ст. 66 КК України, відносить щире каяття, та активне сприяння досудовому розслідуванню.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, є рецидив злочинів, зважаючи на те, що злочин за ч. 2 ст. 162 КК України вчинено при наявності непогашеної та не знятої судимості.
Аналіз даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 вказує на те, що останній раніше судимий, має міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів психіатра та нарколога за місцем проживання та реєстрації не перебуває.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та його відношення до скоєного, та підстави для визначення самого виду покарання.
Обвинувачений не є інвалідом, не досяг пенсійного віку, та не є військовослужбовцем.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі на строк три роки, а за вчинення кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, слід визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення полі.
В той же час, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, наявність обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , його відношення до скоєного, його міцні соціальні зв'язки, суд вважає за необхідне призначити йому покарання без реального позбавлення волі, оскільки виховання обвинуваченого ще можливе без ізоляції від суспільства.
З цього приводу, суд вважає, за доцільне застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном два роки з визначенням відповідних обов'язків судом.
Дана міра покарання відносно обвинуваченого, в даному випадку, є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого, його матеріальне становище, сімейний стан тощо.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України з ОСОБА_4 необхідно стягнути судові витрати на користь держави за проведення експертиз в розмірі 73260 грн. 92 коп.
Цивільний позов не заявлявся.
До набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 необхідно залишити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання із визначенням відповідних обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 318, 322, 342-352, 358, 363-368 КПК України, ст. 50, 63, 65-66, 70, ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 162 КК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129 та ч. 2 ст. 162 КК України та призначити покарання:
за ч. 1 ст. 129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
за ч. 2 ст. 162 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
Звільнити на підставі ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 2 (два) роки, з покладенням на нього, відповідно до ст. 76 КК України обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто 07.02.2025 року.
До набрання вироком суду законної сили ОСОБА_4 залишити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання, із визначенням обов'язків: не залишати місце проживання ( АДРЕСА_1 ) в період часу з 19.00 год. до 07.00 год. наступного дня; прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду та повідомляти працівників Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області про необхідність залишення помешкання та його мету; по набранню вироком суду законної сили самостійно з'явитись до Бориспільського РУП ГУ НП в Київській області для його виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Держави України (рахунок отримувача: UA858999980313030115000010103; отримувач коштів: ГУК у Київській області; код за ЄДРПОУ: 37955989; банк отримувач: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; код класифікації доходів: 24060300, назва платежу: за проведення експертизи по кримінальному провадженні №12024111100001426, справа №359/1203/25), - 73260 (сімдесят три тисячі двісті шістдесят) грн. 92 коп. процесуальних витрат, пов'язаних із залученням експертів.
Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, масою, в перерахунку на висушену речовину становить 0,52 г; кросівки чорного кольору «Nike» (пара); один сандаль чорного кольору 43 розміру; шорти чорного кольору; штани чорного кольору; рюкзак темно-болотного кольору; блокнот синього кольору; записник світлого кольору у формі мобільного телефону; сумка чорного кольору з дротом; кросівки сіро-чорного кольору «Nike»; шолом чорного кольору з написом «Jісісаі» з одним захисним склом та чорне кріплення; 3 (три) гіпсові зліпки слідів взуття; пара чоловічого взуття (берци) 45 розміру, чорного кольору; 3 фрагменти ізоляційної стрічки чорного кольору; фрагмент металевого дроту; зразок букального епітелію потерпілої ОСОБА_6 ; зразок букального епітелію свідка ОСОБА_6 ; 2 (дві) текстильні рукавички чорного та синього кольору; предмет, схожий на пластилін у первинному пакуванні, які зберігається в камері схову речових доказів Бориспільського РУП ГУНП в Київській області - знищити.
Речові докази в кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме: мобільний телефон F19 моделі DS130 з сім картою, дві покришки марки Michеlin розміром 120/70 R13 та Michelin розміром 170/60 R17, мобільний телефон Iphone в корпусі чорного кольору з чохлом сірого кольору та флеш накопичувач на 32 Гб, які зберігається в камері схову речових доказів Бориспільського РУП ГУНП в Київській області - повернути власнику ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.
Суддя ОСОБА_1