Іменем України
Справа № 285/5955/24
провадження у справі № 2/0285/471/25
17 лютого 2025 року м. Звягель
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" (надалі - ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС" ), представник позивача - Юхименко Ю.Ю,
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
установив:
27.11.2024 представник позивача ТОВ "ЦИКЛ ФІНАНС"звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за Договором надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № S-00018759 від 26.01.2022 у розмірі 10 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 26.01.2022 між ТОВ “Фінансова компанія» ГВАДІАНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № S-00018759 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.
Відповідно до умов даного Договору Первісний кредитор взяв на себе зобов'язання надати позичальнику кредит у сумі 2 500,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків 2,5 % на добу на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, натомість відповідач порушив умови кредитування і в кінцевому підсумку не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед кредитодавцем.
07.05.2024 між Первісним кредитором та позивачем укладено Договір факторингу № 1, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 .
Загальний розмір заборгованості відповідача за Договором від 26.01.2022 становить 10 000,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість по кредиту, 7 500,00 грн заборгованість по несплачених відсатках за період з 26.01.2022 по 26.05.2022 ( 120 днів).
Оскільки відповідач не погашає кредит та не сплачує відсотки, змушені звернутися до суду.
29.11.2024 після виконання вимог ст. 187 ЦПК України, провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений рекомендованою поштою, про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін та на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України ухвалити заочне рішення за наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалася.
З'ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення за наступних підстав.
Судом встановлено, що 26.01.2022 між ТОВ “Фінансова компанія» ГВАДІАНА» ( Кредитодавець) та ОСОБА_1 ( Позичальник) було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № S-00018759 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов Договору Кредитодавець надає Позичальнику кредит у сумі 2 500,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності та забезпеченості, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається строком на 30 днів, до 24.02.2022 від дати надання кредиту, в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Позичальником за № НОМЕР_1 .
Стандартна процентна ставка становить 2,50 % на добу.
Цей Договір укладено сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України “Про електронну комерцію».
Матеріали справи містять довідку щодо дій позичальника в ІТС ТОВ “Фінансова компанія “ГВАДІАНА».
Позичальником також підписано електронним підписом відповідні Графік платежів, Паспорт споживчого кредиту.
Згідно до інформаційної довідки ТОВ “Платежі Онлайн», як технологічного оператора платіжних послуг на платіжну картку № НОМЕР_1 ПриватБанк 26.01.2022 року о 13:43:03 було перераховано кошти в сумі 2 500,00 грн як виплату кредиту за Договором № S-00018759 ОСОБА_1 , НОМЕР_2 .
07.05.2024 між ТОВ “Фінансова компанія» ГВАДІАНА» та ТОВ “ЦИКЛ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №1, за яким відповідно до Реєстру прав вимог від 07.05.2024 до позивача перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором № S-00018759 від 26.01.2022, зокрема сума загальної заборгованості становить - 4 312,50 грн, з якої 2 500,00 грн - сума основного боргу, 1812,50 - сума боргу за процентами.
Відповідно до довідки первісного кредитора від 07.05.2024 відповідач в період з 26.01.2022 року по 07.05.2024 не сплачував грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за Договором № S-00018759 від 26.01.2022.
Як встановлено судом відповідач не виконує умови Договору, заборгованість за договором не погашає, проценти за користування кредитними коштами не сплачує, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Відповідно до наявного у змісті позовної заяви розрахунку, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором від 26.01.2022 становить 10 000,00 грн, з яких 2 500,00 грн - заборгованість по кредиту, 7 500,00 грн - заборгованість по несплачених відсотках за період з 26.01.2022 по 26.05.2022 ( 120 днів ).
Між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч.1 ст.599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст.517 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст. 1077 ЦК України).
За вимогами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Так, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності Договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № S-00018759 від 26.01.2022. Зазначений договір недійсним не визнано.
Судом встановлено факт укладання кредитного договору між сторонами. Представником позивача надано докази про видачу відповідачу кредитних коштів та існування заборгованості по кредиту.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
За таких умов, з огляду на наявний у справі розрахунок заборгованості, взявши до уваги погоджений сторонами строк кредитування 30 днів, суд вважає доведеною суму заборгованості відповідача перед позивачем, що складається з суми кредиту - 2 500,00 грн та суми нарахованих процентів за користування кредитом - 1 875, 00 грн ( 2 500,0 *2,5%*30(днів), а всього - 4 375,00 грн.
Решту суму заборгованості за кредитом, суд вважає не доведеною, оскільки остання нарахована після спливу строків кредитування, визначених відповідним Договором. Посилання представника позивача на те, що нарахування відсотків припинилося на 90 календарний день, починаючи з першого дня прострочення договору є недоведеним, оскільки таке суперечить п. 4 Договору. Матеріали справи не містять доказів, що відповідач продовжив (пролонгував) строк кредиту, зокрема у повному обсязі сплатив нараховані на дату пролонгації проценти за користування кредитом та пеню/штраф у разі наявності, що є підставою для продовження строку кредитування ( п.п.4.1 п. 4 Договору).
На підставі викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог підтверджено його право вимоги до відповідача та правомірність нарахування заборгованості за Договором, однак в меншому розмірі ніж заявлено у позовній заяві, доведено, що відповідачем належним чином не виконано взяті на себе зобов'язання згідно погоджених умов кредитування, заборгованість не погашена, що призвело до порушення майнових прав та інтересів позивача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір з врахуванням часткового задоволення позовних вимог. Так розмір стягуваного судового збору відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог становить 1 059,80 грн ( 43,75 %).
При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.
В даному випадку, суд, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог, визначає розмір витрат на професійну правничу допомогу, які слід компенсувати позивачу відповідачем, пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 1 531,25 грн ( 43,75% від 3 500 грн), що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат .
Керуючись статтями 4, 76 - 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 282, 284, 289, 352, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" заборгованість за Договором надання коштів у позику, в тому числі і на у мовах фінансового кредиту № S-00018759 від 26.01.2022 у розмірі 4 375 (чотири тисячі триста сімдесят п'ять) грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 059 ( одна тисяча п'ятдесят дев'ять) грн 80 коп та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1531 ( одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн 25 коп.
В решті позовних вимог - відмовити
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційний розгляд справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Найменування сторін :
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦИКЛ ФІНАНС" ( код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження - м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8 );
- відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 21.02.2025.
Суддя А.В.Михайловська