Справа № 296/6692/24
2/296/146/25
"17" лютого 2025 р. м.Житомир
Корольовський районний суд міста Житомира
в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.
за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (законних представників неповнолітнього ОСОБА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Житомирський завод хімічного волокна», Житомирська міська рада, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії,
23 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії.
Свій позов ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вона 22 серпня 2022 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 та вони спільно проживають за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло - це колишня кімната в гуртожитку, право на зайняття якої було надане її чоловіку ОСОБА_2 з сім'єю на підставі ордерів на житлову площу Житомирського заводу «Хімволокно» ЖЗХВ № 539 та ВАТ «Житомирський завод хімічного волокна» № 2922 від 17 червня 2003 року. На час отримання житла сім'я ОСОБА_2 складалась з дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Пізніше у цій квартирі було зареєстроване також місце проживання сина ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4. У 2022 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 квітня 2024 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 визнані такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що вона фактично постійно проживає у спірній квартирі з 01 вересня 2019 року, тобто задовго до офіційної реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 . На той час ОСОБА_2 ще перебував у шлюбі з ОСОБА_3 , однак остання покинула житло в 2019 році та не заперечувала щодо її вселення.
Також позивач додає, що вона 29 травня 2024 року за згодою чоловіка звернулась до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради із заявою про реєстрацію свого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, у реєстрації місця проживання їй було відмовлено у зв'язку з відсутністю згоди законного представника (матері) неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4. Таку згоду колишня дружина ОСОБА_3 відмовилась надати з мотивів особистої неприязні до неї та до ОСОБА_2 . Наведене зумовлює необхідність звернення до суду з цим позовом.
Покликаючись на статті 61, 64, 65 ЖК УРСР, а також пункт 3, пункт 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ № 207 від 02 березня 2016 року, позивач просить: визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов'язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради зареєструвати місце проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 26 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
06 серпня 2024 року на адресу суду від представника відповідача Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, представник відповідача зазначає, що квартира АДРЕСА_2 на реєстрацію місця проживання в такій квартирі мають лише ті особи, які зазначені в ордері, протягом 30 днів. В іншому разі реєстрація місця проживання (перебування) особи в неприватизованому житлі здійснюється за згодою наймача та членів його сім'ї. За наявною в Управлінні інформацією за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання двох осіб - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, для реєстрації місця проживання позивача за вищевказаною адресою необхідна згода всіх зареєстрованих осіб, а саме: ОСОБА_2 та законних представників (батька та матері) неповнолітнього ОСОБА_4 , тобто ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відповідно до п. 3 ст. 12 та п. 3 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», п.п. п. 87 та п.п. 5 п. 35 Постанови КМУ № 265 від 07 лютого 2022 року, п. 2 ст. 32 та п. 1 ст. 242 ЦК України позивачу ОСОБА_1 було відмовлено в реєстрації місця проживання в зв'язку з відсутністю згоди законного представника (матері) неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4. Представник відповідача також додає, що таке рішення було прийняте у відповідності до чинного законодавства та в межах наданих повноважень. На підставі наведеного представникУправління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради просить в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 11 вересня 2024 року до участі в цій справі залучено співвідповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як законних представників неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4.
Також ухвалою суду від 11 вересня 2024 року до участі у справі залучено АТ «Житомирській завод хімічного волокна» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 13 листопада 2024 року до участі у справі залучено Житомирську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Ухвалою суду від 26 листопада 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача адвокат Демчик Н. О. в судове засідання не з'явилась, заявою від 17 лютого 2025 року просить розгляд справи здійснювати без її участі, позов підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Співвідповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився. Суд ураховує, що 14 жовтня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про розгляд справи без його участі. У вказаній заяві відповідач ОСОБА_2 також зазначає, що він позов визнає в повному обсязі.
Співвідповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи. Установлено, що останнє відоме місце реєстрації ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , дата зняття з реєстрації - 22 травня 2024 року. Таким чином, ОСОБА_3 викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, що відповідає вимогам ч. 11 ст. 128 ЦПК України. Крім того, суд вживав заходів для повідомлення відповідача ОСОБА_3 шляхом направлення їй судової повістки та матеріалів позову за останнім відомим зареєстрованим її місцем проживання. На підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України ОСОБА_3 вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, а тому суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності співвідповідача ОСОБА_3 .
Представник третьої особи АТ «Житомирський завод хімічного волокна» в судове засідання не з'явився. Установлено, що місцезнаходження АТ «Житомирський завод хімічного волокна» зареєстровано за адресою: місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 1/154, що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Саме на вказану адресу судом було надіслано судові повістки та матеріали позову, що відповідає вимогам п. 1 ч. 7 ст. 128 ЦРПК України, однак вказані відправлення було повернуто на адресу суду неврученими адресату з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Таким чином, на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України третя особа вважається такою, що повідомлена про розгляд справи належним чином.
Представник третьої особи Житомирської міської ради в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Суд ураховує, що 25 листопада 2024 року від представника Житомирської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. У цьому клопотанні представник третьої особи заперечує заявлені позовні вимоги та просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що 22 січня 2008 року ОСОБА_2 разом з сім'єю Житомирським заводом «Хімволокно» видано ордер № 2922 на право вселення до кімнати АДРЕСА_3 . У вказаному ордері зазначені особи, які входять до складу сім'ї ОСОБА_2 : дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2, та дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5).
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 15 квітня 2024 року (справа № 296/7271/23) визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_2 . Рішення суду набрало законної сили 16 травня 2024 року (а. с. 6-7).
Ухвалюючи рішення у вищевказаній справі, суд встановив такі обставини: 1) кімната АДРЕСА_3 з дозволу наймодавця перейменована на квартиру АДРЕСА_4 ; 2) 23 червня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 розірвано; 3) 29 березня 2022 року ОСОБА_5 зареєструвала шлюб зі ОСОБА_1 та змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а. с. 6-7).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Також суд установив, що 27 серпня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 . Наведене підтверджено копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 27 серпня 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (а. с. 11).
29 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради з письмовою заявою про реєстрацію місця проживання (перебування). У вказаній заяві ОСОБА_1 просила зареєструвати її місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22-23).
Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради 19 травня 2024 року позивачу відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування) у зв'язку з відсутністю згоди законного представника (матері) неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд установив, що квартира АДРЕСА_2 неприватизована та перебуває на балансі Житомирської міської ради. У цій квартирі зареєстровано місце проживання двох осіб: ОСОБА_2 та неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4.
Згідно з актом ОСББ «Польовий 7» № 44 від 06 червня 2024 року ОСОБА_1 не зареєстрована, однак фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01 вересня 2019 року (а. с. 24).
Стаття 47 Конституції України встановлює, що кожен має право на житло.
Правове забезпечення цих конституційних приписів здійснюється відповідно до житлового та цивільного законодавства.
Зокрема, згідно із ст. 2 ЖК України, завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер (ч. 2 ст. 61 ЖК УРСР).
До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми Цивільного кодексу України (ст. 62 ЖК УРСР).
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР).
За приписами статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно (ч. 1 ст. 65 ЖК УРСР).
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім'ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Оскільки відповідно до вимог закону вселення та проживання в квартирі може бути здійснено лише у встановленому порядку членом сім'ї наймача, яким, в розумінні ч.2 ст.64 ЖК України, може бути визнано лише осіб, які вселилися у встановленому порядку та на відповідній правовій підставі постійно проживають в квартирі разом з наймачем.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2020 року у справі №205/6201/17, від 18 травня 2022 року у справі №463/2277/20-ц, від 23 вересня 2022 року у справі №289/847/21.
Механізм реєстрації місця проживання регулюється Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні»(ст.9) та Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 № 265 (п.35), зокрема документами, що підтверджують право на проживання в житлі є свідоцтво про право власності, ордер, договір оренди (найму, піднайму), договір найму житла у гуртожитку (для студентів), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші підтверджуючі документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, наймача та членів його сім'ї, уповноваженої особи житла (зазначені документи та згода не вимагаються під час реєстрації місця проживання (перебування) малолітніх та неповнолітніх дітей за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) батьків або законних представників (представників), або одного з них.
Суд ураховує, що позивач ОСОБА_1 є дружиною основного квартиронаймача ОСОБА_2 , тобто є членом його сім'ї. Матеріали справи містять документальне підтвердження того, що ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2019 року.
Наведене дає підстави для висновку, що позивач як член сім'ї наймача на законних підставах вселилась до житла та впродовж тривалого часу проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Фактично відмова Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради в реєстрації місця проживання позивача зумовлена відсутністю на це згоди матері неповнолітнього ОСОБА_4 , який має зареєстроване місце проживання за вказаною адресою.
Суд вважає доцільним дослідити баланс інтересів сторін спору у цілому.
Так, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Правова позиція ЄСПЛ відповідно до п.1 ст.8 Конвенції гарантує кожній особі крім інших прав право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.
Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).
У спірних правовідносинах позивач позбавлена в позасудовому порядку можливості зареєструвати своє місце проживання у житлі, в якому проживає на законних підставах, внаслідок відсутності на це згоди матері неповнолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , яка на підставі рішення суду визнана такою, що втратила право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація місця проживання позивача у вказаній квартирі може вплинути на обсяг прав та обов'язків неповнолітнього ОСОБА_4 , адже така квартира наразі не приватизована. При цьому, інтереси неповнолітнього ОСОБА_4 має право представляти і його батько - ОСОБА_2 , який надав згоду на реєстрацію місця проживання позивача та визнав вимоги позову. ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, відзиву на позовну заяву не подала.
Суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду з цим позовом, не оспорює законність рішення Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, однак просить захистити її право на користування житлом, в якому вона проживає впродовж тривалого часу.
З наведених мотивів суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання за ОСОБА_1 права користування квартироюза адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо вимог позову про зобов'язання Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради зареєструвати місце проживання суд зазначає таке.
Відносини у сфері надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, встановлення порядку надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг регулюються Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05 листопада 2021 року, який набув чинності з 01 грудня 2021 року.
За приписами ч. 2 ст. 4 цього Закону порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 року № 265 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі по тексту рішення - Порядок).
Цей Порядок визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів.
Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи додаються документи, що підтверджують право на проживання (перебування) в житлі, адреса якого реєструється для проживання (перебування) (відомості про житло (документи), що підтверджують право власності на житло, рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житла, визнання за особою права користування житлом, жилим приміщенням, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, визначені Кабінетом Міністрів України).
В силу вимог даного Закону та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) підставою для реєстрації особи за відповідною адресою місця проживання є, зокрема, рішення суду, яке набрало законної сили, про визнання за особою права користування житлом.
З наведеного слідує, що задоволення судом вимоги про визнання за ОСОБА_1 права користування житлом дає позивачці можливість звернутись до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради вже на підставі наявного судового рішення для реєстрації її місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
А тому, вимога про зобов'язання Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради вчинити відповідну дію - зареєструвати місце проживання є передчасною та необґрунтованою, в зв'язку з чим до задоволення не підлягає.
Такі висновки суду відповідають правовим позиціям Верховного Суду, висловленим у рішеннях за результатами розгляду подібних правовідносин, зокрема правовій позиції, висловленій у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року (справа №161/5576/23).
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (законних представників неповнолітнього ОСОБА_4 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Житомирський завод хімічного волокна», Житомирська міська рада, про визнання права користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, код у ЄДРПОУ - 40392354, адреса: місто Житомир, майдан ім. С. П. Корольова, буд. 4/2;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;
Третя особа: Акціонерне товариство «Житомирський завод хімічного волокна», код у ЄДРПОУ - 00206256, адреса: місто Житомир, вулиця Промислова, будинок 1/154;
Третя особа: Житомирська міська рада, код у ЄДРПОУ - 13576954, адреса: місто Житомир, майдан Соборний, 4/2
Дата складання повного рішення суду - 21 лютого 2025 року.
Суддя Корольовського районного суду
міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК