Справа №295/2526/24
Категорія 227
1-кп/295/10/25
21.02.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира
у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретаря судового
засідання ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 12023060400003106 від 10.10.2023 про обвинувачення ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 КК України,
з участю:
прокурора ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
представника
потерпілої ОСОБА_6
обвинуваченої ОСОБА_3
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
Згідно обвинувального акта 09.10.2023 близько 15 год. 15 хв. ОСОБА_3 як водій в задовільних умовах дорожнього руху та в умовах достатньої видимості керувала технічно справним автомобілем марки KIA Soul д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Покровській зі сторони вул. Л. Українки в напрямку вул. Миколи Сциборського у м. Житомирі.
Рухаючись у вказаний день, час та місці вказаним транспортним засобом, водій ОСОБА_3 в порушення вимог пунктів 2.3б), 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001, на регульованому перехресті вулиць Покровська та Домбровського в м. Житомирі, здійснюючи маневр повороту ліворуч в напрямку вул. Домбровського, проявила безпечність та неуважність до дорожньої обстановки та її змін, перед зміною напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, перед поворотом ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора не надала дорогу транспортному засобу, а саме автомобілю марки Honda Stream реєстраційний номер НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_9 рухався у зустрічному напрямку прямо в правій смузі руху з двох наявних по вул. Поровській зі сторони вул. Миколи Сциборського в напрямку вул. Л. Українки, в результаті чого допустила з ним зіткнення в межах перехрестя вулиць Покровська та Домбровського в м. Житомирі, від чого автомобіль KIA Soul д.н.з. НОМЕР_1 віднесло на тротуар, де під час його некерованого руху ОСОБА_3 здійснила наїзд на пішохода ОСОБА_5 .
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому медіальної кісточки правої гомілки зі зміщенням та нижньої третини малогомілкової кістки з розривом дистального міжгомілкового синдесмозу (пошкодження цілісності мембрани, що сполучає кісткову тканину), підвивиху стопи назовні, закритого перелому основи 5 плюснової кістки та човноподібної кістки лівої стопи, рваної рани лівої гомілки, саден лівої стопи, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_3 вимог пунктів 2.3б), 10.1 ПДР України, знаходяться у причинному зв'язку із створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
Захисник ОСОБА_8 та військова частина НОМЕР_3 звернулися з клопотаннями про звільнення обвинуваченої ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки.
В судовому засіданні представник в/ч ОСОБА_10 клопотання підтримала.
Обвинувачена та її захисники клопотання підтримали.
Прокурор, потерпіла, представник потерпілої висловили свої заперечення.
Заслухавши учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корпуційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки транспортними засобами або експлуатації транспорту особами, які керували транспортним засобом у стані алкольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.
Водночас застосування ст. 47 КК України це право, а не обов'язок суду.
Поняття "щире каяття" відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відтверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд і бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Отже, для визнання щирого каяття як однієї з обов'язкових умов звільнення особи від кримінальної відповідальності, суд повинен встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість розкаяння.
Під час судового розгляду обвинувачена вину та цивільний позов визнала частково. З моменту відшкодування витрат на лікування листопад 2023 пройшов значний перебіг часу, після якого жодних виплат, жодних дій, пов'язаних з усуненням наслідків вчиненого або відшкодування заподіяної моральної шкоди обвинувачена не вчинила, не цікавилася потребами потерпілої, під час судового розгляду не скористалася правом принести свої вибачення.
Посилання обвинуваченої та її захисників про щире каяття ОСОБА_3 носить лише формальний характер, оскільки повністю спростовуюється її поведінкою протягом усього судового розгляду.
Крім цього, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 проходить службу за контрактом, строк дії якого закінчується 05.07.2025. Твердження сторони захисту про те, що на підставі судового рішення про передачу на поруки військова частина буде зобов'язана продовжити дію контракта, суперечить вимогам чинного законодавства і положенням ст. 47 КК України.
Твердження сторони захисту про те, що в обвинувальному акті встановлено обставини, передбачені ст. 66 КПК України, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що підтверджує наявність таких, суд відхиляє, оскільки ці обставини спростовано під час судового розгляду.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотань про передачу на поруки.
Керуючись ст. 47 КК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотань військової частини НОМЕР_3 та захисника ОСОБА_8 про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею на поруки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1