Справа № 161/599/25
Провадження № 2-а/161/50/25
18 лютого 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого - судді Пахолюка А.М.,
при секретарі - Корнійчук А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Волинської області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Представник позивача позовні вимоги мотивує тим, що 01.01.2025 року позивач ОСОБА_1 виявив у поштовій скринці листа від Управління патрульної поліції у Волинській області із копією постанови у справі про адміністративне прапорушення від 17.12.2024 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено штраф у розмірі 3400 грн. Вважає дану постанову протиправною, безпідставною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки працівником поліції не було враховано того факту, що ОСОБА_1 діагностовано психічний розлад, а саме - шизоафективний розлад нестійкої ремісії, згідно виписки з акту огляду МСЕК від 2007 року. Вказує, що фактично інспектором було притягнуто до адміністративної відповідальності особу, яка звільнена від відповідальності через вищезазначені підстави.
З врахуванням наведеного, просить суд скасувати постанову серії ЕГА № 1639260 від 17.12.2024 року.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року позов залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 28 січня 2025 року по справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник Управління патрульної поліції у Волинській області - Літвак О.І., посилався на те, що інспектором поліції правомірно складено оскаржувану постанову, позивач в дійсності здійснив дзвінок на лінію «102» з метою виклику працівників поліції, хоча розумів, що повідомляє завідомо неправдиву інформацію. Крім того, зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про визнання позивача недієздатним та будь-яких інших доказів, що під час вчинення ним адміністративного правопорушення він перебував в стані неосудності. Просив суд, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Згідно ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Судом встановлено, що 17.12.2024 року о 17 год. 00 хв. поліцейським 1 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Волинській області старшим сержантом поліції Колядко І.І. було винесено щодо позивача оскаржувану постанову серії ЕГА № 1639260 , із змісту якої вбачається, що позивач, 17.12.2024 року о 16 год. 41 хв. в м. Луцьку по пр. Перемоги, 17, здійснив завідомо неправдивий виклик на лінію «102» та викликав працівників поліції та повідомив, що 17.12.2024 року о 16 год. 40 хв. відбувся конфлікт з працівником охорони магазину «7/23», хоча такої події не було (а.с. 5).
Статтею 183 КУпАП передбачено, що за завідомо неправдивий виклик поліції наступає адміністративна відповідальність.
Тлумачення диспозиції ст. 183 КУпАП свідчить, що об'єктивна сторона даного правопорушення полягає у завідомо неправдивому виклику служби поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи такої необхідної для суспільства служби як поліція. Особа викликає поліцію нібито для надання допомоги, знаючи наперед, що у цьому немає ніякої необхідності. Суб'єктивна сторона такого правопорушення характеризується наявністю прямого умислу: особа, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою і бажає даремного виїзду на місце виклику поліцейських.
За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються в тому числі поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок органу (посадової особи) з'ясувати усі обставини справи під час розгляду справи про адміністративне правопорушення чітко визначений ст. 280 КУпАП
Із матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом І групи і хворіє на психічний розлад - шизоафективний розлад нестійкої ремісії, потребує постійного стороннього догляду та допомоги (а.с. 7).
Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст.20 КУпАП не підлягає відповідальності особа, яка під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними внаслідок хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану.
Відтак, суд вважає, що в даній справі відсутня суб'єктивна сторона правопорушення, оскільки ОСОБА_1 в силу свого психічного розладу не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому не мав прямого умислу для вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджували б вину позивача (фото, відеофіксаціїї, пояснень інших свідків порушення), відповідачем в силу вимог ст.283 КУпАП під час притягнення позивача до адміністративної відповідальності не зібрано і не надано суду в ході розгляду даної справи, хоча обов'язок щодо доказування відповідачем правомірності свого рішення безпосередньо встановлений нормами ч.2 ст. 77 КАС України.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Статтею 62 Конституції України передбачено що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши представлені докази, вважає, що при складанні постанови відповідачем не були дотриманні норми ст.ст. 278, 279, 280, 283 КУпАП, які визначаються порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, тому на підставі ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати оскаржувану постанову та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 77, 79, 241-246, 286, 293 КАС України, суд, -
Позовну заяву задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕГА № 1639260 від 17.12.2024 року поліцейського 1 батальйону 2 роти 1 взводу Управління патрульної поліції у Волинській області старшим сержантом поліції Колядко Ірени Ігорівни про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області Пахолюк А.М.