Справа № 158/1891/24
Провадження № 1-кп/0158/28/25
21 лютого 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 42024032010000057 від 18.03.2024 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Завітне Ківерцівського району Волинської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, -
08 березня 2024 року, у період часу з 17 год 00 хв по 19 год 00 хв, (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , діючи умисно, переслідуючи злочинний умисел на порушення недоторканості житла, всупереч волі законного володільця ОСОБА_4 та без її дозволу, за відсутності визначених законом підстав та в порушення встановленого законом порядку, діючи умисно, протиправно, шляхом зриву замка з вхідних дверей, незаконно проник у приміщення житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
В результаті зазначених протиправних дій, ОСОБА_5 порушив вимоги ст.30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду, ст. 12 Загальної декларації прав людини, відповідно до якої ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканість його житла, ст. 17 Міжнародного пакту про громадські та політичні права, відповідно до якого ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного посягання на недоторканість його житла, ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого житла, тобто незаконно проник до житла особи, порушивши його недоторканість.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, підтвердив, що після 5 години вечора 08.03.2024 року, шляхом зриву скоби із вхідних дверей, проник до помешкання своєї тітки ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , звідки викрав продукти харчування, які відніс додому. Вказав, що частково повернув викрадені речі. Причин викрадення продуктів харчування не пояснив. У вчиненому щиро розкаюється, просив суворо не карти.
Суд, враховуючи позицію ОСОБА_5 , який на початку допиту, надавав суду визнавальні покази; в подальшому, посилаючись на вимоги ст. 63 Конституції України, відмовився надавати покази, однак, згодом змінив свою позицію та продовжив надавати визнавальні свідчення щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, ухвалив дослідити докази заявлені прокурором.
Крім визнавальних показань ОСОБА_5 , винуватість останнього у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується іншими доказами, дослідженими безпосередньо у судовому засіданні.
Так, потерпіла ОСОБА_4 суду пояснила, що 08.03.2024 року у вечірню пору доби, повернувшись додому з магазину виявила, що на вхідних дверях будинку зірваний навісний замок. Зайшовши всередину помешкання, виявила відсутність продуктів харчування (олія, картопля, кава) та шампуню; викликала поліцію. Зі слів сусідів їй стало відомо, що вчинив дану крадіжку ОСОБА_5 , який є її хрещеником. Ствердила, що це непоодинокий випадок крадіжок з її помешкання, вчинених ОСОБА_5 . Вказала, що збитки їй не відшкодовані. Наполягає на суворій мірі покарання.
Об'єктивність показань обвинуваченого та потерпілої підтверджується письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні та встановленими під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до письмової заяви ОСОБА_4 від 13.03.2024 року та протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.03.2024 року, від громадянина ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , прийнято заяву про те, що 08.03.2024 року у період часу з 17 год. по 19 год. невстановлена особа, шляхом зриву скоби вхідних дверей, за адресою: АДРЕСА_1 , викрала шампунь «Чиста лінія» та продукти харчування (а.с.99, 106-107).
Як вбачається з протоколу огляду місця події від 15.03.2024 року та фототаблицями до нього, на підставі добровільної згоди ОСОБА_4 , проведено огляд домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.100, 101-105).
Відповідно до протоколу огляду від 29.03.2024 року з фототаблицями до нього, ОСОБА_6 (матір обвинуваченого) надала працівникам поліції шампунь «Чиста лінія» та олію «Стожар» (а.с. 108-113).
В ході проведення слідчого експерименту від 30.03.2024 року за участю ОСОБА_5 , останній детально розповів про обставини проникнення до житла ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 та викрадення речей (а.с.115-117).
Судом встановлено, що дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що своїми умисними протиправними діями, які виразилися в незаконному проникненні до житла, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 162 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків; особу обвинуваченого, який посередньо характеризується за місцем проживання, раніше не судимий, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Заслухавши думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі, потерпілу, яка наполягала на суворій мірі покарання, обвинуваченого, який в судових дебатах не заперечив щодо призначення покарання у виді обмеження волі, в останньому слові просив суворо не карати, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушень та позицію всіх учасників, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст. 50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкцією закону, за яким ОСОБА_5 притягується до кримінальної відповідальності, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді обмеження волі.
Підстав для призначення покарання у виді штрафу чи виправних робіт, суд не вбачає, з огляду на особу обвинуваченого, який не працює та не має постійного джерела доходу.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Речові докази: 300мл. Олії «Стожар» у пластиковій тарі об'ємом 3 літри, шампунь «Чиста лінія Міцилярний», які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити останній.
Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_5 судових витрат, у справі, пов'язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 1514,56 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Оскільки, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, прокурором змінено ОСОБА_5 пред'явлене обвинувачення за ч. 4 ст. 185 КК України, в ході якого було проведено товарознавчу експертизу, у зв'язку з частковою декриміналізацію діяння та пред'явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 162 КК України, стягнення судових витрат, у справі, пов'язані із залученням експерта для проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 1514,56 грн. суперечить вимогам ст. 124 КПК України.
Цивільний позов не пред'являвся.
Підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу судом не встановлено.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд -
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
На підставі ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 02.06.2024 року по 03.06.2024 року включно (фактичне затримання) з розрахунку - один день тримання під вартою відповідає двом дням обмеження волі.
Речові докази: 300мл. Олії «Стожар» у пластиковій тарі об'ємом 3 літри, шампунь «Чиста лінія Міцилярний», які передано на відповідальне зберігання ОСОБА_4 - залишити останній.
Витрати пов'язані із залученням експерта для проведення товарознавчої експертизи в сумі 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 56 коп. віднести на рахунок держави.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1