20 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 761/43494/23
провадження № 51-266 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року та Касаційного кримінального суду від 18 листопада 2024 року,
встановив:
Із матеріалів провадження за скаргою вбачається, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_4 про відвід слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 від участі у розгляді її скарги на бездіяльність слідчого у справі 761/43494/23 - залишено без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на вказану ухвалу суду першої інстанції.
Касаційний кримінальний суд ухвалою від 18 листопада 2024 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вказані судові рішення.
17 лютого 2025 року ОСОБА_4 звернулася до Суду з касаційною скаргою, в якій порушує питання про скасування зазначених рішень судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій та повернення матеріалів справи № 761/43494/23 до суду першої інстанції.
Суть доводів заявниці зводиться до того, що слідчий суддя, який розглядав її заяву про відвід слідчого судді від участі у розгляді її скарги на бездіяльність слідчого, а також суддя апеляційної інстанції, який відмовив у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу місцевого суду у справі № 761/43494/23 не мали на те повноважень, з огляду на положення статей 75-76 КПК, оскільки приймали участь у прийнятті процесуальних рішень у цій справі. Верховний Суд на вказані порушення не зважив та безпідставно відмовив у відкритті провадження.
Перевіривши доводи касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до змісту положень статей 424, 425 КПК процесуальним законом не передбачено можливості багаторазового оскарження в касаційному порядку особою судових рішень, які вже були предметом розгляду судом касаційної інстанції за касаційною скаргою цієї особи.
Як убачається з матеріалів, ухвалою Касаційного кримінального суду від 18 листопада 2024 року ОСОБА_4 було відмовлено у відкритті касаційного провадження за її скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року та Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року з підстави, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК із посиланням на ст. 399 та ст. 424 КПК.
Оскільки ОСОБА_4 повторно звернулася до Суду із касаційною скаргою про перегляд цих судових рішень, доводи якої, за своїм змістом, є аналогічними доводам викладеним у попередній скарзі та яка була предметом розгляду суду касаційної інстанції і за результатами якого заявниці було відмовлено у відкритті касаційного провадження, то Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження.
Крім того, заявниця порушує питання про скасування ухвали Касаційного кримінального суду від 18 листопада 2024 року, однак, чинним КПК не передбачено оскарження судових рішень цього суду. Судові рішення суду касаційної інстанції є остаточними і оскарженню не підлягають.
Керуючись ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року та Касаційного кримінального суду від 18 листопада 2024 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3