19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 686/20835/21
провадження № 61-13415св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом)- ОСОБА_1 ,
відповідач(позивач за зустрічним позовом) -ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Грох Л. М., Ярмолюк О. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
2. Позов обґрунтовано тим, що 18 липня 2017 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти в розмірі 50 000 грн. та зобов'язався їх повернути у строк до 18 липня 2018 року.
3. 17 січня 2018 року між ним та відповідачем було укладено новий договір позики, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав від нього грошові кошти в розмірі 70 000 грн та зобов'язався їх повернути у строк до 01 липня 2018 року.
4. На час подання позовної заяви відповідачем не виконано обов'язку щодо повернення коштів за вказаними договорами позики.
5. Вказував, що розмір боргу відповідача згідно вказаних розписок станом на час звернення з позовом до суду складав 157 594,88 грн, з яких за договором позики від 18 липня 2017 року: 50 000 грн - основний борг, 4 430,14 грн - 3 % річних, 11 445 грн - інфляційні втрати; за договором позики від 17 січня 2018 року: 70 000 грн - основний борг, 6 305,74 грн - 3 % річних, 15 414 грн інфляційні втрати, тому просив суд стягнути з відповідача на свою користь вказаний розмір заборгованості.
6. У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договорів позики недійсними.
7. В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначав, що в період з грудня 2016 по лютий 2018 року офіційно був оформлений як найманий працівник ФОП ОСОБА_3 , однак працював торговим представником фірми «Продмакс».
8. Розписку про начебто отримання грошей у позику разом з іншими працівниками фірми «Продмакс», яка знаходилась за адресою: м. Хмельницький, вул.Заводська,34, він написав саме на вимогу керівника фірми, оскільки торгові представники отримували матеріальні цінності, а тому розписка мала слугувати гарантією їх повернення.
9. ОСОБА_2 зазначав, що грошових коштів ні він, ні інші працівники не отримували, крім того, після звільнення з роботи розписки усім працівникам були повернуті і будь-яких претензій керівник фірми не висував.
10. Посилався на те, що через ризик втрати роботи він був вимушений написати розписку про начебто отримання грошових коштів, що від нього вимагало керівництво фірми, хоча жодних коштів він не отримував, а тому вважає, що відповідно до статті 640 ЦК України договір позики укладений не був, оскільки гроші за розпискою не передавалися.
11. У зв'язку з наведеним ОСОБА_2 просив суд визнати договір позики від 18 липня 2017 року та договір позики від 17 січня 2018 року недійсними.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
12. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2022 року в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про наявність заборгованості ОСОБА_2 за договорами позики, проте ОСОБА_1 звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, застосувати яку просив ОСОБА_2 .
14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , місцевий суд виходив із їх недоведеності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
15. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 17 вересня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні первісного позову скасовано, позов ОСОБА_1 задоволено.
16. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за позиками в загальному розмірі 157 594,88 грн, здійснено розподіл судових витрат.
17. Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд виходив із того, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності є помилковим, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
18. У жовтні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 .
19. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
20. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 лютого 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
21. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
22. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, від 11 червня 2021 року в справі № 753/11670/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який, зловживаючи процесуальними правами, подав апеляційну скаргу більш ніж через півтора роки після оприлюднення рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
24. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що через ризик втрати роботи він був вимушений написати розписку про ніби-то отримання грошових коштів, яких він не отримував.
25. Судами також не враховано покази свідків під час розгляду справи.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26. 18 липня 2017 року ОСОБА_1 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) уклали угоду у вигляді розписки, за якою відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 50 000 грн та зобов'язався повернути кошти до 18 липня 2018 року.
27. 17 січня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали нову угоду у вигляді розписки, за якою відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 70 000 грн та зобов'язався повернути кошти до 01 липня 2018 року.
28. Оригінали розписок від 17 січня 2018 року та від 18 липня 2017 року містяться в матеріалах справи і їх було надано до матеріалів справи позикодавцем ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
29. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
30. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
31. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
32. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
33. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
34. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , серед іншого, посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, який, зловживаючи процесуальними правами, подав апеляційну скаргу більш ніж через півтора роки після оприлюднення рішення на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.
35. З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2022 року ухвалено рішення місцевим судом.
36. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення місцевого суду. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження посилався на те, що рішення місцевого суду він не отримував, дізнався про нього 20 травня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Вважав вказані обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
37. Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 29 травня 2024 року, залишаючи апеляційну скаргу без руху, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнив, поновив строк на апеляційне оскарження рішення місцевого суду від 08 листопада 2022 року.
38. Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що із матеріалів справи вбачається, що в день проголошення або виготовлення повного тексту рішення суду його копію ОСОБА_1 вручено не було, доказів щодо належного повідомлення останнього про розгляд справи, а також щодо отримання ним копії оскаржуваного рішення матеріали справи не містять.
39. Колегія суддів вважає вказані висновки апеляційного суду передчасними з огляду на таке.
40. Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
41. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
42. Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
43. Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
44. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
45. Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
46. Тлумачення вказаної правової норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
47. Як вказувалось вище, ОСОБА_1 як на підстав поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду посилався на неотримання рішення суду першої інстанції від 08 листопада 2022 року.
48. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, погодився із вказаними доводами апелянта.
49. Згідно із частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
50. На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
51. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
52. Заявник із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи. У разі відсутності обставин непереборної сили, ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу судового провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу.
53. Верховний Суд неодноразово зазначав, що, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року у справі № 9901/471/21, провадження № 11-114заі23, від 25 вересня 2024 рок у справі № 490/9587/18, провадження № 14-29цс24 та інші).
54. Слід також враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
55. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.
56. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як позивач у справі отримував судові повістки (а. с. 39, 41), надавав письмові пояснення (а. с. 44-47), тому висновки апеляційного суду про наявність підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, який становить більш ніж півтора роки з моменту ухвалення судового рішення, є необґрунтованими. Суд апеляційної інстанції не врахував, що неотримання позивачем (ініціатором судового розгляду) рішення місцевого суду, не є підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, який, з урахуванням положень частини другої статті 358 ЦК України, є присічним і поновленню підлягає лише у визначених випадках.
57. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги частково знайшли своє підтвердження, тому наявні підстави для скасування як постанови апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, так і ухвали апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження від 17 червня 2024 року та ухвали апеляційного суду від 29 травня 2024 року, якою, серед іншого, поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження відповідно до статті 411 ЦПК України.
58. Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 29 серпня 2024 року, ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 17 червня 2024 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 травня 2024 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович