19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 759/6542/22
провадження № 61-17173св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальний заклад «Святошинський психоневрологічний інтернат»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пікальовою Юлією Миколаївною, на постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Олійника В. І., Болотова Є. В., Сушко Л. П. від 12 листопада 2024 року,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат», у якому просила визнати протиправним та скасувати накази про застосування дисциплінарного стягнення № 4-Д від 02 травня 2022 року, № 5 від 04 травня 2022, про розірвання трудового договору № 30-К від 18 травня 2022 року, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати у справі.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 липня 2015 року на підставі наказу № 51-к вона була прийнята на посаду Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на посаду сестри-господині, де працювала 7 років. У січні 2022 року під час виконання посадових обов'язків позивачка отримала травму кінцівок у вигляді перелому зі зміщенням нижньої частини кінцівки правої ноги та сильним забиттям лівої кінцівки. У подальшому позивачці було проведено хірургічне втручання, після чого був тривалий період лікування та реабілітації.
02 травня 2022 позивачка повернулася до роботи та цього ж дня, без проведення інвентаризації залишків інвентарю, яким у період відсутності позивачки розпоряджалися інші працівники, директор відповідача - ОСОБА_2 вимагав від позивачки підписати документи, у яких були відображені результати перерахунку м'якого інвентарю, які були створені під час відсутності позивачки. Вона тривалий час була тимчасово непрацездатною та немала жодної інформації щодо прийняття та видачі інвентарю у період своєї відсутності, а тому запропонувала директору провести інвентаризацію залишків, однак директор проігнорував таку вимогу та вимагав написати заяву на звільнення.
У подальшому 04 травня 2022 року директор інтернату наказав позивачці надати письмові пояснення щодо причин відсутності на роботі 05 січня 2022 року, а також пояснити, де знаходяться арматурні картки підопічних. Цього ж дня на виконання вимог директора інтернату вона надала відповідні письмові пояснення, де пояснила, що була тимчасово непрацездатною у зв'язку з виробничою травмою та у подальшому знаходилась у відпустці. Щодо арматурних карток підопічних повідомила, що арматурні картки, які вона складала, відповідали даним бухгалтерії станом на дату отримання інвентарю, не знає, що відбувалося протягом її тимчасової непрацездатності та під час перебування у відпустці, оскільки її роботу виконували інші працівники.
Незважаючи на те, що позивачка надала вичерпні пояснення 05 травня 2022 року їй запропонували ознайомитись з наказом про дисциплінарне стягнення від 04 травня 2022 року № 5-Д. Вона зазначила, що про проведення їй взагалі нічого не було відомо до моменту ознайомлення з наказом та участі у цій перевірці вона не приймала.
Через постійний тиск та погрози на роботі, стан здоров'я її погіршився, і 17 травня 2022 року вона була госпіталізована та була тимчасово непрацездатна до 27 травня 2022 року.
25 травня 2022 року вона отримала лист поштою, з якого їй стало відомо, що з 18 травня 2022 року її звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Підставами зазначено два накази: від 02 травня 2022 року № 4-Д, з яким її не ознайомлювали, та від 04 травня 2022 року № 5-Д, під час ознайомлення з яким їй заборонили зазначити про заперечення щодо нього.
Вважає, що її звільнення відбулося з грубим порушенням норм трудового законодавства, а притягнення її до дисциплінарної відповідальності є протиправним та таким, що порушує її конституційне право на працю, оскільки відсутня системність невиконання посадових обов'язків, що є обов'язково умовою звільнення згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Ураховуючи викладене позивачка просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 02 травня 2022 року № 4-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення». Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 04 травня 2022 року № 5-Д «Про застосування дисциплінарного стягнення». Визнано незаконним та скасовано наказ Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» від 18 травня 2022 року № 30-К «Про розірвання трудового договору». Поновлено ОСОБА_1 на посаді сестри-господині Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» з дати звільнення. Стягнуто з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 середній місячний заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 487 031,60 грн. Вирішено питання про судовий збір.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у діях позивачки відсутнє систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами трудового розпорядку, що є обов'язковою складовою для звільнення особи за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року стягнуто з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що судом по справі не було вирішено питання щодо судових витрат.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу адвоката Волкової Т. В., ка діє в інтересах Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат», задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в позові, виходив із того, що звільнення позивачки із займаної посади проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки до позивачки протягом року, що передує звільненню, застосовувались заходи дисциплінарного стягнення (догани) за невиконання нею без поважних причин трудових обов'язків, що визначено пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України як підстава для звільнення працівника з ініціативи роботодавця.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
19 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 - Пікалова Ю. М. звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, в якій просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 489/58/20, від 17 квітня 2024 року у справі № 171/578/20, від 07 вересня 2020 року у справі № 761/20961/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд приймаючи оскаржувану постанову не звернув увагу на те, що позивачку було двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення, а тому була відсутність системність.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник Святошинського психоневрологічного інтернату - Нечай А. Ю. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить зазначену вище касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що в оскаржуваній постанові апеляційного суду чітко зазначено, про встановлення факту притягнення позивачки не за одне правопорушення, а за повторне (що є систематичним) порушенням, і висновок суду апеляційної інстанції в частині законності звільнення позивачки за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України повністю відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у подібних правовідносинах, на які посилається позивачка в касаційній скарзі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 759/6542/22 з Святошинського районного суду м. Києва.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2025 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_1 27 липня 2015 року прийнято на посаду сестри-господині Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на підставі наказу № 51-к, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 .
02 січня 2004 року директор Святошинського психоневрологічного інтернату ОСОБА_2 затвердив посадову інструкцію сестри-господарки.
Пунктами 2.4., 2.6., 2.7. посадової інструкції передбачено, що сестра-господарка зобов'язана забезпечувати своєчасну видачу господарського, м'якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних, предметів гігієни, миючих засобів з обліком терміну використання (згідно з інструкціями), правильну його експлуатацію; забезпечувати зберігання м'якого та твердого інвентарю, що знаходиться у неї в підзвіті; вести необхідну обліково-звітну документацію.
У пунктах 4.1., 4.6. посадової інструкції визначено, що сестра-господарка відповідає за збереження твердого та м'якого інвентарю; за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов'язків, що передбачено цією посадовою інструкцією - в межах, визначених чинним законодавством про працю України.
ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцію сестри-господарки 20 липня 2015 року, що підтверджується книгою ознайомлення з посадовими інструкціями Святошинського психоневрологічного інтернату
27 липня 2015 року між Святошинським психоневрологічним інтернатом та ОСОБА_1 укладено типовий договір про повну матеріальну відповідальність.
Із 04 січня до 01 травня 2022 року була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці.
Наказом 4-Д від 02 травня 2022 року ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за невидачу або несвоєчасну видачу речей підопічним інтернату, а також за відсутність чітких штампів на речах підопічних, що є порушенням пунктів 2.4, 2.7, 2.9 посадової інструкції сестри-господині.
Наказом 5-Д від 04 травня 2022 року позивачку було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за відсутність обліково-звітної документації (арматурних карток), що охоплюється пунктом 2.7 посадової інструкції сестри-господині.
Пунктом 2 цього наказу сестру-господиню ОСОБА_1 було зобов'язано в строк до 16 травня 2022 року виправити порушення, тобто надати належним чином оформлені арматурні картки.
ОСОБА_1 була належним чином ознайомлена з наказом 4-Д саме 02 травня 2022 року інспектором з кадрів ОСОБА_4 в присутності заступника директора ОСОБА_5 та інструктора з трудової терапії ОСОБА_6 , але від підпису і від пояснень відмовилась, що підтверджується актом від 02 травня 2022 року про відмову від ознайомлення з наказом про дисциплінарне стягнення.
З наказом № 5-Д від 04 травня 2022 року позивачка була ознайомлена 04 травня 2022 року, але від підпису відмовилася в присутності інспектора з кадрів ОСОБА_4 , заступника директора ОСОБА_7 , лікаря-психолога ОСОБА_8 , про що було складено акт від 04 травня 2022 року.
У період від 09 травня 2022 року до 11 травня 2022 року комісією у складі заступника директора ОСОБА_7 , провідних бухгалтерів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , провідного економіста ОСОБА_11 , була проведена перевірка фактичної наявності м'якого інвентарю відповідно до арматурних карток та бухгалтерського обліку у 4-му відділенні (68 підопічних), сестрою господинею якого є ОСОБА_1 .
Згідно з заключним актом перевірки від 16 травня 2022 року було виявлено невідповідність записів у арматурних картках про отримання м'якого інвентарю зі складу, а також виявлені лишки та нестачі, що свідчить про свідоме систематичне невиконання позивачкою її посадових обов'язків, навмисне ігнорування приписів наказів адміністрації.
До 16 травня 2022 року позивачка не виконала обов'язок надати належним чином оформлені арматурні картки та забезпечити видачу постільної та натільної білизни підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 роки, що входило безпосередньо до її посадових обов'язків. Отже, звільненню передувало два дисциплінарних правопорушення, тому її звільнено з посади згідно наказу від 18 травня 2022 року №30-К за пунктом третім частини другої статті 40 КЗпП Украіни.
Так як на момент звільнення адміністрація інтернату не мала відомостей про наявність лікарняного, з метою дотримання вимог законодавства, 15 березня 2023 року відповідачем було видано наказ №16-К про зміну дати звільнення ОСОБА_1 на 28 травня 2022 року. Також в матеріалах справи є копія листа з пропозицією з'явитися та отримати запис у трудову книжку зі зміною дати звільнення, і довідка з датами відсутності ОСОБА_1 .
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 КЗпП України (тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.
З передбачених пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підстав працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).
Статтею 147 КЗпП України передбачено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана, звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
У справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
02 травня 2022 року наказом № 4-Д до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляду догани за порушення своїх посадових обов'язків, а саме: пункту 4.1. «За збереження твердого та м'якого інвентарю», п. 4.7. «За завдання матеріальної шкоди - в межах, визначених цивільним законодавством та законодавством про працю України» посадової інструкції «Сестри-господині». Підставою для застосування цього дисциплінарного стягнення були порушення виявлені під час перевірки 25 квітня 2022 року. Проте в акті перевірки зазначено про порушення позивачем п. 2.4. «Забезпечувати своєчасну видачу господарського, м'якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних», п. 2.7 «Вести необхідну обліково-звітну документацію тощо», на деяких речах відсутні штампи, що є порушенням п. 2.9 «Контролювати наявність чітких штампів на м'якому інвентарю тощо» посадової інструкції «Сестри-господині», а не пунктів 4.1. та 4.7. посадової інструкції, про які зазначено у наказі про застосування дисциплінарного стягнення.
Також у наказі від 02 травня 2022 року № 4-Д зазначено про необхідність сестрі-господині ОСОБА_1 до 16 травня 2022 року забезпечити видачу постільної та натільної білизни, виявленої комісією як надлишок у її кабінеті, підопічним із внесенням до арматурних карток відповідно до актів списання за 2016-2021 роки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що дисциплінарне стягнення у вигляді догани застосовано до позивачки без законних підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про те, що відповідач не надав належних доказів того, що ті порушення, які він зазначає в наказі № 4-Д, були допущені саме позивачем та не доведено наявності її вини.
Позивач із 04 січня до 01 травня 2022 року була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці.
За час відсутності позивача на роботі посадові обов'язки сестри-господарки виконували інші працівники відповідача та ці працівники мали безперешкодний доступ до комори, у якій зберігався інвентар. Час, за який проводилась перевірка інвентарю, відповідачем не встановлювався, даних про те, що виявлений інвентар саме під час роботи позивачки не передавався підопічним не надано. Встановлено, що зазначена перевірка була проведена в перший день після виходу позивачки з лікарняного та відпустки, де вона перебувала протягом чотирьох місяців.
04 травня 2022 року наказом № 5-Д до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення своїх посадових обов'язків, а саме за порушення своїх посадових обов'язків до сестри-господині медичного відділення (без конкретно визначеного пункту посадової інструкції).
Ураховуючи те, що відповідачем в оспорюваних наказах не зазначено за який період позивачка допустила порушення трудових функцій, а саме, своєчасну видачу господарського, м'якого і твердого інвентарю, спецодягу, постільної і натільної білизни для підопічних, та неналежне ведення обліково-звітної документації, з урахування того, що позивачка із 04 січня до 01 травня 2022 року була відсутня на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці, а на період її відсутності на роботі, її трудові обов'язки виконували інші працівники, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що накази про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани від 02 травня 2022 року № 4-Д та від 04 травня 2022 року № 5-Д є протиправними та підлягають скасуванню.
Установлено, що у зв'язку з невиконанням та не виправленням позивачем порушень, вказаних в наказах від 02 травня 2022 року № 4-Д, від 04 травня 2022 року № 5-Д, наказом директора Інтернату від 18 травня 2020 року № 30-К ОСОБА_1 звільнено з 18 травня 2022 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Підставою для видачі цього наказу були накази від 02 травня 2022 року № 4-Д наказ від 04 травня 2022 року № 5-Д про застосування дисциплінарного стягнення - догани до сестри-господині ОСОБА_1 .
Враховуючи встановлені судом обставини протиправності зазначених наказів, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що у відповідача були відсутні підстави для звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання посадових обов'язків.
Суд встановив, що фактично за період з 04 до 18 травня 2022 року позивачка не вчинила нового проступку, за який до неї і було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.
Тобто, підставою для звільнення позивача з роботи стало систематичне невиконання нею своїх посадових обов'язків, за які її вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, зокрема, 02 та 04 травня 2022 року, після чого вона не вчинила нового проступку та у відповідача не було підстав для її звільнення, адже за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із заходів стягнення догана чи звільнення.
Таким чином, відповідачем не дотримано норми трудового законодавства при звільненні позивача з роботи, а тому суд першої інстанції правильно поновив позивачку на роботі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Дійшовши висновку про обгрунтованість позовних вимог, місцевий суд обгрунтовано стягнув з Комунального закладу «Святошинський психоневрологічний інтернат» на користь позивачки понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн
Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду про задоволення позову є законним і обґрунтованим.
Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Пікальовою Юлією Миколаївною, задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року скасувати, залишити в силі Святошинського районного суду міста Києва від 19 липня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов