Провадження № 11-сс/4823/113/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
21 лютого 2025 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
підозрюваного - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2025 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБУ в Чернігівській області капітан юстиції ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 22023270000000127 від 17.07.2023 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, професійно-технічною освітою, фізичної особи-підприємця, одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 14 квітня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Суд першої інстанції, дійшовши до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, мотивував це рішення, враховуючи тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, з огляду на наявність заявлених у клопотанні прокурора ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують тримання підозрюваного під вартою.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді захисник-адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалити нову ухвалу, обравши його підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що підозрюваний повністю визнав свою вину, щиро і чистосердечно розкаюється у скоєному злочині, співпрацює зі слідством, ніяких інших осіб до скоєння злочину не залучав, свідки злочину відсутні, сам ніяких повідомлень у створеному телеграм-каналі не розміщував. Зазначає, що підозрюваний не мав корисливих мотивів, ніякого доходу від володіння телеграм-каналом не отримував. Вважає, що помилковим є твердження слідчого судді, що підозрюваний організував цей канал для власного уникнення мобілізації, так як за станом здоров'я не може бути мобілізований.
Вказує, що у ОСОБА_8 маються хронічні захворювання: астма, гіпертонія, варикозне розширення вен, флеботромбоз, на обох ногах доброякісні новоутворення та його стан може погіршиться в несприятливих умовах перебування. Судом не взято до уваги, що матеріальна шкода відсутня, підозрюваний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, одружений, має на утриманні доньку-студентку, непрацездатну матір, злочин не направлений проти життя та здоров'я, а тому є всі підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідача, доводи захисника-адвоката ОСОБА_7 та його підзахисного ОСОБА_8 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Зі змісту ухвали вбачається, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 слідчим суддею виконані вимоги ст. ст. 193, 194 КПК України. Вирішуючи питання про застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя встановив достатність доказів, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри і ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановив суд, слідчим відділом Управління СБУ в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023270000000127 від 17.07.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 114-2 КК України.
14.02.2025 року об 11 год. 25 хв. ОСОБА_8 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення на підставі ст. 208 КПК України.
Того ж дня ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що заявлені в клопотанні слідчого ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, є обґрунтованими та підтвердженими, ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років, тому з метою уникнення покарання є вірогідність, що підозрюваний, зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зокрема, на території рф чи тимчасово окупованих частинах території України, оскільки на даний час деякі території України не є підконтрольними ЗСУ.
Крім того, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю доводів клопотання щодо існування ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст.177 КПК України, зокрема, незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні, у тому числі інших адміністраторів вищезазначеного телеграм-каналу, які на даний час невстановлені слідством.
Також, не слід виключати ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вірогідність продовження діяльності, направленої на створювання та реєстрування нових акаунтів на інших пристроях або вчинення нових кримінальних правопорушень підозрюваним є досить значною, беручи до уваги схему здійснення ним протиправних дій, так як попереднє здійснення ним перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України у проведенні мобілізаційних заходів, тривало понад два з половиною роки та інформувало з метою уникнення мобілізації понад тридцяти дев'яти тисяч осіб.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що на цьому етапі досудового розслідування підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Отже, враховуючи вищенаведені відомості у колегії суддів не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими слідчий обґрунтовує необхідність застосування такого запобіжного заходу, як тримання підозрюваного під вартою, без визначення застави, оскільки на момент розгляду апеляційної скарги доведеність ризиків об'єктивно вбачається з системного аналізу відомостей, що стосуються особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 слідчим суддею з'ясовано, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім інкримінованого кримінального правопорушення.
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив, що докази і обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що зазначені ним ризики існують і підтверджуються матеріалами кримінального провадження.
Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя в сукупності із вищезазначеним, взяв до уваги дані про особу підозрюваного, тяжкість та конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, покарання, яке йому загрожує.
Таким чином, слідчий суддя, при прийнятті рішення про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перевірив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, і зазначені обставини підтверджені достатніми даними, які досліджені та оцінені слідчим суддею в судовому засіданні.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і в ході апеляційного розгляду.
Крім того, відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. При цьому, суду надано можливість не визначати для таких осіб альтернативних запобіжних заходів.
Слідчий суддя при ухваленні судового рішення керується виключно вимогами законодавства, які у даному конкретному провадженні є безальтернативними та категоричними, з огляду на характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , час вчинення цього правопорушення - оголошений воєнний стан в країні та загальна мобілізація, складність розслідування такої категорії справ та значний обсяг процесуальних дій, які необхідно виконати для того щоб скласти обвинувальний акт та передати його до суду.
Отже, рішення слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 узгоджується з вимогами ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Вказуючи на те, що суд має обґрунтовувати свої висновки щодо наявності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого виключно доказами, захисник не надає підтвердження викладеним ним в апеляційній скарзі обставинам. Так, доказів того, що через стан свого здоров'я ОСОБА_8 не може утримуватися в слідчому ізоляторі, суду не надано.
Питання надання медичної допомоги в місцях попереднього ув'язнення регулюються, зокрема, Законом України «Про попереднє ув'язнення» та Порядком взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, що затверджений спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012.
Отже, законодавством чітко визначений порядок обстеження та надання медичної допомоги особам, узятим під варту і забезпечення виконання зазначеного порядку покладено саме на керівництво слідчих ізоляторів або установ виконання покарань.
Таким чином, ОСОБА_8 не буде позбавлений медичної допомоги, в разі виникнення такої необхідності.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги захисника про те, що слідчий суддя необґрунтовано обрав відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Твердження апелянта про неврахування судом певних обставин щодо підозрюваного не заслуговують на увагу, оскільки вказані обставини, а саме наявність постійного місця проживання, дружини, доньки, зайняття підприємницькою діяльністю, тобто наявність міцних соціальних зв'язків, судом при визначенні запобіжного заходу враховані та самі по собі не свідчать про безпідставність обрання даного виду запобіжного заходу.
Порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування ухваленого слідчим суддею рішення не встановлено.
Керуючись ст. ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 15 лютого 2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4