Справа № 740/6401/24 Головуючий у 1 інстанції Гагаріна Т. О.
Провадження № 33/4823/130/25
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
21 лютого 2025 року місто Чернігів
Чернігівський апеляційний суд під головуванням судді Заболотного В.М., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - Ващенко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Ващенко М.О. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року,
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Місцевим судом встановлено, що 24 жовтня 2024 року о 10 год. 35 хв., по вул. Шевченка, 1 в с. Перемога Ніжинського району, ОСОБА_1 керував скутером «Lifan», б/н, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) та від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись із рішенням суду, захисник Ващенко М.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову місцевого суду скасувати як незаконну та закрити провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях її підзахисного складу даного адміністративного правопорушення. Вважає, що місцевим судом не було належно та повно досліджено докази, які були надані працівниками поліції, адже протокол складений був на розсуд поліцейського, який не реагував на пояснення ОСОБА_1 про те, що він не керував мопедом, а керувала його дружина - ОСОБА_3 . Апелянт зазначає, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки не відображає усіх обставин події. Вказує на порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час складання протоколу не було залучено захисника.
Крім того, просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, оскільки оскаржувану постанову суду захисник отримала лише 06 січня 2025 року.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена, зокрема, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно зі ст.289 КУпАП в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин, цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
З метою забезпечення принципу доступу громадян до правосуддя, з огляду на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає за можливе поновити захиснику Ващенко М.О. строк на звернення до суду.
Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.6 розділу І та п.6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров'я.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 832197 від 24.10.2024, ОСОБА_1 , 24 жовтня 2024 року о 10 год. 35 хв., по вул. Шевченка, 1 в с. Перемога Ніжинського району, керував скутером Lifan б/н з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови) та від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП (а.с.2).
Отже, даний протокол є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП.
Посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є непереконливими, з огляду на таке.
Як слідує з переглянутого апеляційним судом відеозапису з нагрудної камери поліцейського, на місце події прибули працівники поліції. ОСОБА_1 перебував на скутері з заведеним двигуном. Під час перевірки документів та спілкування поліцейські встановили особу водія та виявили у нього ознаки алкогольного сп'яніння, які йому були озвучені. Після цього працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я, проте водій категорично відмовився. З поведінки ОСОБА_1 чітко видно, що він повністю усвідомлював вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, розумів ситуацію, в якій опинився. Після цього, поліцейський роз'яснив водію, що за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП та що стосовно нього буде складено адміністративний протокол. Крім того, ОСОБА_1 не заперечував, що керував скутером, а лише зазначав, що він не є транспортним засобом, не погоджувався, що на скутер потрібні права, пропонував якось вирішити питання. Про те, що він не керував скутером, а котив його чи то за кермом була дружина, ОСОБА_1 повідомив лише після того, як протокол був складений.
Посилання апелянта на те, що відеоматеріал не може слугувати належним доказом, так як відеофіксація не здійснювалася безперервно, є непереконливими, оскільки вказаний відеозапис є лише одним із доказів на підтвердження даних, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, складеному повноважною на те особою.
Також, на відеозаписі чітко зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, і підстави піддавати сумніву зміст даного відеозапису відсутні.
Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, визначеного «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
До того ж, будь-яких зауважень чи заперечень щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та оформлення протоколу щодо нього, ОСОБА_1 не зазначав, із заявами про неправильність дій чи порушення його прав під час огляду на стан сп'яніння та складання протоколу до компетентних органів не зверталася і матеріали справи таких не містять.
Місцевий суд правильно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_4 , оскільки вона є дружиною ОСОБА_1 , а отже фактично є зацікавленою особою.
Відсутність захисника при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про порушення права ОСОБА_1 на захист, оскільки під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення не вирішується питання про його адміністративну відповідальність, а лише фіксується факт правопорушення, висновок щодо якого вправі зробити суд. Тому, доводи апелянта про порушення права на захист є непереконливі. Крім того, із переглянутих відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не ставив питання щодо надання йому адвоката, і це свідчить про те, що останній не мав бажання скористатися правовою допомогою захисника.
Інші твердження апелянта висновків суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не спростовують, та не є підставою для скасування судового рішення.
Відтак, доводи апелянта про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не заслуговують на увагу. Таку позицію сторони захисту, слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої законом відповідальності за скоєне.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, викладені обставини вказують на те, що місцевий суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, дав правильну оцінку доказам та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він, керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, з чим погоджується й апеляційний суд.
Стягнення ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у розмірі, визначеному санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, за якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відтак, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її зміни чи скасування.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,
Поновити захиснику Ващенко М.О. строк на апеляційне оскарження постанови Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисника Ващенко М.О. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 грудня 2024 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
СуддяВ. М. Заболотний