18 лютого 2025 року м.Суми
Справа №577/6776/23
Номер провадження 22-ц/816/131/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року, в складі судді Гетьмана В.В.,
19 грудня 2023 року ТОВ «Бізнес позика» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги мотивувало тим, що 24.08.2021 р. між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №341467-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписанням у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», з використання одноразового ідентифікатора.
Товариство свої зобов'язання за вказаним договором виконало і надало відповідачці грошові кошти в сумі 20 тис. грн, шляхом перерахування на банківську карту № НОМЕР_1 .
15.11.2021 р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №341467-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатковий кредит в сумі 8 тис. грн. Комісія пов'язана з наданням додаткового кредиту 1200 грн.
10.01.2022 р. між сторонами укладено додаткову угоду №2 до договору №341467-КС-003 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п.1 договору та викласти термін його дії та строк кредиту в новій редакції, а саме «Термін дії договору: до 28.11.2022 р.» «Строк Кредиту: 462 дні».
Боржниця свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти в сумі 26517,43 грн. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору.
Станом на 02.11.2023 р. утворилась заборгованість на суму 97614,10 грн., з яких: 23623,63 грн. - сума прострочених платежів по тілу кредиту, 72790,47 грн. - сума прострочених платежів по процентах, 1200 грн. - сума прострочених платежів за комісією, які позивач просить стягнути з відповідачки. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідачки судовий збір в розмірі 2147,20 грн.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» 97614, 10 грн за договором №341467-КС-003 про надання кредиту від 24.08.2021 року та 2147,20 грн судового збору.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги частково.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 72790,47 грн є необґрунтованими, зазначаючи, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім самого розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором, посилається на Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», як невід'ємні частини спірного договору, тоді як матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Правил надання споживчих кредитів розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитних коштів. Також посилається на те, що суд першої інстанції задовольнив необґрунтоване клопотання позивача про витребування доказів.
Відзив на апеляційну ТОВ «Бізнес позика» не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з'явилися, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, так як їх явка є необов'язковою, а позиція кожної сторони є чіткою і зрозумілою.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24.08.2021 р. сторони уклали договір №341467-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) строком на 24 тижні, процентна ставка в день 0,86732500, фіксована, комісія за надання кредиту 3000 тис. грн, загальний розмір кредиту 20 тис. грн, термін дії договору до 08.02.2022 р. (а.с.18-25).
15.11.2021 р. ТОВ «Бізнес позика» уклало з ОСОБА_1 додаткову угоду 1 до договору №341467-КС-003 про надання кредиту від 24.08.2021 р. (Споживчий кредит. Електронна форма) на збільшення кредиту в сумі 08 тис. грн., терміном до 02.05.2022 р. (а.с.26-33).
10.01.2022 р. сторони уклали додаткову угоду 2 до договору №341467-КС-003 про надання кредиту від 24.08.2021 р. (Споживчий кредит. Електронна форма) внесено зміни в п.1 договору та викладено «Термін дії договору: до 28.11.2022 р.» «Строк Кредиту: 462 дні» (а.с.34-41).
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що цей правочин укладений у спосіб визначений чинним законодавством, що відповідачка отримала грошові кошти, зазначені в умовах Договору та Додаткових угодах, а також матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачкою умов кредитного договору, а тому права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідачки повернути суму фактично отриманих коштів та нарахованих відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Підставами позовних вимог ТОВ «Бізнес позика» є неналежне виконання ОСОБА_1 умов Договору №341467-КС-003 про надання кредиту від 24.08.2021 р., який було укладено в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такий висновок відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
За ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронного правочину є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Таким чином, кредитний договір укладається в письмовій формі, в якому сторонами погоджується розмір кредиту, розмір відсоткової ставки, порядок застосування неустойки за порушення грошового зобов'язання, порядок погашення заборгованості, та інші умови.
За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що згідно з Візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 , номер телефону НОМЕР_2 , електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо укладення електронного Договору про надання кредиту №341467-КС-003 від 24.08.2021 р. в інформаційно-комунікаційній системі товариства на сайті www.my.bizpozyka.com, ОСОБА_1 , використовуючи вказаний номер телефону, зайшла в особистий кабінет на сайті https://my.bizpozyka.com, отримала інформацію про обрані умови кредиту, ознайомилася з паспортом споживчого кредиту та підписала його одноразовим ідентифікатором G-1665. Товариством сформовано індивідуальну оферту та направило клієнту одноразовий ідентифікатор G-2773. Клієнтом прийнято умови оферти шляхом надсилання товариству акцепту та підписання отриманим ідентифікатором G-2773. Після укладення договору, товариство направило клієнту в ІТС підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа. Договір та правила кредитування відправлені клієнту на електронну пошту, вказану як електронний засіб зв'язку з позичальником (а.с. 42, т. 1).
Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
Окрім того, у кредитному договорі зазначено персональні дані ОСОБА_1 , зокрема паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, адресу проживання, які належать останній, що є підтвердженням здійснення нею процедури ідентифікації в розумінні положень Закону України «Про електронну комерцію».
Як вже зазначалося вище, умовами кредитного договору від 24.08.2021 р. передбачена фіксована процентна ставка за кредитом 0,86732500 в день, яка нараховується протягом строку кредитування на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежу.
Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка взяті на себе зобов'язання з повернення тілу кредиту, сплати процентів не виконувала, у зв'язку з чим, станом на 02.11.2023 р. виникла заборгованість у розмірі 97614,10 грн.,
За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Бізнес позика» заборгованості за кредитом.
Відповідачкою розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом, наданий позивачем, не спростований.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то такі також не спростовують висновків суду.
З урахуванням наведеного, доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. 367 - 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 27 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
В. Ю. Рунов