Номер провадження: 33/813/386/25
Номер справи місцевого суду: 495/9056/24
Головуючий у першій інстанції Волкова Ю.Ф.
Доповідач Комлева О. С.
19.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді - Комлевої О.С.,
з участю:
секретаря судового засідання Волкової Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, а також апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року,-
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду першої інстанції.
Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів стосовно строку на апеляційне оскарження
На вищевказану постанову суду ОСОБА_1 03 січня 2025 року подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду скасувати, та прийняти нову постанову якою матеріали справи повернути до Білгород-Дністровського районного відділу поліції для належного оформлення.
Також, в апеляційній скарзі апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що адвокат Завгородньої Ю.О. отримав копію оскаржуваної постанови 26 грудня 2024 року
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений без додержання вимог ст. 256 КУпАП, а схема місця ДТП не відповідає вимогам додатку 8 Інструкції, а саме
В графі «11 До протоколу додаються» вказано, що до протоколу додаються пояснення свідків, однак в матеріалах справи вони відсутні.
В Протоколі вказано пункт 10.1, який є загальним пунктом розділу 10. «Початок руху та зміна його напрямку» Правил дорожнього руху, однак викладена в ньому фабула вказує на порушення пункту 10.4.
Схема місця ДТП, що долучена до Протоколу, не відповідає вимогам додатку 8 Інструкції
Лицьовий бік схеми:
у стрічці верхнього рядку не вказане точне місце ДТП із зазначенням прив?язки;
відсутня прив?язка місця зіткнення «5» до зображених на схемі сталих орієнтирів;
не позначений гальмівний шлях як об'єкт, зображений на схемі;
не вказані назви зображених на схемі об'єктів - проїжджа частина дороги, тротуар, стоянка магазину «АТБ»;
не вказана ширина тротуарів, узбічь;
не вказану місце роботи особи, яка склала схему
Зворотній бік схеми:
Відсутні відомості про тип транспортного засобу;
Стовпець «належність» має іншу назву ніж та, що передбачена Інструкцією;
Не вказана серія та номер полісу та назва страхової компанії;
Висновки за результатами розгляду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження
Дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення клопотання за таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до приписів ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо особа не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 16 грудня 2024 року з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 .
Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримала 26 грудня 2024 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи (а.с.24).
Апеляційна скарга подана до суду 03 січня 2025 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження та забезпечити ОСОБА_1 право на доступ до правосуддя.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідності - ОСОБА_1 , а також потерпілий - ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи на 19 лютого 2025 року були повідомлені належним чином (а.с. 36).
Будь-яких заяв та клопотань від учасників справи до апеляційного суду не надходило.
Положеннями ч.2 ст.268 КУпАП передбачено, що розгляд справ про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП не відноситься до категорії справ, в яких присутність особи, яка притягується до відповідальності, є обов'язковою.
Суд, вважає за необхідне розглядати справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , без її участі, яка була сповіщена належним чином, враховуючи короткий строк розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Частиною 7 ст. 294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що під час судового розгляду даної справи суд першої інстанції дотримався вказаних норм права та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№137420 від 26 вересня 2024 року водій ОСОБА_1 26 вересня 2024 року о 18:30 год. в місті Білгород-Дністровський, по вулиці Шкільна, керуючи транспортним засобом, при зміні напрямку руху - поворот ліворуч, не впевнилася в безпечності, скоїла зіткнення з автомобілем Opel Vektra, д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в зустрічному напрямку; унаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками; чим порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Визнаючи винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП суд першої інстанції у своїй постанові, дійшов висновку про те, що докази у своїй сукупності доводять факт вчинення поставленого їй у провину адміністративного правопорушення та не викликають сумнівів у їх достовірності та допустимості.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з висновком районного суду оскільки такий висновок відповідає фактичним обставинам справи та узгоджується із наявними в матеріалах справи доказами.
Так, вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП підтверджується наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№137420 від 26 вересня 2024 року;
- електронною реєстрацією виявленого правопорушення в ЄО Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області 26 вересня 2024 року за №14889;
- схемою ДТП, яка сталася 26 вересня 2024 року м. Білгород-Дністровський по вул. Ізмаїльська, 131а;
- письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 від 26 вересня 2024 року, в яких останній пояснив, що 26 вересня 2024 року керував автомобілем Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 та рухався по вул. Шкільна у напрямку вул. Ізмаїльська та проїжджаючи повз заїзду на стоянку до магазину АТБ його автомобілю не надав перевагу в русі автомобіль Kia Ceed, р.н. НОМЕР_3 та скоїв зіткнення у передню частину його авто.
- письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 26 вересня 2024 року відповідно до яких: вона керувала автомобілем Kia Ceed, р.н. НОМЕР_3 по вул. Шкільній з напряму вул. Ізмаїльська у напряму вул. Приморська та при заїзді на парковку магазину АТБ не надала перевагу в русі автомобілю Opel Vectra д.н.з. НОМЕР_2 та скоїла зіткнення передньою частиною свого автомобілю у передню ліву частину автомобілю Opel;
Так, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що водій ОСОБА_1 порушила пункт 10.1 ПДР України, в наслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження кузову з матеріальними збитками, що зазначено в протоколі і є складовою адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначені докази, які були повторно досліджені в ході апеляційного розгляду, узгоджуються між собою, є належними, допустимими та повністю підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ст. 124 КУпАП адміністративним порушенням вказаної норми матеріального права є порушення учасниками дорожнього руху ПДР, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Одним з основоположних принципів судочинства у справах про адміністративні правопорушення є принцип диспозитивності, відповідно до якого учасники адміністративно-юрисдикційного провадження за власним розсудом можуть розпоряджатися своїми правами: звертатися чи не звертатися зі скаргами в органи адміністративної юстиції, знайомитися чи не знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, користатися послугами перекладача, оскаржити постанови по справах про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно з ч.2 ст.33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Метою застосування адміністративного стягнення є виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил суспільного співжиття; запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, покарання та виправлення правопорушника, відшкодування збитків.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення на ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ст.124 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений без додержання вимог ст. 256 КУпАП, а схема місця ДТП не відповідає вимогам Інструкції, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається що ОСОБА_1 підписала і протокол, і схему, та жодних зауважень не зазначила.
Крім того, способами захисту, визначеними чинним законодавством, а саме, звернення з дисциплінарною скаргою до керівництва поліції для проведення службової перевірки або до суду адміністративної юрисдикції, з позовом щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності працівників поліції, як суб'єктів, що наділені владними повноваженнями, ОСОБА_1 не скористалися.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що в апеляційній скарзі апелянт просить направити матеріали до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на дооформлення, однак вказане не входить до повноваження апеляційного суду, оскільки відповідно до ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Отже, посилання апелянта на незаконність постанови судді є непереконливими.
Інших правових доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для її скасування або зміни, апелянтом не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова районного суду, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційний суд не вбачає.
Зважаючи на викладене, постанова суду щодо доведеності вини, кваліфікації дій, накладеного стягнення - є законною та обґрунтованою, і підстав для її скасування не має, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку на підлягає.
Повний текст постанови складено 21 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду О.С. Комлева