Номер провадження: 22-ц/813/965/25
Справа № 523/14930/21
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 31
06.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Нечитайло А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заставний Роман Андрійович, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна Страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину,
19.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом про відшкодуванням моральної шкоди в розмірі 130 000,00 гривень. Позов мотивується тим, що відповідно до вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 29.06.2021 року (справа №521/20992/20) ОСОБА_2 22.04.2020 року о 07.24 год., допустив порушення вимог п.п.2.3 (б), 18.4 ПДР , а саме, керуючи автомобілем Мазда, проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід на вул. Маршала Малиновського в м. Одесі, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та позивача ОСОБА_1 . Позивач в результаті ДТП отримав тілесні ушкодження які відносяться до категорії тяжких, за критерієм небезпеки для життя. Моральна шкода заподіяна позивачу виражається в тому, що він втратив можливість самостійно продовжувати звичний ритм свого життя, став потребувати сторонньої допомоги в елементарних щоденних потребах - приготування їжі, одягання, вихід з дому, що пов'язано зі значним погіршенням стану зору внаслідок ДТП. Незручності також пов'язані з втратою можливості читати та дивитись телевізор. Це спричиняє йому відчуття безпорадності, пригніченості. Страх після ДТП, який супроводжує позивача щодня призводить до нервозності, а також ослаблення організму в цілому. Як наслідок, появились безкінечні головні болі, різкі перепади артеріального тиску, швидка втомленість, болі в шиї та очах, також з'явився страх переходити проїзну частину без сторонньої допомоги (а.с. 1-39).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18.12.2023 позовні вимоги задоволені частково. Суд вирішив стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 25 000,00 гривень. В іншій частині позовні вимоги суд залишив без задоволення (а.с. 135-138).
25.01.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Заставний Роман Андрійович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення змінити та збільшити розмір відшкодування моральної шкоди до 130 000 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не було в повній мірі враховано характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості, істотності вимушених змін у його життєвих обставинах. Відповідно, на думку апелянта, судом невірно було визначено розмір моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я фізичної особи, чим допущено порушення норм матеріального права, зокрема ст. 23 ЦК України та норм процесуального права, а саме положень ст. 263 ЦПК України (а.с. 146-153).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.02.2024 відкрито апеляційне провадження (а.с. 155) та ухвалою від 01.03.2024 справу призначено до розгляду (а.с. 165) (головуючий суддя - Стахова Н.В.).
У зв'язку зі звільненням у відставку з посади судді Одеського апеляційного суду Стахової Н.В., згідно рішення Вищої ради правосуддя № 2518/0/15-24 від 20.08.2024, протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.09.2024, цивільну справу було розподілено на колегію суддів під головуванням судді Дришлюка А.І.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.09.2024 справа прийнята до провадження та призначена до розгляду.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
27.05.2024 представник відповідача - адвокат Чирка Ольга Олегівна подала додаткові пояснення до справи, в яких зазначила, що оскаржуване рішення є правильним та справедливим, а доводи апеляційної скарги надуманими, оскільки в матеріалах справи відсутні докази розміру моральної шкоди в сумі 130 000 грн, відповідач відшкодував позивачеві матеріальну шкоду в повному обсязі (на підтвердження чого представник надала розписки) та під час розгляду кримінальної справи ОСОБА_1 відмовився від цивільного позову.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці та тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні представник відповідача - адвокат Чирка О.О. заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги. Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, часу та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване заочне рішення, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яке порушення прав особи є підставою для відшкодування цій особі моральної шкоди. ОСОБА_1 виступав потерпілим в справі № 521/20992/20 про притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 .
Враховуючи порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, тяжкість вимушених змін в особистих та трудових стосунках, ступень зниження працездатності, принципи розумності і справедливості, суд частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача моральну шкоду у розмірі 25000 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи
22.04.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань була внесена інформація про кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України, відповідно до якої 22.04.2020 приблизно о 7:25 годин ОСОБА_2 проїжджаючи нерегульований пішохідний перехід по вул. Маршала Малиновського в м. Одесі, здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які отримали тілесні ушкодження (а.с. 11).
17.11.2020 постановою старшого слідчого Малиновського ВП в м. Одесі ГУПН в Одеській області була здійснена перекваліфікація злочину на ч. 2 ст. 286 КК України. Відповідно до цієї постанови пішоходи отримали тілесні ушкодження: ОСОБА_1 діагноз ЗЧМТ, ВЧТ, перелам хребта пояснично-кресцового відділу, перелам ребер, перелом правої частини грудини та правої ключиці, госпіталізований до «МКЛ № 11»; ОСОБА_3 діагноз ЗЧМТ, СГМ, перелом лівої плечової кістки, направлена до «ООКЛ». В ході досудового розслідування отримано висновок судово-медичної експертизи № 2568 від 12.10.2020 відповідно до якого у ОСОБА_1 , 1962 р.н., були виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому бічної маси 1 шийного хребця, закриті переломи основ обох на півдуг 2 шийного хребця, закритий перелом нижньо-переднього краю 3 шийного хребця, закритий перелом основи верхнього суглобового відростка 7 шийного хребця, садна лобної області, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (а.с. 21).
29.06.2021 Малиновський районний суду м. Одеси в справі № 521/20992/20 ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначив покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік та 6 місяців. Відповідно до ст. 75 КК України суд звільнив ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців (а.с. 27-30).
В матеріалах справи наявні розписки про отримання дружиною позивача - ОСОБА_4 від ОСОБА_2 грошових коштів на лікування позивача (а.с. 36-39).
Нормативно-правове регулювання та оцінка апеляційного суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
За ч.ч. 1-2 ст. 1187 ЦК України Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. п. 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач,характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995).
Відповідно до п. 2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17.01.1995 ознаки тяжкого тілесного ушкодження: а) небезпека для життя; б) втрата будь-якого органа або втрата органом його функцій; в) душевна хвороба; г) розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину; д) переривання вагітності; е) невиправне знівечення обличчя.
Небезпечними для життя є ушкодження, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища (див. п.2.1.3.о) і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю. Запобігання смерті, що обумовлене наданням медичної допомоги, не повинно братися до уваги при оцінюванні загрози для життя таких ушкоджень. Загрозливий для життя стан, який розвивається в клінічному перебігу ушкоджень, незалежно від проміжку часу, що минув після його заподіяння, повинен перебувати з ним у прямому причинно-наслідковому зв'язку.
Практика Європейського Суду з прав людини з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. При цьому судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень. З цього погляду можливість людини реалізувати своє природне право на одержання компенсації за страждання і переживання, спричинені посяганням на належні їй особисті немайнові блага, слід розцінювати як один з виявів верховенства права. Водночас усвідомлення взаємозв'язку відшкодування моральної шкоди з правом на доступ до ефективного засобу юридичного захисту вочевидь має спиратися на загальне переконання у спроможності юрисдикційного органу сформувати обґрунтоване уявлення щодо наявності та специфіки втілення моральної шкоди, що зазвичай виникає за подібних життєвих обставин. У переважній більшості випадків ЄСПЛ: наголошує на розумно очікуваних, передбачуваних або звичайних за подібних обставин негативних наслідках, що мали б виникнути у немайновій сфері потерпілої особи; виходить з розумного врахування суті порушеного права, особливостей вчинення конкретного правопорушення та характерного для останнього негативного впливу на стан потерпілого (постанова КЦС ВС від в справі № 462/6463/16-ц від 09.11.2022).
За обставинами даної справи позивач внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за результатами розслідування якої обвинуваченого притягнули до кримінальної відповідальності, зазнав тяжких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 2568 від 12.10.2020 та матеріалами кримінального провадження. Вказані обставини не спростовувались в процесі розгляду справи. Характер пошкоджень свідчить про завдання суттєвої шкоди здоров'ю позивача, що спричинило тяжкість вимушених змін у його життєвих обставинах, необхідність тривалого лікування та подальшої реабілітації, що підтверджує втрату значних зусиль для організації життєдіяльності, що також не спростовувалось в процесі розгляду справи. Враховуючи обставини даної справи та керуючись критеріями розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу та збільшити розмір моральної шкоди до 75 000 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому відхиляються апеляційним судом.
Відповідно до п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, враховуючи вище наведене, апеляційний суд на підставі п.п. 1,3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України змінює та доповнює оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині мотивування.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Заставний Роман Андрійович - задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2023 року - змінити в частині стягнення моральної шкоди та встановити суму стягнення моральної шкоди в розмірі 75 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст цієї постанови складений 20 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк