19 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 363/5168/21
провадження № 61-13076св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в складі судді Котлярової І. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року в складі колегії суддів Ратнікової В. М., Борисової О. В., Рейнарт І. М.
у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича про відшкодування майнової та моральної шкоди, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. (далі - приватний виконавець Крегул І. І.), в якому, збільшивши розмір позовних вимог, просив стягнути майнову шкоду в розмірі 762 394,34 грн, з яких майнова шкода - 530 764,00 грн, інфляційні втрати - 201 180,48 грн, 3 % річних - 30 449,86 грн, моральну шкоду в розмірі 54 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 19 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л. І. посвідчено виконавчий напис за реєстровим № 1299, яким запропоновано звернути стягнення на предмет договору застави (транспортний засіб) - автомобіль марки Volkswagen, модель Amarok, тип пікап-В легковий, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки Volkswagen, запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «ВТБ Банк» у розмірі 353 606,28 грн.
06 квітня 2018 року ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська провадження в справі № 419/426/12 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження закрито.
14 травня 2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 3174вр-18/804 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони стягувача на правонаступника повернуто заявнику з усіма доданими до неї документами.
10 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулом І. І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису за реєстровим № 1299, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л. І. 19 листопада 2014 року.
10 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулом І. І. прийнята постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди.
Підставою для відкриття виконавчого провадження зазначена заява від 09 березня 2021 року за вих. № 155/1-2 Акціонерного товариства (далі - АТ) «ВТБ Банк» про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом повідомив, що АТ «ВТБ Банк» не зверталося до виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо позивача (боржника), в якого відсутня будь-яка заборгованість перед АТ «ВТБ Банк» (стягувачем).
08 квітня 2021 року за заявою АТ «ВТБ Банк» зареєстровано кримінальне провадження № 12021116150000087 про те, що невстановлена особа здійснила підробку документа, а саме заяви про відкриття виконавчого провадження, вказавши підписантом Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT«ВТБ Банк» Стрюкову І. О.
Позивач зазначав, що 11 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулом І. І. в нього вилучено та накладено арешт на автомобіль марки Volkswagen,модель Amarok. Того ж дня було складено акт приймання-передачі арештованого майна на відповідальне зберігання з описом майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, яким відповідач передав представнику Державного підприємства (далі - ДП) «СЕТАМ» транспортний засіб.
22 березня 2021 року постановою приватного виконавця Крегула І. І. було призначено суб'єкта оціночної діяльності, яким 23 березня 2021 року складено звіт про незалежну оцінку колісного транспортного засобу марки Volkswagen,модель Amarok, відповідно до якого вартість колісного транспортного засобу склала 316 000,00 грн.
24 березня 2021 року приватний виконавець Крегул І. І. звернувся до ДП «СЕТАМ» із заявою про реалізацію арештованого рухомого майна. 25 березня 2021 року транспортний засіб, що належав позивачу, було виставлено на реалізацію. 14 квітня 2021 року переможцем лоту № 472620 обрано ОСОБА_2 з ціновою пропозицією 372 882,00 грн. Із листа про сплату від 20 квітня 2021 року № 1618900074 вбачається, що ОСОБА_3 сплатив 354 237,90 грн за лот. № 472620.
29 березня 2021 року позивачем до Київського окружного адміністративного суду подано позов до приватного виконавця Крегула І. І., третя особа - ПАТ «ВТБ Банк», про визнання протиправними та скасування постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_4.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (справа № 320/3583/21) адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про стягнення з боржника основної винагороди від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 березня 2021 року № НОМЕР_4.
06 жовтня 2021 року представником позивача було відправлено приватному виконавцю Крегулу І. І. вимогу про закриття виконавчого провадження та перерахування грошових коштів, яка була отримана останнім 19 жовтня 2021 року, проте залишилася без виконання.
19 жовтня 2021 року приватним виконавцем Крегулом І. І. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки коштів, що надійшли від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача.
28 жовтня 2021 року представником позивача було відправлено адвокатський запит до АТ «ВТБ Банк» щодо отримання грошових коштів стягувачем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4, зокрема за реалізований транспортний засіб. АТ «ВТБ Банк» повідомило, що банк не отримував коштів у межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 та/або від приватного виконавця Крегула І. І. за реалізацію транспортного засобу, що належав позивачу.
Позивач вказував, що внаслідок протиправних рішень та дій приватного виконавця Крегула І. І., що встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, він позбавлений права власності на транспортний засіб Volkswagen Amarok, 2013 року випуску.
Вважав, що своїми протиправними діями та рішеннями відповідач порушив статтю 41 Конституції України шляхом протиправного вилучення та реалізації його транспортного засобу. Відповідач уповноважений виконувати делеговані державою повноваження з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, натомість всупереч закону позбавив його права на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листпада 1950 року (далі - Конвенція), а тому способами захисту прав позивача є відшкодування майнової шкоди у вигляді стягнення реальної вартості втраченого позивачем майна з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, а також відшкодування заданої моральної шкоди.
Вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач обґрунтовував тим, що своїми діями відповідач завдав йому значної моральної шкоди, що полягала у пережитих душевних хвилюваннях та стражданнях, які вплинули на стан його здоров'я та звичний спосіб життя.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
23 січня 2024 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з приватного виконавця Крегула І. І. на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 54 000,00 грн. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що позивачем та його представником не надано суду доказів спричинення приватним виконавцем реальних збитків позивачу, а сума, заявлена до стягнення в рахунок відшкодування майнової шкоди, фактично є сумою, яка сплачена на виконання виконавчого напису нотаріуса, що може бути стягнута безпосередньо із стягувача за наявності підстав, визначених статтею 1212 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України.
Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вказав, що, враховуючи характер і обсяг страждань, які зазнав позивач, надані представником позивача докази на підтвердження цих позовних вимог, моральна шкода, визначена позивачем у розмірі 54 000,00 грн, підлягає стягненню з відповідача.
22 липня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Крегула І. І. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто із приватного виконавця Крегула І. І. на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 530 764,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних відмовлено.В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд керувався тим, що на момент відкриття виконавчого провадження приватний виконавець Крегул І. І. не володів достовірною інформацією про фактичне проживання боржника чи місцезнаходження його майна в Київській області, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких вбачається, що боржник проживає, перебуває за вказаною адресою чи його майно знаходиться на території Київської області. Київський окружний адміністративний судвизнав протиправними та скасував постанови приватного виконавця Крегула І. І. про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про стягнення з боржника основної винагороди від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 березня 2021 року № НОМЕР_4. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 набрало законної сили, а відтак встановлені вказаним судовом рішенням обставини мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи.
Оскільки приватний виконавець не мав жодних правових правових підстав для відкриття виконавчого провадження, то, як наслідок, не мав жодних правових підстав в подальшому реалізовувати на прилюдних торгах автомобіль марки Volkswagen, модель Amarok, тип пікап-В легковий, 2013 року випуску, колір коричневий, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Реалізувавши на прилюдних торгах указаний автомобіль, приватний виконавець завдав ОСОБА_1 майнову шкоду.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо розміру відшкодування моральної шкоди та підстав стягнення цієї суми.
У стягненні інфляційних втрат та 3 % річних апеляційний суд відмовив з підстав, що 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами належними до сплати кредиторові. Правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються протиправності дій приватного виконавця, відповідач не є кредитором позивача у цивільно-правових відносинах.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
06 вересня 2024 року приватний виконавець Крегул І. І. засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року, в якій просить постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року скасувати. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в частині задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вказаної вимоги. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в частині відмови в задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди залишити в силі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували правові висновки, викладені в:
-постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8617/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, про те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача є самостійною підставою відмови в позові;
-постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, про те, що судовий захист можливий за умови порушення прав чи інтересів позивача;
-постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 918/203/18, про те, що саме лише задоволення скарг на дії органу державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадових осіб органів Державної виконавчої служби та заподіяною шкодою;
-постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, про те, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, в деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого;
-постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 372/1652/18, про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд в рішенні, а не психолог у висновку;
-постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 129/1033/13-ц, щодо заборони застосування концепції «негативного доказу».
У цій справі виконавчий напис нотаріуса не визнавався таким, що не підлягає виконанню, а договір застави транспортного засобу є дійсним. Торги також не визнавалися недійсними. Ефективним способом захисту є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та повернення коштів, стягнутих у виконавчому провадженні. Приватний виконавець здійснив заходи щодо виконання виконавчого напису нотаріуса та перерахував кошти ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп». Позивачеві не завдано збитків у зв'язку з цим.
Позивач не навів належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральної шкоди.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо залучення страховика до справ, у яких виконавець відшкодовує майнову шкоду. Страховик як особа, права та інтереси якої зазнають впливу за наслідком розгляду справи про стягнення з приватного виконавця збитків, має бути залучений до участі в справі.
Справжність підпису Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О. в заяві про відкриття виконавчого провадження має встановлюватися лише за наслідками проведення почеркознавчої експертизи. Банк пред'явив виконавчий лист нотаріуса до виконання, оригінал виконавчого документа перебував у стягувача та був наданий приватному виконавцеві. Лист банку про те, що АТ «ВТБ Банк» не зверталося до виконавця із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо позивача (боржника), є неналежним доказом.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 безумовно свідчить про протиправність позбавлення його права власності на транспортний засіб. За відсутності відкритого виконавчого провадження він залишився б власником автомобіля. Стягувач із заявою про відкриття виконавчого провадження не звертався, приватний виконавець порушив принцип теріторіальності. У ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» відсутнє право звернення стягнення на предмет застави, товариство не є стороною виконавчого провадження. Матеріали справи не містять доказів укладення договору страхування цивільної відповідальності між приватним виконавцем та страховиком, що виключає порушення прав/обов'язків страховика. Із матеріалів виконавчого провадження неможливо встановити суб'єкта звернення із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса. Банк повідомив про відсутність заборгованості та неотримання ним коштів від реалізації заставного автомобіля.
Просив у порядку розподілу судових витрати стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 11 000,00 грн.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л. І. вчинено виконавчий напис, зареєстрований за № 1299, яким звернуто стягнення на предмет договору застави транспортного засобу - автомобіль марки Volkswagen, модель Amarok, тип пікап-В легковий, 2013 року випуску, колір коричневий, номер шасі (кузов, рами) WV1ZZZ2HZEH008061, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартістю згідно з договором застави транспортного засобу 363 260,00 грн.
Зазначений автомобіль на підставі договору застави № R52110522166B-Z1, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Журжою Ю. Г. 06 лютого 2014 року за реєстровим номером № 450, переданий банку на забезпечення виконання ОСОБА_5 , кредитного договору від 06 лютого 2014 року № R52110522166B.
За рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки Volkswagen, запропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ВТБ-Банк» в розмірі 353 606,28 грн.
Згідно з договором про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 22 січня 2018 року № 220118нв ПАТ «ВТБ Банк» відступило право вимоги за виконавчим написом нотаріуса ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп».
06квітня 2018 року ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська в справі № 419/426/12 провадження за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони виконавчого провадження закрито. Роз'яснено право на звернення до суду в порядку адміністративного судочинства.
14травня 2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду в справі № 3174вр-18/804 заяву ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони стягувача на правонаступника повернуто заявнику з усіма доданими до неї документами з підстав, що цей суд не приймав рішення про стягнення заборгованості як суд першої інстанції.
Згідно з копією заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкової І. О. від 09 березня 2021 року № 155/1-2 про примусове виконання рішення, адресованої приватному виконавцю Крегулу І. І., Стрюкова І. О. просить прийняти до виконання виконавчий напис № 1299, виданий 19 листопада 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л. І. про звернення стягнення на предмет договору застави транспортного засобу; за рахунок коштів, отриманих від реалізації автомобіля марки Volkswagen, просить задовольнити вимоги ПАТ «ВТБ Банк» у розмірі 353 606,28 грн. Додатком до заяви зазначено виконавчий напис.
10 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4 про звернення стягнення на предмет договору застави.
10 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. прийнято постанову про стягнення з боржника основної винагороди врозмірі 35 760,62 грн.
10 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. прийнято постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 100,00 грн.
11 березня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. накладено арешт на автомобіль ОСОБА_1 марки Volkswagen, модель Amarok, тип пікап-В легковий, 2013 року випуску, колір коричневий, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 та обмежено право користування ним.
11 березня 2021 року складено акт приймання-передачі арештованого майна на відповідальне зберігання з описом майна у виконавчому провадженні № НОМЕР_4, яким приватний виконавець Крегул І. І. передав представнику ДП «СЕТАМ» транспортний засіб марки Volkswagen, модель Amarok, 2013 року випуску, колір коричневий, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
22 березня 2021 року постановою приватного виконавця Крегула І. І. призначено суб'єкта оціночної діяльності суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № НОМЕР_4 з метою надання звіту з питань дійсної ринкової вартості майна боржника.
Відповідно до звіту про незалежну оцінку колісного транспортного засобу марки Volkswagen, модель Amarok, № шасі (кузов, рами) WV1ZZZ2HZEH008061, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ринкова вартість об'єкта оцінки становить 316 000,00 грн.
24березня 2021 року приватний виконавець Крегул І. І. звернувся з заявою про реалізацію арештованого нерухомого майна за вих. № 1882 до ДП «СЕТАМ» для реалізації транспортного засобу марки Volkswagen, модель Amarok, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
08квітня 2021 року зареєстровано кримінальне провадження № 12021116150000087 за заявою АТ «ВТБ Банк» про те, що невстановлена особа здійснила підробку документа, а саме заяви про відкриття виконавчого провадження, вказавши підписантом Уповноважену особу Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюкову І. О.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (справа № 320/3583/21) адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про стягнення з боржника основної винагороди від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця Крегула І. І. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 березня 2021 року № НОМЕР_4.
Відповідно до відповіді АТ «ВТБ Банк», наданої на адвокатський запит представника позивача, станом на 09 березня 2021 року та на дату надання відповіді ОСОБА_1 не має заборгованості перед АТ «ВТБ Банк» у зв'язку з відступленням прав вимоги за кредитним договором № R52110522166B на користь ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп». Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не зверталась до приватного виконавця Крегула І. І. із заявою від 09 березня 2021 року за вих. 155/1-2 про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з копією листа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 квітня 2021 року № 49-036-5531/21 АТ «ВТБ Банк» надіслало лист приватному виконавцю Крегулу І. І. від 26 березня 2021 року № 448/1-2, в якому повідомило, що жодних заяв від 09 березня 2021 року за вих. 155/1-2 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюковою І. О. на адресу приватного виконавця Крегула І. І. із виконання виконавчого напису нотаріуса не пред'являлося. Працівниками відділу по роботі з правоохоронними органами АТ «ВТБ Банк» проводиться службове розслідування та Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» ініційовано звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення для відновлення порушеного права АТ «ВТБ Банк».
14 квітня 2021 року переможцем лоту № 472620 «Легковий автомобіль VolkswagenAmarok, 2013 року випуску, № шасі (кузов, рами) WV1ZZZ2HZEH008061, реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено ОСОБА_3 (учасник № 75) з ціновою пропозицією 372 882,00 грн, що підтверджується протоколом № 534316 проведення електронних торгів.
16 квітня 2021 року на рахунок з обліку депозитних сум приватного виконавця Крегула І. І. надійшла сума грошових коштів за придбане майно в розмірі 354 237,90 грн, з яких: 321 943,55 грн перераховані ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» за платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року № 1820, 32 194,32 грн перераховано на користь приватного виконавця як основна винагорода у виконавчому провадженні згідно з платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року № 1822; 69,00 грн перераховано на користь ДП «СЕТАМ» як витрати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження згідно з платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року № 1823, 31,00 грн перераховано на користь приватного виконавця як витрати під час здійснення виконавчого провадження згідно з платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року.
16 квітня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, у зв'язку із подачею до суду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
16 квітня 2021 року приватним виконавцем Крегулом І. І. прийнято постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у зв'язку із надходженням на адресу виконавця копії ухвали суду про повернення без розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
23 червня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження в справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересовані особи: ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 , приватний виконавець Крегул І. І., про заміну сторони у виконавчому провадженні. Роз'яснив заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, адже виконавчим документом є не рішення цивільного суду, а виконавчий напис нотаріуса.
18 жовтня 2021 року приватним виконавцем Крегулем І. І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого напису від 19 листопада 2014 року № 1299 у зв'язку із тим, що коштів, які надійшли від реалізації заставного майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) зроблено висновок, що, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Стаття 1166 ЦК України регулює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до частини першої наведеної статті майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року в справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
Отже, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової та моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).
Статтями 12 та 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь?які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України також встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Апеляційний суд виснував, що приватний виконавець відкрив виконавче провадження не за територіальною підсудністю та на підставі заяви Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О., яка насправді не зверталася до виконавця, тому заставний транспортний засіб реалізовано на торгах протиправно, чим завдано позивачу майнової шкоди, яку суд компенсував ринковою вартістю відчуженого автомобіля на момент розгляду справи.
Із наведеними висновками щодо підстав відшкодування майнової шкоди погоджується Верховний Суд, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII«Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із статтею 18 Закону про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 визнав протиправними та скасував постанови приватного виконавця Крегула І. І. про відкриття виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про стягнення з боржника основної винагороди від 10 березня 2021 року № НОМЕР_4, про опис та арешт майна (коштів) боржника від 11 березня 2021 року № НОМЕР_4 з підстав порушення приватним виконавцем принципу територіальності та прийняття до виконання виконавчого документа поза межами свого виконавчого округу.
Встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 мають преюдиційне значення для розгляду цієї справи на підставі частини четвертої статті 82 ЦПК України.
У справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідковий зв'язок такої поведінки із завданою шкодою. Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій органу Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв'язку між діями посадових осіб Державної виконавчої служби та завданою шкодою. Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди, між протиправною поведінкою та шкодою виражається в тому, що шкода, повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди (постанови Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 918/203/18, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, та від 28 жовтня 2020 року в справі № 904/3667/19).
У матеріалах справи міститься копія заяви АТ «ВТБ Банк» від 09 березня 2021 року за вих. № 155/1-2 про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса від 19 листопада 2014 року № 1299 за підписом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О., в якій додатком зазначено виконавчий напис (т. 1, а. с. 49).
Відповідно до статті 3 Закону про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.
Згідно із статтею 26 Закону про виконавче провадження виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Тобто наявність заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа нотаріуса та належним чином оформленого виконавчого документа зобов'язує виконавця відкрити провадження.
Відповідно до статті 16 Закону про виконавче провадження представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи. Представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності.
Повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкової І. О. відображені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому в приватного виконавця на момент відкриття виконавчого провадження обґрунтовано не виникли сумніви щодо правомочності Стрюкової І. О. на звернення із заявою про відкриття виконавчого провадження.
Перевірка справжності підпису цієї особи в заяви про відкриття виконавчого провадження на виконавця законом не покладається.
Однак на стадії підготовки арештованого майна до продажу АТ «ВТБ Банк» надіслало лист приватному виконавцю виконавчого округу Київської області Крегулу І. І. від 26 березня 2021 року № 448/1-2, в якому повідомило, що жодних заяв від 09 березня 2021 року за вих. 155/1-2 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» Стрюковою І. О. на адресу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула І. І. із виконання виконавчого напису нотаріуса не пред'являлося. Працівниками відділу по роботі з правоохоронними органами АТ «ВТБ Банк» проводиться службове розслідування та Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ «ВТБ Банк» ініційовано звернення до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення для відновлення порушеного права АТ «ВТБ Банк».
Незважаючи на обізнаність із наведеною вище інформацією приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. продовжив виконавче провадження, відкрите від імені стягувача на підставі заяви невстановленої особи, здійснила підробку документа, вказавши підписантом Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «ВТБ Банк» Стрюкову І. О.
Апеляційний суд у цій справі виснував щодо протиправності дій виконавця і спричинення такими діями майнової шкоди не лише на підставі встановлених рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 обставин, але й з урахуванням досліджених у цій справі фактів.
За обставинами цієї справи виконавчий напис нотаріуса від 19 листопада 2014 року № 1299 не визнаний таким, що не підлягає виконанню, як і не визнаний недійсним договір про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за фінансовими кредитами від 22 січня 2018 року № 220118нв, за яким ПАТ «ВТБ Банк» відступило право вимоги за виконавчим написом нотаріуса від 19 листопада 2014 року № 1299 ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп».
ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» як кредитор ОСОБА_1 зобов'язане вчинити відповідні дії щодо реалізації прав за виконавчим написом нотаріуса відповідно до вимог чинного законодавства.
23 червня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська закрив провадження в справі за заявою ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», заінтересовані особи: ПАТ «ВТБ Банк», ОСОБА_1 , приватний виконавець Крегул І. І., про заміну сторони у виконавчому провадженні. Роз'яснив заявнику, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду, адже виконавчим документом є не рішення цивільного суду, а виконавчий напис нотаріуса.
У межах адміністративного провадження заява ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволена не була, тобто ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» не набуло статусу стягувача у виконавчому провадженні.
Однак приватний виконавець Крегул І. І. кошти від реалізації заставного автомобіля перерахував саме ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», що підтверджується платіжним дорученням від 16 квітня 2021 року № 1820 (т. 3, а. с. 50).
Отже, неправомірність дій приватного виконавця Крегула І. І. (з урахуванням встановлених рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року в справі № 320/3583/21 обставин) обумовлена відкриттям виконавчого провадження поза межами свого виконавчого округу, за заявою невстановленої особи (стягувач за виконанням не звертався) та задоволенням за рахунок вартості реалізованого майна вимог ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», яке не є стороною виконавчого провадження.
Апеляційний суд оцінив такі обставини у контексті завдання позивачеві шкоди та правильно виснував, що внаслідок протиправних дій приватного виконавця ОСОБА_1 позбавився майна в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, за втрату майна відповідальний саме приватний виконавець (безпідставно відкрив виконавче провадження, передав на реалізацію майно позивача та перерахував кошти особі, яка не є стороною виконавчого провадження), а порушені права позивача можливо відновити стягненням вартості відчуженого автомобіля з приватного виконавця.
Наявність порушеного права позивача у цій справі встановлено, тому безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували правові висновки, викладені в: постановах Верховного Суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8617/21, від 18 вересня 2023 року в справі № 582/18/21, про те, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача є самостійною підставою відмови в позові; постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, про те, що судовий захист можливий за умови порушення прав чи інтересів позивача.
Доводи відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди та її розміру не становлять підставу скасування судових рішень у частині задоволення цих вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
У касаційній скарзі зазначено, що суди не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, про те, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, в деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого; постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі № 372/1652/18, про те, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначає суд в рішенні, а не психолог у висновку; позивач не навів належних обґрунтувань щодо факту заподіяння йому моральної шкоди.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм права під час визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а також порушення вимог ЦПК України щодо встановлення фактичних обставин, доказів та їх правової оцінки.
Позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок, а відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого.
Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і під час її визначення враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Позивач зазначав, що у зв'язку з протиправними діями відповідача він перебував у стані нервового стресу, тривоги, занепокоєння. Відчуття несправедливості та негативні переживання призвели до порушення попереднього укладу його сімейного і ділового життя. Дії відповідача призвели до того, що у нього виникли психологічні перешкоди в активному соціальному функціонуванні, оскільки він велику кількість часу витрачав на вирішення вказаної проблеми в судах та в інших інстанціях. Також у нього виникли непорозуміння з близькими та рідними внаслідок впливу вказаних негативних обставин.
Врахувавши конкретні обставини справи, глибину завданої позивачеві моральної шкоди, характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, вимоги розумності і справедливості, тривалості моральних страждань, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно виснував, що визначений судом розмір моральної шкоди (54 000,00 грн) є достатнім для відшкодування завданої моральної шкоди.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 129/1033/13-ц, яку зазначає заявник у касаційній скарзі, вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
У цій справі суди не допустили порушення принципу змагальності, тому посилання заявника на висновки в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2019 року в справі № 129/1033/13-ц є нерелевантним.
Безпідставними є доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини першої статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» щодо залучення страховика до справ, у яких виконавець відшкодовує майнову шкоду.
Приватний виконавець зазначає, що страховик як особа, права та інтереси якої зазнають впливу за наслідком розгляду справи про стягнення з приватного виконавця збитків, має бути залучений до участі в справі.
Проте матеріали справи не містять доказів укладення договору страхування цивільної відповідальності між приватним виконавцем та страховиком, що виключає порушення прав/обов'язків страховика та необхідність залучення його до участі в справі.
За таких умов відсутні підстави для формування висновку Верховного Суду про застосування частини першої статті 37 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині вирішення позову про відшкодування майнової та моральної шкоди без змін.
У частині відмови в позові про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних судові рішення не оскаржуються та Верховним Судом не переглядаються.
Щодо судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За наслідками касаційного перегляду справи в задоволенні касаційної скарги відмовлено, тому судові витрати приватного виконавця Крегула І. І. покладаються на нього.
У відзиві на касаційну скаргу протилежна сторона - ОСОБА_1 просив у порядку розподілу судових витрати стягнути з приватного виконавця витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 11 000,00 грн.
Як установлено в частині другій статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року в справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Кір'яков А. С. на підтвердження понесених витратна професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції надав копії:
- додаткової угоди від 24 жовтня 2024 року № 6 до договору про надання правової допомоги від 25 березня 2021 року № 25, де зазначено, що розмір гонорару адвоката за складення та подання відзиву на касаційну скаргу, що включає, зокрема, аналіз аргументів/доводів касаційної скарги, перевірку відповідності висновків Верховного Суду та пошук релевантної судової практики, становить 11 000,00 грн;
- рахунку-фактури від 29 жовтня 2024 року № 36 та платіжної інструкції № 658584139 на суму 11 000,00 грн.
- ордера на надання правничої (правової) допомоги у Верховному Суді, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Крегул І. І. із заявою про зменшення витрат ОСОБА_1 на правову допомог до Верховного Суду не звертався, хоча відзив доставлений до його електронного кабінету 01 листопада 2024 року.
Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих Кір'яковим А. С. послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, а також зважаючи на відсутність заперечень приватного виконавця щодо розміру заявлених витрат, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню в розмірі 11 000,00 грн.
Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
Відзив ОСОБА_1 містить клопотання про розгляд справи Верховним Судом за його участю, підстави для задоволення якого відсутні, оскільки відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією в складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Керуючись статтями 389, 400, 401, 402, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участю з викликом сторін відмовити.
Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в розмірі 530 764,00 гривень і моральної шкоди в розмірі 54 000,00 гривень залишити без змін.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Київської області Крегула Івана Івановича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за подання відзиву на касаційну скаргу в розмірі 11 000,00 гривень.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська