Постанова
Іменем України
29 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 195/1471/21
Провадження № 61-1952св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивач - Виконавчий комітет Томаківської селищної ради (далі - позивач),
відповідачі - ОСОБА_1 (далі - батько) та ОСОБА_2 (далі - матір), інтереси якої представляє адвокат Єсіпова Катерина В'ячеславівна,
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Томаківської селищної ради, ОСОБА_3 (далі - бабуся),
про позбавлення батьківських прав і стягнення аліментів
за касаційними скаргами батька та бабусі, інтереси яких представляє адвокат Крушинська Антоніна Андріївна,
на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М.
(1) Вступ
1. Виконавчий комітет місцевої ради, у складі якого є орган опіки та піклування, звернувся до суду з вимогою позбавити батьків батьківських прав та стягнути з них аліменти на утримання дитини. Стверджував, що батьки ухиляються від виконання покладених на них батьківських обов'язків, не займаються вихованням дитини та не надають їй утримання.
2. Суд першої інстанції позов задовольнив. Вважав, що тривале повне відокремлення батьків від дитини, зокрема, враховуючи її вік на момент припинення контакту, могло зумовити не лише значне ослаблення, але й повне припинення зв'язку між ними та дитиною; остання проживає з бабусею, яка її утримує, займається вихованням; матір свідомо нехтує батьківськими обов'язками, об'єктивних перешкод для участі у вихованні не зазначила.
3. Апеляційний суд за апеляційною скаргою матері переглянув рішення суду першої інстанції лише у частині позбавлення її батьківських прав і задовольнив цю скаргу: скасував оскаржене рішення у вказаній частині та відмовив у задоволенні вимоги про позбавлення матері батьківських прав. Обґрунтував тим, що оскільки її зв'язок із донькою можна відновити, то немає підстав для застосування до матері такого крайнього заходу впливу як позбавлення її батьківських прав.
4. Батько та бабуся не погодилися з такими судовими рішеннями щодо позбавлення батька батьківських прав та відмови у позбавленні матері таких прав. Оскаржили ці рішення у відповідних частинах у касаційному порядку.
5. З огляду на те, що батько та бабуся не подали апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції щодо позбавлення батька батьківських прав, не було підстав для касаційного перегляду за їхніми скаргами цього рішення у частині, в якій не відбувся його апеляційний перегляд. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти лише на питання про те, чи порушує права батька та бабусівідмова апеляційного суду позбавити матір батьківських прав. За відсутності доводів про те, як така відмова апеляційного судупорушує права батька та бабусі, відповідь на це питання - негативна. Тому касаційні скарги залишив без задоволення.
(2) Зміст позовної заяви
6. 26 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- позбавити батька та матір батьківських прав щодо малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - дитина, донька);
- стягнути з батька та матері на користь органу опіки та піклування позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки їхнього заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття.
7. Обґрунтував вимоги так:
7.1. Відповідачі злісно ухиляються від обов'язків щодо виховання та утримання малолітньої доньки, не займаються її розвитком, не забезпечують належні умови проживання, не піклуються про її здоров'я, фізичний і розумовий розвиток, матеріально не забезпечують.
7.2. Малолітня дитина з листопада 2018 року проживає з бабусею, яка нею опікується та забезпечує матеріально. Батьки зловживають алкогольними напоями, постійного місця проживання не мають.
7.3. Комісія з питань захисту прав дитини при позивачеві затвердила висновок про доцільність позбавлення відповідачів батьківських прав.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
8. 24 серпня 2023 року Томаківський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: позбавив батька та матір батьківських прав щодо дитини; стягнув із них на користь органу опіки та піклування позивача аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) батька та матері, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 26 серпня 2021 року, до досягнення дитиною повноліття; стягнув із батька та матері у дохід держави по 908,00 грн судового збору. Мотивував рішення так:
8.1. Відповідачі свідомо ухиляються від виконання батьківських обов'язків, що встановлено безпосередньо у судовому засіданні. Не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують матеріально, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не надають дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтерес до внутрішнього світу доньки; не створюють умов для отримання нею освіти.
8.2. Бездіяльність відповідачів свідома з урахуванням того, що фактично дитина з 2018 року живе з бабусею, яка займається її вихованням та забезпеченням. У матеріалах справи є характеристика дитини як учениці 6-В класу Томаківського ліцею № 1, довідка-характеристика № 3 бабусі, видана 10 січня 2023 року секретарем Виконавчого комітету Томаківської селищної ради, рішення Виконавчого комітету Томаківської селищної ради про призначення опіки над малолітньою дитиною; акт обстеження житлово-побутових умов проживання дитини від 12 січня 2023 року.
8.3. Під час розгляду справи мати реальні кроки щодо виховання й утримання дитини не вчинила. Відсутні об'єктивні дані, які би вказували на наявність перешкод у вихованні доньки, а також на те, що мати намагалася виконувати батьківські обов'язки належним чином. Дитина під час її допиту і суді зазначила, що бажає надалі проживати з бабусею, а бажання проживати з матір'ю не має.
8.4. З урахуванням найкращих інтересів дитини, оскільки тривале нехтування відповідачами батьківськими обов'язками щодо неї є наслідком свідомої поведінки, вимоги позивача про позбавлення відповідачів батьківських прав підлягають задоволенню.
9. 24 січня 2024 року Дніпровський апеляційний суд за апеляційною скаргою матері на рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про позбавлення матері батьківських прав прийняв постанову, згідно з якою цю скаргу задовольнив: рішення суду першої інстанції скасував у вказаній частині й ухвалив у цій частині нове - про відмову у задоволенні позову про позбавлення матері батьківських прав. Мотивував рішення так:
9.1. Суд першої інстанції не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивач не довів.
9.2. У матеріалах справи немає негативних характеристики матері, доказів її винної поведінки й умисного ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини.
9.3. Родинний зв'язок матері з донькою можливо відновити, а тому немає підстав для застосування до неї такого крайнього заходу впливу як позбавлення батьківських прав, тобто природних прав, наданих батькам для виховання дитини.
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
10. 7 і 9 лютого 2024 року бабуся та батько подали до Верховного Суду касаційні скарги, у яких просили: (1) скасувати рішення суду першої інстанції у частині позбавлення батьківських прав батька й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні цієї вимоги; (2) скасувати постанову апеляційного суду й ухвалити нове рішення, згідно з яким відмовити у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав батька щодо доньки та позбавити таких прав матір; (3) зупинити виконання оскаржених судових рішень.
11. 26 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими залишив касаційні скарги без руху та встановив для усунення недоліків останніх десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.
12. 18 березня 2024 року бабуся та батько подали до Верховного Суду касаційні скарги, які підписала адвокат, у новій редакції.
13. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвали, згідно з якими продовжив бабусі та батькові на п'ять днів із дня вручення тих ухвал строк для усунення недоліків їхніх касаційних скарг.
14. 20 травня 2024 року адвокат в інтересах батька та бабусі подала до Верховного Суду касаційні скарги у нових редакціях разом із доданими до них матеріалами та копіями відповідно до кількості інших учасників справи.
15. 27 серпня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами батька та бабусі на підставі пунктів 3 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України, про витребування справи із суду першої інстанції та відмову у задоволенні заяв про зупинення виконання оскаржених судових рішень.
16. 12 грудня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
17. 17 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотання матері про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.
18. 29 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у задоволенні клопотань батька та бабусі про зупинення провадження у справі та закрив касаційне провадження за їхніми касаційними скаргами щодо перегляду рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову про позбавлення батька батьківських прав.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19. Батько та бабуся мотивували касаційні скарги так:
19.1. Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах приписів:
- статті 251 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), згідно з якою суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;
- частини другої статті 155 Сімейного кодексу України (далі - СК України) про те, що батьківські права не можна здійснювати всупереч інтересам дитини;
- статті 164 СК України щодо підстав, за яких суд може позбавити матір і батька батьківських прав;
- статті 150 СК України про обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини;
- частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» про те, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
19.2. Специфікою спірних правовідносин є те, що справа стосується позбавлення батьківських прав обох батьків, один із яких (батько) перебуває на військовій службі як мобілізований після повномасштабного вторгнення рф і виконує обов'язок із захисту Батьківщини. Тому упродовж перебування в лавах Збройних Сил України позбавлений можливості належно виконувати батьківські обов'язки щодо дитини.
19.3. Батько заперечує проти позбавлення його батьківських прав, але не міг брати участь у судовому процесі та був фактично позбавлений доступу до правосуддя. Суди першої й апеляційної інстанцій не застосували припис пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, згідно з яким мали зупинити провадження у справі. Батько проходить службу у зоні бойових дій у військовій частині Збройних Сил України, яка переведена на воєнний стан. Суди цього не встановили.
19.4. Дитина має вік, коли може висловити думку щодо предмета спору, і вона категорично заперечує проти проживання з матір'ю внаслідок антисоціальної поведінки останньої та знущання над донькою. Із семирічного віку дитина проживає з бабусею, яка є її опікуном. Бабуся любить онуку, постійно слідкує за її станом здоров'я, розвитком, виховує та піклується про неї; між ними є тісний психологічний зв'язок.
19.5. Батько намагається забезпечити доньку усім необхідним відповідно до її віку та потреб. Оскільки дитина надзвичайно переймається сімейною ситуацією, він звернувся за психологічною допомогою для неї. Це характеризує його як батька, який сумлінно ставиться до виконання батьківських обов'язків.
(2) Позиції інших учасників справи
20. 4 жовтня 2024 року матір подала до Верховного Суду відзив на касаційні скарги, згідно з яким просить залишити постанову апеляційного суду без змін. Мотивувала так:
20.1. Позивач, батько та бабуся рішення суду першої інстанції до апеляційного суду не оскаржили. Бабуся оскаржила рішення апеляційного суду в частині, яке стосується не її, а батька.
20.2. Надана батьком довідка про участь у бойових діях охоплює листопад 2023 року, тоді як апеляційний перегляд відбувся у січні 2024 року.
20.3. Довідка психолога від 15 квітня 2024 року є недопустимим доказом, бо психолог не могла оцінити ставлення дитини до матері.
20.4. Немає жодного рішення служби у справах дітей про проживання дитини з бабусею, яка створює перешкоди у спілкуванні та побаченнях доньки з матір'ю. Остання подала позов до бабусі про відібрання дитини. Справа № 195/533/24 перебуває на розгляді у суді першої інстанції.
20.5. Після прийняття постанови апеляційного суду опіка над дитиною припинена.
20.6. Томаківський районний суд Дніпропетровської області притягнув бабусю до адміністративної відповідальності у справі № 195/1862/23 за статтею 173 Кодексу про адміністративні правопорушення.
20.7. Мати має власне житло, в якому зареєструвала доньку. Поставила останню на облік у сімейного лікаря. Постійно перебуває на зв'язку із вчителькою дитини у школі. Селище Томаківка перебуває близько до лінії фронту. Тому перебування там дитини небезпечне для її життя.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
21. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
22. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
23. Батько та бабуся у їхніх касаційних скаргах просили, зокрема, скасувати рішення суду першої інстанції щодо задоволення позову про позбавлення батька батьківських прав. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про закриття касаційного провадження за касаційними скаргами батька та бабусі щодо перегляду у касаційному порядку рішення суду першої інстанції у вказаній частині, оскільки останню не переглядав апеляційний суд. Тому Верховний Суд рішення суду першої інстанції щодо позбавлення батька батьківських прав у касаційному порядку не переглядає. Відповідно не переглядає у вказаній частині постанову апеляційного суду, бо цей суд питання щодо позбавлення батька батьківських прав не вирішував.
24. Верховний Суд також не переглядає судові рішення в частині задоволення вимог про стягнення аліментів, оскільки ця частина не є предметом касаційного оскарження. За змістом касаційних скарг відсутні аргументи про порушення норм права щодо вирішення вказаних вимог.
25. Батько та бабуся також просили скасувати постанову апеляційного суду, згідно з якою він скасував рішення суду першої інстанції про позбавлення матері батьківських прав і ухвалив нове - про відмову у задоволенні цієї вимоги. Скаржники з такою відмовою не згідні. Тому просили позбавити матір батьківських прав щодо доньки. У зазначеній частині Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду переглядає постанову апеляційного суду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду апеляційної інстанції
(2.1) Чи порушує права батька та бабусі відмова апеляційного суду позбавити матір батьківських прав?
26. Позивач просив, зокрема, позбавити обох батьків батьківських прав щодо їхньої неповнолітньої доньки. Стверджував, що вони ухиляються від її виховання й утримання. Суд першої інстанції позбавив обох батьків батьківських прав. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу матері: скасував рішення суду першої інстанції в частині позбавлення матері батьківських прав і відмовив у задоволенні цієї вимоги. Вважав, що відсутні підстави для застосування до матері такого крайнього заходу впливу.
27. Батько та бабуся з таким рішенням не погодилися. У касаційній скарзі просили позбавити матір батьківських прав. Мотивували, зокрема, тим, що дитина виявляє бажання проживати разом із бабусею та не хоче проживати з матір'ю через її антисоціальну поведінку і знущання над донькою. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає доводи касаційної скарги безпідставними. Звертає увагу на те, що з огляду на диспозитивність цивільного судочинства учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника, а не іншої особи.
28. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
29. Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність і диспозитивність (пункти 4 і 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
30. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини друга - четверта статті 12 ЦПК України).
31. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), пункт 21).
32. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (частини перша та друга статті 4 ЦПК України).
33. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
34. Диспозитивність - один із основних принципів цивільного судочинства, згідно з яким учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, від 2 травня 2024 року у справі № 459/2034/23 (пункт 23), від 9 травня 2024 року у справі № 509/1161/18 (пункт 54), від 23 травня 2024 року у справі № 595/524/18 (пункт 32.3), Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).
35. За змістом наведених приписів особа може звернутися до суду насамперед за захистом власних прав та інтересів. Відповідно і право на оскарження судових рішень судів першої й апеляційної інстанції вона може реалізовувати у встановленому законом порядку та межах, визначених у відповідних скаргах (апеляційних, касаційних), насамперед для захисту власних прав та інтересів.
36. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що відповідачі є батьками малолітньої доньки, яку батько фактично залишив на утриманні бабусі, а позивач 23 червня 2021 року ухвалив рішення № 96, згідно з яким затвердив висновок про доцільність позбавлення батьківських прав обох батьків щодо їхньої малолітньої доньки через неналежне виконання батьківських обов'язків.
37. Апеляційний суд не погодився з цим рішенням позивача у частині доцільності позбавлення матері батьківських прав. Зауважив, що такий висновок є передчасним, бо немає підстав для застосування до неї такого крайнього заходу. Крім того, вона заперечувала проти позбавлення її батьківських прав. Апеляційний суд встановив, що відсутні негативні характеристики матері, констатував, що позивач не надав належних і допустимих доказів її винної поведінки й ухилення від виконання батьківських обов'язків, які були б законною підставою для позбавлення батьківських прав. Вважав, що родинний зв'язок матері з донькою можливо відновити, а тому немає необхідності застосувати такий крайній захід впливу як позбавлення батьківських прав (цей виключний і надзвичайний захід є засобом впливу саме на недобросовісних батьків). Тому скасував рішення суду першої інстанції у частині позбавлення матері таких прав і відмовив у задоволенні відповідної вимоги.
38. Касаційні скарги на постанову апеляційного суду подали батько та бабуся. Вони не навели доводів про те, як ця постанова у частині відмови у задоволенні вимоги до матері про позбавлення її батьківських прав порушує їхні права й інтереси. Крім того, не є доводами про те, чому потрібно позбавити батьківських прав матір, твердження про те, що дитина нібито категорично проти проживання з матір'ю, що дитину любить «позивач», постійно слідкує за її станом здоров'я, розвитком, виховує та піклується про неї, має тісний психологічний контакт і прив'язаність, а дитина забезпечена всім необхідним відповідно до її віку.
39. Отже, батько та бабуся не обґрунтували порушення їхніх прав постановою апеляційного суду щодо відмови у задоволенні вимоги про позбавлення матері батьківських прав. Процесуальна поведінка позивача та матері, які не скористалися правом касаційного оскарження, засвідчує їхню згоду з постановою апеляційного суду.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
40. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанціїта апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).
41. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).
42. Беручи до уваги наведену оцінку аргументів батька та бабусі, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не встановив порушення їхніх прав в оскарженій постанові апеляційного суду. Тому залишає касаційні скарги без задоволення, а цю постанову - без змін.
(3.2) Щодо судових витрат
43. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
44. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати батька та бабусі у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції слід покласти на них.
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 400, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко