13 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 598/1491/22
провадження № 61-15445св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 рокуу складі колегії суддів: Дикун С. І., Хоми М. В., Костіва О. З.,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача фінансових послуг та повернення безпідставно отриманих коштів.
Позов мотивований тим, що 22 вересня 2017 року між ним та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір відкриття та обслуговування банківського рахунку, валюта UAH, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги «Картка для виплат». 07 квітня 2022 року між ним та відповідачем було укладено договір відкриття та обслуговування банківського рахунку, валюта UAH. Зазначений договір було укладено шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги «Картка для виплат».
02 червня 2022 року він ініціював 8 переказів коштів з вказаних поточних карткових рахунків на адресу свого контрагента у якості оплати послуг на загальну суму 64 274,00 англійських фунтів стерлінгів. Вказані платежі було здійснено з рахунків, відкритих у українській гривні. Для вказаних операцій з його поточного карткового рахунку було списано гривневий еквівалент вказаних платежів у загальному розмірі 2 650 775,45 грн. Проте отримані в результаті переказу від АТ КБ «ПриватБанк» кошти були повернуті банком отримувача (перший публічний банк Туреччини) в повному обсязі без зарахування на рахунок одержувача і без пояснень причин, тобто операція переказу коштів не відбулася, а тому гривневий еквівалент коштів повинен був бути зарахований на його рахунок. Однак відповідач повернув на поточний рахунок позивача гривневий еквівалент платежу не в повному обсязі, а за винятком 303 936,26 грн.
14 червня 2022 року він звернувся до банку з відповідним запитом щодо обґрунтування неповернення всієї суми скасованої транзакції, на що АТ КБ «ПриватБанк» надіслав лист, у якому зазначив, що утримана сума є курсовою різницею купівлі-продажу доларів США і не підлягає поверненню.
Пояснення банку щодо купівлі-продажу долару США є беззмістовними, оскільки списання коштів відбувалось в англійських фунтах стерлінгах. Крім того, безпідставними є посилання АТ КБ «ПриватБанк» на те, що грошові кошти були повернені турецьким банком в інший день, оскільки згідно з повідомлення турецького банку вказані кошти були повернуті в цей же день (02 червня 2022 року), а тому мали бути зараховані на його картку в цей же день.
Таким чином, відповідач незаконно утримав належні йому кошти та повернув їх не у повному обсязі.
ОСОБА_1 просив суд стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на свою користь безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 303 936,26 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року позов задоволено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 303 936,26 грн безпідставно неповернутих коштів. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави 3 039,36 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до пункту 14.11 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк під час використання користувачем електронного платіжного засобу зобов'язаний інформувати його про випадки підвищеного ризику збитків для користувача і пов'язані із цим обов'язки сторін, що включають будь-які обґрунтовані обмеження щодо способів та місць використання. Крім того, згідно з пунктом 2.1.2.8.2 Умов та правил банк зобов'язувався передати клієнту на його вимогу розрахункові документи, які підтверджують списання/ зарахування коштів на/з рахунку клієнта і виписку за рахунком (рахунками) на наступний банківський день за попередній.
У порушення вказаних умов банк не надав позивачу інформацію щодо утриманої ним різниці курсу придбання і продажу доларів США, не надав жодної інформації про рух коштів при їх перерахуванні на рахунок турецького банку, конвертації в фунти стерлінги, інформації щодо часу повернення коштів на рахунок клієнта і різниці курсу валют. При цьому відповідач не надав жодних доказів щодо того, коли саме та яку суму грошових коштів йому було повернуто платіжною системою VISA, а також жодних меморіальних ордерів, хоча є фінансовою установою і володіє такою інформацією.
Враховуючи наведене, суд вважав, що АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно не повернув позивачу кошти в сумі 303 936,26 грн і жодним належним доказом не підтвердив правомірність їх незарахування на рахунок позивача, а тому позов підлягає задоволенню.
Додатковим рішенням Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додаткове рішення мотивовано тим, що ураховуючи характер виконаної представником позивача роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, а також виходячи з конкретних обставин справи, значення справи для сторін, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року та додаткове рішення Збаразького районного суду від 31 травня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 4 559,00 грн судового збору, сплаченого в апеляційному суді.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні рішення судом було неправильно застосовано норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», оскільки правовідносини виникли щодо переказу коштів за межі України та отримання коштів з-за меж України через іноземні банки в іноземній валюті на рахунок, відкритий в банку України в національній валюті.
Договір відкриття та обслуговування банківського рахунку було укладено шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги «Картка для виплат». Позивачем для розрахунків було обрано платіжну картку міжнародної платіжної системи - Visa. 02 червня 2022 року позивачем було ініційовано 8 переказів коштів з належних йому поточних карткових рахунків в іноземний банк за межі України на загальну суму 64 274,00 англійських фунтів стерлінгів. Згідно з умовами укладеного між сторонами договору відкриття та обслуговування банківського рахунку, банком було придбано за кошти клієнта на Міжбанківському валютному ринку України фунти стерлінгів у запитуваній клієнтом кількості за існуючим на час проведення операції курсом 41,241830 UAH/GBP та здійснено їх переказ отримувачу коштів, зазначеному клієнтом. Конвертація за якими пройшла 02 червня 2022 року за курсом АТ КБ «ПриватБанк» на дату авторизації, у загальному розмірі 2 650 775,45 грн.
Повернення надійшло до банку 04 червня 2022 року, а тому при його зарахуванні на карту/рахунок позивача платіжною системою Visa конвертація в гривню здійснювалась з коштів, які надійшли від Міжнародної платіжної системи Visa саме на дату повернення. Транзакції від платіжної системи Visa 04 червня 2022 року надійшли у валюті долари США в розмірі 80 220,38 доларів США, а тому при його зарахуванні на карту ОСОБА_1 використовувався курс на дату повернення, а саме ? 29,2549 гривень за один долар США, а тому на рахунок позивача було зараховано 2 346 839,19 гривень. Долар США є базовою валютою для розрахунків відповідача з Міжнародною платіжною системою. Конвертація з валюти транзакції (фунти) в базову валюту (долари США) проводилася за курсом, що визначає платіжна система. Конвертація з базової валюти (долар США) у валюту картки (за потреби) проводилася по курсу, що встановлений відповідачем. Від платіжної системи до банку від 04 червня 2022 року на рахунок клієнта ОСОБА_1 надійшли долари.
Із відкритої у вільному доступі в мережі інтернет інформації, зокрема даних офіційного сайту платіжної системи VISA, курс конвертації англійського фунта до гривні України станом на 04 червня 2022 року становив 36,5130 гривні за один англійський фунт стерлінг.
Платіжну картку міжнародної платіжної системи - VISA для розрахунків було обрано позивачем та відповідно і операції з купівлі валюти та переказу коштів за кордон з України були здійснені 02 червня 2022 року та з-за кордону в Україну 04 червня 2022 року саме з рахунків платіжних карток платіжної системи VISA .
За таких обставин необґрунтованим є твердження позивача, що банк списав 04 червня 2022 року з його поточного рахунку 303 936,26 грн, оскільки така сума банком не обліковувалась та не зараховувалась на рахунки позивача.
Доказів, які б спростовували наведені висновки щодо конвертації та дій платіжної системи - VISA за цими операціями, які відбулись 04 червня 2022 року, позивачем не надано.
Ураховуючи, що додаткове рішення, ухвалене в порядку статті 270 ЦПК України, є невід'ємною частиною основного рішення у справі по суті спору, та не може існувати окремо від нього, то таке теж належить скасувати.
Аргументи учасників справи
28 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року, у якій просив оскаржені постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у мотивувальній частині оскарженої постанови, апеляційний суд виклав обставини (зокрема, щодо повернення коштів банку та щодо подальшого зарахування на його карту), доказів існування яких матеріали справи не містять. Банк не надав жодних доказів існування обставин, на які він посилався, а саме первинних документів (меморіальних валютних ордерів), які б підтверджували вчинення відповідачем банківських операцій та містили відомості про дату, час, валюту та суми цих операцій.
На його вимогу, надіслану у порядку досудового врегулювання спору, банк також не надав копії відповідних первинних документів, якими банк оформляв операції з переказу його грошових коштів. У свою чергу АТ КБ «ПриватБанк» повинен довести обґрунтованість неповернення на рахунок клієнта 303 936,26 грн при незавершеному грошовому переказі.
Суд першої інстанції посилався на Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» лише в частині визначення поняття «незавершений переказ», оскільки він, будучи клієнтом банку, ініціював переказ коштів на адресу отримувача в банку Кіпра, які на рахунок отримувача зараховані не були. Крім того, рахунки є гривневими, договори банківського рахунку укладено між двома резидентами України, а тому вимоги вказаного закону регулюють правовідносини між ним та банком.
Необґрунтованим є висновок постанови апеляційного суду про те, що саме він для розрахунків обрав платіжну картку міжнародної платіжної системи VISA. Зі змісту заяви-анкети на відкриття рахунку (єдиного підписаного ним документу) вбачається лише те, що він просив банк відкрити йому поточний рахунок у банку. Жодного волевиявлення щодо обрання/емітування йому платіжної картки якоїсь окремо визначеної платіжної системи він не здійснював. Жодних правил та умов жодної платіжної системи банк йому не повідомляв, відтак таких умов він не акцептував, що підтверджується матеріалами справи. Разом з тим, апеляційний суд посилається на умови та правила, які він не підписував. У заяві-анкеті, підписаній ним, не зазначено про можливість жодних неповернень коштів при неналежному чи незавершеному переказі, не зазначено номера карткового рахунку, відсоткової ставки за користування банком коштами клієнта та не передбачено інших істотних умов договору банківського рахунку. Оскільки заява-анкета не містить узгодження сторонами умов використання конкретних міжнародних платіжних систем, узгодження таких умов, комісій платіжних систем при виконанні банком доручень клієнта, відтак договір банківського рахунку в цій частині є неукладеним.
Крім того, умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Яка саме платіжна система використовувалась банком при виконанні платіжних доручень клієнта з наявних матеріалів справи встановити неможливо, оскільки докази руху коштів відсутні. Апеляційний суд у постанові виклав припущення про використання банком при транзакціях міжнародної платіжної системи VISA, сум, дат транзакцій та виду валют таких транзакцій. Цілком можливо, що при означених переказах платіжні системи взагалі не використовувались, а перекази вчинялись за допомогою системи Swift.
Апеляційний суд проігнорував надані ним докази та скасував законне та справедливе рішення суду першої інстанції.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що результат аналізу змісту касаційної скарги свідчить, що касаційна скарга може стосуватися питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, який подає касаційну скаргу, та мати виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункти «а», «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), а тому судове рішення у справі підлягає касаційному оскарженню. Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права ? пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17).
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 22 вересня 2017 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір відкриття та обслуговування банківського рахунку, валюта рахунку UAH, шляхом підписання заяви про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умов та правил надання послуги «Картка для виплат» та банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_1 .
07 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір відкриття та обслуговування банківського рахунку, валюта рахунку UAH, що підтверджується заявою про відкриття поточного рахунку та приєднання до Умови та правил надання послуги «Картка для виплат» та банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 .
Згідно з п. 2.1.4.1.1 Умов порядок здійснення операцій з використанням Картки регулюється чинним законодавством України, нормами Міжнародних платіжних систем Visa International, MasterCard International, Національної платіжної системи "Український платіжний простір", UnionPay International Co., Ltd. та цим Договором.
У випадку, якщо валюта операції, що проводиться, відрізняється від валюти поточного рахунку, сума операції конвертується у валюту рахунку за обмінним курсом Банку, що діє на дату проведення Банком операції, або за обмінним курсом, що встановлюється тим банком, фінансовою установою або платіжною системою та/ або мережею, через які така операція проводиться (п. 2.1.4.6.14 Умов).
Відповідно до п. 1.1.3.1.7 Умов Клієнт доручає Банку здійснити продаж/купівлю іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України від імені Клієнта на підставі: заяви на продаж/купівлю іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, поданої Банком від імені Клієнта; або платіжного доручення Клієнта у разі, якщо валютна операція має незначний розмір, у межах сум, які підлягають оплаті Банку або третій особі, в разі якщо валюта операції, що проводиться, відрізняється від валюти рахунка, за обмінним курсом Банку на дату її проведення, з відшкодуванням Банку витрат на оплату зборів, комісій і вартості наданих послуг, що діють на дату і час проведення Банком операції. Курс купівлі/продажу, чинний на момент обробки операцій Банком, може не збігатися з курсом, що діяв під час її здійснення. Курсова різниця, що виникла внаслідок цього, не може бути предметом претензії з боку Клієнта.
02 червня 2022 року ОСОБА_1 ініціював 8 переказів коштів з вказаних поточних карткових рахунків на адресу свого контрагента як оплата послуг на загальну суму 64 274,00 англійських фунтів стерлінгів, а саме:
19274,00 GBR 13:19 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
10000,00 GBR 13:23 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
10000,00 GBR 14:14 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
10000,00 GBR 14:15 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
5000,00 GBR 14:24 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
3000,00 GBR 14:28 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
2000,00 GBR 14:29 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS;
5000,00 GBR 14:30 юридичні послуги BERNA CELIK DOGRUYOL, KIBRIS.
Банком було придбано за кошти позивача на Міжбанківському валютному ринку України фунти стерлінгів у запитуваній кількості за існуючим на час проведення операції курсом 41,241830 UAH/GBP та здійснено їх переказ отримувачу коштів, зазначеному клієнтом
Для вказаних операцій з поточних рахунків позивача списано гривневий еквівалент на загальну суму 2 650 775,45 грн, що підтверджується виписками по карткових рахунках.
Вказані кошти були повернуті Першим публічним банком Туреччини в повному обсязі на кредитні картки звідки вони були отримані, що підтверджується інформацією з вказаного банку.
На рахунки позивача були повернуто гривневий еквівалент в сумі 2 346 839,19 грн, тобто за винятком 303 936,26 грн.
Згідно з відповіддю АТ КБ «Приватбанк» на запит ОСОБА_1 при здійсненні операції конвертація пройшла за курсом банку на дату авторизації, але привернення коштів надійшло до банку не 02 червня 2022 року, а в інший день - 04 червня 2022 року, а тому при його зарахуванні на картку позивача використовувався курс на дату повернення і вийшла різниця в загальній сумі коштів. Інформацію щодо утриманої ним різниці курсу придбання і продажу доларів США, про рух коштів при їх перерахуванні на рахунок турецького банку, конвертації в фунти стерлінги, щодо часу повернення коштів на рахунок клієнта і різниці курсу валют банк позивачу не надав.
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (стаття 1067 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі статтею 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.
Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно з пунктом 28.5 статті 28 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, якщо валюта, в якій проводиться міжбанківський переказ, не збігається з валютою, списаною з рахунка клієнта, емітент може виконати операції з купівлі-продажу необхідної валюти на міжбанківському валютному ринку України в порядку, встановленому Національним банком України, або провести внутрішньобанківський кліринг.
Відповідно до підпункту 3 пункту 8 розділу I Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління НБУ від 05 листопада 2014 року № 7058 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), внутрішньобанківські правила залежно від особливостей діяльності банку повинні містити, крім іншого, порядок здійснення платіжних операцій, операцій за допомогою платіжного застосунку, нарахування комісійної винагороди та процентів за користування емітентом коштами користувача; порядок установлення курсу купівлі-продажу, обміну іноземної валюти під час здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів; опис документообігу і технології оброблення інформації за операціями, що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів.
У підпункті 4 пункту 9 розділу ІІ вказаного Положення передбачено, що Банк зобов'язаний зазначити в договорі такі умови, зокрема: порядок обслуговування рахунку (за дебетовою, дебетово-кредитною або кредитною схемою, розміри гарантійного забезпечення та/або незнижувального залишку коштів на рахунку, порядок кредитування користувача, порядок установлення курсу продажу, обміну або конвертації іноземної валюти тощо).
Банк зобов'язаний на вимогу користувача надати інформацію про курс купівлі/продажу/конвертації іноземної валюти, який застосовувався під час здійснення операції з використанням електронного платіжного засобу. Постачальник платіжних послуг зобов'язаний надавати користувачам інформацію про виконані ними платіжні операції безкоштовно {пункту 12 розділу III вказаного Положення).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), на яку посилається скаржник, зроблено висновок, що:
«у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
… матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження
№ 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18 лютого 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (20 лютого 2017 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 18 лютого 2011 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань».
Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц».
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).
У справі, що переглядається:
звертаючись до суду з позовом про повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 303 936,26 грн, ОСОБА_1 посилався на те, що повертаючи на його рахунки грошові кошти за ініційованими ним 8 грошовими переказами, здійсненими 02 червня 2022 року, на адресу свого контрагента на загальну суму 64 274,00 фунтів стерлінгів (гривневий еквівалент 2 650 775,45 грн), АТ КБ «ПриватБанк» не повернув йому частини належних йому коштів, а саме - 303 936,26 грн;
заперечуючи проти задоволення позову, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що утримана ним сума є курсовою різницею та не підлягає поверненню згідно з Умовами та Правилами надання послуг. При здійсненні операції конвертація пройшла за курсом банку на дату авторизації, а повернення надійшло до банку в інший день - 04 червня 2022 року, тому використовувався курс, діючий на дату повернення. Позивач обрав платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa, транзакції від якої про повернення грошових коштів надійшли у доларах США, а тому банк використав курс на дату повернення грошових коштів. У письмових поясненнях відповідач вказав, що у банку немає прямого курсу для конвертації з фунтів стерлінгів в гривню, є тільки прямі курси для євро та долара США;
суд першої інстанції, розглядаючи справи за наявними у ній матеріалами, вважав, що банк не надав позивачу інформацію щодо утриманої ним різниці курсу придбання і продажу доларів США, не надав жодної інформації про рух коштів при їх перерахуванні на рахунок турецького банку, конвертації в фунти стерлінги, інформації щодо часу повернення коштів на рахунок клієнта і різниці курсу валют, не надав жодних доказів на підтвердження скільки саме грошових коштів було повернуто платіжною системою VISA, меморіальних ордерів, хоча є фінансовою установою і володіє такою інформацією. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» не підтвердив правомірність неповернення на рахунок позивача спірної суми коштів;
скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволенні позову та ухвалюючи нове рішення про відмову у позову, апеляційний суд вважав встановленими обставини щодо: дати повернення грошових коштів (04 червня 2022 року); обрання позивачем картки саме міжнародної платіжної системи VISA; дати повернення коштів та валюти (долар США) від платіжної системи VISA; курс конвертації англійського фунта до гривні. Проте фактично висновки апеляційного суду ґрунтується лише на поясненнях представника відповідача;
поза увагою апеляційного суду залишено те, що сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, а правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Тому саме банк має доводити, що його дії стосовно виконання для клієнта операцій за договором банківського рахунка відповідають договору, законодавству України, банківським правилам та звичаями ділового обороту. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а принцип змагальності покладає саме на сторін обов'язок доказування і не створює для суду обов'язок вважати доведеною обставину, про яку стверджує сторона;
аналіз матеріалів справи свідчить, що банк не надав і у матеріалах справи відсутні Умови та Правила надання послуг, які є складовою договору банківського рахунка між позивачем та банком, докази які б підтвердили виконання АТ КБ «ПриватБанк» банківської операції відповідно до умов, що були погодженні у встановленому законом порядку між банком та ОСОБА_1 як споживачем банківських послуг, в тому числі щодо умов і порядку переказу грошових коштів у валюті, відмінній від національної, курсу купівлі-продажу такою валюти, конвертації тощо. Таку інформацію про виконані ним платіжні операції не надав Банк і на запит позивача як споживача банківських послуг. Відсутні й будь-які докази, що саме позивач ініціював (доручав) банку повертати ініційований позивачем закордон грошовий переказ в іноземній валюті та саме у відповідний спосіб, тобто шляхом проведення декількох конвертацій різних валют та повернення коштів в національній валюті. Банк не пояснив таке обрання способу виконання банківської операції з коштами позивача, зокрема їх повернення, а також причин неможливості повернення грошових переказів безпосередньо в іноземній валюті згідно з ініційованою позивачем банківською операцією.
За таких обставин касаційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд скасував судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, то додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року також слід залишити в силі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно із підпунктами 1, 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.За подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Тому судовий збір за перегляд справи у суді касаційної інстанції становить 6 078,72 грн (3 039,36*200%).
Оскільки касаційну скаргу задоволено, а ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому з АТ КБ «ПриватБанк» необхідно стягнути на користь держави судовий збір за перегляд справи у касаційному порядку у сумі 6 078, 72 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року скасувати.
Рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 12 травня 2023 року та додаткове рішення Збаразького районного суду Тернопільської області від 31 травня 2023 року залишити в силі.
Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на користь держави судовий збір у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанціїв розмірі 6 078, 72 грн.
З моменту ухваленняпостанови суду касаційної інстанції постанова Тернопільського апеляційного суду від 05 жовтня 2023 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко