Ухвала
Іменем України
17 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 296/10203/24
провадження № 61-1525ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року в складі судді: Драч Ю. І., та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2025 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Коломієць О. С., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушених конституційних прав,
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 про захист порушених конституційних прав.
Позов мотивований тим, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач допустив 16 випадків порушення земельного законодавства, а саме: незаконно відмовив надати проміжний висновок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради; незаконно зазначив в листі від 20 вересня 2022 року №25-Д-136/із-1462 висновків, які суперечать між собою; порушив строки розгляду її заяви від 10 лютого 2022 року, оскільки така заява не розглядалася протягом 150 днів; склав проект рішення без висновку спеціалістів щодо погодження місця розташування земельної ділянки; не врахував поданих до заяви від 10 лютого 2022 року документів; оформив проект рішення з істотним порушенням закону, зокрема проект рішення не містить дати складання, до нього незаконно внесенно підпис посадової особи виконавчого комітету Житомирської міської ради, у ньому відсутній підпис автора проекту рішення; порушив строки розгляду проекту, оскільки такий був поданий 20 квітня 2022 року тобто через 70 днів, а заява була подана 10 лютого 2022 року; не врахував рішення міської ради №193 від 28 травня 2003 року; не врахував рішення 15 сесії міської ради №400 від 21 червня 2012 року. Стверджує, що внаслідок таких неправомірних дій відповідача їй спричинено моральну шкоду, адже вона зазнала погіршення стану здоров'я, перенесла душевні страждання та була позбавлена можливості реалізовувати звички та бажання, що призвело до погіршення стосунків з оточуючими та інші негативні наслідки.
ОСОБА_1 просила:
визнати незаконними рішення, дії, бездіяльність, вчиненням численних порушень законодавства при розгляді проекту рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі її заяви від 10 лютого 2022 року №1147;
відшкодувати за рахунок Департаменту містобудування та земельних відносин Житомирської міської ради моральну шкоду, заподіяну порушеннями законодавства в розмірі 200 000 грн;
прийняти виклад порушень законодавства, заподіяних ОСОБА_2 при розгляді проекту рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі її заяви від 10 лютого 2022 року №1147.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року:
у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушених конституційних прав відмовлено;
роз'яснено ОСОБА_1 , що вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що:
як вбачається з позовної заяви, позивач посилається на те, що вона звернулась 10 лютого 2022 року із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель та споруд, з метою оформлення права власності на земельну ділянку. Рішенням Житомирської міської ради їй було відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою. Вважає, що відповідачем по справі - ОСОБА_2 , як посадовою особою, при прийнятті рішення за результатами розгляду клопотання від 10 лютого 2022 року було порушено її конституційні права на його законний розгляд, зокрема, незаконно відмовлено здійснити контроль проекту прийнятого рішення, незаконно відмовлено здійснити контроль за додержанням земельного законодавства при підготовці до винесення рішення Житомирською міською радою. Крім того, відповідачем було порушено строк розгляду клопотання, передбачений Земельним кодексом України, оскільки рішення прийнято через 150 днів та неправомірно відмовлено, з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно клопотання від 10 лютого 2022 року та поданих нею документів. З огляду на порушення її прав під час розгляду клопотання, просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 200 000,00 грн;
судом встановлено, що 10 лютого 2022 року (вх.№ 1147 від 10 лютого 2022 року) ОСОБА_1 подано до Житомирської міської ради заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею) 0,10 га за адресою: АДРЕСА_2 , з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель та споруд» з метою оформлення права власності на вказану земельну ділянку. Рішенням Житомирської міської ради від 14 липня 2022 року № 541 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою на підставі статті 39 ЗК України, статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», невідповідності містобудівній документації;
юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина пята статті 21 КАС України);
цей спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів вбачається, що при розгляді справи підлягають з'ясуванню обставини правомірності (не правомірності) дій відповідача під час розгляду клопотання ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, також предметом спору не є сама земельна ділянка або права власності або користування пов'язані з нею. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення;
ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Колегія суддів погодилася із такими висновками суду з таких мотивів;
відповідно до пункту 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Відповідно до частини п'ятої статті 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства;
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі №536/233/16-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі №820/4149/17, від 28 листопада 2018 року у справі №820/4439/17 висловлювала правову позицію про те, що якщо особа звертається до відповідних органів місцевого самоврядування із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду;
законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень. Подібний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 26 листопада 2021 року у справі №295/5101/21 (провадження №61-16527св21) та від 25 січня 2023 року у справі №295/6697/22;
оскільки відповідач під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 10 лютого 2022 року здійснював владні управлінські функції та реалізовував свої контрольні функції у сфері управління, такий спір є публічно-правовим та підпадає під юрисдикцію адміністративного суду, а вимога про стягнення моральної шкоди в розумінні зазначених вище роз'яснень Верховного Суду, також підлягає розгляду адміністративним судом за правилами частини п'ятої статті 21 КАС України. Тому суд першої інстанції правильно відмовив у відкритті провадження у справі.
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та не передаючи справу на новий розгляд змінити рішення.
Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає порушення судом норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди порушили норми процесуального права, незаконно відмовили встановити юрисдикцію позовної заяви про судовий захист цивільного права та інтересу чим порушили право позивача на справедливий суд;
суди розглянули вимогу встановити юрисдикцію позовної заяви про судовий захист цивільного права та інтересу з надмірним формалізмом;
суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема невідповідність висновків суду змісту позовної заяви про порушення цивільних прав позивача та незаконно змінив суть позовної заяви;
суд першої інстанції допустив повторне порушення норм процесуального права, повторно незаконно змінив суть позовної заяви;
суди незаконно змінили суть позовної заяви, суть позовних вимог, суть обґрунтування позовних вимог, незаконно змінили правовідносини та юрисдикцію;
суд апеляційної інстанції відмовив позивачеві зазначити в постанові апеляційного суду повний зміст позовної заяви, невірно зазначив вимоги апеляційної скарги, апеляційним судом зроблені висновки, які є незаконними та суперечать вимогам позовної заяви, апеляційний суд відмовив позивачеві розглянути вимоги апеляційної скарги, апеляційний суд здійснив незаконне тлумачення норм законодавства та застосував норми, які не підлягають застосуванню.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Суди встановили, що 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирської міської ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 із метою оформлення права власності на земельну ділянку відповідно до норм ЗК України.
До клопотання позивачем було долучено викопіювання, копію графічного матеріалу, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, акт обстеження земельної ділянки № 996-ДК, фотокартка, проект рішення Житомирської міської ради, список громадян, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, лист виконавчого комітету Житомирської міської ради, список громадян, яким передаються земельні ділянки у приватну власність, протокол Житомирської міської ради від 14 липня 2022 року, рішення двадцятої сесії восьмого скликання Житомирської міської ради № 541 від 14 липня 2022 року, фотомонтаж автостоянки.
Рішенням двадцятої сесії восьмого скликання Житомирської міської ради № 541 від 14 липня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі її заяви від 10 лютого 2022 року №1147.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України).
Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п'ята статті 21 КАС України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 280/179/19 (провадження № 14-567цс19) вказано, що:
«у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Коростишівського районного суду Житомирської області із зазначеним позовом, посилаючись на те, що безпідставно отримав відмову від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, відповідач), звернувшись із клопотанням про передачу йому в оренду земельної ділянки терміном на 49 років (кадастровий номер 1822583300:04:000:0397), яка розташована на території Коростишівського району Житомирської області (далі - спірна земельна ділянка). Підставами для відмови стало те, що у відповідача відсутній проект землеустрою, і те, що передача земельних ділянок в оренду відбувається за результатами земельних торгів.
Якщо особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання у користування земельної ділянки, за результатами розгляду якої ці органи приймають відповідні рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду. Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Верховний Суд вже викладав висновок щодо суб'єктної юрисдикції у спорах за подібних правовідносин, у яких одним із учасників є суб'єкт владних повноважень. Зокрема, такий висновок викладений в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц (провадження № 14-5 зц 18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 820/4149/17 (провадження № 11-759 апп 18), від 11 вересня 2019 року у справі № 280/191/19 (провадження № 14-377цс19) і від 04 березня 2020 року у справі № 280/174/19 (провадження № 509цс19) та у справі № 296/3870/19 (провадження № 14-532цс19). У наведених постановах Велика Палата Верховного Суду зазначила, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (частина перша статті 2 КАС України).
У справі, яка розглядається, позивач звернувся до суду з позовом на захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки у користування. Його право не було реалізоване внаслідок відмови відповідача в задоволенні відповідного клопотання, оскільки позивачем не було надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відмова особі у наданні земельної ділянки у користування через неподання цією особою необхідних документів, зокрема проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, сама по собі не є порушенням цивільного права цієї особи за відсутності обставин, які свідчать про наявність в неї або інших заінтересованих осіб відповідного речового права щодо такої земельної ділянки. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист свого інтересу в отриманні земельної ділянки в оренду, а не за захистом наявного в нього майнового права на цю земельну ділянку. Про наявність існуючого речового права позивача або інших осіб на земельну ділянку в позовній заяві не зазначено, судами існування такого права не встановлене. Отже, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми права та правильно визначено, що цей спір не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 180/1560/16-а (провадження № 11-1123апп19) зазначено, що:
«за правилами частини другої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди мають приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.
Згідно із частиною п'ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Отже, вимоги про відшкодування шкоди можуть розглядатися за правилами адміністративного судочинства, якщо такі вимоги стосуються шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір».
Суди встановили, що ОСОБА_1 вважає, що при розгляді її заяви від 10 лютого 2022 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , відповідачем не було дотримано вимог чинного законодавства, зокрема, неправомірно відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; при розгляді цієї справи дослідженню підлягає правомірність дій відповідача при розгляді клопотання ОСОБА_1 , що охоплює собою встановлення судом обставин дотримання процедури розгляду заяви, прийнятого за її результатами рішення та надання оцінки правомірності відмови у задоволенні клопотання позивача, при цьому, такі обставини не пов'язані з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб; законність таких дій і рішення виконавчого органу місцевого самоврядування підлягає перевірці адміністративним судом, а вирішення питання про відшкодування моральної шкоди залежить від оцінки судом дій та рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, суди зробили обґрунтований висновок, що ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічний по суті висновок зроблено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 червня 2021 року в справі № 295/1693/20 (провадження № 61-15847св20), від 26 листопада 2021 року у справі № 295/5101/21 (провадження № 61-16527св21), від 25 січня 2023 року у справі № 295/6697/22 (провадження № 61-12681св22) та в ухвалах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2023 року в справі № 295/1915/23 (провадження № 61-5381ск23), від 27 квітня 2023 року в справі № 296/1576/23 (провадження № 61-5415ск23).
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Керуючись статтями 260, 390, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2024 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист порушених конституційних прав.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков