Номер провадження: 33/813/426/25
Номер справи місцевого суду: 522/21099/24
Головуючий у першій інстанції Циб І.В.
Доповідач Лозко Ю. П.
03.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду судової палати у цивільних справах
Лозко Ю.П.,
за участю секретаря судового засідання Пересипка Д.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисниці Пацалової Тамари Валеріївни
розглянувши апеляційну скаргу захисниці Пацалової Тамари Валеріївни
на постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року
встановив:
Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 рокуОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.
Cудом першої інстанції встановлено, що 11 листопада 2024 року о 22:50 год в
м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 26, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
В апеляційній скарзі захисниця Пацалова Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року та постановити нову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Посилаючись на відеозаписи, долучені правоохоронцями до матеріалів справи, апелянт звертає увагу, що відеофіксація події починається з моменту розмови поліцейських з ОСОБА_1 та іншими особами на відкритій місцевості, під час якої з'ясовуються обставини ДТП за участі транспортних засобів «Nissan Maxima» та «Lexus GS300», жоден з яких не перебував під керуванням ОСОБА_1 . Відеозаписами не підтверджується факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Nissan Maxima», як то зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення, також транспортний засіб під його керуванням не зупинявся правоохоронцями та він не вчиняв ДТП, факт керування автомобілем ОСОБА_1 заперечує. Захисниця зазначає, що 12 листопада 2024 року, ОСОБА_1 знаходився у салоні автомобіля «Nissan Maxima», яким керував його товариш - ОСОБА_2 , останній близько 22:20 год, керуючи вказаним транспортним засобом, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Lexus GS300» та постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2024 року у справі №522/20508/24 його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Після скоєння ДТП, ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб та вони з ОСОБА_1 вийшовши із салону автомобіля, намагалися добровільно врегулювати питання щодо компенсації матеріальної шкоди власнику іншого транспортного засобу, не викликаючи правоохоронців, однак через не досягнення домовленості, на місце події були викликані поліцейські. Під час очікування поліцейських, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сіли в салон автомобіля «Nissan Maxima», яким керував ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 сів на заднє сидіння поза переднім сидінням пасажира, та переставили транспортний засіб у найближчий провулок. Після прибуття на місце події поліцейських ними було складено відносно ОСОБА_2 протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП. Захисниця стверджує, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_3 , останній протягом усього часу на місці події цю обставину заперечував.
В апеляційній скарзі захисниця порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що ОСОБА_1 участь у розгляді справи не приймав, про дату, час та місце розгляду справи не був повідомленим належним чином, копію оскаржуваної постанови нею отримано лише 07 січня 2025 року.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисниця Пацалова Т.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.
Вислухавши ОСОБА_1 та його захисницю Пацалову Т.В. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.
При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.
Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане скаржником клопотання може бути задоволене.
Лише наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Так, 02 грудня 2024 року судом прийнято оскаржувану постанову, тому у відповідності до ст. 294 КУпАП перебіг строку на її апеляційне оскарження розпочався з 03 грудня 2024 року і закінчився 12 грудня 2024 року.
З матеріалів справи убачається, що справу розглянуто без участі ОСОБА_1 , останній копію оскаржуваної постанови не отримував, з матеріалами справи захисниця Пацалова Т.В. ознайомилася та отримала копію оскаржуваної постанови 07 січня 2025 року, а апеляційна скарга подана 13 січня 2025 року.
З огляду на вказане, апеляційний суд вважає наведені захисницею доводи в якості причин пропуску строку на апеляційне оскарження поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Із тексту апеляційної скарги убачається, що захисницею не оспорюється та обставина, що ОСОБА_1 на вимогу поліцейського відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, як на місці події за допомогою спеціального технічного засобу, алкотестеру, так і у закладі охорони здоров'я, наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, які слугували підставами для висловлення на його адресу такої вимоги, захисниця під сумнів не ставить, а також те, що складення протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього фіксувалися правоохоронцями за допомогою технічного засобу фіксації, а тому з огляду на положення ч. 7 ст. 294 КУпАП, ці обставини апеляційним судом не перевіряються.
Як на підставу для задоволення вимог апеляційної скарги захисниця посилається на те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, доказів на підтвердження цієї обставини правоохоронцями не здобуто та до матеріалів справи не долучено, тоді як автомобілем керувала інша особа - ОСОБА_2 стосовно якого правоохоронцями було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст.ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи справу про адміністративне правопорушення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зп. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП).
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч. 3 ст. 266 КУпАП).
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП).
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП).
Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок).
Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я) (п. 7 розділу I Інструкції).
Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані.
Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи.
Приймаючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладення на нього стягнення, суд першої інстанції виходив із того, що його вина підтверджується, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, направленням на медичний огляд, а також відеозаписом, долученим правоохоронцями до матеріалів справи.
З такими висновками суду, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке.
Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №171566 від 12 листопада 2024 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «11 листопада 2024 року о 22:50 год в м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 26, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України».
Від підписання вказаного протоколу про адміністративне правопорушення, внесення до нього пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що поліцейським зроблено відповідні відмітки.
З відеозаписів, долучених правоохоронцями до матеріалів справи, належність та допустимість яких, як джерела доказів, захисниця не оспорює убачається, що правоохоронці були викликані на місце події у зв'язку з ДТП за участю транспортних засобів «Lexus» та «Nissan». Під час з'ясування обставин цієї події, поліцейські установили, що до моменту ДТП, автомобілем «Nissan» керував ОСОБА_2 , однак після зіткнення транспортних засобів, за кермо автомобіля «Nissan» сів ОСОБА_1 , який перепаркував цей транспортний засіб, чим було змінено його місцерозташування, на відміну від того, яке було після зіткнення автомобілів. Про ці обставини правоохоронцям повідомив водій транспортного засобу «Lexus», прямо вказавши на ОСОБА_1 , як на особу, яка керувала автомобілем після ДТП (23:31:09 - час вказаний на відеозаписі). Після чого поліцейський запитав у ОСОБА_1 чи вживав він алкоголь та чи готовий пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або ж у закладі охорони здоров'я, посилаючись на те, що у нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду у запропонований спосіб ОСОБА_1 відмовився, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом, докази на підтвердження цього відсутні, тому він не має проходити огляд. Поліцейський зазначив, що факт керуванням саме ним автомобілем підтверджується поясненнями свідка та відеозаписом, з якого убачається, що після ДТП, зважаючи на характері механічні пошкодження автомобіля (зокрема переднього бамперу транспортного засобу, лобового скла), водій транспортного засобу «Nissan» здійснює зміну місця розташування автомобіля, залишаючи місце події за кермом цього транспортного засобу, у той час як інші особи, включаючи водія автомобіля «Lexus», поруч знаходився також і ОСОБА_2 , знаходилися на проїжджій частині дорожнього руху неподалік з іншим транспортним засобом. Установивши зазначені вище обставини, правоохоронцями було складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, а також постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (00:14:10 - час вказаний на відеозаписі).
Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження огляду, як на місці зупинки, так і у закладі охорони здоров'я, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Аргументи захисниці про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем «Nissan», оскільки водієм цього автомобіля був ОСОБА_2 , апеляційний суд оцінює критично та відхиляє, з огляду на таке.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.
З урахуванням фактичних обставин цієї справи, підтверджених доказами, наданими правоохоронцями, апеляційним судом встановлено, що на місці події водій транспортного засобу «Lexus», на який здійснив наїзд транспортний засіб «Nissan», прямо вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка після ДТП, керувала автомобілем «Nissan», тим самим змінюючи місце розташування автомобіля.
Зазначенні вище пояснення свідка, підтверджуються відеозаписом, який правоохоронці долучили до матеріалів справи.
Стороною захисту факт ДТП не заперечується і та обставина, що після зіткнення автомобілів, транспортний засіб «Nissan» було перепарковано на те місце, де його було вже виявлено правоохоронцями.
За версією захисниці, після ДТП, автомобілем «Nissan» керував саме
ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , так як останній у цей час знаходився в салоні автомобіля на задньому місці поза переднім сидінням пасажира.
Однак, така версія перебігу подій сторони захисту спростовується матеріалами справи, зокрема відеозаписом, яким чітко зафіксовано, що після ДТП під час руху автомобіля «Nissan», ОСОБА_2 разом з водієм автомобіля «Lexus» та іншими особами, знаходився на частині дорожнього руху поряд з іншим автомобілем, що виключає факт керування ним у цей саме час транспортним засобом «Nissan».
Вказане під час апеляційного перегляду справи, ОСОБА_1 та його захисницею не спростовано. Отже не надано суду доказів, на підтвердження того, що у зазначений у протоколі час і місці автомобілем «Nissan» керував саме ОСОБА_2 .
Та обставина, що відносно ОСОБА_2 правоохоронцями було складено протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП не має правового значення для цієї справи, оскільки вказане не спростовує факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 , так як ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом до моменту ДТП, водночас у цій справі предметом доказування є саме факт керування ОСОБА_1 автомобілем вже після ДТП.
Крім того, стороною захисту не надано суду доказів того, що складену правоохоронцями відносно ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу, постанову про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст. 126 КУпАП, скасовано.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведено поза розумним сумнівом.
Іншими доводами апеляційну скаргу захисниця не обґрунтовує.
Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з'ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено.
За таких обставин, відсутні підстави для закриття провадження у справі, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КупАП є вірним.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст.247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі.
Керуючись ст. 294 КУпАП
постановив:
Клопотання захисниці Пацалової Тамари Валеріївни задовольнити та поновити строк на апеляційне постанови судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу захисниці Пацалової Тамари Валеріївни залишити без задоволення.
Постанову судді Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.П. Лозко