Справа № 750/2762/22
Провадження № 1-кп/750/143/25
21 лютого 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю: прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42022271320000099 від 09 травня 2022 року, відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Чернігова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
Відповідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим військового стану», ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
24 лютого 2022 року Президентом України, у зв'язку з повномасштабним наступом військ Російської Федерації на Україну видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з чим на всій території країни почав діяти воєнний стан.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28 лютого 2022 року № 2 сержанта ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу указаної військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду головного сержанта-командира 1 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти.
Під час проходження військової служби військовослужбовець ОСОБА_5 відповідно до положень Військової присяги та вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
У період з 27 березня 2022 року по 29 березня 2022 року військовослужбовець ОСОБА_5 перебував на лікуванні у Чернігівському військовому госпіталі (військової частини НОМЕР_2 ) звідки виписаний 29 березня 2022 року та направлений для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 .
В свою чергу, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_5 грубо порушуючи встановлений порядок проходження військової служби, 30 березня 2022 року в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, п. п. 1, 2 ст. 1, п. 4 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів, з метою тимчасового ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та не з'явився вчасно без поважних причин до місця служби, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
27 квітня 2022 року сержант ОСОБА_5 самостійно повернувся до військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків.
Так, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, головний сержант-командир 1 відділення кулеметного взводу 1 стрілецької роти ОСОБА_5 внаслідок нез'явлення вчасно без поважних причин на службу, обов'язки військової служби з 30 березня 2022 року по 26 квітня 2022 року не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов'язків у зазначений період часу не вживав, а перебував за місцем мешкання, що за адресою: АДРЕСА_2 , де займався особистими справами, не пов'язаними з проходженням військової служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.5 ст.407 КК України визнав повністю в межах пред'явленого обвинувачення, підтвердив викладене в обвинувальному акті щодо вчинення ним даного кримінального правопорушення, у вчиненому щиро розкаявся.
Враховуючи зізнавальні свідчення обвинуваченого та з врахуванням думки учасників судового провадження, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд вважає за недоцільне дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються. Зміст цих обставин учасники судового провадження розуміють правильно, підтверджують добровільність їх позиції та усвідомлюють, що у такому випадку будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
В ході судового розгляду, враховуючи викладене вище, свідчення обвинуваченого, надані суду, той факт, що обставини, встановлені під час кримінального провадження, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, учасниками судового розгляду не оспорюються, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому ОСОБА_5 діяння повністю доведене і правильно кваліфіковане за ч.5 ст.407 КК України, як нез'явлення вчасно без поважних причин на службу, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, які відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відсутність даних щодо притягнення його до адміністративної відповідальності, його вік, стан здоров'я, згідно наявних даних, що ОСОБА_5 згідно висновку судово-психіатричного експерта №527 на теперішній час виявляє ознаки психічного розладу у вигляді стійкого вираженого розладу особистості за експлозивним типом з вираженою афективною нестійкістю, дисфоріями, стійким інсомнічним та цефалічним синдромами на фоні перенесеної гострої реакції на стрес, 28 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ, приймав участь в бойових діях, в березні 2022 року під час оборони с.Новоселівка отримав контузію, за медичною допомогою в диспансерне наркологічне відділення ЧОПНЛ не звертався, на лікуванні не перебував, згідно довідки від 05 вересня 2022 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра в диспансерне психіатричне відділення ЧОПНЛ, те, що він особа з інвалідністю ІІІ групи, з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, посередню характеристику за місцем несення служби, не працює, неодружений, неповнолітніх чи малолітніх дітей на утриманні не має, суд також враховує обставину, що пом'якшує та відсутність обставин що обтяжують його покарання, у зв'язку із чим суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції відповідної статті закону, якою передбачене покарання за вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення.
Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, повністю визнала свою вину, брав участь в бойових діях з оборони м.Чернігова, в ході яких отримав травму та в подальшому ІІІ групу інвалідності, суд вважає можливим його виправлення, з застосуванням ст. 75 КК України, без відбування покарання та з іспитовим строком.
Витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання за ч.5 ст. 407 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні зобов'язання:
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
-періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Чернігова - протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1