17.02.25 Справа № 469/1131/24
2/469/193/25
17 лютого 2025 року с-ще Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді - Гапоненко Н.О.,
за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,
учасники справи:
представник позивача Шкапенко О.В. - не з'явився,
відповідач ОСОБА_1 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Позивач 31 липня 2024 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 23 квітня 2019 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та йому видано платіжну картку. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором його заборгованість станом на 19 липня 2024 року склала 39388,63 грн., у тому числі: заборгованість за кредитом - 23176,07 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 16212,56 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.
Ухвалою суду від 12 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання двічі не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надав.
Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Судом встановлено, що 23 квітня 2019 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.8), у якій погодився з тим, що ця заява разом із пам'яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодився отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.a-bank.com.
До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua//terms в розділі «Умови та правила» (а.с.23-30), Тарифи користування кредитною карткою «Універсальна», Універсальна GOLD», «Зелена» (а.с.30 на зв. - 31), які відповідачем не підписані, довідку про видані картки, відповідно до якої ОСОБА_1 відкрито банківський рахунок з видачею картки строком дії до березня 2027 року (а.с.20) та довідку за лімітами (а.с.21).
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 05 лютого 2015 року, складовими якого є підписана відповідачем Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та Умови та Правила надання банківських послуг.
Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «А-БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Як вбачається з матеріалів справи, у підписаній відповідачем анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку відсутні дані про бажання та згоду ОСОБА_1 отримати будь-який з кредитних продуктів, зокрема, із зазначених у доданих до позовної заяви Витязі з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua//terms в розділі «Умови та правила», Тарифах користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD» та довідки за лімітами, відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту, їх розмір, відмітка про отримання Пам"ятки клієнта, у тому числі Тарифи і основні умови обслуговування і кредитування, та ознайомлення з її змістом відповідача; додані до позовної заяви Витяг з умов та правил надання банківських послуг, Тарифи користування кредитною карткою "Універсальна", "Універсальна GOLD" відповідачем не підписані.
За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «Акцент-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.
Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Акцент-Банк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк, та що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору та розмір відсотків за користування кредитними коштами.
Наданий до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем 23 квітня 2019 року, у якому визначено, зокрема, строк дії договору та строк кредитування 240 місяців, процентна ставка у межах пільгового періоду 0.00001 % річних, процентна ставка за межами пільгового періоду від 46.8% до 44.4% річних залежно від суми кредиту, тип процентної ставки - фіксована, розмір підвищеної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов"язання щодо повернення кредиту, - від 7.8 % до 7.4% на місяць залежно від суми кредиту, суд не враховує як доказ узгодження сторонами умов кредитного договору з таких підстав.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).
Кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення (частина перша статті 9 Закону України «Про споживче кредитування»).
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування», у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті (частина друга статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Примірник укладеного в електронному вигляді договору про споживчий кредит та додатки до нього надаються споживачу у спосіб, що дозволяє встановити особу, яка отримала примірник договору та додатків до нього, зокрема шляхом направлення на електронну адресу або іншим шляхом з використанням контактних даних, зазначених споживачем під час укладення договору про споживчий кредит. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору (змін до договору) був переданий споживачу, покладається на кредитодавця (стаття 13 Закону України «Про споживче кредитування»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що: під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Отже, паспорт споживчого кредиту не є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору.
Саме такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, яка відступила від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження№ 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Про те, що паспорт споживчого кредиту не є частиною кредитного договору, зазначено і у тексті цього паспорта (а.с.9 на звороті), а саме що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, та що інформація, надана споживачеві 23 квітня 2019 року, зберігає чинність і є актуальною до 01 січня 2019 року.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність домовленості сторін щодо обов"язку відповідача сплачувати відсотки за користування наданими йому коштами у зазначеному позивачем розмірі, у зв"язку з чим суд приходить до висновку, що у цій справі вимоги позивача про стягнення відсотків задоволенню не підлягають у зв"язку з відсутністю обов"язку відповідача сплачувати такі відсотки, а розмір заборгованості з повернення тіла кредиту слід визначати з урахуванням коштів, сплачених відповідачем у рахунок відсотків.
Укладений між сторонами кредитний договір від 23 квітня 2019 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), тому, враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитом станом на 19 липня 2024 року становить 39388,63 грн., у тому числі 26176,07 грн. - заборгованість за кредитом.
Разом з тим, як вбачається з виписки по картці відповідача (а.с.10-19), відповідач з моменту відкриття карткового рахунку активно користувався наданими йому коштами, проводив операції зняття (перерахунку) коштів та їх повернення (сплати) позивачеві, останній раз кошти отримано готівкою у банкоматі 07 січня 2022 року та здійснено інтернет-платіж за послугою "безпечний ліміт" 05 квітня 2022 року; відповідачем отримано від позивача 51614,57 грн., сплачено 42536,20 грн., різниця складає 9078,37 грн., вказана сума і підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн. при ціні позову 39388,63 грн., судом задоволено вимоги на суму 9078,37 грн., тобто підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 3028,00 грн.*9078,37 грн. : 39388,63 грн.=697,90 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги Акціонерного Товариства “Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства “АКЦЕНТ-БАНК", адреса: 49074, м.Дніпро, вул. Батумська, 11, ЄДРПОУ 14360080, заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2019 року, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 9078,37 грн., а також судовий збір в сумі 697,90 грн., всього стягнути 9776 (дев"ять тисяч сімсот сімдесят шість) гривень 27 копійок.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного судового рішення 17 лютого 2025 року.
Суддя: