Справа № 127/4870/25
Провадження № 2-н/127/671/25
21 лютого 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла заява ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини.
Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що слід відмовити у видачі судового наказу, враховуючи наступне.
Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до п. 3 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до положень ст. 183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Отже вказаною статтею сімейного закону визначено суб'єктний склад осіб, які в інтересах дітей мають можливість звернутись до суду в порядку наказного провадження з вимогою про стягнення аліментів та умови, за яких ці особи можуть звернутися до суду.
Зі змісту заяви слідує, що ОСОБА_1 , яка є матір'ю дитини, звертається в порядку наказного провадження із вимогами про стягнення аліментів на її утримання до батька дитини, вказуючи, що дитина зареєстрована та проживає разом з матір'ю.
Натомість подана заява не містить зазначення необхідних належних та достатніх доказів в підтвердження обґрунтування таких вимог.
Заявник в підтвердження своїх вимог надає копію паспорта заявника та витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання дитини, з яких вбачається їх місце проживання за різними адресами. Інших доказів на підтвердження проживання дитини з матір'ю, до суду не надано.
При цьому слід зазначити, що матеріали заяви не містять доказів на підтвердження відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та порядку участі батьків у вихованні та утриманні дитини.
Отже, за відсутності належних доказів, враховуючи предмет вимог, не можливо встановити яким саме чином виникає/порушується майнове право дитини на утримання, ким із батьків по ступеню участі та у якій мірі при невиконанні/неналежному виконанні своїх обов'язків щодо утримання дитини, при тому, що саме одним із батьків в інтересах дитини подається до суду заява про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Відтак, зазначена вище заява про видачу судового наказу подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п.1 ч.1 ст. 165 ЦПК України.
Слід також врахувати, що при зверненні з вимогами про стягнення аліментів на дитину саме в наказному провадженні на підставі документально підтверджених доказів встановлюється безспірність вимог, та відсутня можливість додаткової перевірки всіх обставин справи з дослідженням нових доказів, у т.ч. по доведенню факту проживання дитини із заявником. Судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з'ясовувати обставини правовідносин, а тому враховуючи те, що заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України, що позбавляє можливості розглянути заяву по суті, вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу про стягнення з боржника аліментів на утримання дитини та роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення до суду з такою самою заявою в порядку наказного провадження, після усунення її недоліків (ч.1 ст. 166 ЦПК України).
Керуючись п.1 ч.1 ст. 165, ч.1 ст. 166, ст. 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявникові його право на повторне звернення до суду з цією заявою в порядку наказного провадження після усунення недоліків, які слугували причиною для відмови у видачі судового наказу або ж у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: