Справа № 127/34901/24
Провадження № 2/127/5130/24
11 лютого 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Врублевської О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представників позивача Федик Ю.Ю., ОСОБА_2 ,
представника відповідача Єзерської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Позивач звернулася до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи позовні вимоги тим, що її 03.09.2012 року було прийнято начальником фінансово-економічного відділення - головним бухгалтером КЕВ м. Вінниця.
05.04.2024 року наказом начальника КЕВ м. Вінниця №70 ОСОБА_1 з 08.04.2024 року було звільнено з посади, в зв'язку із скороченням штату працівників, який згодом був оскаржений. Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2024 року у справі№127/17043/24 позов ОСОБА_1 був задоволений та, зокрема, її поновлено на роботі у КЕВ м. Вінниця на спосаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера та стягнуто 168419,80 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Згодом, постановою Вінницького апеляційного суду від 10.10.2024 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат скасоване, ухвалено новее рішення. Стягнуто з КЕВ м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 115390,75 грн. (за період з 08.04.2024 року по 23.07.2024 року). Разом з тим, станом на день подання позову відповідаченм рішення судів першої та апеляційної інстанцій про поновлення позивача на посаді начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера КЕВ м. Вінниця відповідачем не виконано. Оскільки звільнення позивача з роботи відбулося у квітні 2024 року, в якості розрахункового періоду для обчислення середньої заробітної плати необхідно брати період лютий-березень 2024 року, проте вона протягом лютого-березня 2024 року перебувала на лікарняному, тому середня заробітня плата розраховується за грудень 2023 року - січень 2024 року. Таким чином, середньоденний заробіток склав 1722,25 грн., з якого також виходив Вінницький апеляційний суд ухвалюючи постанову у справі №127/17043/24.
Позивач зазначає, що вона не зверталась до органів державної виконавчої служби для примусового виконання рішення суду щодо поновлення її на роботі. Проте в день набрання законної сили рішенням суду вона письмово звернулась до відповідача з листом про добровільне поновлення її на роботі та повідомила про незмінність її банківських реквізитів для оплати вимушеного прогулу. 18.10.2024 року ОСОБА_1 отримала відповідь та витяг з наказу начальника КЕВ м. Вінниця від 11.10.2024 року №202, з яких вбачається, що її поновлено на роботі з 08.04.2024 року на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця. В цей же день позивач повідомила відповідача про фактичне невиконання рішення суду та намір оскаржити вказаний наказ, оскільки суд поновив позивача саме на посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера, а не на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м.Вінниця. Враховуючи викладене вище, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом та просила:
- стягнути з КЕВ м. Вінниця на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку середньоденної заробітної плати 1722,25 грн. за період з 24.07.2024 року;
- стягнути з КЕВ м. Вінниця на її користь понесені нею судові витрати.
Ухвалою суду від 04.12.2024 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу було відмовлено.
Ухвалою суду від 20.01.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі було відмовлено.
Так, на виконання вимог ухвали суду представником відповідача було надіслано суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого в задоволені позову слід відмовити, оскільки посада начальника фінансово-економічного відділення-головного бухгалтера в КЕВ м. Вінниця виведена зі штату Директивою Міністерства оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 19.01.2024 №Д-321/5/дск «Про затвердження додаткових організаційних заходів у ЗСУ в 2024 році». Цією ж дерективою до штату введено посаду начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою із військовим званням «Капітан». Введення до штату посади, яку раніше обіймала позивач, не входить до повноважень начальника КЕВ м. Вінниця, оскільки воно підпорядковується Одеському квартирно-експлуатаційному управлінню. Тому, відразу після ухвалення судом першої інстанції рішення, відповідачем було направлено лист до Центрального управління щодо введення до їх штату посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера. Додатково відповідач звернувся з таким листом і до Одеського КЕУ. Проте, Одеське КЕУ повідомило, що внесення змін до штату шляхом введення посади суперечить вимогам Директиви СОУ та Головнокомандувача ЗСУ від 19.01.2024 року №Д-321/5/дск. Тому при виконанні рішення є доцільним розглянути можливість поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді. На підставі цього, наказом начальника КЕВ м. Вінниці від 11.10.2024 року №202 позивача було поновлено на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця з 08.04.2024 року, яка є єдиною рівнозначною посадою посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера (за посадовим окладом, за керівництвом). Таким чином, на думку представника відповідача, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі виконано повністю ще 11.10.2024 року, тобто до моменту звернення ОСОБА_1 з даним позовом. Щодо стягнення середнього заробітку, то відповідачем вживались всі можливі заходи щодо поновлення позивача на роботі. Проте, остання свідомо уникала погодження із запропонованими вакантними посадами, відповіді на листи не надавала. Так, 07.08.2024 року КЕВ м. Вінниця направило на адресу ОСОБА_1 лист яким запропоновано позивачу поновлення на посаді начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою, шляхом укладення строкового трудового договору на термін до моменту призначення військовослужбовця на дану посаду. Додатково позивачу запропоновано вакантні посади у КЕВ м. Вінниця. У своєму листі КЕВ м. Вінниця просив про своє рішення письмово повідомити КЕВ м. Вінниця протягом 5 днів з моменту отримання листа, однак відповіді не було отримано. Після отримання відповіді з Одеського КЕУ про поновлення на рівнозначній посаді, 11.10.2024 року ОСОБА_1 було поновлено. Таким чином, негайне виконання рішення не залежало від КЕВ м. Вінниця, оскільки його начальник не уповноважений приймати рішення щодо внесення змін до штату та відповідно введення посади якої не існує, в той же час позивач свідомо уникала погодження із запропонованими посадами. З огляду на викладене представник відповідача просить суд визнати поважними причини затримки виконання рішення суду зі сторони КЕВ м. Вінниця та в задоволенні позову відмовити. Також у позовній заяві позивач зазначає, що з 14.10.2024 року по 18.10.2024 року хворіла, в зв'язку з чим оформила листок непрацездатності, який було відправлено КЕВ м. Вінниця в Елекронній системі охорони здоров'я. Проте станом на 14.11.2024 року в особистому кабінеті відповідача на веб-порталі електронних послуг ПФУ відсутні відомості про перебування позивача на лікарняному. В той же час, остання була відсутня на роботі без поважних причин. Тому посилання позивача на вказані обставини не підтверджено належними та допустимими доказами. Позивачем також замовчується та обставина, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23.10.2024 року у справі №127/34750/24 її було відсторонено від посади начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця строком на два місяці до 20.11.2024 року, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні внесенному в ЄРДР за №42023022420000128. Разом з тим, нормами чинного законодавства не передбачено збереження заробітної плати працівнику, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, у випадку його відсторонення від посади на підставі рішення слідчого судді. Тому розрахунок розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснено позивачем не правильно, період розрахунку не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи. Щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, то заявлений розмір є неспівмірним із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Також покладення витрат у заявленному розмірі становитиме для КЕВ м. Вінниця, як підприємства МОУ, надмірний тягар, особливо в умовах воєнного стану, оскільки відповідач є бюджетною установою, яка фінансується виключно з державного бюджету України. Враховуючи викладене вище, представник відповідача просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Представником позивача було надіслано суду відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву. Станом на день подання цієї відповіді рішення судів про поновлення позивача на роботі - не виконані та перебувають на примусовому виконанні у Другому ВДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Постановою старшого державного виконавця від 04.11.2024 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа про поновлення ОСОБА_1 на роботі. Щодо прохання відповідача про визнання поважними причин затримки виконання рішення суду, то жодним нормативно-правовим актом суду не надано таких повноважень. З приводу поновлення позивача на рівнозначній посаді, то остання не перебувала на державній службі та посаду державного службовця не займала. Позивач займала посаду начальника економічного відділення - головного бухгалтера відповідно до наявної в неї вищої економічної освіти та досвіду роботи. Разом з тим, відповідачем не було надано суду посадової інструкції начальника району електричних мереж м. Вінниці. Проте їй відомо, що особа яка претендує на зайняття вказаної посади має мати спеціальну вищу технічну освіту та досвід роботи не менше трьох років, чого у позивача немає. Позивачем не надавалась згода на призначення її на цю посаду. Пердставник позивача зазначила, що відповідач безпосередньо не звертався до належних органів, які уповноважені приймати рішення про внесення змін до штатного розкладу, а саме до Міністра оборони України (його заступників та державного секретаря) чи Головнокомандувача Збройних Сил України тощо. Також є незрозумілим, яким чином відповідачем позивача поновлено на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниці з 08.04.2024 року, так як цю посаду з 02.12.2019 року по 02.09.2024 року займав інший працівник. Представник позивача повідомив суд, що позивач 06.11.2024 року звернулася до суду з позовом про скасування наказу №202 від 11.10.2024 року в частині поновлення її на посаді. З приводу лікарняного, то позивачу не відомо чому відомості відсутні у електронному кабінеті відповідача. На думку позивача, у зв'язку із непоновленням її на роботі дні непрацездатності їй не можуть бути оплачені за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування і саме відповідач має сплатити їй середній заробіток за всі дні вимушеного прогулу. З приводу ухвали суду про відсторонення від роботи, то позивач не замовчувала цей факт, оскільки позов було подано 22.10.2024 року, тобто до дати постановлення ухвали суду. При цьому, факт наявності ухвали суду про відсторонення не впливає на обов'язок відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наказ начальника КЕВ м. Вінниці від 11.10.2024 року у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі з 08.04.2024 року на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця порушує права позивача на поновлення на роботі саме на тій посаді, яку вона займала до її незаконного звільнення відповідно до рішення суду, яке набрало законної сили та право позивача на працю, на яку вона погоджується. Представник відповідача, заперечуєючи розмір витрат на адвоката, обмежився загальними фразами та не зазначила, в чому саме полягає неспівмірність витрат та чому вона не відповідає критерію реальності, так як у позові представником позивача конкретно було визначено види та розміри витрат на правову допомогу. Також відповідно до норм ЦПК України не є підставою для звільнення особи від покладення на неї судових витрат, якщо вони становлять надмірний тягар в умовах воєнного стану. З огляду на викладене представник позивача просила позов задовольнити.
Представником відповідача було надано суду письмові заперечення, згідно з якими всі викладені позивачем у відповіді на відзив міркування є виключно вільним, однобоким трактуванням обставин справи, що підлягають доведенню та підтвердженню належними та допустимими доказами. Як вже зазначалось, посада начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера в КЕВ м. Вінниця не існує, оскільки вона виведена зі штату Директивою Міністерства оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 19.01.2024 року №Д-321/5/дск. Цією ж Директивою до штату введено посаду начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою із військовим званням «Капітан». До повноважень начальника КЕВ м. Вінниця не належить вирішення питання щодо внесення змін до штату КЕВ м. Вінниця. Відповідно до розділу 2 Положення про квартирно-експлуатаційний відділ, у своїй діяльності КЕВ керується директивами, дорученнями начальника ЦУІІЗ, начальника Одеського КЕУ, розпорядженнями, дорученнями їх заступників. Отже, начальник КЕВ м. Вінниці звертається до органів, які уповноважені приймати рішення про внесення змін до штату, а саме до Міністерства оборони України чи Головнокомандувача Збройних Сил України виключно через Одеське КЕУ та ЦУІІЗ, що є належним вжиттям заходів для поновлення позивача саме на тій посаді, з якої її було звільнено. Тобто рішення суду, на думку представника відповідача, виконано повністю ще 11.10.2024 року, а наказ №202 є чиним та в судовому порядку не скасований. Затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі за змістом ст. 236 КЗпП України слід вважати невиконання власником наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин негайно після проголошення судового рішення. Водночас, негайне виконання рішення не залежало від КЕВ м. Вінниця, оскільки начальник КЕВ м. Вінниця не уповноважений приймати рішення щодо внесення змін до штату та відповідно введення посади якої не існує. Позивачем зазначається про відсутність згоди на призначення її на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця. При цьому, відповідачем вживались всі можливі заходи щодо поновлення її на роботі. Однак позивач свідомо уникала погодження із запропонованими вакантними посадами, так як відповіді на листи не надавала. В КЕВ м. Вінниця посада начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця є єдиною рівнозначною посадою посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера. Крім того, кваліфікаційні критерії до досвіду роботи, а також освіти не вимагають наявності «спеціальної вищої технічної освіти», що не виключає можливість призначення ОСОБА_1 на таку посаду. На рахунок виконавчого провадження представник відповідача повідомив, що 05.11.2024 року КЕВ м. Вінниця надало до Другого відділу ДВС у м. Вінниця ЦМУ МЮ (м. Київ) документи, що підтверджують виконання рішення суду до моменту відкриття виконавчого провадження. Враховуючи надані документи державним виконавцем подано до суду заяву про роз'яснення виконання рішення суду в частині посади для поновлення на роботі.
В судовому засіданні позивач та її представники уточненні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав викладених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, заперечені на відповідь на відзив та просила в задоволені позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з витягом з наказу №139 начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (по стройовій частині) від 03.09.2012 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу начальником фінансово-економічного відділення - головним бухгалтером з 03.09.2012 року з посадовим окладом 1953 грн. на місяць з тримісячним строком випробування (Т. 1 а.с. 13).
Згодом, витягом з наказу №70 тимчасово виконуючого обов'язки начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниція (по строковій частині) І.Томляка від 05.04.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з 08.04.2024 року з посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера за п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку із скороченням штату працівників (Т. 2 а.с. 14).
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2024 року у справі №127/17043/24, позов ОСОБА_1 було задоволено та:
- визнано незаконним та скасовано наказ начальника Квартирно -експлуатаційного відділу м. Вінниці № 70 від 05.04.2024 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці;
- поновлено ОСОБА_1 на роботі у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Вінниці на посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера;
- стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь ОСОБА_1 168419 гривень 80 копійок середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на користь ОСОБА_1 15000 грн. в рахунок відшкодування судових витрат;
- стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця в дохід держави судовий збір у сумі 2895 гривень 79 копійок;
- рішення в частині поновлення на роботі та присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання (Т. 1 а.с. 15-18).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10.10.2024 року у справі №127/17043/24 апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця задоволено частково, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23.07.2024 року у частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу та сплати судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення, яким:
-стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 115390,75 грн.;
-стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь держави судовий збір у розмірі 1828,18 грн. за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій;
-стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесені нею у суді першої інстанції, у розмірі 10000 грн.;
-у решті рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2024 року залишено без змін;
-стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу, понесені нею у суді апеляційної інстанції, у розмірі 2665,50 грн. (Т. 2 а.с. 19-26).
Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що у грудні 2023 року - січень 2024 року ОСОБА_1 відпрацювала 40 днів, тому середньоденна заробітна плата становить 1722,25 грн. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 115390,75 грн. (1722,25 грн. х 67 днів). Суд звертає увагу, що середній заробіток за час вимушеного прогулу цим рішення був стягнутий з 21.04.2024 року по 23 липня 2024 року (дату ухвалення рішення судом першої інстанції).
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що посада яку обіймала позивач - начальник фінансово-економічного відділення - головний бухгалтер в КЕВ м. Вінниця була виведена зі штату Директивою Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 19.01.2024 року №Д-321/5/дск «Про затвердження додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2024 році». Натомість, вказаною директовою до штату було введено посаду начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою посадою із військовим званням «Капітан» (Т. 1 а.с. 108-109, 110-112). Тобто ОСОБА_1 не може бути поновлена за рішенням суду на цій посаді, в зв'язку з її відсутністю.
У разі скорочення посади, на якій працював незаконно звільнений працівник, для виконання рішення суду роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу - ввести скорочену посаду, а якщо підприємство, установу реорганізовано - рішення про поновлення працівника на роботі має бути виконано правонаступником. Таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі №808/2741/16.
Так, листом відповідача від 07.08.2024 року позивачу запропоновано поновлення її на посаді начальника фінансово-економічного відділення яка є військовою, шляхом укладення строкового трудового договору на термін до моменту призначення військовослужбовця на дану посаду. Тарифний розряд - 14. Та запропоновано повідомити про рішення письмово протягом п'яти днів з моменту отримання цього листа. Додатково повідомлено про наявні вакантні посади, які можуть бути їй запропоновані: економіст, економіст з фінансової роботи, економіст з договірних та претензійних робіт, інспектор з обліку та розподілу житлової площі (Т. 1 а.с. 104-105).
10.10.2024 року позивач звернулася до відповідача з листом, в якому просила негайно повідомити її належним чином після поновлення на роботі та надати копію наказу про поновлення для недопущення прогулів. Також повідомлено, що реквізити банківського рахунку для оплати середнього заробітку не змінилися. Лист було отримано 10.10.2024 року (Т. 1 а.с. 70).
В зв'язку з отриманням вказаного вище листа КЕВ м. Вінниця надіслало на адресу позивача відповідь, в якій повідомлялось, що КЕВ м. Вінниця є державною установою, яка входить до складу Збройних Сил України та є розпорядником бюджетних коштів (фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України). Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 рішення про стягнення коштів з розпорядника бюджетних коштів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства у порядку безспірного списання. Враховуючи викладене вище, з метою виконання рішення суду у справі №127/17043/24, позивачу необхідно звернутися до органу Казначейства із заявою про виконання рішення суду. Додатково повідомлено, що наказ начальника КЕВ м. Вінниця від 11.10.2024 року №202 про поновлення її на роботі направлено поштою 11.10.2024 року (Т. 1 а.с. 71-72).
11.10.2024 року КЕВ м. Вінниця на адресу позивача було направлено лист, відповідно до якого судами при винесені рішень по справі не було враховано, що посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера у КЕВ м. Вінниця не існує. Як відомо, директивою МОУ до штату введено посаду начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою, МПК - Капітан. На лист КЕВ м. Вінниця №573/2021 від 07.08.2024 року, яким позивачу запропоновано поновлення на посаді начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою, шляхом укладення строкового трудового договору на термін до моменту призначення військовослужбовця на дану посаду, відповіді КЕВ м. Вінниця не отримано. З огляду на викладене, з метою виконання рішення суду направлено витяг з наказу №202 від 11.10.2024 року про поновлення позивача на роботі на посаді начальника району електричних мереж квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, яка є єдиною рівнозначною посаді позивача. Додатково надіслано перелік вакантних посад, які наявні в КЕВ м. Вінниця станом на 11.10.2024 року, зокрема: інженер управління, інспектор з обліку та розподілу житлової площі, економіст, економіст з фінансової роботи, електромонтер з ремонту та обслуговування електроустаткування, маляр, штукатур, майстер теплогосподарства, машиніст насосної установки, прибиральник службових приміщень (Т. 1 а.с. 73-74, 102-103).
З метою примусового виконання рішення суду представником позивача 15.10.2024 року було надіслано суду заяву про видачу рішень судів у справі №127/17043/21 та виконавчих листів (Т.1 а.с. 69).
Наказом начальника КЕВ м. Вінниця (по стройовій частині) №202 від 11.10.2024 року, було скасовано наказ начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (по стройовій частині) від 05.04.2024 року №70 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера КЕВ м. Вінниця. Поновлено на роботі з 08.04.2024 року на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця ОСОБА_1 з посадовим окладом 7732 грн. на місяць (яка була визначена роботодавцем, як рівнозначна за посадовими обов'язками посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера) з виплатою надбавки за вислугу років у розмірі 15% до посадового окладу. Заступнику головного бухгалтера КЕВ м. Вінниця визначено виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 115390,75 грн. (Т. 1 а.с. 75). На підставі вказаного наказу було зроблено відмітку в трудовій книжці позивача (Т. 1 а.с. 96).
Слід відзначити, що на час видачі наказу №202 від 11.10.2024 року діяло Положення про КЕВ м. Вінниця від 06.08.2024 року, яким визначено, що начальник фінансово-економічного відділення призначається та звільняється з посади у встановленому порядку на посаду з числа військовослужбовців (Т. 1 а.с. 110-112). Проте, позивач є цивільною особою, тому за такою вимогою до кандидата на цю посаду - позивач не може її займати. Тобто запропонована їй тимчасово (на термін до моменту призначення військовослужбовця на дану посаду) посада начальника фінансово-економічного відділення, яка є військовою, де-юре не може вважатися рівнозначною.
16.10.2024 року КЕВ м. Вінниця надіслав позивачу листа, в якому зазначив, що наказом начальника КЕВ м. Вінниця від 11.10.2024 року №202 її поновлено на роботі в КЕВ на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця. Однак, протягом робочого дня 16.10.2024 року з 8.45 год. до 18.00 год. вона була відсутня на роботі та на робочому місці. Також у листі викладено вимогу письмово повідомити КЕВ м. Вінниця про причини її відсутності на роботі та робочому місці із наданням підтверджуючих документів (Т. 1 а.с. 78).
В подальшому, 18.10.2024 року позивач звернулася до КЕВ м. Вінниця з листом, відповідно до якого звернула увагу на те, що рішенням судів її було поновлено на посаді начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера, а не на посаді начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця. Отже, на даний час КЕВ м. Вінниця рішення судів щодо поновлення її на роботі не виконано, в зв'язку з чим нею буде подана заява про примусове виконання рішення суду про її поновлення на роботі після отримання виконавчого листа. Також повідомила, що нею буде подано позов до суду про визнання незаконним та скасування наказу начальника КЕВ м. Вінниця від 11.10.2024 року №202 в частині поновлення її на роботі. Крім того, нею буде подано до правоохоронних органів заяву про вчинення керівництвом КЕВ м. Вінниці злочину, передбаченого ст. 382 КК України, а саме умисне невиконання рішення суду (Т. 1 а.с. 76, 77).
22.10.2024 року відповідач надіслав позивачу листа про відсутність її на робочому місці 16.10.2024, 17,10.2024 року, 18.10.2024 року, 21.10.2024 року та повідомлено про те, що станом на 22.10.2024 року в КЕВ м. Вінниця відсутня будь-яка інформація, а також документи які підтверджують поважність причин відсутності її на роботі та робочому місці. Наголошено, що реалізуючи права і виконуючи обов'язки, суб'єкти трудових правовідносин повинні діяти добросовісно. Відсутність позивача на робочому місці без поважних причин за своєю природою є грубим порушенням трудової дисципліни. Також у листі викладена вимога письмово повідомити КЕВ м. Вінниця в термін до 24.10.2024 року про причини її відсутності на роботі із наданням підтверджуючих документів (Т. 1 а.с. 79).
Так, 23.10.2024 року ОСОБА_1 направила до КЕВ м. Вінниця листа, в якому вона вдруге звертає увагу на посаду, на яку її поновлено рішенням судів. Також вказано, що вона не надавала згоду на призначення її на посаду начальника району електричних мереж, оскільки не має вищої електротехнічної освіти та необхідного досвіду роботи для зайняття вказаної посади. На даний час рішення судів не виконано, тому нею трудова дисципліна не порушувалась. Просила негайно виконати рішення суду, поновити на посаді та повідомити про це, для недопущення прогулів та порушення трудової дисципліни (Т. 1 а.с. 80-82).
Суд звертає увагу, що з метою негайного виконання рішення суду 11.10.2024 року відповідач звернувся з листом до начальника Одеського квартирно-експлуатаційного управління, в якому повідомив, що існує необхідність у внесені змін до штату КЕВ м. Вінниця шляхом введення посади начальника фінансово-економічного відділення - головного бухгалтера (Т. 1 а.с. 97). Проте у відповіді від 11.10.2024 року Одеське КЕУ повідомило, що при виконанні рішень судів є доцільним розглянути можливість поновлення ОСОБА_1 на рівнозначній посаді. Також зазначено, що зміни в штати вносяться виключно Директивами, а рішення із зазначених питань приймаються керівним складом Міністерства оборони України (Міністром оборони України, його заступниками та державним секретарем) і Збройних Сил України (головнокомандувачем Збройних Сил України, його заступниками та начальником Генерального штабу Збройних Сил України). Таким чином, внесення змін до штату шляхом введення посади буде суперечити вимогам директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача ЗСУ від 19.01.2024 року №Д-321/5/дск, оскільки остання на момент звернення - чинна (Т. 1 а.с. 98 на звороті). Аналогічна відповідь також була надана і Центральним управлінням інженерно-інфраструктурного забезпечення від 25.10.2024 року (Т. 1 а.с. 99, 100 на звороті).
Отже, вказаними відповіддями відповідачу фактично було роз'яснено порядок внесення змін до штату, проте ним не було ініційоване питання перед Міністерством оборони України (Міністром оборони України, його заступниками чи Головнокомандувачем Збройних Сил України тощо) тобто перед уповноваженими органами, а було вирішено поновити позивача на рівнозначній посаді.
Зі змісту доповідної записки від 11.10.2024 року фахівця з підготовки кадрів працівника ЗСУ адресованої начальнику КЕВ м. Вінниця вбачається, що 14 тарифний розряд, відповідно до затверджених штатних розписів на 2024 рік та введених посад основного штату має тільки одну посаду, а саме - начальник району електричних мереж. Більшого ніж 14 тарифний розряд не має жодна посада штатних розписів та основного штату КЕВ м. Вінниця (Т. 1 а.с. 100).
Згідно з випискою з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування по ОСОБА_1 від 03.02.2025 року, відповідачем не внесено відомості про виплачений позивачу заробіток та страхових внесків до реєстру застрахованих осіб, а саме за травень-жовтень 2024 року, що свідчить про ненадсилання інформації про поновлення позивача до Пенсійного фонду. Тобто відповідачем не було виконано належним чином рішення суду про поновлення позивача на роботі відповідно до вимог законодавства .
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що наразі в провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці про визнання незаконним та скасування наказів, зокрема наказу №202 в частині поновлення позивача на роботі (Т. 2 а.с. 8-12, 13-23).
У разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №826/12916/15, від 06.03.2019 у справі №824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі №826/751/16, від 27.06.2019 у справі №826/5732/16, від 26.07.2019 у справі №826/8797/15, від 09.10.2019 у справі №П/811/1672/15, від 12.09.2019 у справі №821/3736/15-а, від 22.10.2019 у справі №816/584/17, від 07.07.2020 у справі №811/952/15.
У разі зміни внутрішньої (організаційної) структури установи (ліквідації одного структурного підрозділу із створенням або без створення іншого структурного підрозділу, змін в найменуванні установи, підрозділу або посади тощо) незаконно звільнений працівник підлягає поновленню на тій посаді, яку він обіймав на момент звільнення, після чого роботодавець зобов'язаний вчинити дії щодо працевлаштування такого працівника з урахуванням змін, що відбулися. Водночас поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена. (п.п. 23, 24 постанови Верховного Суду від 18.11.2021 року у справі №804/19245/14, постанова ВС від 11 січня 2024 року №640/24630/20).
Обов'язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для виконання посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.
Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником наказу про це, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частина друга статті 18 ЦПК України).
Отже, внаслідок зміни штатного розпису КЕВ м. Вінниці відбулося скорочення посади, яку обіймала позивач. До вказаної посади ставились такі кваліфікаційні вимоги: вища освіта відповідного напрямку підготовки, стаж роботи за фахом - не менше 5 років (Т. 1 а.с. 123). Разом з тим, посада на яку позивача було поновлено містить вимоги: наявність повної вищої освіти (магістр, спеціаліст) (Т. 1 а.с. 226-228). Посадові обов'язки за цими посадами також різняться. Тобто позивача було поновлено на посаді, яку вона не могла займати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Дослідивши наведені вище докази, суд дійшов висновку, що з переліку вакантних посад в КЕВ м. Вінниці, що були запропоновані позивачу, відсутня рівнозначна посада тій посаді яку обіймала позивач до моменту її незаконного звільнення. При цьому, на підставі рішення суду, відповідачем частково вживалися заходи щодо виконання рішення суду, позивача було поновлено на роботі, проте неналежним чином (кваліфікаційні характеристики цих посад є різними) (Т.1 а.с. 121-135), в зв'язку з чим рішення суду не виконане, права позивача не відновлені.
Так, відповідно до ч 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата (абзац 3 п. 2 Порядку).
Згідно з п. 5 Розділу ІV вказаного Порядку основою для визначення загальної суми середнього заробітку є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані два календарні місяці роботи на число відпрацьованих робочих днів у цих місяцях.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз. 3 п. 8 Порядку).
З приводу оформлення позивачем листів непрацездатності з 14.10.2024 року по 18.10.2024 року, то суду не було надано доказів на їх підтвердження (Т. 1 а.с. 107-108).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду від 23.10.2024 року ОСОБА_1 було відсторонено від посади начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця до 20.11.2024 року (Т. 1 а.с. 107 на звороті). Проте, суд не приймає цю обставину до уваги, оскільки у даному випадку вона не має юридичного значення, з огляду на викладені вище висновки суду у даній справі про те, що рішення суду про поновлення позивача на роботі відповідачем не було виконано належним чином і позивач, обгрунтовано вважаючи таке поновлення незаконним, оскаржила його до суду та не приступила до виконання посадових обов'язків начальника району електричних мереж КЕВ м. Вінниця, так як ця посада не є рівнозначною займаній нею посаді до звільнення.
При обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд бере до уваги постанову Вінницького апеляційного суду від 10.10.2024 року у справі №127/17043/24, якою встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача становить 1722,25 грн., що не підлягає повторному доказуванню, в силу вимог ч.ч. 1, 4 ст. 82 ЦПК України, оскільки ця обставина вже була встановлена судом.
Загальна кількість робочих днів з 24 липня 2024 року (наступний день після ухвалення рішення судом першої інстанції) по 11 лютого 2025 року (дату ухвалення рішення судом) становить 145 днів. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 249726,25 грн. (1722,25 грн. х 145 днів).
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги від 09.04.2024 року (Т. 1 а.с. 43-44), Додаткову угоду №4 до вказаного договору від 10.10.2024 року (Т. 1 а.с. 45); ордер (Т. 1 а.с. 10) та копію квитанції до прибуткового касового ордера №21/10/24 на суму 15000,00 грн. (Т. 1 а.с. 46).
Згідно з умовами п.п. 2.3.1. договору про надання правничої допомоги, клієнт зобов'язаний сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строки, обумовлені цим договором та додатковою угодою до данного договору.
Так, додатковою угодою №4 до вказаного вище договору визначено, що сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг, передбачених цією додатковою угодою є фіксованим і становить 15000,00 грн.
Згідно опису наданих послуг, викладених в уточненій позовній заяві, адвокатом було виконано наступні роботи:
- підготовка та написання позову - 4000,00 грн.;
- представництво інтересів позивача в суді - 8000,00 грн.;
- складання процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції - 2000,00 грн.;
- надання усних консультацій клієнту - 1000,00 грн. Разом на суму 15000,00 грн.
Як зазначено ВС в постанові від 17.01.2022 року № 756/8241/20, зустріч із клієнтом та погодження заперечень на касаційну скаргу мають організаційний характер, є складовими підготовки відзиву на касаційну скаргу та за своєю суттю не можуть бути віднесені до правової допомоги як окрема послуга, немає підтвердження, що клієнту разом із тим здійснювалося надання консультацій правового характеру, а тому такі витрати не підлягають компенсації.
З огляду на викладене, надання представником позивача як такої правничої послуги як консультація, не можуть включатися до витрат на правничу допомогу.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Заперечуючи проти стягнення судових витрат на правничу допомогу, представник КЕВ м. Вінниця зазначав, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, наданим адвокатом об'ємом послуг, витраченим часом та не відповідає реальності та розумності їх розміру. Крім того, покладення витрат у заявленому розмірі в умовах воєнно стану становитиме для відповідача як підприємства Міністерства оборони України надмірний тягар.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі№ 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін(пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).
Враховуючи задоволення позовних вимог, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених ОСОБА_1 на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, через призму критеріїв, встановлених ст. 137 ЦПК України, та враховуючи обсяг виконаних представником Приходько М.М. робіт, суд приходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, до 10000 грн.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (Т.1 а.с. 66), тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки позивачем було сплачено судовий збір в мінімальному розмірі та враховуючи суму задоволених позовних вимог, то згідно зі ст. 141 ЦПК України, решту суми судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 1286,06 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 129-1 Конституції України, ст. 235 КЗпП України, ст.ст. 10 12, 13, 76-82, 89, 137, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 249726,25 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч сімсот двадцять шість гривень 25 коп.).
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.) та витрати на оплату судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця в дохід держави судовий збір в розмірі 1286,06 коп. (одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень 06 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниця, місцезнаходження: 21015, м. Вінниця, вул. Стрілецька, 87, код ЄДРПОУ 08320218.
Повний текст рішення суду складений 21.02.2025 року.
Суддя: