ЄУН 193/1538/24
Провадження 2/193/42/25
іменем України
18 лютого 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Томинця О.В.,
за участі: секретарів судового засідання Губи О.А.,Оселедець О.І.,
позивачки ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
27.08.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулася до Софіївського районного суду Дніпропетровської області з вказаним позовом до відповідача ОСОБА_4 згідно якого посилаючись на відмову відповідача добровільно надавати їй матеріальну (грошову) допомогу на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , просила ухвалити судове рішення про стягнення з відповідача на її користь аліментів на утримання згаданої дитини, що залишилася проживати з нею, у твердій грошовій сумі, у розмірі 8000 грн. на місяць, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 30.08.2024 відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Під час судового розгляду справи позивачка ОСОБА_1 додатково пояснила, що відповідач після народження дівчинки ОСОБА_6 визнав своє батьківство стосовно неї, проте вони однією сім'єю ніколи не проживали. Відповідач долею дитини не цікавиться, не хоче з нею бачитися та приймати участь у її вихованні, хоча вона ніколи перешкод у спілкуванні батька зі своєю дочкою не чинила і зараз незаперечує проти участі відповідача у вихованні своєї дитини. Незважаючи на це з дня народження цієї дитини до лютого 2024 року ОСОБА_4 добровільно сплачував їй аліменти у розмірі 10000 грн. щомісяця, а після цього з невідомих причин припинив це виконувати. Надалі, тобто з лютого по серпень 2024 року, їй допомогали в утриманні дочки родичі відповідача, його мати та рідна сестреа, але коштів, які вони давали, їй явно не вистачало, що і змусило її у серпні 2024 року звернутися до суду з цим позовом. Зазначила, що як тільки вона подала цей позов до суду, відповідач з вересня 2024 року по грудень 2024 року став перераховувати їй кошти на утримання дитини щомісяця у сумі 5000 грн., за винятком грудня, коли сплатив лише 3000 грн. При цьому зазначила, що рахунок, на який відповідач пересилав їй згадані кошти, вона у грудні 2024 році змінила і про це відповідача не повідомила. Також не заперечувала, що відповідач додатково восени 2024 року надавав їй кошти на купівлю одягу для дочки.
Відповідач ОСОБА_4 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, заяв та клопотань до суду не надавав.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково, зазначив, що відповідач ОСОБА_4 починаючи з серпня 2024 року по жовтень 2024 року добровільно надавав допомогу на утримання доньки шляхом перерахування коштів на банківську картку позивачки щомісяця на суму 5000 грн з відповідним призначенням платежів як: «аліменти для ОСОБА_5 ». Окрім цього відповідачем купувались продукти харчування, одяг для дитини, про що надав відповідні квитанції та платіжні інструкції. Після того як позивачка змінила свою банківську картку і про її номер не повідомляла відповідачу він продовжив купувати для дитини продукти харчування та інші необхідні для неї речі. Тобто відповідач постійно надавав допомогу на утримання дитини, як у фінансову еквіваленті, так і продуктами харчування, чи одягом. З огляду на це представник відповідача просив зменшити розмір аліментів з 8000 грн до 5000 грн., наголосивши, що саме у такому розмірі ОСОБА_4 спроможний щомісяця сплачувати аліменти позивачці на утримання дочки.
У судовому засіданні позивачка погодилася з запропонованим представником відповідача розміром аліментів у розмірі 5000 грн, але просила їх стягувати з дня подачі позову до суду, тобто з 27.08.2024.
Представник позивачки підтримала згадану позицію ОСОБА_1 , просила задовольнити позов саме в узгодженому сторонами розмірі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін та позивачки, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи, а також докази надані представником відповідача, дійшов такого висновку.
З матеріалів справи вбачається, що у сторін народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач ОСОБА_4 визнав щодо дівчинки своє батьківство, про що свідчить копія свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 (а.с.7).
Згідно витягу №538 від 04.11.2021, малолітня ОСОБА_5 зареєстрована за місцем проживання позивачки, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 8).
Шляхом опитування сторін, судом установлено, що батьки малолітньої дівчинки ОСОБА_6 ніколи разом не проживали, дитина завжи проживала із позивачкою.
Відповідач згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань зареєстрований як ФОП (а.с. 9).
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1.ст. 4 ЦПК України).
Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч. 1.ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі - Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991 р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За ч. 1, 2 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
08.07.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів від 17.05.2017 року № 2037 - VII, відповідно до якого внесено зміни до ст. 182 СК України, а саме: при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Так, згідно положень ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті (Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі). Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення.
При визначенні величини аліментного платежу суд має враховувати матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст.180 СК України згідно якої обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька.
Беручи до уваги, що кожен з батьків повинен виконувати свій обов'язок з утримання дитини належним чином та у рівній мірі нести витрати на дитину, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача та стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітньої доньки у твердій грошовій сумі у розмірі 5000 гривень, оскільки саме на таку суму сторони узгодили між собою розмір сплачуваних аліментів до досягнення дитиною повноліття.
До того ж суд вважає, що такий розмір аліментів буде об'єктивним, необхідним, достатнім та справедливим розміром стягнення аліментів з урахуванням встановлених обставин у справі.
Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).
Днем звернення позивачки до суду є 27.08.2024, однак з огляду на те, що, як встановлено під час розгляду справи, відповідачем із серпня 2024 року по грудень 2024 року добровільно надавалася по 5000 грн щомісяця допомога позивачці на утримання дитини, що остання у судовому засіданні не заперечувала та про що вказують надані представником відповідача копії відповідних квитанцій у яких мається відмітка про призначення цих платежів саме як аліменти для ОСОБА_5 , суд доходить до висновку про наявність підстав для стягнення аліментів саме з 01.01.2025, оскільки стягнення аліментів з дати подачі до суду позовної заяви погіршить матеріальне становище відповідача, а також призведе до подвійного стягнення аліментів на утримання дитини за один і той же самий період.
Частиною 2 ст.184 СК України, визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Оскільки, спеціального закону про індексацію аліментів не прийнято, а в Україні діє Закон України «Про індексацію грошових доходів населення», то розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі на підставі ч. 2 ст.184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно ч.9 ст.10 ЦПК України в порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».
Таким чином, обов'язок проведення індексації розміру аліментів, який визначений судом у твердій грошовій сумі, прямо передбачений законом, а саме положеннями ст.184 СК України, що зобов'язує державного виконавця проводити таку індексацію автоматично, тобто без додаткового судового рішення.
У відповідності до ст. 430 ч.1 п.1 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Крім того, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору, то такий збір, у розмірі 1211 грн. 20 коп., підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст. 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини, дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі, у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 01.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття.
У задоволенні решти частини вимог відмовити.
Рішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України підлягає обов'язковому негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Розмір аліментів стягуваний у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи відповідно до вимог п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення складений 21 лютого 2025 року.
Суддя О .В. Томинець