Справа 206/782/24
Провадження 2/206/38/25
13 лютого 2025 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в залі суду в м. Дніпрі у складі:
головуючий суддя Сухоруков А.О.,
секретар судового засідання Ляшко Б.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири,
за участі:
представника позивача, адвоката Довженка О.В.,
Від позивача до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла вищезазначена позовна заява. В прохальній частині позову, з урахуванням ухвали суду від 16 січня 2025 року, позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири, суму у розмірі 91071,00 грн.;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 20000,00 грн.; - розподілити судові витрати згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України.
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 . 09.12.2023 року її квартиру було залито власниками квартири АДРЕСА_2 (поверхом вище), внаслідок чого її квартирі було спричинено матеріальну шкоду, а позивачу було завдано моральну шкоду. 13.12.2023 року інженерами Комунального підприємства «ЖИЛСЕРВІС-5» Дніпровської міської ради було складено відповідний акт про залиття квартири, який також затверджений начальником дільниці КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР. Згідно із вказаним вище актом, встановлено наступні наслідки залиття квартири:
- кухня-студія: стеля - залишки зрізаної натяжної стелі, плити перекриття - сліди залиття ~ 5,5 м2; стіни - шпалери вінілові ~ 2,2 м2 - вологі; міжкімнатні двері (2 шт.) - часткове здуття та відшарування лиштви;
-санвузол: стеля - залишки зрізаної натяжної стелі, плити перекриття - сліди залиття ~ 1,2 м2; міжкімнатні двері - часткове здуття та відшарування лиштви, розбухли знизу;
-спальна кімната: підлога - ламінат - здуття швів ~ 3,6 м2.
Також в акті зазначено, що за даними аварійної служби причиною залиття є течія сушарки для рушників у квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище), яка була самовільно переобладнана мешканцями з використанням металопластикових труб. Звернень щодо аварійного стану стояка до КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР не надходило. Таким чином, залиття належної позивачу квартири сталося з вини власників квартири поверхом вище, а саме АДРЕСА_3 . З метою визначення вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень квартири, спричиненого внаслідок залиття, позивач звернулася до Приватного підприємства «Новомосковське бюро експертної оцінки», оцінювачем якого було складено відповідний Звіт від 23.12.2023 року, в якому визначено розмір матеріального збитку у розмірі 91071,00 грн. За таких обставин, з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як з власників квартири АДРЕСА_3 , на користь позивача належить стягнути в солідарному порядку в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної залиттям квартири, суму у розмірі 91071,00 грн. Крім того, моральна шкода, спричинена позивачу неправомірними діями відповідачів, полягає у стражданнях та переживаннях, у зв'язку з пошкодженням квартири, а також наслідках самого залиття на її психо-емоціональний стан, оскільки вже тривалий час вона відчуваю стрес через неможливість привести квартиру до нормального стану. Також позивач вимушена була втрачати багато часу на звернення до оцінювача та адвоката задля вирішення питання щодо компенсації спричинених збитків. Додатково моральні страждання спричиняє позивачу й байдужість відповідачів, заподіювачів шкоди, які вже тривалий час відмовляються компенсувати спричинені ними матеріальні збитки. На усні звернення ОСОБА_1 щодо компенсації матеріальних збитків, відповідачі ніяк не реагують. Таким чином, з відповідачів на користь позивача належить також стягнути в солідарному порядку відшкодування моральної шкоди, яку позивач оцінює у щонайменше 20000,00 грн. (а.с. 2-7).
29.04.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 у встановлений законом та судом строк надійшов відзив на позовну заяву. ОСОБА_2 вважає, що акт від 13.12.2023 року складений без дотримання вимог, передбачених чинним законодавством. Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України серпня 2005 року № 927/11207 передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. Однак, всупереч викладеному вище, акт від 13.12.2023 року, наданий позивачем в обґрунтування факту залиття та вини Відповідача затверджено начальником дільниці ОСОБА_4 , в той час коли керівником юридичної особи Комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпропетровської міської ради з 15.09.2023 року є ОСОБА_5 . Відповідача не було повідомлено щодо дати обстеження квартири позивачки, а також необхідності доступу до квартири відповідача для обстеження та з'ясування причини залиття квартири позивачки, і відповідно обстеження квартири відповідача не здійснювалося. Комісія не зробила висновку щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття і лише зробила припущення, посилаючись на аварійну службу. Звіт про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень і квартири, вчиненого внаслідок залиття, за адресою: АДРЕСА_4 , складений 23 грудня 2023 не є належним, допустимим і достовірним доказом. Акт залиття приміщень квартири б/н від 20.12.2023 року , на який посилається оцінювач, та який використано як підстава для Звіту про оцінку, не складався та не підписувався комісією. Щодо відшкодування моральної шкоди, позивачка зазначає, що неправомірними діями відповідачів їй спричинена моральна шкода, яка полягає у стражданнях та переживаннях, впливі на її психо-емоційний стан, та відчуття стресу через неможливість привести квартиру до нормального стану. Також зазначено про втрату спокою та додаткових психічних страждань. Однак, жодних доказів на підтвердження викладеного позивачем не надано. Щодо участі у справі відповідача ОСОБА_3 зазначено, що ОСОБА_2 є рідною донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час розгляду справи, ОСОБА_2 не зверталася до приватних чи державних нотаріусів з метою відкриття спадщини за своєю матір'ю. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі та стягнути судові витрати з позивача (а.с. 78-84).
07.05.2024 від представника позивача - адвоката Довженко Олександра Вадимовича через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Представник зазначає, що твердження відповідача, що наданий акт від 13.12.2023 року про залиття є неналежним доказом наявності вини відповідачки у залитті належної позивачці квартири, безпідставні, оскільки він повністю відповідає формі, встановленій наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», та в якому містяться такі обставини: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилось залиття; подія, що трапилась; наслідки залиття; а також причини залиття. Доводи відповідачки про те, що її не було повідомлено щодо дати обстеження квартири позивачки, а також необхідності доступу до її квартири для обстеження та з'ясування причини залиття квартири позивачки, і відповідно обстеження її квартири, нібито, не здійснювалося, - є безпідставними та спростовується змістом самого акта, із якого випливає, що причиною залиття є течія сушарки для рушників у квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище), яка була самовільно переобладнана мешканцями з використанням металопластикових труб, тобто комісія оглядала квартиру відповідачки, а не підписання акта відповідачкою не впливає на його правильність, оскільки належних та допустимих доказів зворотного остання не надала. Звіт від 23.12.2023 року був складений оцінювачем, який має відповідне чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача МФ №3747 від 09.07.2005 року. Саме підприємство, працівником якого є оцінювач, має Сертифікат суб'єкта оціночної діяльності від 18.02.2022 року № 117/22, видане ФДМ України. Відомості наведені в Звіті повністю узгоджуються з відомостями в акті від 13.12.2023 року, жодним чином не протирічать йому. Станом на дату звернення до суду позивачці не було відомо про те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги були пред'явлені до обох відповідачок, як співвласниць квартири АДРЕСА_2 , оскільки станом на 28.01.2024 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про право спільної часткової власності. ОСОБА_2 не зазначила у відзиві, що вона відмовилась від спадщини після смерті своєї матері, а враховуючи, що вони обидві проживали за однією і тією ж адресою, то слід вважати, що відповідачка прийняла спадщину після смерті своєї матері. Позивач вважає, що саме відповідачка має відшкодовувати шкоду, спричинену позивачці, оскільки квартирою фактично володіла та користувалася на момент залиття саме вона (а.с. 98-100).
16.05.2024 надійшли заперечення на відповідь на відзив. Представник відповідача зазначає, що відповідач не погоджується із позовом, не визнає його в повному обсязі, вважає його необґрунтованим, а доводи, викладені у відповіді на відзив такими, що мають бути відхилені (а.с. 116-120).
Під час судового засідання 13.02.2025 року позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 13.02.2025 року підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Відповідач та її представник у судове засідання 13.02.2025 не з'явились. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача про розгляд справи без участі сторони відповідача. Наполягали на доводах та аргументах, викладених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив. Просять відмовити у задоволенні позовних вимого ОСОБА_1 в повному обсязі.
ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 27 березня 2024 року було відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 60).
10.04.2024 від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 62).
25.04.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сухомлин Олени Валентинівни надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та через систему «Електронний суд» про вступ у справу як представника (а.с. 69, 72, 75).
09.05.2024 від представника позивача - адвоката Довженка Олександра Вадимовича надійшло клопотання про витребування доказів у справі (а.с. 106-108).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09 травня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази у справі (а.с. 109-110).
29.05.2024 на виконання ухвали суду про витребування доказів від Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори надійшла інформація (а.с. 131).
11.06.2024 від представника позивача надійшла заява про виклик свідка (а.с. 137).
25.06.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сухомлин Олени Валентинівни надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та через систему «Електронний суд» про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 138).
27.06.2024 від представника позивача - адвоката Довженка Олександра Вадимовича через систему «Електронний суд» надійшли клопотання про витребування доказів у справі та долучення дказів (а.с. 141-142, 146-147).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2024 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано докази у справі (а.с. 177-178).
10.09.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сухомлин Олени Валентинівни через систему «Електронний суд» надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 185).
12.12.2024 14.01.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сухомлин Олени Валентинівни через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд підготовчого судового засідання без участі відповідача та її представника (а.с. 206, 211).
16.01.2025 представник позивача подав до суду заяву, в якій просить залишити без розгляду позовні вимоги позивача до ОСОБА_3 , закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (а.с. 215).
Ухвалами Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2025 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири в частині вимог до відповідача ОСОБА_3 . Закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, до судового розгляду по суті (а.с. 219, 220).
12.02.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сухомлин Олени Валентинівни через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача та її представника (а.с. 223).
Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення позивача та її представника, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
13.02.2025 року у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_4 . Це підтверджується засвідченими копіями: договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованим в реєстрі за № 3103; витягу № 90438590 від 23.06.2017 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про реєстрацію права власності; технічного паспорту на квартиру; квитанцій про сплату за комунальні послуги (а.с. 11-20).
З інформаційної довідки № 363507112 від 28.01.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що квартира АДРЕСА_2 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/2 частці кожній (а.с. 22-24).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серїі НОМЕР_1 , виданого Самарським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), (актовий запис № 360), виданого 06 квітня 2021 року (а.с. 93).
За відомостями з акту від 13.12.2023 року, затвердженого начальником дільниці КП «Жилсервіс-5» ДМР, комісія у складі інженера Верясова С.М., інженера ОСОБА_6 , вбачається, що 09.12.2023 при обстеженні квартири за адресою: АДРЕСА_4 сталося залиття. Було встановлено, кухня-студія: стеля - залишки зрізаної натяжної стелі, плити перекриття - сліди залиття ? 5,5 м2; стіни - шпалери вінілові ? 2,2 м2 - вологі; міжкімнатні двері (2 шт.) - часткове здуття та відшарування лиштви; санвузол: стеля - залишки зрізаної натяжної стелі, плити перекриття - сліди залиття ? 1,2 м2; міжкімнатні двері - часткове здуття та відшарування лиштви, розбухли знизу; спальна кімната: підлога - ламінат - здуття швів ? 3,6 м2. Також в акті зазначено, що за даними аварійної служби причиною залиття є течія сушарки для рушників у квартирі АДРЕСА_3 (поверхом вище), яка була самовільно переобладнана мешканцями з використанням металопластикових труб. Звернень щодо аварійного стану стояка до КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР не надходило. (а.с. 21).
Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_4 , виконаного оцінювачем ПП «Новомосковське бюро експертної оцінки» ОСОБА_7 на замовлення ОСОБА_1 , ймовірна ринкова вартість матеріального збитку від пошкодження оздоблення приміщень житлової квартири, вчиненого внаслідок залиття за адресою: АДРЕСА_4 , за результатами оцінки складає 91071,00 грн. (а.с. 150-175).
З інформації, наданої завідуючою Четвертої дніпровської державної нотаріальної контори вбачається, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_3 , на підставі Претензії кредитора АТ «Альфа-Банк» за № 54422-34-/6/6 від 23.06.2021 року до спадкоємців померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 , відкрито спадкову справу № 558/2021 (реєстраційний номер у Спадковому реєстрі 67914173). Станом на 28.11.2024 року після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 гр. ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с. 209).
ІV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене вище, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності його вини у завданні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 11.12.2018 року, справа № 759/4781/16-ц, від 27.12.2019 року, справа № 686/11256/16-ц, які враховуються судом на підставі частини 4 статті 263 ЦПК України.
Частиною 4 статті 319 ЦК України встановлено, що власність зобов'язує.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 151 ЖК України, громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок о точний і капітальний ремонт.
Положеннями ст. 177 ЖК України встановлено, що громадяни, зобов'язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання.
Суд враховує те, що форма акта про залиття від 13.12.2023 року, відповідає встановленій формі акта, визначеній наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», в ньому наведені: дата та місце складання; члени комісії, що складають акт; місце, де трапилося залиття; подія, що трапилася; наслідки залиття, а також причини залиття.
Водночас, враховуючи те, що актом про залиття від 13.12.2023 року визначено причиною залиття квартири - течію сушарки для рушників у квартирі АДРЕСА_3 (власницею якої є відповідач ОСОБА_2 ), яка була самовільно переобладнана з використанням металопластикових труб, відповідач не довів суду належними та допустимими доказами протилежного.
Крім того, відповідач жодним чином не спростував заявлену позивачем до відшкодування розмір майнової шкоди - 91071,00 грн, а позивач довів наявність саме такого розміру майнової шкоди належними та допустимими доказами, зокрема, звітом про оцінку вартості матеріального збитку
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини 1, частини 2 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1, частини 5, частини 6 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень частини 1, частини 2 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема , чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити тощо.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Так, вина відповідача у завданні позивачу майнової та моральної шкоди внаслідок залиття квартири була встановлена в ході судового розгляду справи, та наявність складу правопорушення, що є підставою деліктної відповідальності відповідача підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. З урахуванням вищевказаних вимог ЦПК України, встановлених судом обставин справи, з огляду на те, що звіт про оцінку вартості матеріального збитку, наданий позивачем, одержаний у порядку, встановленому законом, суд вважає наданий позивачем звіт належним, допустимим і достатнім доказом, яким позивач обґрунтовує розмір заподіяної їй майнової шкоди внаслідок залиття квартири.
З урахуванням викладеного вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 91071,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також суд зазначає, що згідно зі статтями 16 та 23 ЦК України, відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів особи.
Моральна шкода полягає, в тому чисті і в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала в зв'язку з знищенням чи пошкодженням майна.
Зі змісту частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди суд враховує наявність такої, протиправність дій її заподіювача (відповідача), причинний зв'язок між шкодою і протиправним діянням відповідача.
Суд, вирішуючи позовну вимогу про відшкодування позивачу моральної шкоди враховує те, що в ході судового розгляду справи знайшов своє підтвердження факт пошкодження належної позивачу квартири, що є наслідком її залиття. Так, позивач тривалий час була позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, вільно користуватися житловим приміщенням, бо відповідач вчинила протиправну бездіяльність та ухилився від добровільного вирішення спору. Тому, відповідно до ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується особою, яка була визнана винною в спричиненні шкоди, тобто відповідачем.
Суд, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, доходить висновку, що розмір моральної шкоди, у розмірі 5000,00 грн, є обґрунтованим та відповідна позовна вимога підлягає задоволенню частково.
З приводу відшкодування судових витрат на сплату судового збору суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 5, 7, 10-13, 19, 23, 76-81, 89, 133, 139, 141, 209, 210, 213, 228, 229, 258, 259, 263-265, 274, 275, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) майнову шкоду, завдану залиттям квартири у розмірі 91071 (дев'яносто одна тисяча сімдесят одна) гривня 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) моральну шкоду у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 20 лютого 2025 року.
Суддя А.О. Сухоруков