Справа № 183/9196/24
№ 2/183/1327/25
19 лютого 2025 року м.Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про визнання права власності на квартиру, -
У вересні 2024 року позивачі звернулися до суду із вказаним позовом у якому просять визнати за ними право спільної сумісної власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що вони є власниками квартири, розташованої за вищевказаною адресою. Вказали, що квартира була повністю зруйнована внаслідок бойових дій та наразі вони мають намір отримати компенсацію за пошкодження житла. Оригінал свідоцтва про право власності на квартиру втрачено позивачами при евакуації з м.Сєвєродонецька. З метою реєстрації права власності на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивачі звернулися до державного реєстратора, проте у прийнятті документів їм відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів. Тому позивачі змушені звернутися до суду та просять задовольнити їх позов.
Ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.09.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 11.12.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивачі у судове засідання не з'явилися, подали заяву про розгляд справи за відсутності позивачів, у якій підтримали позовні вимоги, просять позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Проти заочного розгляду справи не заперечують.
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток та усіх процесуальних документів в особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд» відповідно до ч.5 ст.14 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивачами на підтвердження позовних вимог надано відповідь на звернення від 29.09.2023 Сєвєродонецької міської військової адміністрації Луганської області у якій зазначено, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , приватизована на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства Сєвєродонецької міської ради від 26.01.1998 №98 на ім'я ОСОБА_1 - квартиронаймач; ОСОБА_2 - син; загальна площа квартири 48,3 кв.м., житлова 27,3 кв.м. (а.с.17).
Як зазначили позивачі, оригінал правовстановлюючого документа - свідоцтва про приватизацію втрачено у зв'язку з евакуацією з м.Сіверськодонецька та його окупацією.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що позивачкою здійснювалася оплата комунальних послуг за вищезазначеною адресою у 2022 році.
Копією паспорта громадянина України позивача ОСОБА_1 підтверджується, що вона зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 з 16.02.1988, а позивач ОСОБА_2 - з 04.04.1997 (а.с.11).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (у редакції станом на час розгляду справи), м. Сєвєродонецьк Луганської області віднесено до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.
Зробити запит до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, про надання інформації (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідної для такої реєстрації у державного реєстратора немає можливості, оскільки м.Сіверськодонецьк Луганської області є тимчасово окупованою російською федерацією територією України.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України,законів України,міжнародних договорів,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставин.
Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Сама по собі реєстрація місця проживання позивачів не може посвідчувати наявність у особи права власності. Та обставина, що у листі відповідача від 29.09.2023 зазначено, що позивачі приватизували спірну квартиру у 1998 році, не свідчить про те, що вони зареєстрували своє право власності у встановленому на той час порядку, зокрема органі БТІ.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачі у позові зазначають про те, що отримати дублікат правовстановлюючого документа неможливо у зв'язку з тим, що ці документи зберігаються на непідконтрольній території України. Разом з цим, позивачами взагалі не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що вони звертались до відповідних державних установ з метою отримання дублікатів правовстановлюючих документів та їм було відмовлено з тих підстав, що вказані документи залишились на непідконтрольній території України. Так, у повідомленні від 29.09.2023 Сєвєродонецька військова адміністрація посилається на розпорядження Управління житлово-комунального господарства, проте копію вказаного розпорядження чи відомостей про неможливість його подання, суду не надано
В ході розгляду справи позивачами не було надано суду достатніх доказів, які б вказували на набуття ними права власності на спірну квартиру, а також на те, що станом на момент звернення до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками спірної квартири.
Суд вказує про необхідність застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Оскільки позивачами не доведено належними та допустимими доказами обставин, зазначених у позові, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ;
позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, код ЄДРПОУ 44
Повне судове рішення складено і підписано 19 лютого 2025 року .
Суддя Оладенко О.С.