Справа № 629/6796/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/317/25 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.1 ст.125 КК України
19 лютого 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілого - ОСОБА_7 ,
представника потерпілого - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Харкова апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 на вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2024 року стосовно ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023226110000022 від 24.01.2023, -
Вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2024 року ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лозова Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, офіційно працевлаштованого ТОВ «КСБ «Смерш» на посаді начальника охорони, одруженого, не маючого місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який раніше судимим не був,
- 27.02.2023 скеровано обвинувальний акт до суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022226110000152 від 13.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, що перебуває на розгляді у Первомайському міськрайонному суді Харківської області,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України та призначено йому покарання у виді 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 гривень.
Цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , моральну шкоду у розмірі 2 000, 00 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 5 000, 00 гривень.
Згідно вироку, ОСОБА_9 визнаний винним в тому, що 23.01.2023 року, близько 13 години 20 хвилин разом з раніше знайомим йому ОСОБА_7 , знаходились на проїзній частині неподалік будівлі «Будинку побуту», розташованого за адресою: Харківська область, місто Лозова, вулиця Соборна, 15, де між ними виникла сварка, в ході якої у ОСОБА_9 на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_7 виник умисел, на заподіяння останньому тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 та бажаючи їх настання, з мотивів особистих неприязних відносин, наніс удар головою в обличчя ОСОБА_10 , а саме в область правої брови.
Своїми умисними діями ОСОБА_9 , заподіяв ОСОБА_7 легке тілесне ушкодження у вигляді: синця в правій навколоочній ділянці розміром 7 х 4,5 см, що за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень є легким тілесним ушкодженням.
Не погодившись з оскаржуваним вироком, потерпілий ОСОБА_11 подав апеляційну скаргу в якій просить вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2024 року - скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного йому покарання. Постановити новий вирок, яким ОСОБА_9 за частиною 1 статті 125 КК України призначити покарання у виді 200 годин громадських робіт, повністю задовольнити цивільний позов представника потерпілого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , та стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 50 000,00 гривень та витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 гривень.
В обґрунтування апеляційних доводів потерпілий посилається на те, що призначене судом першої інстанції покарання ОСОБА_9 не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. Судом першої інстанції не було взято до належної уваги дані про особу винного та його подальші протиправні дії відносно потерпілого після вчиненого кримінального правопорушення, та відношення до скоєного злочину, а саме, невизнання своєї вини.
Потерпілий вказує на те, що баче обвинуваченого кожного дня, він всім видом показує свою неприязнь до нього, погрожує і продовжує присилати йому на телефон погрози та інше. Одного разу в воєнний час зачинив потерпілого в магазині, не вибачився та не відшкодував спричиненні збитки, що на думку потерпілого, вказує на байдуже і безвідповідальне ставлення ОСОБА_9 до наслідків свого протиправного діяння. За місцем мешкання обвинувачений характеризується посередньо, місця реєстрації не має.
Згідно досудової доповіді Лозівського районного відділу №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області від 12.01.2024 року, ризик вчинення ОСОБА_9 повторного кримінального правопорушення є середнім, ризик небезпеки для суспільства - середній, ризик шкоди життю і здоров'ю оцінюється як середній.
Апелянт звертає увагу на те, що 27.02.2023 стосовно ОСОБА_9 скеровано обвинувальний акт до суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022226110000152 від 13.07.2022, за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, що перебуває на розгляді у Первомайському міськрайонному суді Харківської області. У правоохоронних органах перебуває дві заяви потерпілого ОСОБА_7 відносно ОСОБА_9 , щодо вчинення кримінальних правопорушень передбачених частиною 1 статті 129 КК України (Погроза вбивством), та за частиною 1 статті 146 КК України (Незаконне позбавлення волі або викрадення людини), що на думку потерпілого є підставою для призначення ОСОБА_9 більш суворого покарання за частиною 1 статті 125 КК України, а саме в виді 200 годин громадських робіт.
При цьому потерпілий вважає, що часткове задоволення судом стягнення з ОСОБА_9 моральної шкоди на користь ОСОБА_7 у розмірі 2 000,00 грн. є незначною сумою, оскільки відносно потерпілого було вчинено кримінальне правопорушення, і навіть під час перебування та розгляду кримінальної справи в суді продовжуються вчинятися протиправні дії зі сторони ОСОБА_9 .
Отримання ОСОБА_7 , як потерпілим, тілесних ушкоджень та вимушені матеріальні витрати призвели до порушення нормального ритму життя потерпілогго та негативно позначилися на його фізичному та психологічному стані, у зв'язку з цим, розмір стягнутої моральної шкоди є дуже малим, та таким, що не відповідає характеру та обсягу фізичних, душевних та психічних страждань, характеру немайнових втрат та засадам розумності і справедливості. На думку потерпілого моральна шкода, яка має бути стягнута з ОСОБА_9 буде достатньою та співрозмірною у розмірі 50 000,00 гривень.
Також потерпілий не погоджується з частковим задоволенням судом вимог про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 гривень, та звертає увагу на те, що на виконання робіт адвокатом ОСОБА_8 у даному кримінальному провадженні було витрачено значний час, оскільки вказана кримінальна справа розглядається з 24.01.2023 року та ще не розглянута. Адвокат - ОСОБА_8 повністю приймав участь як під час стадії дізнання так і судового розгляду справи, на підтвердження витрат на правничу допомогу до цивільного позову надані копії: ордер; опис виконаних робіт з фіксованою сумую гонорару у розмірі 10 000, 00 грн.; свідоцтво та посвідчення адвоката; договір про надання правової допомоги № 41; квитанція про переказ грошових коштів ОСОБА_7 . Вважає, що стягнення витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 10 000,00 гривень.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на час судового розгляду закінчилися строки притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України, передбачені частиною 1 статті 49 КК України.
Вказане кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, строк давності за якими відповідно пункту 1 частини 1 статті 49 КК України становить 2 роки.
Частина 2 статті 285 КПК України зобов'язує суд роз'яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, обвинуваченого який просив звільнити його від кримінальної відповідальності, потерпілого та його захисника, які вважали, що враховуючи наявність положень закону, обвинувачений ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, прокурора, який не заперечував проти застосування положень статті 49 КК України, перевіривши матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції вважає, що обвинувачений ОСОБА_9 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, виходячи з наступного.
З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений статтею 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами статті 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 2 статті 284, частини 3 статті 285, частини 4 статті 286, частини 3 статті 288 КПК якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
Відповідно до статті 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження. Судом апеляційної інстанції роз'яснено ОСОБА_9 його право на звільнення від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України, роз'яснено, що це є нереабілітуючою обставиною, на що останній погодився та підтвердив своє бажання на звільнення його від кримінальної відповідальності за вказаним кримінальним правопорушенням.
Як вбачається з матеріалів судового провадження ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України, яке було скоєне ним 23 січня 2023 року.
Кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_9 , згідно статті 12 КК України є кримінальним проступком, за вчинення якого передбачено покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.
Відповідно до положень частини 1 статті 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п'ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п'ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.
У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення його від кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, а вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 1 статті 125 КК України підлягає скасуванню, на підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України, зі звільненням ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 1 статті 125 КК України, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України підлягає закриттю.
Разом з цим, закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності є нереабілітуючою підставою, у зв'язку із чим така особа не звільняється від обов'язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду та позивач вправі вирішити свої вимоги в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до змісту статті 129 КПК України, суд може прийняти рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову лише у разі ухвалення обвинувального вироку або постановлення ухвали про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру.
У випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України та закриття кримінального провадження, цивільний позов у кримінальному провадженні не підлягає вирішенню по суті, натомість може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства. У зв'язку із наведеним, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надати оцінку доводам апеляційної скарги потерпілого щодо мякості призначеного судом першої інстанції покарання та суті заявленого у кримінальному провадженні цивільного позову, у зв'язку із чим апеляційна скарга потерпілого не підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції роз'яснює, що звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, не є реабілітуючою підставою, а тому потерпілий ОСОБА_12 та його представник - адвокат ОСОБА_8 не позбавлені процесуальної можливості звернутися до суду з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 284, 405, 407, 417, 418, 419 КПК України, -
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України - задовольнити.
Вирок Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 18 липня 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 1 статті 125 КК України - скасувати.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 49 КК України звільнити ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 125 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 за частиною 1 статті 125 КК України, у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 284 КПК України - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: