Справа № 619 / 9596 / 24 Суддя суду 1 інстанції: Нечипоренко І.М.
Провадження № 33/818/ 446 /25 Суддя суду апеляційної інстанції: Курило О.М.
19 лютого 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Болотові О.О., без участі особи притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Гармаша М.Ю., за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові, в режимі відеоконференції, справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від «14» 01 2025 року,
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, стягнуто судовий збір у розмірі 605,60 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 17.11.2024 о 21 год 30 хв за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова, вул. Поштова, буд. 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на місці зупинки ТЗ та в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 1113031965/116, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення SMS-повідомлення, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber».
Захисник - адвокат Гармаш М.Ю. у судове засідання не з'явився, направивши в системі «Електронний суд» клопотання про розгляд справи у його відсутність та клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. У обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 є військовослужбовець і поліцейські не викликали ВСП для проведення огляду та складання протоколу. Окрім того, ОСОБА_1 зазначив про необхідність отримання правової допомоги, однак протокол складено без участі захисника. Відеозапис не містить відмови ОСОБА_1 від проходження огляду в закладі охорони здоров'я. На відеозаписі не зафіксовано обставин приведення автомобіля в рух ОСОБА_1 , а машина поліцейських під'їхала до авто, яке стоїть обабіч дороги. ОСОБА_1 є військовослужбовцем та повідомив про це поліцейських. Порядок направлення на проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовця визначений ст. 266-1 КУпАП. Тобто, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП наявна у тому випадку, якщо військовослужбовець відмовляється від проходження огляду саме в установленому законом порядку, тобто в порядку, передбаченому ст. 266-1 КУпАП. Направлення на проведення огляду на стан сп'яніння військовослужбовців, які перебувають на вулицях та в заборонених законом інших місцях не належить до повноважень працівників поліції. На відеозаписі мовлення та хода Чеманова під час відеофіксації не порушена, пальці рук не тремтять, він має цілком природній вигляд та забарвлення обличчя. Отже вимога інспектора патрульної поліції про необхідність проходження огляду на стан сп'яніння є безпідставною, незаконною та необгрунтованою. Крім того, працівник поліції вказує ОСОБА_1 про можливість відмови, підмінюючи поняття відмови від проходження огляду та відмови від надання пояснень. Таким чином працівники поліції фактично спровокували ОСОБА_1 до вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, схиливши його до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Дослідивши наявні докази по справі суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винним в порушенні вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник Гармаш М.Ю. подав апеляційну скаргу разом із запереченнями, яка містить прохання про скасування постанови постанову Дергачівського районного суду Харківської області від «14» 01 2025 року та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим та несправедливим, не відповідає матеріалам справи та фактичним обставинам справи.
Додатково зазначає, що матеріали справи не містять відеозапису, який підтверджує відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду стан сп'яніння та взагалі факт керування.
На думку сторони захисту працівники поліції не мали права проводити огляд водія ОСОБА_1 адже він є військовослужбовцем, тому процедура огляду повинна бути інша із залученням працівників військової служби правопорядку.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження
В судове засідання суду апеляційної інстанції особа, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомлений.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Гармаш М.Ю. в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримував вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, зазначив, що працівники поліції не мали права проводити огляд ОСОБА_1 на стан спяніння, матеріали справи не містять факту керування та факту відмови ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп'яніння, просить застосувати суд індивідуальне покарання, а саме не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, адже останній є військовослужбовцем.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно ст.283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП. Процедура проведення поліцейським огляду водія на стан алкогольного сп'яніння відповідає вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року. Відповідно до положень п.2 розділу І зазначеної інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Судовим розглядом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 176080 17.11.2024 о 21 год 30 хв за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Черкаська Лозова, вул. Поштова, буд. 20, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, хитка хода. Від проходження медичного огляду на місці зупинки ТЗ та в установленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на бодікамеру 1113031965/116, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Суд апеляційної інстанції дослідив відеозапис, що долучений до матеріалів справи, на якому вбачається на фрагменті відеозапису на 21 год 39 хв 30 сек водій ОСОБА_1 при спілкуванні з працівниками поліції позиціонує себе водієм та таким, що керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO н.з. НОМЕР_1 , тому доводи захисника про відсутність доказів керування є необґрунтованими та надуманими.
Додатково на фрагменті відеозапису на 21 год 44 хв 50 сек водій ОСОБА_1 повідомляє працівникам поліції, що випив три чарки коньяку. Дійсно, відеозапис не містить чіткої відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, але своїми діями останній уникає відповіді щодо згоди чи відмови від проходження огляду.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів сторони захисту стосовно неправомірності проведення працівниками поліції огляду на стан алкогольного сп'яніння, адже водій ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ DAEWOO н.з. НОМЕР_1 на дорозі загального користування, а значить останній повинен був діяти відповідно до норм та вимог ПДР та відповідати за порушення відповідних правил на загальних підставах.
Як вбачається із матеріалів справи, водій ОСОБА_1 чи його захисник не оскаржували дії співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Своїми діями правопорушник ОСОБА_1 порушив вимоги п 2.5 ПДР за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп'яніння. При цьому, огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, - проводиться на місці зупинки за допомогою технічних приладів або у закладі охорони здоров'я.
Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 7,12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові. У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто в цьому випадку працівникам поліції достатньо наявності підстав вважати особу такою, що можливо перебуває у стані сп'яніння, що в свою чергу обумовлює законність вимоги поліцейських пройти відповідний огляд в медичному закладі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складався внаслідок саме відмови водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст.130 КУпАП.
Крім того, суд ставиться критично до прохання захисника ОСОБА_2 застосувати суд індивідуальне покарання, а саме не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, адже останній є військовослужбовцем, зважаючи на наступне.
Статтею 25 КУпАП передбачено, що позбавлення права керування транспортними засобами можуть застосовуватися як основні, так і додаткові адміністративні стягнення.
За одне адміністративне правопорушення може бути накладено основне або основне і додаткове стягнення.
Відповідно до частини 1 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з частиною 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Зазначені обмеження законодавцем встановлені з урахуванням суспільної небезпеки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, яке відноситься до правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому пом'якшуючи обставини при накладенні адміністративного стягнення на правопорушника, апеляційним судом не враховуються.
Санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, та не містить альтернатив щодо застосування адміністративного стягнення.
Отже, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП встановлено основне і додаткове стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.
Позбавлення права керування транспортними засобами має відповідати загальній меті будь-якого адміністративного стягнення, передбаченій ст.23 КУпАП. У контексті розглядуваного питання особливої уваги набуває досягнення мети адміністративного стягнення щодо запобігання вчиненню нових адміністративних правопорушень як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, так і іншими особами, з дотриманням засади справедливості та принципу рівності всіх перед законом. Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Застосовуючи такий вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, як штраф з позбавленням права керування транспортним засобом строком на один рік, суд першої інстанції враховував характер вчиненого ОСОБА_3 правопорушення, те, що його дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров'я його учасників.
Крім того, матеріали справи не містять клопотання командира військової частина, у якій служить ОСОБА_1 , щодо можливості не позбавляти особу, що притягується до відповідальності, права керування транспортними засобами, адже це може негативно вплинути на обороноздатність підрозділу.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні, у зв'язку з чим, апеляційний суд вбачає у діях ОСОБА_1 свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого ним правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не зазначено й під час апеляційного перегляду справи не встановлені.
У рішенні ЄСПЛ № 980_360 по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» від 21 01 1999 вказується, що у рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
З вище зазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними та не обґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від «14» 01 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М.Курило