707/1837/24
2/707/50/25
11 лютого 2025 року Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Тептюка Є.П.
за участю секретаря Федорової Л.С.
представника позивача Чорноіваненка Д.О.
представника відповідача Огороднього А.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -
Стислий виклад позиції позивача:
ОСОБА_1 звернувся через свого представника - адвоката Чорноіваненка Дениса Олександровича до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності.
В обгрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та здійснбє підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автомобільних засобів.
01.02.2005 року позивач та його партнер - ФОП « ОСОБА_5 » набули у власність майстерню по ремонту блоків в с. Білозір'я Черкаського району, яку в подальшому використовували спільно у своїй підприємницькій діяльності, відповідно до договору купівлі-продажу від 01.02.2005 року, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Біле Озеро» та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , згідно з яким останні прийняли у спільну часткову власність нежитлову будівлю - майстерню по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з витягу про реєстрацію права власності №6578726 від 23.02.2005 року позивачу належить на праві власності частина вищевказаної нежитлової будівлі.
У відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 23.02.2005 року ОСОБА_5 є власником частини вищевказаної нежитлової будівлі.
Поділу в натурі вказаної будівлі позивач та ОСОБА_5 не здійснювали.
3 моменту придбання вказаної нежитлової будівлі позивач та ОСОБА_5 спільно використовували вказане приміщення в якості СТО та спільно здійснювали підприємницьку діяльність з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. В приміщенні будівлі позивач розмістив власне обладнання для здійснення ремонту автотранспортних засобів, на якому працювали позивач та ОСОБА_5 . Обидва співвласники спільно утримували майно (обслуговування, ремонт, оплата комунальних витрат тощо).
В квітні 2012 року у зв'язку із необхідністю оформлення права оренди землі на спільну нежитлову будівлю позивач та ОСОБА_5 подали спільну заяву на розробку технічної документації по встановленню в натурі меж та складання документа, який посвідчує право на земельну ділянку - договору оренди землі. Позивач зазначає, що фактично весь процес оформлення земельної ділянки з боку замовників (відвідування різних установ, отримання довідок тощо) взяв на себе особисто він. Однак оформлення технічної документації затягнулося. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 раптово помер на робочому місці.
У ОСОБА_5 залишилася дружина. Після смерті ОСОБА_5 позивач пропонував його дружині викупити частку ОСОБА_5 після оформлення нею спадщини. Також, у померлого були повнолітні діти, які проживали окремо від нього.
Позивач вказує, що дружина ОСОБА_5 спадщину не оформила, права власності на майно ОСОБА_5 не набула. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 28.12.2023 власником частини вказаної нежитлової будівлі є ОСОБА_5 . З 2014 року позивач не спілкується з дружиною ОСОБА_5 , про її теперішнє місцезнаходження йому невідомо, номер її телефону втрачено, дітей ОСОБА_5 позивач не знає та їх контакти йому невідомі. Позивачу відомо, що ОСОБА_5 не залишав заповіту.
Позивачу стало відомо, щ всі спадкоємці першого кола подали до Першої черкаської державної нотаріальної контори заяви про вступ у спадщину та формально прийняли спадщину ОСОБА_5 незалежно від того з чого вона складається.
04.03.2014 року заяву про прийняття спадщини подала дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 , 19.03.2014 року заяви подали ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
З 2014 року ніхто з спадкоємців ОСОБА_5 не цікавився майном - нежитловою будівлею, не здійснював оплату за користування землею під будівлею, не брав участі в ремонті будівлі.
З 23.09.2013 року минуло більше десяти років, що було достатнім часом для відповідачів вирішити питання з приводу оформлення спадщини, проте відповідачі цього не виконали.
Водночас, позивач відкрито та безперервно користується вказаною житловою будівлею, самостійно її утримує та ремонтує.
Таким чином, позивач вважає, що спадкоємці проявили байдужість до спадщини ОСОБА_5 та фактично її не прийняли, оскільки згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, власником частини будівлі є ОСОБА_5 .
Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд:
?припинити право власності- ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на частину нежитлової будівлі - майстерні по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 .
?визнати за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на частину нежитлової будівлі - майстерні по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_5 .
Стислий виклад відзиву на позовну заяву:
16.09.2024 року представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Огородній Андрій Борисович подав відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності відмовити.
Свою позицію обгрунтував, тим, що ОСОБА_7 достеменно знаючи, що у ОСОБА_5 залишилися спадкоємці, звернувся до суду з позовною заявою до Білозірської сільської ради (справа №707/3/24) про визнання за ним в порядку набувальної давності право на частину нежитлової будівлі - майстерні по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_5 . Рішенням суду від 16.04.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Натомість відповідач ОСОБА_4 у визначений законом строк звернулася до Першої Черкаської нотаріальної контори із заявою від 19.03.2014 року про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_5 .
В силу різних життєвих обставин, в тому числі за відсутності примірника договору купівлі продажу від 01.02.2005 року за реєстр.№1041, ОСОБА_4 поки що не оформила свідоцтва про право на спадщину за законом, однак має намір це зробити.
Представник відповідача вказує, що такі дії ОСОБА_1 можуть свідчити про недобросовісність його поведінки та в намаганні скориставшись обставинами, узаконити неправомірне заволодіння чужим майном.
Тому твердження позивача, про те що ОСОБА_4 не прийняла в спадщину частину будівлі СТО, оскільки не оформила правовстановлюючі документи на неї, є безпідставними, а його позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Стислий виклад відповіді на відзив:
30.09.2024 року представник позивача - адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович подав відповідь на відзив.
У відповіді на відзив представник позивача вказує, що твердження відповідачки та її представника є припущеннями та лінією захисту, спрямовану на пояснення власної бездіяльності та виставлення позивача у недобросовісному світлі. Також зазначено, що позивач не знав хто з живих осіб є власником спірного майна, а дізнався лише в рамках розгляду справи №707/3/24.
Позивач користується майном, частина якого належить померлому, оскільки приміщення не поділене в натурі, а постійне утримання всієї будівлі СТО, зокрема поточний ремонт, сплата витрат на користування землею свідчить про добросовісність позивача, який своїми діями фактично зберігав це майно не лише для себе, але і для майбутніх спадкоємців.
Також, представник позивача зазначає, що позиція відповідачів призводить до того, що нерухоме майно знаходиться у «підвішеному стані» без чіткого правового статусу. Такий правовий стан нерухомого майна не лише завдає шкоди позивачу, обмежуючи його в реалізації частини прав співвласника майна, але й завдає шкоди місцевій громаді, яка не отримує надходжень в бюджет від податку на нерухомість, не отримує орендну плату за землю.
З урахуванням наведеного, представник позивача просив врахувати відповідь на відзив при ухваленні рішення по справі.
Пояснення сторін у судовому засіданні:
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Чорноіваненко Д.О. позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 - адвокат Огородній А.В. просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заяви та клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Відповідно до протоколу автоматизовано розподілу судової справи між суддями від 02.07.2024 року цивільну справу №707/1837/24 розподілено судді Смоляру О.А.
11.07.2024 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк стороні позивача на усунення недоліків.
22.07.2024 року на виконання вимог ухвали від 11.07.2024 року представник позивача подав заяву про усунення недоліків.
22.07.2024 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області у цивільній справі відкрито провадження та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
10.09.2024 року представник відповідача - адвокат Огородній А.Б. подав заяву про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
13.09.2024 року представник відповідача - адвокат Огородній А.Б. подав клопотання про витребування доказів, а саме копію спадкової справи №99/2014, після смерті ОСОБА_5
16.09.2024 року представник відповідачки ОСОБА_4 - адвокат Огородній Андрій Борисович подав відзив на позовну заяву.
19.09.2024 року у судовому засіданні суд ухвалив на місці здійснити перехід розгляду цивільної справи №707/1837/24 у загальне позовне провадження та призначив підготовче судове засідання.
19.09.2024 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області витребувано з Першої Черкаської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №99/2014, після смерті ОСОБА_5
30.09.2024 року представник позивача - адвокат Чорноіваненко Денис Олександрович подав відповідь на відзив.
09.10.2024 року на адресу суду на виконання вимог ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 19.09.2024 року від Першої Черкаської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №99/2014 після смерті ОСОБА_5 .
У зв'язку зі звільненням з посади судді у відставку з 15.10.2024 року ОСОБА_8 , розпорядженням керівника апарату Черкаського районного суду Черкаської області за № 67 від 21.10.2024 року, призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, і протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 року визначено нового суддю - Тептюка Є.П.
22.10.2024 року ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області цивільну справу №707/1837/24 прийнято до провадження з розглядом в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16.12.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
Встановлені судом обставини:
На підставі наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.02.2005 року за реєстраційним №1041, укладеного між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Біле озеро» та ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), останні купили нежитлову будівлю - майстерню по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв. м, з оглядовою ямою літ «Б».
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6578726 від 23.02.2005 року за реєстраційним номером 9405116 власником нежитлової будівлі - майстерні по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 з часткою є ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді на запит відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси №263/32.23-04-05 від 24.01.2023 року виявлено актовий запис про смерть складений 26.09.2013 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №298083934 від 05.02.2022 року, нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 належить на підставі договору купілі-продажу за реєстраційним №1041 ОСОБА_1 (частка власності - ) та ОСОБА_9 (частка власності ).
Відповідно до висновку про вартість від 26.12.2023 об'єкта, виконаного ПП «Ажіо», загальна ринкова вартість об'єкта становить 250000 грн. 00 коп. без врахування ПДВ.
У відповідності до платіжного доручення №26 від 16.09.2020 року ОСОБА_1 оплатив 14664 грн. за з'єднання електроустановок до електричних мереж.
Також починаючи з 2013 року позивач самостійно здійснює оплату за користування землею під всією спірною будівлею згідно з договорів про відшкодування плати за землю, які укладені між ОСОБА_1 і Білозірською сільською радою та платіжних доручень. (а.с. 22 -126).
Також, 04.03.2014 року до Першої Черкаської нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина, померлого ОСОБА_5 , що підтверджується копією заяви. (а.с. 11).
19.03.2024 року до Першої Черкаської нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулися діти померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується копіями заяв (а.с. 9-10).
Норми права, що підлягають застосуванню:
Частиною 1 статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статями 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Нормами частини першої статті 316, частини першої статті 317 ЦК України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом (частина друга статті 318 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 344 ЦК України визначено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної давності. Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду у цій справі наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Вищезазначене підтверджується правовою позицією Верховного суду України по справі № 539/1605/16-ц від 04.07.2018, де зазначено, що «при вирішенні спорів, пов'язаних з набуттям права власності за набувальною давністю суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності наступних умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
З точки зору суду, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
У п. 6 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення (заволодіння) чужою річчю (безтитульність володіння).
Тобто, виключено набуття права власності на майно за набувальною давністю, яке належить володільцю в силу певного титулу оренди, найму, безоплатного користування, зберігання, оперативного управління, застави тощо.
Разом з цим, згідно із роз'ясненнями, викладеними у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто, особа, яка володіє майном по волі власника і завжди знає хто є власником майна. У такого володільця право на чуже майно має похідний та обмежений характер.
За набувальною давністю може набуватися право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно. Такий висновок міститься у рішенні Верховного Суду від 28 березня 2019 року справа № 215/5451/16-ц.
Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи:
Статтею 89 ЦПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Встановлені обставини судом свідчать про те, що позивач на момент початку володіння майном, а саме нежитлової будівлі - майстерні по ремонту блоків літ. «А-І, а» площею 116,5 кв.м., з оглядовою ямою літ «Б», за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_5 , був цілком та повністю обізнаний, відносно того, що власниками цієї частини майна, на яке позивач просить визнати право власності за набувальною давністю є дружина та діти померлого ОСОБА_5 , які хоч і не зареєстрували право власності за собою, проте заяви про вступ у спадщину до Першої Черкаської нотаріальної контори подали, а тому володіння ОСОБА_1 не можна вважати добросовісним, так як відсутні підстави вважати, що позивач не знав і не міг знати, що володіє чужою річчю.
Таким чином, позивачем обрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Сам по собі факт користування позивачем частиною приміщення, сплата вартості житлово-комунальних послуг, оплати за користування землею не є підставою для виникнення у нього права власності за набувальною давністю, а відтак, відсутні правові підстави для набуття права власності позивачем на 1/2 за набувальною давністю.
Що ж стосується доводів позивача, що він вважав, що зазначене майно не потрібне спадкоємцям через їхню байдужість, щодо долі цього майна, оскільки в реєстрі речових прав не міститься інформація про відповідачів, як співвласників нерухомого майна, то суд зазначає наступне, відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).
Отже, спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.
У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини.
Після смерті ОСОБА_5 відповідачі у встановленому законом порядку прийняли спадщину, яка складається зі спірної частини нежитлового приміщення, тобто правові підстави користування відповідачами спірною частиною СТО не припинились.
З моменту відкриття спадщини відповідачі як спадкоємці за законом, які прийняли спадщину відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, набули право володіння та право користування спадковим майном і набудуть право ним розпорядитися після оформлення спадщини.
Враховуючи все викладене вище, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Судові витрати:
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 12,13, 15,16,89,141, 263-265, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку набувальної давності - відмовити повністю.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено 21 лютого 2025 року та підписано.
Суддя: Є. П. Тептюк